Пожежна безпека

АНАЛІЗ ЗАСОБІВ ПОВЕРХНЕВОГО ВОГНЕЗАХИСТУ ДЛЯ ДЕРЕВИНИ

2026-01-12T12:59:07+02:00

Вступ. У статті розглянуто актуальну проблему забезпечення належного рівня вогнестійкості деревини за допомогою поверхневих засобів вогнезахисту. Деревина, як природний і відновлюваний будівельний матеріал, має низку переваг – екологічність, легкість оброблення, естетичність, – проте її горючість істотно підвищує рівень її пожежної небезпеки. Саме тому питання підвищення вогнестійкості деревини залишається одним із важливих напрямків сфери пожежної безпеки. У роботі проведено ґрунтовний аналіз вітчизняних і зарубіжних досліджень, присвячених засобам поверхневого вогнезахисту деревини, їх складу, механізму дії, ефективності та експлуатаційним характеристикам. Метою дослідження є проведення комплексного аналізу існуючих засобів вогнезахисту деревини, визначення найбільш ефективних, а також розроблення теоретичних основ для нового вогнезахисного складу, який би забезпечував глибше просочення деревини, утворення товстішого шару пінококсу при впливі високих температур та мав покращені експлуатаційні властивості. У ході аналізу встановлено, що більшість традиційних покриттів, мають обмежений термін дії та втрачають ефективність під впливом атмосферних факторів. У той же час сучасні інтумесцентні покриття, що утворюють спінений вуглецевий шар при нагріванні, демонструють вищі показники захисту. Наукова новизна роботи полягає у систематизації сучасних підходів до поверхневого вогнезахисту деревини та формуванні теоретичних передумов для створення нового комбінованого складу покриття, здатного одночасно забезпечити глибше проникнення активних компонентів у структуру деревини та формування стійкого до руйнування шару пінококсу. Отримані результати дослідження мають практичне значення для подальшого вдосконалення технологій вогнезахисту дерев’яних конструкцій та розроблення нових складів покриттів. Запропоновані напрямки можуть бути використані у виробництві сучасних екологічно безпечних матеріалів, здатних забезпечити тривалий захист деревини без втрати її декоративних і фізико-механічних властивостей.

ВПЛИВ ІНТУМЕСЦЕНТНИХ КОМПОНЕНТІВ НА СТРУКТУРНО- МЕХАНІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ПІНОКОКСУ ВОГНЕЗАХИСНИХ ПОКРИВІВ МЕТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ НА ОСНОВІ АКРИЛОВОЇ ДИСПЕРСІЇ

2026-01-12T12:59:10+02:00

Мета. Одним із найактуальніших завдань сучасної пожежної безпеки є підвищення ефективності інтумесцентних вогнезахисних покривів для металевих конструкцій. Проте більшість відомих систем характеризуються високим коефіцієнтом спучення за недостатньої механічної міцності сформованого пінококсу, що знижує їхню стабільність під дією полум’я та потоків гарячих газів. Встановити вплив співвідношення основних інтумесцентних компонентів – поліфосфату амонію (ПФА), пентаеритриту (ПЕ) та гідроксиду алюмінію (Al(OH)3) – на коефіцієнт спучення, механічну міцність і термостійкість пінококсу з метою оптимізації складу покривів для підвищення вогнезахисної ефективності. Експериментальні дослідження проведено з використанням термогравіметричного аналізу (ТГА), статичного навантаження щілинними вантажами та визначення лінійного та об’ємного коефіцієнта спучення. Встановлено, що збільшення вмісту ПЕ сприяє зростанню ступеня спучення, проте знижує міцність пінококсу через надмірну пористість. Оптимальний склад покриття визначено як: ПФА – 25 мас.%, ПЕ – 15 мас.%, Al(OH)3 – 40 мас.%, що забезпечує найкращий баланс між спученням і міцністю. Висновки та пропозиції. Встановлено, що ефективність інтумесцентних систем визначається не лише коефіцієнтом спучення, а й структурною цілісністю пінококсу. Запропоноване співвідношення компонентів може бути рекомендоване для створення вогнезахисних покривів на водній основі з підвищеною вогнестійкістю металевих конструкцій.

ПОЖЕЖНА НЕБЕЗПЕКА ПРОЦЕСІВ ПІДГОТОВКИ СИРОВИНИ ПІДПРИЄМСТВ ТОРФОБРИКЕТНОГО ВИРОБНИЦТВА

2026-01-12T12:59:13+02:00

Вступ. Торф’яне виробництво як в Україні, так і у світі є однією з важливих галузей промисловості. Враховуючи світові поклади торфу розвиток даної галузі є перспективним та може бути економічно обґрунтованим особливо для країн, де дані запаси є значними. В Україні обліковується 682 родовища торфу, запасів якого, повинно вистачити на 50 років при планових обсягах виробництва. Ефективним використанням торфу є вироблення торфобрикетів, які використовуються для опалення будівель та споруд різного призначення, що є особливо актуальним сьогодні, коли підприємства нафто-газової промисловості знищуються внаслідок воєнних дій росії проти нашої держави. На даний час на території України функціонує 6 торфобрикетних заводів, що забезпечують паливом житлові приміщення, лікарні, комунальні підприємства тощо. Враховуючи особливості вироблення торфобрикетів та властивості торфу, слід зазначити, що дане виробництво характеризується підвищеною пожежною небезпекою. Мета. Враховуючи вищезазначене, актуальним є завдання визначення основних причин виникнення та розвитку пожеж на підприємствах торфобрикетного виробництва. Аналіз особливостей технологічного процесу виготовлення брикетів торфу та встановлення причин і місць можливого виникнення пожежі. Постадійний аналіз пожежної небезпеки технологічного процесу виготовлення брикетів торфу, аналіз нормативних документів та літератури, що регламентують вимоги пожежної безпеки для підприємств торфобрикетного виробництва та висвітлюють особливості виробничих процесів даних підприємств. Результати. В результаті системного аналізу технологічного процесу брикетування торфу представлено алгоритм даного процесу з виділенням пожежонебезпечних процесів. Обґрунтовано, що найбільшу пожежну небезпеку становлять такі процеси: бункерування торфу (можливе самозагоряння торфу-сировини); механічна підготовка торфу (можливе самозагоряння торфу-сировини); сушіння торфу (можливе самозагоряння торфу-сировини та вибух пилоповітряної суміші); пресування трофу ( можливий вибух пилоповітряної суміші). Встановлено, що діючі нормативні документи України не відповідають сучасним вимогам та підходам до організації торфобрикетного виробництва. Провівши аналіз особливостей технологічного процесу виготовлення брикетів торфу, встановлено, що найбільш пожежо- та вибухонебезпечними місцями є сушильна шахта, шахтний млин та циклони, де проходять процеси висушування торфу-сировини з вологістю 50% та її осадження в циклонах з вологістю 20%, яка подається на розподільчий конвейєр над пресами пресового відділення і далі на торфо-брикетні преси. Встановлено, що сировина торфу може самозагорятись внаслідок самонагрівання через окиснення повітрям. Дані пожежонебезпечні процеси можуть відбуватись на технологічних ділянках бункерування, сушіння та пресування торфу та потребують подальшого вивчення. Правила пожежної безпеки регламентують вимоги до процесу видобутку торфу, його складування та зберігання, проте не висвітлюють необхідних відомостей щодо пожежовибухобезпечних режимів підприємств з виготовлення брикетів торфу, зокрема чітких рекомендацій для запобігання самозагоранню торфу на кожному з етапів виробництва торфобрикетів.

МОЖЛИВІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ДЛЯ ПРОЦЕСІВ УПРАВЛІННЯ ПОЖЕЖНО-РЯТУВАЛЬНИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ ПІД ЧАС ГАСІННЯ ПОЖЕЖ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ БПЛА

2026-01-12T12:59:15+02:00

Мета. Статтю присвячено аналізу можливостей упровадження штучного інтелекту для оптимізації управління пожежно-рятувальними підрозділами під час ліквідації пожеж із використанням дронів та інтелектуальних систем. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні застосування штучного інтелекту та математичних моделей підкріплювального навчання для автоматизації управлінських процесів у сфері пожежогасіння. Під час наукового дослідження використовувалися загальнонаукові методи пізнання, зокрема аналіз і синтез, системний підхід, моделювання, узагальнення та порівняння. Результати дослідження показують, що можливість використання штучного інтелекту в управлінні пожежно-рятувальними підрозділами знаходить підтвердження в сучасній практиці, де поєднання дронів, супутникових систем і наземних сенсорів забезпечує створення комплексних інтелектуальних рішень. Досліджено, що ключовим інструментом формалізації процесу навчання дронів є використання марковських процесів прийняття рішень, що ґрунтуються на п’яти основних компонентах: просторі станів, просторі дій, функції переходів, функції винагороди та коефіцієнті дисконтування. Показано, що ця модель відображає складну динаміку розвитку пожежі та дає змогу враховувати взаємодію безпілотних літальних апаратів із навколишнім середовищем. Особливий акцент зроблено на функції винагороди, яка поєднує в собі параметри ефективності пригашення, економію ресурсів і показники безпеки, створюючи збалансовану систему прийняття рішень. Обґрунтовано, що використання марковських моделей забезпечує формування ієрархічних алгоритмів підкріплювального навчання, що стає науковим підґрунтям для практичної реалізації застосування штучного інтелекту у сфері пожежогасіння. Практичне значення дослідження полягає у можливості створення науково обґрунтованих і технічно реалізованих систем управління пожежно-рятувальними підрозділами з використанням ШІ та дронів, що сприятиме підвищенню безпеки й ефективності ліквідації пожеж.

АНАЛІЗ НЕДОЛІКІВ ПРОТИПОЖЕЖНОГО ЗАХИСТУ ОБ’ЄКТІВ КРИТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

2026-01-12T12:59:39+02:00

Вступ. Статтю присвячено аналізу особливостей гасіння пожеж на енергетичних об’єктах в умовах воєнних дій і специфіки нормативно-правового забезпечення протипожежного захисту. Мета дослідження – виявлення проблемних аспектів функціонування систем пожежогасіння енергетичної інфраструктури в умовах війни та визначення шляхів удосконалення нормативної бази з урахуванням міжнародного досвіду. Під час наукового дослідження використовувалися загальнонаукові методи пізнання: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та системний підхід. Результати дослідження показують, що міжнародна практика протипожежного захисту енергетичних об’єктів ґрунтується на комплексному поєднанні активних і пасивних заходів. Зокрема, зроблено акцент на вивченні стандарту NFPA 850, де досліджено вимоги щодо впровадження сучасних активних систем пожежогасіння, як-от водяний туман, піна, газові установки та системи швидкого скидання тиску. Це дає змогу мінімізувати ризики вибухів і поширення вогню. Поряд із цим показано, що стандарт IEC 61936-1 визначає більш детальні аспекти щодо дотримання відстаней між трансформаторами, класифікації рідин, вимог до вогнестійкості стін і врахування сейсмостійкості. Досліджено, що українська нормативна база є достатньо розвиненою, містить «Інструкцію з гасіння пожеж на енергетичних об’єктах» та інші документи, які регламентують порядок дій у разі загоряння трансформаторів, кабельних тунелів і генераторів. Значна увага приділяється безпеці персоналу, застосуванню діелектричних засобів захисту, а також правилам використання води, інертних газів і піни. Водночас показано, що вітчизняні норми розроблялися переважно в умовах мирного часу, через що вони не враховують сучасних викликів. Недостатньо врегульованими залишаються питання вибухостійкості стін, необхідності використання систем швидкого зниження тиску, сучасної класифікації трансформаторів та екологічних обмежень щодо застосування вогнегасячих речовин. Для забезпечення практичної цінності дослідження запропоновано конкретні напрями вдосконалення нормативної бази, а саме: запровадження вимог до систем швидкого скидання тиску; деталізація параметрів автоматичних систем пожежогасіння; установлення норм вибухостійкості протипожежних стін; уведення екологічних обмежень щодо піноутворювачів; інтеграція пожежної автоматики із системами керування енергетичними об’єктами й уточнення класифікації трансформаторів за типом діелектричних рідин.

ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕХНІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК БПЛА ДЛЯ ГАСІННЯ ПОЖЕЖ

2026-01-12T12:59:40+02:00

Постановка проблеми. Збільшення висотності сучасної забудови й ускладнення архітектурних конструкцій будівель створюють суттєві виклики для традиційних методів пожежогасіння. Використання автодрабин або колінчастих підіймачів часто є технічно неможливим чи небезпечним на великих висотах, що значно знижує оперативність та ефективність реагування під час ліквідації пожеж. У таких умовах необхідним є впровадження пожежних БпЛА, здатних забезпечити розвідку осередку горіння, оперативну подачу вогнегасних речовин і моніторинг динаміки пожежі, мінімізуючи ризики для рятувальників. Проте ефективність їхнього застосування залежить від технічних параметрів, зокрема від співвідношення між підіймальною силою та навантаженням. Недостатність досліджень у цій сфері зумовлює потребу в теоретичному аналізі чинників, які визначають ефективність пожежних БпЛА під час пожежогасіння на висотних об’єктах. Мета полягає у визначенні закономірностей впливу основних параметрів – продуктивності подачі, виду вогнегасної речовини, реактивної сили на стволі й умовної висоти пожежі – на корисну підіймальну силу пожежних БпЛА. Опис матеріалу. У роботі застосовано теоретичний метод дослідження, який передбачав аналіз сучасних наукових публікацій, присвячених застосуванню пожежних БпЛА, а також проведення аналітичних розрахунків, що описують взаємозв’язки між параметрами системи подачі вогнегасних речовин і силами, які діють на БпЛА під час роботи. Отримано аналітичні залежності для розрахунку витрати, швидкості витоку, реактивної сили на стволі та сумарного зусилля, що впливає на підіймальну силу. Проаналізовано вплив висоти пожежі, діаметра рукава, виду вогнегасної речовини на загальну рівновагу сил. Зокрема, встановлено, що статичне навантаження від стовпа рідини в рукаві є домінуючим чинником, тоді як реактивна сила, що виникає під час витоку, має відносно невелике значення – у межах 0,9–7,6 % за подачі води та 0,5–3 % за подачі компресійної піни. Результати розрахунків показали, що для гасіння пожежі на висоті 48 метрів із використанням рукава діаметром 19 мм і додаткового обладнання масою 0,5 кг мінімальна необхідна підіймальна сила БпЛА становить 247,5 Н за подачі води та 134 Н за подачі компресійної піни. Це підтверджує доцільність використання легких вогнегасних речовин, які істотно зменшують навантаження на БпЛА і дають можливість підвищити ефективність та тривалість польоту. У процесі дослідження встановлено, що зі збільшенням висоти гасіння значно зростає вага стовпа вогнегасної речовини в рукаві, що потребує посилення тягових характеристик БпЛА або використання легших вогнегасних сумішей. Крім того, доведено, що реактивна сила, яка утворюється під час подачі рідини під тиском, зростає експоненційно зі збільшенням продуктивності, однак її вплив на загальну підіймальну силу залишається незначним порівняно зі статичною складовою. Висновки. За результатами проведеного теоретичного дослідження ключових чинників, що впливають на ефективність роботи пожежних БпЛА під час гасіння пожеж на висоті, визначено, що найбільший вплив на підіймальну силу мають висота подачі та вага стовпа вогнегасної речовини. Використання компресійної піни як вогнегасної речовини зменшує навантаження на систему до 85 % порівняно з водою, що значно підвищує ефективність БпЛА та дає змогу застосовувати їх на більших висотах. Отримані результати є основою для подальших експериментальних досліджень моделі.

ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ ПОРОШКОВИХ ЗАСОБІВ ГАСІННЯ ПОЖЕЖІ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЦИХ ЗАСОБІВ

2026-01-12T12:59:42+02:00

Проблема. Порошкові засоби гасіння пожеж, незважаючи на їхню високу ефективність та екологічну безпеку, мають низку обмежень, що ускладнюють їх застосування в умовах технологічних процесів і на об’єктах з підвищеним рівнем техногенної небезпеки. Серед основних недоліків – короткочасна дія, утворення щільної хмари пилу, що різко погіршує видимість, схильність до комкування під час зберігання, а також низька ефективність у разі гасіння розливів горючих рідин на великій площі (особливо на поверхні водойм), оскільки порошок не створює стійкого ізолюючого шару й не запобігає повторному займанню. Мета – обґрунтування шляхів удосконалення вогнегасних порошкових засобів шляхом іммобілізації вогнегасних солей на високопористих носіях (мінеральних і рослинних), що дає можливість усунути їх ключові експлуатаційні недоліки та розширити сферу застосування, зокрема для гасіння пожеж горючих рідин на поверхні водойм та для попередження поширення пожеж на торфовищах. Методи дослідження. У роботі використано порівняльний аналіз механізмів дії порошкових засобів, впливу дисперсності на вогнегасну ефективність порошкових сумішей, а також експертну оцінку технологічних обмежень при виготовленні та зберіганні. Запропоновано інженерні рішення на основі іммобілізації вогнегасних солей на природних носіях. Основні результати дослідження. Встановлено, що порошки мікронного розміру мають високу гасильну здатність, але є нестабільними під час зберігання. Як альтернативний підхід, що вирішує проблеми зберігання та комкування традиційних ВГП, розглядаються системи аерозольного пожежогасіння. У них вогнегасна речовина – дрібнодисперсний аерозоль – генерується безпосередньо в захищеному приміщенні під час спрацювання генератора вогнегасного аерозолю. Розроблено метод іммобілізації активних компонентів на внутрішній поверхні капілярів високопористих мінералів або деревної тирси, що дає змогу стабілізувати властивості порошку та розширити сферу його застосування. Висновки та конкретні пропозиції автора. Порошкові засоби гасіння можуть бути ефективно адаптовані до використання на складних об’єктах, зокрема для гасіння пожеж на водній поверхні та торфовищах, за умови вдосконалення їх фізико-хімічних характеристик. У статті пропонується впровадження технології іммобілізації вогнегасних солей на природних носіях як перспективний напрям для підвищення стабільності та функціональності порошкових рецептур.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНОГО ЗАХИСНОГО ОДЯГУ РЯТУВАЛЬНИКА В УМОВАХ ПІДВИЩЕНОЇ ТЕМПЕРАТУРИ

2026-01-12T12:59:45+02:00

Вступ. Виконання задач за призначенням особовим складом оперативно-рятувальної служби практично завжди супроводжується небезпекою для життя. Особливо за умови проведення гасіння пожеж та аварійно-рятувальних робіт в огородженні, оскільки побічні чинники пожежі, як-от сильне задимлення, підвищена температура навколишнього середовища та продуктів згорання, сильне теплове випромінювання є основними причинами травмування або загибелі рятувальників. Враховуючі стандартні температурні показники розвитку пожежі в огородженні, а це близько +400–+600 °С, виробники захисного спорядження й оснащення постійно в пошуках нових більш кращих вогнетривких матеріалів та засобів, які б сприяли підвищенню безпеки та комфорту роботи пожежного. Мета та задачі дослідження. Метою роботи є встановлення залежності значення допустимого часу перебування рятувальника на позиції під час виконання завдань від зміни температури підкостюмного простору захисного одягу та густини теплового потоку. Основними задачами дослідження є здійснення аналізу сучасного екіпірування пожежного рятувальника відповідно до чинних стандартів та норм, безпосередніх експериментальних досліджень із залученням особового складу пожежних-рятувальників (газодимозахисників) з подальшим аналізом та узагальненням результатів експерименту. Методи. Для досягнення мети роботи було проведено експериментальні дослідження з умовами, максимально наближеними до реальних (температура, теплове випромінювання). Отримані результати експериментальних досліджень було зафіксовано за допомогою повіреного обладнання та в подальшому узагальнено з використанням відповідного програмного забезпечення (Microsoft Excel). Результати. Експериментальні дослідження підтвердили ефективність використання захисного екіпірування газодимозахисника для забезпечення безпечного й комфортного перебування в умовах підвищеної температури та теплового випромінювання. Встановлено залежність зміни температури підкостюмного простору захисного одягу, а також встановлено числові показники температури. Висновки. Встановлено, що час захисної дії сучасного захисного одягу й екіпірування порівняно зі зразками 10–20-річної давнини є на 40 % більшим. Максимальний час перебування на позиції ствольника за умов дії надлишкового теплового випромінювання 3,9–4,2 кВт/м² і середньої температури навколишнього середовища +170 °C за мінімального середнього фізичного навантаження становитиме не більше ніж 12 хв. Також визначено, що середня температура підкостюмного простору захисного одягу за середньої температури в приміщенні +170 °C становитиме +34 °C.

АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА СКРАПЛЕНОГО ПРИРОДНОГО ГАЗУ ТА ОСНОВНИХ НЕБЕЗПЕК ДЛЯ ПОЖЕЖНО-РЯТУВАЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ

2026-01-12T12:59:49+02:00

Проблема. Сучасний глобальний ринок скрапленого природного газу (СПГ) глобалізується та переживає перехідний період через технологічні інновації, зростання попиту та вплив геополітичних факторів, як-от санкції та російська агресія проти України. В Україні розвиток СПГ посилює економічний потенціал, але збільшує ризики для критичної інфраструктури, включно з низкою небезпек для особового складу пожежно-рятувальних підрозділів ДСНС України під час ліквідації пожеж і надзвичайних ситуацій (НС) на об’єктах зі зберігання та його виробництва. Також відсутній чіткий алгоритм дій для особового складу пожежно-рятувальних підрозділів ДСНС України під час ліквідації НС і пожеж на об’єктах зі зберігання та виробництва СПГ, правил безпеки праці для особового складу під час таких оперативних дій та застосування сучасних технологій для проведення оперативних дій на таких об’єктах. Мета – проаналізувати технологічний процес СПГ, визначити параметри зберігання в різних типах ємностей та їх характеристики, а також основні види небезпек для пожежно-рятувальних підрозділів ДСНС України на об’єктах виробництва, транспортування та зберігання СПГ. Методи дослідження. Дослідження проведено аналітичним методом з обробкою наукових публікацій, експериментальних даних, звітів міжнародних організацій щодо глобальних тенденцій ринку СПГ, класифікації технологій зберігання, її характеристик, моделювання визначення типів небезпек на об’єктах з виробництва, транспортування та зберігання СПГ, з якими може стикнутись особовий склад пожежно-рятувальних підрозділів ДСНС України. Основні результати дослідження. Відповідно до аналізу звітів міжнародних організацій глобальний ринок СПГ зріс на 2,4 % у 2024 року до 411,24 млн т; експортна потужність Північної Америки подвоїться до 28,7 млрд куб. футів/добу до 2029 р.; інвестиції з 2019 р. по жовтень 2025 р. – становили 380 млрд куб. м/рік. За результатами аналізу методичних матеріалів та інтернет-ресурсів визначено, що виробництво СПГ є багатостадійним процесом (очищення, осушення, охолодження). Зберігання: напівізотермічне (кріогенні резервуари 3–350 м³) та ізотермічне (одинарні, подвійні, мембранні, сферичні, заглиблені). Основні небезпеки технологічного процесу: низька температура зберігання СПГ в резервуарах, до –160 °C та можливе займання СПГ. Основні види небезпек, з якими може стикнутись особовий склад пожежно-рятувальних підрозділів ДСНС України під час ліквідації пожеж чи надзвичайних ситуацій на цих об’єктах: тепловий вплив від пожежі (1000–1400 °C, > 50 кВт/м²), вибухова хвиля (зони до 1100 м), факельне горіння, розливи, крижаний вибух. Транспортування додає ризики аварій, під час яких можуть виникнути вищеперелічені небезпеки й термічні опіки від низької температури СПГ. Висновки. Ринок СПГ демонструє стале зростання, здебільшого завдяки розширенню потужностей у Північній Америці, США та Катарі. Однак це супроводжується підвищеними ризиками для критичної інфраструктури, що робить об’єкти СПГ потенційними цілями для атак. Виробництво СПГ – це багатостадійний процес, з поділом об’єктів за тоннажністю. Зберігання здійснюється в кріогенних резервуарах за температури –162...–165 °C. СПГ, як кріогенна, легкозаймиста речовина, несе ризики пожеж, вибухів, розливів та утворення пароповітряних хмар. Ключові сценарії небезпек включають тепловий вплив (температури 1000–1400 °C, потоки > 50 кВт/м²), вибухові хвилі (зони руйнувань до 1100 м), факельне горіння, горіння розлитого СПГ та «крижані вибухи» з утворенням хвиль стиснення. Транспортування (авто, залізниця, морське) додає ризики аварій, обморожень та взаємодії з водою, що посилює випаровування. У подальшому для розвитку цієї тематики перспективним було б сформувати детальний алгоритм дій особового складу пожежно-рятувальних підрозділів ДСНС України для ліквідації НС на об’єктах з переробки, зберігання та транспортування СПГ, надати рекомендації для вибору вогнегасних речовин, безпеки особового складу за можливих повторних обстрілів на об’єктах і застосування сучасного обладнання для розвідки та гасіння пожеж.

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДУ ОЦІНЮВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПОЖЕЖНОГО РИЗИКУ З УРАХУВАННЯМ ВПЛИВУ СИСТЕМ ПРОТИПОЖЕЖНОГО ЗАХИСТУ

2026-01-12T12:59:52+02:00

Мета. У статті наведено результати розв’язання наукової задачі щодо вдосконалення методу оцінювання індивідуального пожежного ризику з урахуванням впливу систем протипожежного захисту. Розкрито методологічний підхід дослідження коефіцієнтів ефективного функціонування систем протипожежного захисту. Показано, що для дослідження коефіцієнтів ефективного функціонування систем протипожежного захисту найбільш придатними можуть стати методи, що основані на польових моделях, і методи теорії імовірності в сукупності з використанням статистичних даних. Результати. У роботі наведені результати теоретичних та експериментальних досліджень із наукового обґрунтування значень коефіцієнтів ефективного функціонування систем протипожежного захисту та їх впливу на індивідуальний пожежний ризик. Представлені результати моделювання громадських об’єктів різного функціонального призначення з використанням польових моделей. Представлені результати розрахунку з використанням методів теорії імовірності за зібраними статистичними даними. Проведено перевірку отриманих результатів розрахунку з результатами експериментального дослідження за попередньо розробленою програмою та методикою експериментальних досліджень. Наукова новизна роботи полягає у формалізації впливу систем протипожежного захисту на індивідуальний пожежний ризик шляхом введення відповідних коригувальних коефіцієнтів у математичну модель оцінювання. Запропонований підхід дає змогу адаптувати методику до конкретних умов об’єкта, враховуючи не лише наявність, але й фактичну ефективність роботи систем протипожежного захисту. Це відкриває перспективи для подальшого розвитку нормативної бази у сфері пожежної безпеки, а також для впровадження ризик-орієнтованого підходу в практику проєктування.

ДОСЛІДЖЕННЯ СКЛАДУ ТА ТОКСИКОЛОГІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ПРОДУКТІВ ГОРІННЯ ЕПОКСИДНИХ І ЕПОКСИУРЕТАНОВИХ ВОГНЕЗАХИСНИХ МАТЕРІАЛІВ

2026-01-12T12:59:56+02:00

Вступ. Забезпечення пожежної безпеки полімерних матеріалів залишається важливою науковою та практичною проблемою, оскільки під час їх горіння утворюється складна суміш токсичних газів, небезпечних для людини та навколишнього середовища. Епоксидні й епоксиуретанові вогнезахисні композиції широко застосовуються в будівництві, транспорті, енергетиці та авіакосмічній техніці завдяки їхнім високим адгезійним і захисним властивостям. Однак термічний розклад таких матеріалів супроводжується виділенням токсичних сполук, зокрема СО, СО2, HCN, NOх, фенолу та формальдегіду, які суттєво впливають на рівень смертності під час пожеж. Мета. Метою дослідження було проведення порівняльного аналізу складу та токсичності продуктів горіння й термоокиснювальної деструкції епоксидних та епоксиуретанових вогнезахисних композицій, модифікованих різними антипіренами. Методи. Експериментальні дослідження виконували у двох термічних режимах, що моделюють умови пожежі: термоокиснювальна деструкція (450 °C) і полуменеве горіння (750 °C). Аналіз летких продуктів здійснювали за санітарно-хімічними показниками, а токсичність оцінювали за показником HCL50 і вмістом карбоксигемоглобіну (HbCO) у крові лабораторних тварин після експозиції. Результати. Встановлено, що якісний склад продуктів горіння епоксидних і епоксиуретанових систем є подібним, проте кількісні співвідношення істотно відрізняються. Основними газоподібними компонентами є СО і СО2, а також у менших кількостях присутні високотоксичні сполуки (HCN, NOх, фенол, формальдегід). Введення фосфорвмісних антипіренів (моно- та поліфосфату амонію) сприяє зменшенню концентрацій найбільш небезпечних сполук, особливо HCN та фенолу. За показником HCL50 усі композиції належать до класу помірно небезпечних. Рівень HbCO (58,4–65,6 %) підтверджує провідну роль оксидів вуглецю у формуванні токсичного ефекту. Висновки. Доведено, що фосфорвмісні антипірени істотно підвищують пожежну безпеку й екологічну ефективність полімерних покриттів, знижуючи токсичність продуктів горіння. Отримані результати можуть бути використані для створення нових поколінь інтумесцентних матеріалів із низьким рівнем токсичності.

ВПЛИВ ПРИРОДНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ НА БЛОКУВАННЯ ЗА ВТРАТИ ВИДИМОСТІ ЕВАКУАЦІЙНИХ ВИХОДІВ НА ПОЧАТКОВІЙ СТАДІЇ РОЗВИТКУ ПОЖЕЖІ

2026-01-12T12:59:59+02:00

Проблема. Пожежі в житлових приміщеннях становлять серйозну загрозу через швидке блокування евакуаційних виходів у зв’язку із втратою видимості на початковій стадії розвитку, що ускладнює безпечну евакуацію. Природна вентиляція суттєво впливає на поширення диму, але її роль у формуванні умов евакуації залишається недостатньо дослідженою. Це створює потребу в оцінці впливу параметрів вентиляції на поширення диму, особливо в перші хвилини після виникнення пожежі, коли видимість різко падає, а психоемоційний стан мешканців погіршує орієнтацію. Відсутність точних даних про час блокування за втратою видимості ускладнює планування евакуації та нормування вимог до сучасних систем протипожежного захисту. Метою дослідження є визначення впливу природної вентиляції, зокрема площі відкритих дверних і віконних отворів, на час блокування в разі втрати видимості евакуаційних виходів із житлових приміщень на початковій стадії розвитку пожежі. Методи досліджень. Дослідження ґрунтується на аналізі масиву даних, отриманих за результатами 140 числових симуляцій у програмному комплексі PyroSim, що враховували різні сценарії пожеж у житлових приміщеннях. Параметри сценаріїв передбачали зміну площі відкритих дверних (0–2 м²) і віконних (0–2,5 м²) отворів, відстані від осередку до евакуаційного виходу та форму поширення вогню (90, 180, 360°). Виконано кореляційний аналіз отриманих даних за допомогою бібліотеки Pandas. Для моделювання залежностей використано алгоритм поліноміальної регресії другого ступеня з бібліотеки машинного навчання Scikit-learn. Якість моделі оцінено за середньоквадратичною помилкою (MSE) і коефіцієнтом детермінації (R2), а результати візуалізовано за допомогою бібліотеки Matplotlib у середовищі Google Colab. Результати. Встановлено, що відстань від осередку до евакуаційного виходу має найбільший вплив на час його блокування за втрати видимості (кореляція 0,86), відкриті вікна дещо сповільнюють задимлення (0,32) завдяки покращенню вентиляції, а відчинені двері пришвидшують процес (–0,1) через інтенсивніший рух диму до виходу. Модель поліноміальної регресії показала високу точність (R2 ≈ 0,93, MSE ≈ 35,12), що підтверджено графіками залежності часу блокування від відстані та розсіюванням прогнозованих і фактичних значень. Візуалізації показали, що форма пожежі (кут поширення) показує позитивну кореляцію із часом блокування евакуаційного виходу. Висновки. Дослідження підтверджує, що природна вентиляція є критичним фактором, який визначає час блокування за втрати видимості евакуаційних виходів, і її врахування дає можливість ефективно прогнозувати умови евакуації. Поєднання чисельного моделювання з аналітичними методами забезпечує практичні інструменти для оцінки пожежного ризику та планування безпечної евакуації. Рекомендується подальше вивчення впливу зовнішніх факторів, як-от вітер, та інтеграція систем димовидалення для підвищення адаптивності моделей до реальних умов. Отримані результати можуть бути використані для оптимізації нормування вимог пожежної безпеки до евакуаційних шляхів і виходів.