Пожежна безпека

ВИКОРИСТАННЯ ПЛІВКОУТВОРЮВАЛЬНИХ ПІНОУТВОРЮВАЧІВ ДЛЯ ГАСІННЯ ПОЖЕЖ У СВІТЛІ ПОЛОЖЕНЬ СТОКГОЛЬМСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ ПРО СТІЙКІ ОРГАНІЧНІ ЗАБРУДНЮВАЧІ

V. O. Borovykov, O. M. Slutska, R. Yu. Sukach, D. P. Voytovych — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

Проблема. Прийнята 2001 року Стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі встановила низку обмежень щодо виробництва і використання численних хімічних речовин, перелік яких розширюється за ступенем внесення змін до неї. До таких речовин належать і численні фторорганічні сполуки, у тому числі частина фторвмісних речовин, використовуваних у рецептурах плівкоутворювальних піноутворювачів для гасіння пожеж. Водночас обмеження або заборони щодо їх використання можуть призвести до зниження рівня протипожежного захисту об’єктів з наявністю горючих рідин. Мета. Метою роботи було визначення кола задач, розв’язання яких забезпечить виконання вимог Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі без зниження рівня протипожежного захисту об’єктів стаціонарними системами пінного пожежогасіння. Методи дослідження. Теоретичні дослідження. Аналізуванню піддавали інформацію щодо токсичності фторвмісних та кремнійорганічних ПАР, а також піноутворювачів, їх біологічного розкладання, технологій знешкодження таких речовин та їх видалення з природних середовищ і переходу на безпечніші для довкілля плівкоутворювальні піноутворювачі, подану в наукових публікаціях і нормативних документах. Основні результати дослідження. Встановлено, що нині плівкоутворювальні піноутворювачі незамінні в системах пожежогасіння «підшаровим» способом. З’ясовано, що наявні і потенційні альтернативи плівкоутворювальним піноутворювачам, що не містять фторорганічних сполук, придатні для використання в інших випадках, можуть бути не менш токсичними і такими, які повільно розкладаються в природних умовах. Виявлено перспективні технології вилучення фторвмісних складників піноутворювачів, що потрапили в природні екосистеми, та їх знешкодження. Обґрунтовано можливість розроблення рецептур плівкоутворювальних піноутворювачів з прийнятними показниками токсичності і здатності до біологічного розкладання. Висновки. За результатами проведених досліджень показано, що плівкоутворювальні піноутворювачі є найефективнішими засобами гасіння неполярних горючих рідин, а можливість реалізації технології пожежогасіння «підшаровим» способом без їх використання досі не підтверджено. З’ясовано, що показники токсичності і здатності до біологічного розкладання різноманітних фторвмісних хімічних речовин, а також піноутворювачів, в яких вони використовуються, можуть значною мірою різнитися. За результатами проведених аналітичних досліджень виявлено, що швидкість руйнування таких речовин в природних екосистемах суттєво залежить від виду і низки характеристик останніх, а піноутворювачі, що не містять фторорганічних речовин, можуть не бути безпечнішими для довкілля. Також з’ясовано, що у світі розроблено технології ефективного знешкодження залишків плівкоутворювальних піноутворювачів, що потрапили в об’єкти довкілля, та обґрунтовано можливість виконання вимог Стокгольмської конвенції без відмови від плівкоутворювальних піноутворювачів для гасіння пожеж.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СПОСОБІВ ЗАКРІПЛЕННЯ РЯТУВАЛЬНОЇ МОТУЗКИ ЗА КОНСТРУКЦІЮ

R. B. Veselivskyi, D. V. Smolyak, I. M. Polishchuk, A. A. Petrenko — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

Постановка проблеми. Одним з елементів підготовки пожежно-рятувальних підрозділів є навчальні вправи з рятувальною мотузкою. Мотузка пожежна рятувальна призначена для використання під час проведення рятувальних робіт на висоті, саморятування пожежника, роботи в обмеженому просторі, організації страхування під час роботи в безопорному просторі та проведення інших аварійно-рятувальних робіт на висоті. Для ефективного застосування мотузки пожежної рятувальної у кожному із зазначених випадків необхідне її швидке та надійне закріплення за конструкцію (опору). Особовий склад пожежно-рятувальних підрозділів використовує чотири способи закріплення рятувальної мотузки за конструкцію, які регламентовані законодавством. Вони є ефективними, простими у в’язанні та доволі надійними. Проте нормативний час навчальної вправи «закріплення рятувальної мотузки за конструкцію», що максимально складає 5 с, є складним, а поспіх виконання призводить до неправильного в’язання та ненадійності вузла. Також слід зауважити, що на правильність та швидкість виконання цієї вправи будуть впливати рівень підготовки особового складу та температура довкілля (зимовий/ літній період). Враховуючи важливість правильного та надійного закріплення мотузки за конструкцію (опору), що справлятиме безпосередній вплив на ефективність роботи рятувальника та якість виконання професійних обов’язків, маємо обґрунтувати значення нормативного часу виконання навчальної вправи «закріплення рятувальної мотузки за конструкцію». Мета роботи. Встановлення залежності часу виконання вправи «закріплення рятувальної мотузки за конструкцію» від рівня підготовки особового складу та температури довкілля (зимовий/літній період). Методи досліджень. Проведено практичне дослідження виконання вправи «закріплення рятувальної мотузки за конструкцію» 1, 2, 3 та 4 способами із здобувачами освіти спеціальності «Пожежна безпека» Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. Ці дослідження проводились у літній та зимовий період із тими самими групами здобувачів освіти. Основні результати. Ґрунтуючись на проведених дослідженнях, встановили, що під час виконання вправи у літній період 12 % здобувачів освіти усіх груп не виконали вправу, при цьому 40 % від загальної кількості виконали вправу на межі зарахування нормативу. У зимовий період незадовільні оцінки отримали 56 % здобувачів, а на межі зарахування нормативу – 27 %. Ці відсоткові значення свідчать про значний вплив температури довкілля на час виконання навчальної вправи «закріплення рятувальної мотузки за конструкцію. У літній період студенти виконали норматив на 45 %, а курсанти на 54 % краще відносно слухачів. У зимовий період студенти та курсанти показали рівень підготовки вищий за слухачів на 85 % та 149 % відповідно, що свідчить про вагомий вплив рівня підготовки. Висновки. На основі досліджень встановлено залежність часу виконання вправи «закріплення рятувальної мотузки за конструкцію» від рівня підготовки особового складу та температури довкілля (зимовий/літній період). Зокрема, встановлено, що студенти та курсанти краще виконують норматив відносно слухачів на 45 % та 54 % у літній період та 85 % та 149 % у зимовий період. На основі результатів практичних тестувань здобувачів освіти обґрунтовано необхідність поділу виконання вправи на літній та зимовий період, оскільки більше половини здобувачів освіти усіх груп не виконала вправу за температури повітря від 0 °С до +5 °С. Обґрунтовано та запропоновано значення нормативного часу виконання навчальної вправи «закріплення рятувальної мотузки за конструкцію» для підготовки особового складу пожежно-рятувальних підрозділів (частин).

АНАЛІЗ ШЛЯХІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОТИПОЖЕЖНОГО ЗАХИСТУ ВИСОТНИХ БУДІВЕЛЬ

S. Ya. Vovk, O. V. Shapovalov, A. P. Kushnir, N. O. Ferents — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

Швидка розбудова міст в умовах дефіциту земельних ресурсів, удосконалення будівельних технологій, що передбачають використання нових речовин та матеріалів, спонукає забудовників зводити будівлі, які займають невелику земельну ділянку, але є значними за житловою площею та площею іншого призначення. Конструктивні та архітектурні особливості висотних будівель висувають високі вимоги до забезпечення протипожежного захисту людей та майна. Законодавство України регламентує низку заходів, спрямованих на забезпечення протипожежного захисту висотних будівель, які часто з різних причин нівелюються людським фактором. Для забезпечення протипожежного захисту висотних будівель використовуються різні підходи та методи, зокрема встановлення систем автоматичної пожежної сигналізації, автоматичних систем пожежогасіння, забезпечення належного експлуатування електротехнічного обладнання і наявних систем протипожежного захисту, підвищення ефективності евакуаційних заходів, а також використання останніх інноваційних досягнень науки і техніки зі впровадженням таких технологій, як відеоаналітика, штучний інтелект, для швидкого і безпомилкового виявлення пожежі, що може якісно вплинути на протипожежний захист зазначених об’єктів. У статті проведено аналіз шляхів забезпечення протипожежного захисту висотних будівель, які застосовуються на території України та за кордоном, задля подальшого їх удосконалення та надання рекомендацій щодо підвищення ефективності виявлення та гасіння пожеж. Для дослідження пожежної безпеки висотних будинків був використаний аналіз вимог нормативних документів, а також літературних джерел щодо нових підходів до вдосконалення протипожежного захисту цих будівель задля пошуку оптимальних, доцільних способів протипожежного захисту. Для досягнення поставленої мети, окрім використання адресних СПС та спринклерних систем водяного пожежогасіння, якими захищаються висотні будівлі, необхідно провести низку досліджень задля визначення залежностей місць розміщення елементів СПЗ на швидкість виявлення загорання та ймовірності впливу сторонніх факторів на помилкові спрацювання. Наслідки від пожеж, які виникли у висотних будівлях, зазначають на необхідність проведення досліджень у напрямі побудови більш ефективних механізмів захисту цих будівель від загорань. Створення таких механізмів лежить у напрямі використання сучасного інноваційного обладнання у поєднанні з інтелектуальними системами отримання, обробки та передачі інформації.

ОГЛЯД СУЧАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ КОРОЗІЙНОЇ ДІЇ ПІНОУТВОРЮВАЧІВ ТА ЇХ РОБОЧИХ РОЗЧИНІВ НА ЕЛЕМЕНТИ СИСТЕМ ПОЖЕЖОГАСІННЯ

T. M. Voitovych, V. V. Kovalyshyn, O. P. Voitovych, I. I. Kaluzhniak — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

Постановка проблеми. Проблема корозії, спричиненої водними вогнегасними речовинами, є актуальною у сфері пожежної безпеки. Під час застосування піноутворювачів у стаціонарних та автономних системах пожежогасіння металеві елементи (резервуари, трубопроводи, насадки, клапани, спринклери тощо) зазнають агресивного впливу. У численних дослідженнях показано, що за потрапляння розчинів піноутворювачів на метал унаслідок хімічних реакцій утворюються продукти корозії, які погіршують надійність обладнання і навіть можуть призводити до відмов системи. Мета полягає в аналізі сучасних досліджень корозійної активності піноутворювачів та їх робочих розчинів на автономні та стаціонарні системи пожежогасіння, а також виявленні шляхів зменшення шкідливої дії корозії як наслідку покращення протипожежного захисту об’єктів. Опис матеріалу. Основні методи експериментального дослідження корозійної активності піноутворювачів включають занурення сталевих пластин у робочі розчини піни з подальшим вимірюванням втрати маси. Окрім гравіметричного методу, застосовують електрохімічні дослідження, що дають змогу встановлювати потенціал корозії та густину струму корозії. Такий підхід дає змогу кількісно порівняти агресивність різних типів піноутворювачів. Зокрема, протеїнові піни (та фторпротеїнові) під час експериментів виявилися одними з найагресивніших. Загалом синтетичні піни, що містять спеціальні стабілізатори та інгібітори, демонструють нижчу корозійну активність. Для мінімізації корозійного впливу водних вогнегасних речовин рекомендують комплексний підхід. По-перше, застосовувати стійкі до корозії матеріали, уникати незахищеного карбонового металу та цинку. Існує практика внутрішнього захисту резервуарів та корпусів вогнегасників фарбами або полімерами. По-друге, до складу самих концентратів слід вводити корозійні інгібітори. По-третє, контролювати якість води, а саме застосовувати пом’якшену або демінералізовану воду для приготування робочого розчину піноутворювача, уникати солей і забруднень, що збільшують електропровідність середовища. По-четверте, після пожежогасіння слід своєчасно очищувати системи – видаляти залишки піни та продуктів корозії. Так, міжнародний стандарт NFPA зазначає, що концентрати протеїнових піноутворювачів повинні містити інгібітори для захисту від корозії, а компоненти системи (трубопроводи, клапани) мають виконуватись з матеріалів, сумісних з піноутворювачем (латунь, бронза, нержавіюча сталь тощо). Тоді як для синтетичних вимагає вказівки на сумісність матеріалів. Також у стандарті регламентуються умови водопостачання, а саме вода повинна бути сумісною з концентратом піни та не містити зважених домішок або солей, що спричинюють додаткову корозію. Щодо українських стандартів, то у ДСТУ EN 1568 немає чіткої вимоги щодо маркування саме корозійних властивостей. Це питання переважно врегульовується на рівні технічної документації виробника, а не на нормативному рівні з обов’язковим маркуванням. Інший український нормативний документ ДСТУ 3789:2015 вимагає, щоб піноутворювачі загального призначення мали низьку корозійну активність. Висновки. Сучасний досвід показує, що під час проєктування та експлуатації систем пожежогасіння необхідно враховувати корозійний вплив речовин на її елементи, а також створювати вимоги до експлуатації систем пожежогасіння. Результати аналізу вказують на те, що найлегшим і найдешевшим способом зменшення корозійного впливу на системи пожежогасіння є додавання до складу піноутворювачів інгібіторів, що буде потребувати додаткового дослідження їхньої вогнегасної здатності. Також необхідно переглянути нормативні документи щодо запобігання корозії у системах пожежогасіння, а саме фарбового чи полімерного захисту внутрішніх поверхонь корпусів вогнегасників.

ЕВАКУАЦІЯ ОСІБ ІЗ МОДУЛЬНИМИ ПРОТЕЗАМИ НИЖНІХ КІНЦІВОК ПРИ ПОЖЕЖІ: СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕНЬ

ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

Проблема. Війна в Україні призвела до значного збільшення кількості осіб з ампутаціями нижніх кінцівок. Ця категорія населення стикається з додатковими труднощами під час евакуації з будівель під час пожеж чи інших надзвичайних ситуацій. Основними викликами є зниження швидкості руху, нестабільність через втрату рівноваги, а також обмеження функціональних можливостей, пов’язаних з різними типами протезів. Відсутність у науковій літературі та практичних підходах до організації евакуації релевантних досліджень, що враховують мобільність осіб з протезами в критичних умовах, є актуальною проблемою, що потребує оперативного вирішення. Метою статті є аналіз досліджень щодо впливу протезів нижніх кінцівок на мобільність і швидкість евакуації в разі пожежі та виявлення ключових факторів, що впливають на її ефективність, а також визначення перспективних напрямів подальших наукових розвідок, спрямованих на покращення евакуаційних стратегій для маломобільних груп населення. Методи досліджень. У роботі застосовано систематичний підхід до аналізу літератури, що охоплює наукові публікації, нормативні акти та звіти з реабілітаційної практики. Для уточнення практичних аспектів мобільності проведено консультації з реабілітологами та користувачами протезів. Виконано порівняння характеристик різних типів протезів та їх впливу на швидкість руху. Результати. Визначено, що рівень ампутації та тип протеза є ключовими факторами, які впливають на швидкість евакуації в разі пожежі. Для осіб з ампутацією стопи швидкість руху не зазнає істотних змін (максимальне зменшення швидкості не перевищує 20 %), тоді як за ампутації стегна або вичленення в тазостегновому суглобі втрати швидкості під час руху сходами можуть досягати 50–70 %. Протези з біонічними компонентами демонструють значно кращі результати в умовах евакуації завдяки адаптивності до змін рельєфу й темпу руху. При цьому моделювання евакуації осіб з протезами суттєво ускладнено через відсутність адаптованих моделей мобільності в програмному забезпеченні. Висновки. За результатами проведеного аналізу визначено три ключові напрями вдосконалення евакуаційних стратегій, а саме проведення експериментальних досліджень для оцінки швидкості та витривалості осіб з протезами залежно від типу протезу та евакуаційного шляху; деталізація індивідуальних і потокових моделей руху учасників евакуації з протезами для інтеграції в програмні комплекси моделювання; створення рекомендацій для проєктування евакуаційних маршрутів з урахуванням потреб осіб з протезами для забезпечення безбар’єрності.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ТА МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ПОКАЗНИКІВ ГОРЮЧОСТІ ЕПОКСІАМІННИХ КОМПОЗИЦІЙ

O. I. Lavrenyuk, B. M. Mykhalichko — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

Вступ. Найпоширенішим і найефективнішим методом зниження горючості полімерних матеріалів є використання антипіренів. Сьогодні особливо популярними є хімічно активні антипірени, тоді як застосування інертних антипіренів поступово скорочується. Реакційноздатні антипірени містять функціональні групи, тому можуть взаємодіяти з мономерами під час синтезу полімерів або з макромолекулами вже сформованих полімерів. Завдяки цьому їх можна використовувати не лише як мономери під час створення полімерів, але й як модифікатори або зшиваючі агенти. Пошук нових антипіренів і розроблення нових рецептур полімерних матеріалів зі зниженою горючістю зазвичай здійснюються емпірично, базуючись лише на залежності властивостей матеріалу від його складу. Особливості впливу антипірену на будову отриманих матеріалів майже не враховуються. Мета. Термохімічне моделювання горючості епоксіамінних композицій на підставі їх будови та перевірка адекватності запропонованої моделі шляхом експериментальних досліджень. Методи. Купрум(ІІ)-амінний комплекс та епоксіамінні композиції отримували прямою взаємодією відповідних компонентів. Математичне моделювання антипіренового впливу купрум(ІІ)-амінного комплексу на горючість модифікованої епоксіамінної композиції проводили на основі значень енергій хімічних зв’язків, які виникають у комплексі. Горючість композицій оцінювали за теплотою згоряння (Qзг, кДж/кг), яку обчислювали за законом Гесса. Горючість епоксіамінних композицій визначали експериментально за ДСТУ 8829:2019 (п. 7.3). Результати. Згенеровано кластерні фрагменти немодифікованої епоксіамінної композиції (ЕД/pepa) та композиції з вмістом запропонованого антипірена-затвердника (ЕД/{[Cu(deta)H2O]SO4}2), що дало змогу змоделювати термохімічну поведінку композицій під час горіння. Проведено термохімічні обчис- лення реакції горіння епоксіамінних композицій. Виявлено, що значення ентальпії утворення модифікованої епоксіамінної композиції порівняно з немодифікованою суттєво нижче. Таку закономірність можна пояснити протіканням процесів комплексоутворення між сіллю купруму(ІІ) та рера в процесі структурування модифікованої епоксіамінної композиції. Завдяки появі додаткових координаційних зв’язків Cu(II)—N виділяється енергія. Це відображається у горючості епоксіамінних композицій, що було доведено шляхом обчислення теплоти згоряння епоксіамінних композицій та експериментального визначення їх горючості. Висновки. На підставі будови епоксіамінних композицій проведено математичне моделювання їх показників горючості. Завдяки здійсненим обчисленням було встановлено причину антипіренової дії купрум(ІІ)-амінного комплексу, сутність якої полягає в утворенні додаткових хімічних зв’язків Cu—N, відповідальних за зниження горючості модифікованих епоксіамінних композицій. Результати математичного моделювання корелюють з результатами проведених експериментальних досліджень, а саме під час введення в епоксіамінну композицію хелатного купрум(ІІ)-амінного комплексу покращуються всі показники, за якими оцінюють горючість.

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ДРІБНОРОЗПИЛЕНИХ СТРУМЕНІВ ВОДИ ПІД ЧАС ГАСІННЯ ПОЖЕЖ У ПІДВАЛЬНИХ ПРИМІЩЕННЯХ

O. V. Lazarenko, R. Yu. Sukach, Y. B. Velykyi, B. Ya. Boichuk — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

Вступ. Типові проєкти житлових будинків передбачають розміщення у підвалах підсобних приміщень, які можуть бути захаращені самими мешканцями, утворюючи велике пожежне навантаження, що здатне викликати пожежу за необережного поводження з вогнем сторонніх осіб. Гасіння пожеж у підвальних приміщеннях завжди пов’язане з низкою складнощів. Завжди є ризик вибуху через прокладені там різноманітні магістральні мережі. Складність гасіння полягає також у невеликій площі приміщення та його місцезнаходженні. Слід враховувати вузькі проходи та низькі стелі, що може ускладнювати прохідність та евакуацію. Мета та задачі дослідження. Метою роботи є оцінка ефективності використання дрібно розпиленого струменя води, генерованого системою високого тиску, на температурні показники в приміщенні під час пожежі. Для досягнення поставленої мети в роботі проведено аналіз ефективності використання дрібнорозпилених струменів води для осадження продуктів горіння та безпосереднього гасіння пожежі в огородженні; підготовлено матеріальну базу, підвальне приміщення та технічні засоби для проведення експериментального дослідження; здійснено безпосереднє експериментальне дослідження з реальним задимленням та температурними показниками, близькими до реальних умов розвитку пожежі в огородженні. Методи. Для досягнення мети роботи було проведено експериментальні дослідженні з умовами, максимально наближеними до реальних (температура, полум’я, задимлення). Отримані результати експериментальних досліджень було зафіксовано за допомогою повіреного обладнання та в подальшому узагальнено з використанням відповідного програмного забезпечення (Microsoft Excel). Результати. Експериментальні дослідження довели ефективність використання ствола-пробійника для зниження температури в приміщенні, зокрема в підвальних та напівпідвальних приміщеннях, що не вимагає залучення особового складу в зоні дії високих температур. Висновки. Використання ствола-пробійника під високим тиском дає змогу знизити середню температуру в приміщенні об’ємом 12 м3 на 300–350 °C впродовж 2–3 хвилин. Тактика використання ствола- пробійника як основного технічного засобу для гасіння пожеж в огородженні за умови високих температур, складного планування та обмеженого простору повинна стати основоположною і в подальшому замінити застарілі методи гасіння подібних пожеж.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ЖИТТЄВИХ ПОКАЗНИКІВ ГАЗОДИМОЗАХИСНИКІВ ПІД ЧАС ІМІТАЦІЇ ВИКОНАННЯ ОПЕРАТИВНИХ ДІЙ НА ПОЖЕЖІ

V. I. Lushch, R. M. Konanets, Ya. B. Velykyi, R. S. Tkachenko, N. I. Huzar — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

Гасіння пожеж та ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій (далі – НС) в умовах воєнного стану в Україні важко уявити без використання ланок газодимозахисної служби. Для виконання завдань за призначенням пожежні-рятувальники (газодимозахисники) повинні бути у постійній фізичній та психологічній готовності. Це досягається тренуваннями та практичною роботою на пожежах та НС. Тренування газодимозахисників проводяться в тренувальних комплексах стаціонарного та мобільного типів. Окрім того, за допомогою програмного забезпечення може проводитись тестування газодимозахисника задля визначення його спроможності витримувати навантаження, зумовлені пожежею. Проведений аналіз тестування газодимозахисників у гарнізонах ДСНС України західного та центрального регіонів України показав різні методи та підходи до тренувань: часові показники, умови проведення тренувань тощо. Мета роботи полягає у проведені експериментальних досліджень для визначення середнього значення життєвих показників: спалених кілокалорій, частоти серцевих скорочень газодимозахисниками під час виконання оперативних дій, що імітували оперативне розгортання на пожежі. Для досягнення поставленої мети здійснено аналіз вітчизняних і міжнародних джерел, що визначають порядок підготовки (тестування) газодимозахисників. Для проведення досліджень було вибрано учасників різних медико-вікових груп, визначено вправи для імітації оперативного розгортання на пожежі та необхідне оснащення і обладнання для визначення життєвих показників газодимозахисників, а також витрачений час під час експерементальних досліджень. На основі проведеного аналізу запропоновано схему періодичності практичної підготовки газодимозахисника. У статті описано порядок оперативних дій пожежно-рятувального відділення на автоцистерні, що імітують вправи з виконання оперативного розгортання, а саме: – оперативне розгортання відділення з подачею двох ручних пожежних стволів з прокладанням магістральної лінії на три рукави діаметром 77 мм та двох робочих ліній (по два рукави діаметром 51 мм) зі встановленням автоцистерни на пожежний гідрант; – зняття, перенесення, встановлення і підйом по висувній триколінній драбині у вікно 3-го поверху навчальної башти; – підйом та спуск маршевими сходами 9-поверхової будівлі. В результаті проведеної роботи встановлено, що середні значення у шести медико-вікових групах були такими: кількість спалених кілокалорій (ккал) – 127; частота серцевих скорочень (уд/хв) – 168; час виконання вправ (с) – 495. Отримані результати буде враховано під час розроблення програмного забезпечення для проведення занять на тренувальних стежках і тренажерах, що дасть змогу тестувати газодимозахисників різних медико-вікових груп в умовах, максимально наближених до реальної пожежі (НС), з видачею свідоцтва про тестування, в якому будуть зазначені життєві показники відповідно до роботи в апаратах автономного дихання стисненим повітрям з відкритим контуром.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ВИКОРИСТАННЯ ПОХИЛИХ ПІДЙОМНИКІВ ДЛЯ ЕВАКУЮВАННЯ ЛЮДЕЙ В РАЗІ ПОЖЕЖІ

V. S. Myroshkin, M. Z. Peleshko, V. V. Kovalishyn, I. S. Gridasov — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

Проблема. У статті розглянуто питання забезпечення інклюзивності шляхів евакуації на діючих об’єктах в Україні. Аналіз чинного законодавства та практики свідчить про недостатню увагу до потреб людей з інвалідністю під час проєктування та експлуатації будівель. Мета роботи та задачі полягають у дослідженні використання похилих підйомників для осіб з інвалідністю в будівлях та спорудах в Україні; порівнянні українського законодавства з міжнародними стандартами; аналізі ефективності чинних норм та пропозицій щодо їх удосконалення. Методи досліджень. Статистичний, аналітичний, порівняльний. Основні результати дослідження. Особливу увагу приділено проблемі використання похилих підйомників, які часто встановлюються з порушеннями норм пожежної безпеки та створюють додаткові ризики під час евакуації. Дослідження виявило, що наявні нормативи не завжди чітко визначають правила використання похилих підйомників та не враховують всіх аспектів безпеки. Крім того, відсутній ефективний контроль за дотриманням вимог доступності та пожежної безпеки. На основі проведеного аналізу сформульовано низку пропозицій щодо покращення ситуації, зокрема удосконалення нормативної бази, підвищення обізнаності учасників будівельного процесу та балансо- утримувачів, посилення контролю за дотриманням вимог доступності та розроблення альтернативних рішень для забезпечення безпечної евакуації людей з інвалідністю. Висновки. Проблема забезпечення інклюзивності шляхів евакуації є комплексною і вимагає системного підходу. Необхідне розроблення заходів, які дадуть змогу підвищити безпеку та комфорт для всіх категорій населення. Такими заходами можуть бути удосконалення нормативної бази через розроблення національних стандартів, які регламентуватимуть вимоги до пожежної безпеки під час використання похилих підйомників.

ІННОВАЦІЙНІ РОЗРОБКИ ТА СУЧАСНІ МЕТОДИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВОДНИХ ВОГНЕГАСНИХ РОЗЧИНІВ ЗА ДОПОМОГОЮ ІНГІБІТОРІВ

ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

Проблема. Сучасний технологічний прогрес супроводжується появою нових матеріалів з підвищеною пожежною небезпекою, як-от літій-іонні батареї, біопаливо та вибухонебезпечні суміші, що ускладнює їх гасіння традиційними водними засобами через низьку в’язкість, слабку змочуваність і швидке випаровування води, створюючи труднощі для оперативно-рятувальних служб у боротьбі з пожежами класів A, B, C, D, F. Мета. Метою роботи є аналіз сучасного стану використання водних вогнегасних розчинів (ВВР) з інгібіторами, висвітлення методів підвищення їхньої ефективності та оцінювання перспектив застосування для гасіння сучасних пожеж, а також розроблення рекомендацій для вдосконалення вогнегасних речовин. Методи дослідження. Дослідження проведено аналітичним методом з обробкою наукових публікацій, експериментальних даних і патентної документації щодо ефективності ВВР з інгібіторами, включно з порівняльним аналізом їхніх фізичних і хімічних властивостей. Основні результати дослідження. На підставі проведеного огляду наукових праць встановлено, що додавання інгібіторів, як-от хлорид калію (KCl, 3–5 %), полігексаметиленгуанідин (ПГМГ, 5 %), хлорид натрію (NaCl, 5–10 %), фосфати амонію (5–10 %), бікарбонати (5–35 %) та наночастинки (SiO2, Al2O3, 2–5 %), підвищує ефективність ВВР: час гасіння скорочується на 20–60 %, витрата речовини зменшується на 10–40 %, а повторне займання запобігається протягом 5–24 годин завдяки охолодженню, ізоляції кисню та хімічному пригніченню горіння; інноваційним підходом є розроблення нових складів (наприклад, «суха вода» з бікарбонатами, ВВР з наночастинками) та технологій їх приготування (ультразвук, змішування). Висновки. ВВР з інгібіторами є перспективним рішенням для гасіння сучасних пожеж, забезпечуючи екологічність, економічність і адаптивність, однак потребують подальших досліджень для оптимізації складів і технологій впровадження для гасіння пожеж різних класів.

АНАЛІЗ ЧИННИКІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ СИСТЕМ ПОЖЕЖОГАСІННЯ ТОНКОРОЗПИЛЕНОЮ ВОДОЮ

R. L. Pelekh, V. M. Marych — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

Вибір системи пожежогасіння як у житлових, комерційних, так і на об’єктах, які мають високу культурну та історичну цінність, залишається актуальним. Збереження матеріальних, історичних та культурних цінностей не тільки від вогню, але й від пошкоджень, які можуть бути спричинені використанням великої кількості води під час ліквідації пожежі, покладає перед проєктантами важке завдання вибору типу системи пожежогасіння, особливо на об’єктах, пожежі на яких не можуть гаситись класичними системами спринклерного або дренчерного пожежогасіння, а використання газового пожежогасіння є неможливим через його високу вартість або негерметичність об’єкта. Сьогодні у 90 % на об’єктах монтуються системи спринклерного пожежогасіння. Такий метод є ефективним, проте він передбачає використання великих об’ємів води, що тягне за собою необхідність забезпечення великих площ для розміщення резервуарів та обладнання. Іншою проблемою є шкода, якої завдають приміщенням, прилеглим до зони пожежі, та майну, які природно зазнають впливу води. Гасіння пожежі тонкорозпиленою водою (далі – ТРВ) довело свою ефективність у світі, тому запроваджено можливість використання цієї технології в нашій країні. Наведено аналіз механізмів гасіння і чинників, що впливають на ефективність систем пожежогасіння тонкорозпиленою водою (далі – СПГ ТРВ) для гасіння пожеж, переваги їх використання порівняно із системами газового та спринклерного пожежогасіння, вплив на час евакуювання людей, а також збереження матеріальних, історичних та культурних цінностей. Метою роботи є визначення основних чинників, які необхідно врахувати під час подальших досліджень та розроблення розпилювачів, для досягнення необхідного розподілу крапель за розмірами, щільності та інтенсивності зрошення, а також можливості їх використання в комбінаціях води з іншими добавками, які підвищать вогнегасну здатність систем та пришвидшать процес гасіння пожеж.

ФОРМУВАННЯ ЦИФРОВОЇ КУЛЬТУРИ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ У ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ ЗАСОБАМИ E-LEARNING

V. S. Petrenko, O. M. Saukh — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

Проблема. У контексті цифровізації суспільства та зростання техногенних ризиків особливої актуальності набуває проблема формування цифрової культури пожежної безпеки у здобувачів освіти. Традиційні підходи до викладання дисципліни «Безпека життєдіяльності та екологічна безпека» недостатньо враховують специфіку цифрового покоління та можливості сучасних електронних освітніх інструментів. Недостатньо дослідженими залишаються питання методичних основ використання e-learning для формування проактивного ставлення до пожежної безпеки, а також моделювання цифрової культури безпеки в освітньому середовищі. Мета. Метою статті є теоретичне обґрунтування та методичне моделювання процесу формування цифрової культури пожежної безпеки у здобувачів освіти засобами e-learning в умовах сучасного цифрового освітнього середовища. Методи дослідження. У дослідженні використано системний, діяльнісний та компетентнісний підходи; проаналізовано наукові джерела з питань культури безпеки, цифрової компетентності, педагогіки безпеки, а також практичний кейс впровадження інтерактивного цифрового освітнього модуля. Емпіричний етап включав педагогічний експеримент, анкетування, аналіз динаміки навчальних результатів та самооцінок здобувачів освіти. Основні результати дослідження. Обґрунтовано поняття цифрової культури пожежної безпеки як інтегративного особистісного утворення, що поєднує знання, навички, установки та мотивацію до безпечної поведінки в умовах цифрового і фізичного середовища. Показано потенціал e-learning у формуванні пожежної обізнаності завдяки гейміфікації, персоналізації, візуалізації ризиків і моделюванню дій у небезпечних ситуаціях. Практичний кейс реалізації модуля «Пожежна безпека: діємо свідомо» за участю 48 здобувачів освіти виявив позитивну динаміку: зростання рівня знань на 31 %, мотивації – на 85 %, практичних навичок – на 76 %. Гейміфікований компонент (мобільна гра «Рятівничок») значно підвищив емоційне залучення і ціннісне сприйняття теми. Висновки. Впровадження e-learning у навчання пожежної безпеки створює передумови для формування сучасної цифрової культури безпеки у здобувачів освіти. Це потребує не лише розроблення якісного цифрового контенту, але й підвищення цифрової компетентності викладачів, створення гнучких освітніх моделей, інтегрованих у загальні стратегії розвитку безпечного освітнього середовища. Запропонована модель може бути адаптована для закладів фахової передвищої та вищої освіти педагогічного і технічного профілів. Результати дослідження мають практичне значення для модернізації дисципліни «Безпека життєдіяльності та екологічна безпека» та формування безпечної поведінки у молоді на міждисциплінарному рівні.

ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ПАРАМЕТРІВ ПОЖЕЖІ НА НАГРІВАННЯ ОРІЄНТОВАНО-СТРУЖКОВИХ ПЛИТ

Yu. O. Terletskyi, O. Yu. Pazen, R. M. Tatsiy, A. S. Lyn — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

Проблема. Деревина є поширеним будівельним матеріалом і основою для плит OSB – тришарових композитів з пресованої стружки та синтетичних смол. Водночас їхнім суттєвим недоліком є горючість: займання деревини починається за 240–270 °С, а самозаймання – за 350–450 °С. У роботі досліджено вплив інтенсивності теплового потоку та стандартного температурного режиму пожежі на нагрівання плит OSB до температури займання. Методи дослідження. У роботі використано метод математичного моделювання процесів теплообміну в плоских конструкція з використанням диференціального рівняння теплопровідності та крайових умов другого та третього роду. Основні результати дослідження. На основі проведених досліджень встановлено, що час досягнення температури займання або самозаймання OSB-плити буде залежати від інтенсивності густини теплового потоку яка потрапляє на поверхню плити. За інтенсивності густини теплового потоку від 1 до 5 кВт ця зміна буде для товщин від 10 до 30 мм. Для товщини 30 мм і більше час досягнення температури займання або самозаймання буде фактично незмінним. Для інтенсивності густини теплового потоку від 8 кВт і більше час досягнення температури займання або самозаймання не буде залежати від товщини плити. За умов впливу стандартного температурного режиму пожежі час займання OSB-плити буде залежати від її товщини. Якщо час досягнення температури 240…270 °С для плити товщиною 10 мм становить 160–198 с, то для плити товщиною 1 000 мм цей час складатиме 52–70 с, а для плити товщиною 2 000 мм – 36–47 с. Це пояснюється тим, що деревина має відносно низький коефіцієнт теплопровідності, а за малих товщин тепло встигає пройти крізь плиту та розсіятись у довкіллі. За більшої товщини плити тепло накопичується у конструкції та не встигає швидко проходити крізь плиту, тому процес нагрівання пришвидшується. Висновок. На основі проведених досліджень встановлено, що час нагрівання поверхні OSB-плити залежно від впливу різної інтенсивності теплового потоку буде змінюватись. Також на час нагрівання буде впливати і товщина OSB-плити, але лише в межах до 30 мм за інтенсивності до 5 кВт/м2. За інтенсивності теплового потоку від 5 кВт/м2 товщина конструкції не впливатиме на час досягнення температури займання. За умов впливу стандартного температурного режиму пожежі збільшення товщини OSB-плити зменшуватиме час нагрівання до температури займання.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ

M. Sorochych — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300