Вісник Львівського державного університету безпеки життєдіяльності

Титуьна сторінка

Вісник ЛДУБЖД — 2024-12-31

ЗМІСТ

Вісник ЛДУБЖД — 2024-12-31

ПРОГНОЗУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ СИТУАЦІЇ ТЕРИТОРІЙ З ОБ’ЄКТАМИ НАКОПИЧЕННЯ ХІМІЧНИХ СТОКІВ НА БАЗІ КОГНІТИВНОГО МОДЕЛЮВАННЯ

T. V. Kozulia — 2024-12-30

Проблема. На сьогодні актуальними залишаються питання визначення екологічного стану територій, де розташовані об’єкти зберігання чи тимчасового накопичення відходів виробництва. Складність таких задач пов’язана з невизначеністю стосовно інформованості про наслідки впливу складових очищених стоків на екосистеми навколишнього середовища.
Пропонується комплексне вирішення розв’язання цього екологічного завдання на основі когнітивного моделювання системного об’єкта дослідження «стан рідинних відходів – фактори небезпеки – екосистеми довкілля», визначення умов синергетичної реалізації екологічної рівноваги «очищені стоки – безпека екосистем довкілля» за результатами модельного комп’ютерного експерименту на базі програмного додатка з контролю безпечності зберігання рідинних відходів та їх утилізації.
Це дозволить уникнути небезпечних ситуацій на природно-техногенних територіях завдяки передбаченню суттєвих негативних факторів впливу на довкілля, оперативному визначенню чинників небезпеки та своєчасному прийняттю рішень для усунення небезпеки.
Мета. Розробка комплексного розв’язку задачі контролю екологічного стану території розміщення рідинних хімічних стоків в накопичувачах на основі комп’ютерного прогнозування ситуації за когнітивною моделлю об’єкта «стан рідинних відходів – фактори небезпеки – екосистеми довкілля» для запобігання нештатним ситуаціям на прикладі роботи коксохімічного виробництва.
Методи досліджень. Для досягнення поставленої мети в роботі використано методи імітаційного моделювання із застосуванням когнітивного підходу, що дає можливість працювати з слабоструктурованими системами і в умовах невизначеності стану природно-техногенних об’єктів з впровадженням концептів, які відповідають за процеси нейтралізації небезпечних елементів рідинних відходів та за вплив на довкілля.
Використані можливості інформаційно-програмного забезпечення для реалізації аналітичних і прогнозних переваг когнітивних моделей для моніторингу складних системних об’єктів.
Основні результати дослідження. Розроблено систему комплексного вивчення екологічної ситуації на об’єктах поводження з рідинними відходами, що дає змогу встановити вагомі чинники процесів стабілізації та небезпеки екологічної рівноваги в довкіллі. Для цього пропонується при моделюванні враховувати не тільки контрольовані системи, але й зміни в їх стані, вважаючи об’єктом контролю складну систему виду «відходи → процеси взаємодії надходжень зі складовими екосистем → стан екосистем». Отримані результати практичної здатності пропозицій реалізовані на прикладі моделювання та прогнозування станів рідинних відходів фенольного заводу м. Торецьк за проектом НВП Інкор і Ко.
Висновки. Запропонована комплексна система оцінки безпечності ситуації «стан рідинних відходів – екосистеми довкілля» для реалізації поточного та прогнозного контролю на об’єктах зберігання очищених стоків на основі використання когнітивних карт стану слабоструктурованих складних систем. Це дозволить на об’єктах підвищеної небезпеки завчасно реагувати на фактори небезпеки і вживати заходів для їх нейтралізації відповідно до виявлених процесів порушення екологічної рівноваги в довкіллі. Комплексна система контролю за поводженням з рідинними відходами в місцях зберігання та стану екосистем реалізована завдяки застосуванню програмного додатка комплексного спостереження за ситуацією.

ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ ҐРУНТІВ УРБОЕКОСИСТЕМИ МІСТА ГОРОДОК ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

I. M. Kochmar — 2024-12-30

Постановка проблеми. Забруднення ґрунтів є серйозною екологічною проблемою як великих, так і малих міст із значним рівнем антропогенного навантаження. Постійні процеси трансформації міського середовища, процеси будівництва, розвиток промисловості та транспорту впливають на властивості ґрунту за рахунок надходження забруднюючих речовин. Ґрунт, виконуючи низку екологічних функцій, забезпечує стабільність як окремих біоценозів, так і біосфери в цілому, тому дослідження та оцінка екологічного стану ґрунтового покриву в міському середовищі є актуальним та важливим завданням.
Метою роботи є дослідження та оцінка якості ґрунтів в межах м. Городок Львівської області.
Методи досліджень. Зразки ґрунтів були відібрані методом «конверта» та підготовлені для аналізу згідно з ДСТУ ISO 11464:2007. Вимірювання вмісту досліджуваних елементів в ґрунті проводили за допомогою рентгенофлуоресцентного аналізу за допомогою аналізатора Elvax Light SDD. Оцінка екологічного стану ґрунтів проводилась шляхом порівняння фактичних значень концентрації досліджуваних зразків із ГДК валової форми та фоновими концентраціями (кларками) для досліджуваного регіону, розрахунком коефіцієнта концентрації важких металів і сумарного показника забрудненості ґрунтів.
Результати досліджень. За результатами досліджень можна стверджувати, що ґрунти м. Городок піддаються значному антропогенному впливу. Вміст Mn, S та P перевищує їх середній вміст у ґрунтах, а концентрації важких металів значно більші за фонові значення для досліджуваного регіону: Mn – до 2,34 раза, Sr – до 2,36 раза, Zr – до 2,81 раза, Сr – до 3,44 раза, Zn – до 4,98 раза, Fe – до 6,83 раза, Pb – до 15,19 раза, Cu – до 18,87 раза. За сумарним показником забруднення найбільшого антропогенного впливу зазнали ґрунти біля об'їзної дороги, автошлях Е40 (М-11) та залізничного вокзалу Городок-Львівський.
Висновки. Систематичне забруднення ґрунтів в межах міських агломерацій, активна урбанізація та техногенез, інтенсивний розвиток промисловості та транспортної інфраструктури сприяють збільшенню антропогенного тиску на міські території та надходженню забруднюючих речовин у ґрунти.

ВПЛИВ ВОЄННИХ ДІЙ НА ЯКІСТЬ ВОДИ В РІЧКАХ УКРАЇНИ

A. D. Kuzyk — 2024-12-30

Проблема. Воєнні дії негативно впливають на довкілля, зокрема на поверхневі води. Забруднення спричинені як потраплянням у воду техніки, озброєння, вибухових речовин та продуктів вибуху, так і потраплянням різних забруднювачів внаслідок руйнування об’єктів, очисних споруд та ін., а також змінами у процесах виробництва.
Мета. Метою досліджень є порівняння якості поверхневих вод у річках, поблизу яких ведуться бойові дії у річках в тилових областях України за даними моніторингу.
Методи дослідження. У роботі застосовано статистичні, порівняльні та аналітичні методи досліджень.
Основні результати досліджень. Дослідження проведено за даними моніторингу вод річок Дніпро (м. Запоріжжя) та р. Західний Буг (м. Сокаль). Аналіз результатів моніторингу стану води за основними показниками якості дав можливість виявити наявність впливу між показниками якості води та періодом моніторингу – до початку війни та після її початку. Проаналізовано щомісячні дані моніторингу з 01.2021 по 10.2024 таких показників, як концентрація амоній-іонів, БСК₅, розчиненого кисню, нітрат-іонів, нітрит-іонів, сульфат-іонів, фосфат-іонів та хлорид-іонів.
Побудовано графіки залежностей, обчислено основні статистичні характеристики. Показники порівняли з гранично допустимими концентраціями, які встановлені нормативними документами.
Наявність, характер та тісноту зв’язків визначили за коефіцієнтами кореляцій між відповідними показниками якості обох річок за весь період досліджень, період до початку війни і після її початку. Побудовано кореляційні матриці між показниками якості води кожної з річок у ці періоди. Виявлено відмінності поведінки показників, їх статистичних характеристик, а також кореляційних зв’язків.
Висновки. За результатами моніторингу якості поверхневих вод р. Дніпро (м. Запоріжжя) та р. Західний Буг (м. Сокаль) до початку повномасштабної війни та після її початку виявлено відмінності показників якості та їх динаміки, що зумовлено воєнними діями та руйнуванням об’єктів з потраплянням у воду забруднювачів, змінами в інтенсивності промислового та сільськогосподарського виробництва, що пов’язані з війною та внутрішньою міграцією населення. Оскільки на екологічний стан води впливають одночасно різні чинники, а також погодно-кліматичні умови, не вдається знайти чітку залежність, яка описує ці процеси впливу, проте абсолютно очевидним є вплив воєнних дій.

ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ПОНИЗЗЯ РІЧКИ СИНЮХА

N. I. Magas — 2024-12-30

Постановка проблеми. Питання збереження та відновлення екологічного стану річок на території південних регіонів України завжди є актуальним. Ці території характеризуються значним постійним вододефіцитом. Загострення проблеми водозабезпечення населення різко стимульовано не тільки воєнними діями на територіях півдня України, я й кліматичними аспектами рекордно спекотливого літа 2024 року. Річка Синюха є однією з найбільших притоків нижньої ділянки Південного Бугу і цілком формує водність у його пониззі. Характерною особливістю річки є її значне використання в різних сферах господарської діяльності.
Метою роботи є аналіз та оцінка сучасного гідроекологічного стану нижньої ділянки річки Синюхи.
Методи досліджень. Оцінку екологічного стану річки Синюха у роботі виконано на основі аналізу даних постійного державного моніторингу за гідрологічними та гідрохімічними показниками, а також за результатами авторських польових обстежень та аналітичних узагальнень результатів лабораторного контролю проб води впродовж 2021-2024 років. Для оцінки стану водотоку було використано підходи, викладені у нововведеній Методиці віднесення масиву поверхневих вод до одного з класів екологічного та хімічного станів масиву поверхневих вод.
Результати досліджень. Геологічна та ландшафтна специфіка басейну річки Синюхи визначає її досить потужну цілорічну водонаповненість і відносно задовільний та сезонно стабільний гідрохімічний стан річки. Мінералізація річкової води та її структура значно залежні від специфіки скельних порід приповерхневої морфоскульптури водозбору, а також відчутним рівнем поверхневого стоку річки (коефіцієнт стоку більше 0,53). Останній формується в межах Південно-Придніпровської Височини, площі якої відрізняються значною геохімічною активністю перенесення твердого, іонного та колоїдного стоку.
Результати аналізу гідрохімічного складу води свідчать, що річка Синюха, порівняно з Південним Бугом, отримує мінімальні обсяги забруднень і її води загалом зберігають природну гідрохімічну структуру та питну цінність. Якість води в її пониззі відповідає третьому класу і прямо залежить від об’ємів та чистоти притокових вод із Лісостепу.
Висновки. Отримані результати оцінки якості води саме в пониззі р. Синюхи відображають напружений екологічний стан цілісної гідромережі річки та її водозбору, який ускладнюється наявністю специфічних хімічних речовин. Результати дослідження можуть бути використані при розробці водоохоронних заходів та стратегії управляння водними ресурсами у нижньому Побужжі.

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ВІДХОДАМИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

V. M. Storozhuk — 2024-12-30

Проблема. Утворення відходів є однією із найскладніших проблем сучасного світу, оскільки вони походять як від діяльності підприємств різних галузей економіки, так і від щоденної побутової діяльності людей. Щорічно у світі збільшується кількість відходів, значна частина яких видаляється на полігони і звалища, скидається у шахтні виробки, у води океанів тощо. Трапляються також випадки неконтрольованого транскордонного переміщення відходів. В результаті цього забруднюється довкілля, негативні наслідки також проявляються в ґрунтах, у воді і в повітрі, що створює загрозу флорі та фауні, неминуче призводить до погіршення якості життя населення. Крім цього виводяться з господарського обігу території, зайняті полігонами відходів та стихійними звалищами. Все це зумовлює необхідність серйозного підходу до організації управління відходами як в національних масштабах, так і на міжнародному рівні.
Мета. Висвітлення проблем національної системи управління відходами в сучасних умовах та окреслення основних напрямів діяльності для подолання наявних викликів.
Методи дослідження. Застосовано методи аналізу та статистичні методи досліджень щодо управління відходами, які є у відкритому доступі, та відповідне нормативне забезпечення.
Основні результати дослідження. Проаналізовано і опрацьовано статистичні дані щодо здійснення основних операцій управління відходами в Україні до повномасштабного вторгнення, а також відходами від руйнувань, нагромадженими за час від 24 лютого 2022 року.
Описано наслідки негативного впливу на довкілля і економіку держави диспропорцій, зумовлених відсутністю практики дотримання ієрархії управління відходами.
Виділено основні групи викликів у сфері управління відходами, зумовлені значними обсягами відходів, накопиченими в Україні за минулі роки, а також суттєвим збільшенням кількості відходів, утворених внаслідок бойових дій, намаганнями радикального реформування національної системи управління відходами у стислі терміни і за відсутності низки необхідних нормативних і методичних матеріалів. Відзначено окремі прогалини у сфері управління відходами.
Підкреслено, що впровадження вдалих світових практик та розроблених національних стратегій дає змогу визначити пріоритетні завдання для удосконалення системи управління відходами.
Висновки. Урахування досвіду кращих світових практик, розроблення і впровадження передових методів мінімізації утворення відходів, оптимізації операцій відновлення та видалення відходів, розширення відповідальності виробників продукції, яка в майбутньому набуде статусу відходів, розроблення дієвої нормативної бази щодо регулювання зазначених процесів сприятиме формуванню ефективної національної системи управління відходами, що буде вагомим внеском у забезпечення сталого розвитку.

ІНТЕГРАЦІЯ SMART-СИСТЕМ В ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

V. Ye. Dzen — 2024-12-30

Проблема. У статті розглядається питання інтеграції smart-систем в освітнє середовище закладів вищої освіти, що є актуальним у контексті цифрової трансформації та впровадження сучасних технологій у навчальний процес. Сучасні smart-системи базуються на принципах штучного інтелекту, великих даних та автоматизації, що дає змогу створювати індивідуалізовані траєкторії навчання, підвищувати ефективність викладання, а також розвивати нові формати взаємодії між студентами й викладачами. Впровадження цих технологій дає закладам вищої освіти можливість адаптувати навчальний процес до потреб суспільства та підвищувати його якість. Основною проблемою інтеграції smart-технологій є недостатня готовність освітніх закладів до цифрової трансформації, що спричинене дефіцитом технічної інфраструктури та фінансовими обмеженнями. Крім того, постають етичні виклики, пов’язані із захистом персональних даних, та ризики залежності від технологій, що можуть впливати на якість традиційних методів навчання.
Мета. Аналіз ключових аспектів інтеграції smart-систем у вищу освіту, включаючи використання інформаційно-комунікаційних технологій для забезпечення персоналізованого навчання, а також дослідження підходів до підвищення доступності електронного навчання через професійний розвиток викладачів та визначення шляхів подолання наявних проблем.
Методи дослідження. В межах статті використовуються методи збору інформації, вивчення джерел, спостереження, розглядаються приклади успішного використання smart-систем з метою порівняння та аналізу отриманих даних, серед яких українська платформа «E-school», що надає безкоштовні електронні щоденники та журнали для навчальних закладів, а також розроблений у Нагойському університеті проект «Classroom» — гнучка система для дистанційного навчання та управління науковою діяльністю. Крім того, представлено інноваційну технологію мобільного навчання, яка була розроблена для підготовки майбутніх розробників програмного забезпечення. Ця система базується на використанні мобільного додатку, що дає можливість студентам виконувати завдання з програмування, упорядковуючи деструктурований код програми. Також представлено адаптивні платформи навчання на основі штучного інтелекту (наприклад, Duolingo) та моделі персоналізованого навчання, що використовують великі дані, з метою покращення індивідуалізації навчального процесу та підвищення його ефективності.
Основні результати дослідження. У статті представлені результати аналізу впливу smart-систем на навчальний процес, такі як підвищення залученості студентів, зручність для викладачів, автоматизація рутинних процесів та забезпечення доступності освіти незалежно від місця проживання. Інноваційні мобільні технології, такі як спеціальний додаток для практичних завдань з програмування, забезпечили підвищення середнього бала студентів із 58,68 до 61,19, що свідчить про приріст у 4,3%. Аналогічно, платформа Duolingo сприяла покращенню успішності студентів на 18%, підвищуючи їхню мотивацію через адаптивний підхід. Також 89% учасників відмітили підвищення інтересу до навчання завдяки адаптивному підходу платформи. Системи аналітики, зокрема Google Analytics, дали змогу оптимізувати навчальний процес і оптимізувати взаємодію між викладачами та студентами на 15%. Використання моделей, заснованих на великих даних (DDPLM), продемонструвало підвищення ефективності навчання на 20% та скорочення часу на навчання на 30%. Отримані результати підтверджують важливість значення інтеграції сучасних технологій для персоналізації, автоматизації та покращення якості освітнього процесу.
Висновки та конкретні пропозиції авторів. Використання smart-технологій у вищій освіті сприятиме формуванню практичних компетенцій, підвищенню цифрової грамотності викладачів та студентів. Результати дослідження можуть бути корисними для керівників освітніх закладів, викладачів та розробників освітніх платформ, які прагнуть підвищити ефективність навчального процесу через впровадження інноваційних технологій. Представлені приклади smart-систем, зокрема платформи «E-school», «Classroom» і мобільної технології для навчання програмуванню, демонструють потенціал таких рішень у покращенні якості освіти, розвитку практичних навичок студентів та автоматизації рутинних завдань. Існує необхідність у подальших дослідженнях і розробок у галузі smart-освіти, а також поширенні передового досвіду у вищій освіті.

КОНЦЕПЦІЯ НУЛЬОВОЇ ДОВІРИ: СУЧАСНІ МЕТОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КІБЕРБЕЗПЕКИ В КОРПОРАТИВНИХ МЕРЕЖАХ

Т. І. Korobeinikova — 2024-12-30

Проблема сучасних корпоративних мереж полягає в зростанні кількості кіберзагроз, які ставлять під сумнів ефективність традиційних моделей захисту. Стандартні підходи безпеки, що базуються на довірі до внутрішньої мережі й використанні периметрових захисних рішень, втрачають актуальність у зв'язку з поширенням хмарних сервісів, віддаленої роботи та використанням пристроїв користувачів. Таким чином, традиційні методи вразливі перед сучасними атаками, а порушники можуть безперешкодно проникати у внутрішню мережу, залишаючись непоміченими та отримуючи необмежений доступ до ресурсів.
Мета статті полягає в аналізі концепції "нульової довіри" (ZT, Zero Trust) для забезпечення кібербезпеки корпоративних мереж. Автори прагнуть виявити найбільш ефективні методи захисту, що відповідають сучасним вимогам до кібербезпеки, дослідити їх впровадження та забезпечити безперервний моніторинг й управління ризиками в умовах зростаючих кіберзагроз.
Методи дослідження включають теоретичний аналіз стандарту NIST SP 800-207, що регламентує принципи нульової довіри, та аналітичний огляд літературних джерел. Окрім цього, проведено порівняння моделей захисту на основі традиційної периметрової безпеки та моделі нульової довіри (ZTM, ZT Model), що дає змогу ідентифікувати ключові розбіжності та переваги обох підходів.
Основні результати дослідження свідчать, що впровадження нульової довіри забезпечує більш детальний контроль доступу, де кожен користувач та пристрій проходять автентифікацію і авторизацію перед отриманням доступу до ресурсів. Завдяки принципам мінімальних привілеїв та динамічним політикам доступу на основі поведінкових атрибутів і контекстної інформації, модель суттєво зменшує ризики несанкціонованого доступу навіть у разі проникнення зловмисників у мережу. Впровадження архітектури нульової довіри також передбачає використання технологій сегментації, багатофакторної автентифікації (MFA), безперервної оцінки доступу та поведінкової автентифікації, що значно підвищує рівень безпеки в корпоративних мережах.
У висновках запропоновано рекомендації щодо інтеграції ZTM в корпоративні мережі для забезпечення гнучкого й адаптивного захисту. Відзначено, що перехід до ZTM потребує значних інвестицій, модернізації інфраструктури та автоматизації контролю доступу. Розглянуто виклики, пов'язані з продуктивністю, через підвищене навантаження на обчислювальні ресурси та зростання кількості запитів на авторизацію, а також рекомендації для усунення ризиків, спричинених масштабуванням SaaS-додатків.

ОГЛЯД ПРОБЛЕМАТИКИ ЗАХИЩЕНОГО ДОСТУПУ ДО ВЕБСЕРВЕРІВ

N. V. Kravchuk — 2024-12-30

Проблема. У сучасних умовах стрімкого розвитку інформаційних технологій питання безпеки вебдодатків стає все більш актуальним. Вебдодатки, які забезпечують доступ до критично важливих даних і послуг, є привабливими мішенями для зловмисників. Згідно зі звітом Acunetix, понад 60% вебдодатків містять критичні вразливості, такі як SQL-ін’єкції та міжсайтовий скриптинг (XSS), які можуть призвести до серйозних наслідків, зокрема витоку чутливих даних і пошкодження систем. У цьому контексті стаття розглядає проблеми захисту вебдодатків від несанкціонованого доступу та забезпечення безпечного функціонування вебсерверів.
Мета. Дослідження проблеми захисту вебдодатків від несанкціонованого доступу та забезпечення безпечного функціонування вебсерверів в умовах зростання складності кіберзагроз.
Методи дослідження. У статті використано методи аналізу та систематизації інформації, спрямовані на дослідження безпеки вебдодатків. Зокрема, розглянуто сучасні підходи до виявлення вразливостей, таких як SQL-ін’єкції та XSS, із застосуванням сканерів безпеки та тестування на проникнення. Окрему увагу приділено інтеграції заходів безпеки в життєвий цикл розробки безпечного програмного забезпечення, що дає змогу мінімізувати ризики на етапах створення та експлуатації вебдодатків.
Основні результати дослідження. Результати дослідження демонструють ключові вразливості веб-додатків, зокрема SQL-ін’єкції та XSS, що загрожують безпеці доступу до webсерверів. Аналіз показав, що сучасні сканери безпеки, такі як Acunetix та Burp Suite, у поєднанні з тестуванням на проникнення (pentesting) ефективно виявляють ці вразливості. Впровадження заходів безпеки в життєвий цикл розробки безпечного програмного забезпечення (Secure SDLC) суттєво знижує ризики на ранніх етапах розробки. Динамічне тестування безпеки (DAST) та статичний аналіз коду (SAST) забезпечують комплексний підхід до захисту вебсерверів. Крім того, використання інструментів як SonarQube дає змогу оптимізувати процеси аналізу коду та конфігурацій. Дослідження також виявило сучасні тенденції, такі як застосування машинного навчання для виявлення аномалій та автоматизація безпекових процесів, що підвищує загальний рівень захищеності веб-серверів.
Висновки. Висновки статті підкреслюють необхідність комплексного підходу до безпеки вебдодатків, який включає технологічні рішення та організаційні аспекти. Рекомендації, розроблені на основі опрацьованих джерел, включають регулярне тестування на вразливості, підвищення обізнаності розробників про практики безпечного кодування та впровадження механізмів контролю доступу. Застосування цих заходів суттєво зменшить ризики, пов’язані з безпекою вебсистем, і підвищить довіру користувачів до онлайн-сервісів.

ПОКРАЩЕННЯ ЗОБРАЖЕННЯ З ЛІДАРА У ЗАДИМЛЕНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

O. A. Kuzyk — 2024-12-30

Проблема. В умовах задимленого середовища та недостатньої видимості пристрої, які будують карту глибини – лідари не дають можливості побудувати якісне зображення, оскільки середовище ослаблює і розсіює лазерний промінь, який сканує простір. Тому підвищення якості зображення є актуальною проблемою, яка потребує вирішення.
Мета. Метою роботи є покращення зображень від лідара у задимленому просторі та за відсутності оптичних перешкод.
Методи досліджень. Експериментальні дослідження з використанням лідара Intel RealSense
L515 [12], обробка даних програмним забезпеченням Intel RealSense SDK 2.0 та Python.
Основні результати дослідження. Зображення об’єкта у задимленому просторі, сформоване лідаром, є недостатньо чітким. Окремі пікселі відсутні, що не дає можливості сформувати повне уявлення про цей об’єкт. Для покращення зображення запропоновано метод, який базується на сумуванні послідовних кадрів зображень відео, утвореного в результаті сканування. Це дає можливість доповнити відсутні пікселі та отримати якісніше зображення об’єкта. Метод перевірено за допомогою відповідного алгоритму, реалізація якого на Python підтвердила ефективність, незважаючи на простоту. Метод ефективний і в умовах незадимленого середовища, якщо об’єкт відображений недостатньо чітко. Окреслено подальші кроки у напрямі покращення зображень, сформованих лідаром.
Висновки. Зображення, отримане з лідара у задимленому середовищі, має гіршу якість та потребує покращення. Кращу якість, проте теж недостатню, має зображення у незадимленому середовищі. Для випадку нерухомих лідара та об’єкта спостережень запропоновано метод і алгоритм покращення зображення шляхом сумування послідовних кадрів зображень. Запропоновано шляхи подальшого удосконалення зображення з лідара.

СУЧАСНІ МЕТОДИ ТА ПРОБЛЕМИ ЦИФРОВОГО ВОДЯНОГО МАРКУВАННЯ АУДІОКОНТЕНТУ

O. -S. І. Malets — 2024-12-30

Проблема. Цифровізація інформації значно спростила процеси створення аудіоконтенту, його поширення та обміну ним. Проте зростання доступності цифрових медіа призвело до збільшення випадків несанкціонованого копіювання та розповсюдження аудіофайлів, що порушує права інтелектуальної власності. Наразі для захисту аудіоконтенту використовуються різні методи, зокрема шифрування файлів, управління цифровими правами (DRM), технології цифрових водяних знаків, методи аутентифікації тощо. Цифрові водяні знаки виділяються серед цих технологій завдяки здатності забезпечувати слідкування за контентом і дозволяти ідентифікацію походження файлів. Такі методи надають змогу визначати власника та захищати контент навіть при його подальшому розповсюдженні. Однак, незважаючи на досягнення, залишається ряд невирішених проблем. Найбільш вагомими серед них є: забезпечення стійкості водяних знаків до різних видів аудіообробки та якісне приховування водяних знаків, які повинні бути непомітними для слухачів і зберігати якість звуку. Потреба в більш надійних та універсальних методах захисту контенту залишається актуальною темою для наукових досліджень і розробок сьогодення.
Мета. Дослідити сучасний стан галузі цифрового нанесення водяних знаків на аудіоконтент, методи та технології процесу глибокого цифрового водяного маркування аудіоконтенту, оцінити їх рівень якості, безпеки та окреслити перспективні напрямки досліджень в царині цифрового водяного маркування аудіоконтенту.
Методи. Для досягнення цієї мети, в роботі була використана комбінація якісних і кількісних методів дослідження. А саме, методи наукового дослідження зокрема, систематичний огляд та аналіз наукових статей, патентів, галузевих звітів щодо практичних реалізацій існуючих методів цифрового нанесення водяних знаків, методи аналізу безпеки та стійкості методів нанесення водяних знаків, зокрема метод DCT-MLP-LSB, інструментарій бенчмаркінгу (AudioMarkBench), для проведення порівняльного аналізу стійкості та непомітності методів нанесення водяних знаків на основі їх загальної ефективності, метод співставлення результатів та метод синтезу результатів.
Основні результати дослідження. Базуючись на проведених дослідженнях отримано всебічне розуміння поточного стану цифрового маркування аудіоконтенту, Розглянуто основні сфери застосування та виділено перспективні напрямки застосування цих технологій. Зокрема виокремлено 7 основних сегментів використання цифрових водяних знаків для аудіоконтенту: - автентифікація; - авторське право; - верифікація трансляції; - вимірювання аудиторії; - експертиза, - приховування даних; - спілкування. Аналіз літературних джерел засвідчує, що до 2020 року 80% досліджень у цій галузі проводились з метою водяного маркування конфіденційної інформації, і лише 20% для обробки стандартного контенту.
На сьогодні дослідження у цих двох сегментах розподілені рівномірно, практично досягнуто паритету.
Таке різке збільшення інтересу до водяного маркування стандартного контенту, спричинене стрімким розвитком алгоритмів штучного інтелекту. Досліджено та схематично відображено ключові аспекти двох основних процесів ( вбудовування / вилучення) системи водяних знаків. Виокремлено та розглянуто 4 ключові параметри, що мають найбільш вагомий вплив на продуктивність систем нанесення водяних знаків на аудіоконтент: - безпека; - ємність; надійність; - непомітність.
Проведено дослідження оцінки ефективності сучасних методів цифрового водяного маркування аудіоконтенту та виявлено прогалини в існуючих дослідженнях. Зокрема, незважаючи на численні дослідження в галузі автоматичної класифікації звуків, сучасні методи лише частково відтворюють людське сприйняття. Як наслідок, ці методи добре працюють в одних випадках, та практично непридатні для використання у інших. Ми пропонуємо в пайплаймі гібридного алгоритму DCT-MLP-LSB з метою його розвитку замінити моделі MLP (багатошаровий перцептрон, Multi-Layer Perceptron) на модель SVM (метод опорних векторів, Support Vector Machine). Визначено основні напрямки перспективних досліджень у царині цифрового водяного маркування аудіоконтенту.
Висновки. Висновки статті засвідчують актуальність теми дослідження та окреслюють сегмент невирішених проблем в царині водяного маркування аудіоконтенту.

МЕТОДИ ТА МОДЕЛІ ПРОЄКТУВАННЯ СИСТЕМИ АВТОМАТИЗОВАНОГО ПОШУКУ ВРАЗЛИВОСТЕЙ У WEB-ДОДАТКАХ

A. I. Ivanusa — 2024-12-30

Постановка проблеми. Проведено інформаційний аналіз наукових досліджень за темою безпеки WEB-додатків, і встановлено, що на ринку не вистачає якісних програмних продуктів для сканування вразливостей WEB-додатків. Виявлено, що існуючі інструменти не завжди ефективно виявляють усі види вразливостей, що підвищує ризик успішних атак та потребує вдосконалення підходів до забезпечення безпеки. Вразливості WEB-додатків можуть включати SQL-ін'єкції, міжсайтовий скриптинг (XSS), помилки автентифікації та управління сесіями, використання вразливих компонентів, ненадійні конфігурації безпеки тощо. Тому розробка автоматизованих інструментів для виявлення таких вразливостей є критично важливою для зменшення ризиків.
Мета. Метою дослідження є розробка нових або удосконалення існуючих методів та інструментів для автоматизованого пошуку вразливостей у WEB-додатках з метою підвищення рівня захисту. Зокрема, було визначено, що поєднання методів статичного та динамічного аналізу може підвищити ефективність процесу виявлення потенційних загроз. Дослідження спрямоване на створення надійної основи для розроблення комплексного інструменту, що охоплює широкий спектр вразливостей.
Методи досліджень. Інформаційний аналіз використаний для визначення інструментів сканування вразливостей; системний аналіз – для визначення методів та способів пошуку вразливостей WEB-додатків; порівняльний аналіз – для визначення переваг та недоліків ручного й автоматичного тестування WEB-додатків на вразливості; системний синтез – для розроблення програмного продукту автоматизованого пошуку вразливостей WEB-додатків.
Результати. Для реалізації цієї мети застосовувалися методи інформаційного аналізу для оцінки інструментів, системний аналіз для вивчення методів пошуку вразливостей, порівняльний аналіз для виявлення переваг і недоліків ручного та автоматизованого тестування, а також системний синтез для розроблення програмного продукту. Порівняльний аналіз ручного і автоматизованого тестування показав, що хоча ручне тестування забезпечує більш детальний аналіз і здатне виявити складні логічні вразливості, автоматизоване тестування значно швидше і краще підходить для регулярного сканування великих WEB-додатків. Розроблені базові алгоритми для автоматизованого тестування, включаючи алгоритми для виявлення SQL-ін'єкцій та XSS, забезпечують ефективне сканування та виявлення потенційних загроз. Ці алгоритми здатні проводити глибокий аналіз вхідних даних та відповіді серверів для виявлення ознак атак.
Розроблена концептуальна модель роботи програми для автоматизованого сканування забезпечує надійність і точність процесу. У моделі передбачено використання кількох етапів перевірки: сканування коду, тестування поведінки додатка та аналіз відповідей серверів. Система використовує методи статичного аналізу для оцінки коду без виконання додатка та динамічного аналізу для імітації реальних атак під час виконання додатка. Зокрема, для підвищення точності та зменшення кількості хибних позитивних результатів передбачено застосування алгоритмів машинного навчання.
Висновки. Висновки дослідження підкреслюють важливість застосування автоматизованих систем для підвищення рівня безпеки WEB-додатків. Поєднання ручного та автоматизованого тестування рекомендовано для забезпечення комплексного підходу до захисту. Запропоновані методи та перевірка функціональності розробленого інструменту гарантують його відповідність вимогам сучасної кібербезпеки. Використання такого інструменту допомагає швидко виявляти вразливості та вживати заходів для їх усунення до того, як вони можуть бути використані зловмисниками. Застосування комплексних підходів до безпеки WEB-додатків забезпечує захист конфіденційних даних користувачів і знижує ймовірність успішних атак.

МЕТОДОЛОГІЯ ПОКРАЩЕННЯ ПРОЦЕСУ ГЕНЕРУВАННЯ ПСЕВДОВИПАДКОВИХ ПОСЛІДОВНОСТЕЙ

M. V. Kikh — 2024-12-30

Постановка проблеми. У сфері кібербезпеки генерація псевдовипадкових послідовностей є ключовим механізмом, який забезпечує захист даних і цілісність криптографічних систем. Псевдовипадкові послідовності є важливою складовою багатьох комп'ютерних систем та програм, що використовують випадковість для різних цілей, від криптографії до симуляцій. Однак існують деякі проблеми та виклики, пов'язані з процесом генерації псевдовипадкових послідовностей, які потребують уваги та вирішення. Одна з ключових проблем – недостатня якість та безпека псевдовипадкових послідовностей, яка може призвести до вразливостей систем та недостатньої стійкості криптографічних протоколів. Інші проблеми включають недостатню швидкість генерації, обмеженість доступних ресурсів, а також недостатню випадковість у деяких сценаріях використання. Для вирішення цих проблем потрібно розглянути різні шляхи покращення процесу генерації псевдовипадкових послідовностей, включаючи оптимізацію швидкості та ефективності, а також збільшення ентропії та криптостійкості.
Мета. Дослідити та систематизувати основні шляхи покращення процесу генерування псевдовипадкових послідовностей для забезпечення підвищеної надійності та ефективності. У роботі ставиться завдання розглянути та проаналізувати методи, які включають впровадження більш надійних алгоритмів, вибір оптимальних початкових значень, перевірку на відповідність стандартам, моніторинг та аудит системи генерації, а також оптимізацію швидкості та продуктивності. Це дозволить створити методологію, застосування якої підвищить якість згенерованих псевдовипадкових послідовностей.
Результати. У ході дослідження була розроблена комплексна методологія покращення процесу генерації псевдовипадкових послідовностей. Ця методологія охоплює кілька ключових аспектів, включаючи вибір оптимальних алгоритмів генерації, налаштування початкових значень, перевірку на відповідність міжнародним стандартам, а також проведення моніторингу та аудиту системи генерації. Автори дослідили стратегії застосування цих методів, а також їх переваги для покращення процесу генерації псевдовипадкових чисел. У статті було ретельно проаналізовано характеристики криптографічно стійких алгоритмів, таких як Fortuna, Yarrow, Blum Blum Shub та ISAAC. Результати дослідження підкреслюють необхідність комплексного підходу до підвищення якості генерації псевдовипадкових послідовностей, що передбачає не лише збільшення криптографічної стійкості, але й забезпечення високої ефективності роботи генераторів, а також їх відповідності чинним стандартам. Запропоновані методи та підходи можуть суттєво полегшити роботу розробникам систем безпеки, дослідникам у галузі криптографії та фахівцям, які займаються генерацією псевдовипадкових послідовностей у своїй професійній діяльності.
Висновки. Було запропоновано методологію покращення процесу генерування псевдовипадкових послідовностей, яка включає в себе використання кращих алгоритмів, вибір оптимальних початкових значень, перевірку на відповідність стандартам, моніторинг та аудит системи генерації, оптимізацію швидкості та ефективності. Ці підходи дозволяють забезпечити високу якість та надійність псевдовипадкових послідовностей у різних сценаріях використання.

АНАЛІЗ ЗАСОБІВ ЗАПОБІГАННЯ ВИТОКУ КОНФІДЕНЦІЙНОЇ ІНФОРМАЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВАХ, НА ПРИКЛАДІ СИСТЕМИ DLP

O. I. Polotai — 2024-12-30

Постановка проблеми. В умовах цифровізації сучасного бізнес-середовища питання безпеки інформації стає критично важливим. Конфіденційні дані, такі як фінансова інформація, персональні дані клієнтів і внутрішні корпоративні документи, є цінним активом для будь-якого підприємства. Витоки такої інформації можуть призвести до серйозних наслідків, включаючи фінансові збитки, репутаційні втрати, штрафи з боку регуляторів та навіть юридичні наслідки. Сучасні загрози інформаційній безпеці, такі як кібератаки, фішинг, ненавмисне розголошення даних співробітниками та зовнішніми контрагентами, лише підвищують ризики.
Мета. Метою статті є дослідження особливостей DLP-систем, які виконують ключову роль у забезпеченні інформаційної безпеки на підприємстві, надаючи можливості для моніторингу, виявлення та захисту конфіденційної інформації в реальному часі.
Результати. У статті детально описано переваги використання на підприємствах систем запобігання витоку даних DLP, які забезпечують три основні сфери ІТ-безпеки організації: захист персональних даних та дотримання встановлених вимог, захист інтелектуальної власності та видимість даних. Описано та показано сфери та потоки даних, на які спрямована робота DLP-систем. Серед них можна виділити весь вихідний трафік, такий як HTTP, SMTP тощо. Наводиться характеристика двох груп, на які поділяються DLP-системи: шлюзові та вузлові. Наводиться порівняльна характеристика деяких представлених на ринку DLP-систем. Детально описано методики аналіз потоку даних з метою виявлення конфіденційної інформації підприємства, які використовуються сучасними DLP-системами. Представлено етапи впровадження DLP-систем. Більш детально описуються особливості роботи американської DLP-системи Symantec на прикладі реального підприємства.
Висновки. Системи запобігання витоку даних DLP відіграють важливу роль у сучасній інформаційній безпеці підприємств. Вони пропонують цілісний підхід до захисту конфіденційної інформації, зокрема захист активів, відповідність нормативним вимогам, зниження ризиків та покращення культури безпеки. Системи запобігання витоку даних стають невід'ємною частиною стратегії інформаційної безпеки на підприємствах.

ЕВОЛЮЦІЯ РОЗВИТКУ ЛІСОМЕЛІОРАТИВНОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ ТА ВІДНОВЛЕННЯ ПОЛЕЗАХИСНИХ ЛІСОВИХ СМУГ У ГРОМАДАХ

G. I. Sharyi — 2024-12-31

Проблема. В Україні в результаті бойових дій погіршився екологічний стан територій. Полезахисні лісосмуги, як головна складова агроландшафту степу і лісостепу, зазнали екологічних пошкоджень.
Виникає потреба у досліджені напрямів збереження лісосмуг та необхідності залучення громад і громадськості до робіт із заліснення та відновлення територій, збереження продуктивності агроландшафтів, захисту ґрунтів від вітрової і водної ерозії.
Мета. Дослідити еволюцію і стан розвитку землекористування під лісосмугами та запропонувати напрями і механізми збереження, охорони, відновлення полезахисних лісових смуг в Україні.
Результати. На сьогодні інформація про стан лісосмуг в Україні відсутня і за час проведення земельної реформи вказана важлива складова функціонування агроландшафтів залишилася поза увагою законодавців. Інституціональна невизначеність статусу лісосмуг, частина з яких залишається без догляду та охорони, призвела до погіршення стану і часткового знищення. Проблеми поглибились в результаті військової екологічної агресії. Відсутність господаря у лісосмуг сформувала критичну проблему державного масштабу.
Короткі строки перебування на посадах керівників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування тягнуть за собою безперспективне господарювання, непоодинокі випадки надання дозволів на вирубку дерев лісосмуг і інших лісових захисних насаджень для потреб опалення та будівництва.
В Україні лісосмуги насаджено на площі 440 тис. га, які проектно захищають 13 млн га орних земель, але фактично оберігають 30 млн га орних земель України.
Захисні лісові насадження на землях, непридатних для сільського господарства, шляхом посіву лісу не створювалися протягом останніх чотирьох (2018-2021) років. У 2017 році таким чином було посіяно 65,0 га лісу, більше ніж у попередньому році на 38,5%; у 2016 р. – 40,0 га, у 2015 р. – 47,0 гектарів.
За даними Полтавської обласної військової адміністрації у 2023 році в області створено нових зелених насаджень на рівні попереднього року, а саме 52,0 га (у 2022 р – 65,0 га, у 2020 р. – 71,0 га, у 2019 р. – 66,2 га, у 2018 р. – 1,8 га). Площа, на якій ведеться догляд за зеленими насадженнями, також залишилася на рівні попереднього року − 10897,0 га, (2022 р – 10897,0 га, 2021 р. – 10897,0 га, 2019 р. – 10543,0 га,
2018 р. –10495,0 га).
Полезахисні лісосмуги – це важливий елемент сучасного агроланшафту, що грає одну з головних ролей в сучасній агросфері. Адже це унікальний вид насаджень, які за своєю конструкцією у вигляді вузьких смуг вирізняються і формують сучасний ландшафт українського степу і лісостепу.
Висновки. Питання закріплення, перерозподілу і раціонального використання земель під лісосмугами та виділення нових ділянок під лісомеліорацію, враховуючи незадовільний стан лісосмуг, частина яких в зоні бойових дій була знищена, наявне дрібноземелля і відсутність постійних землекористувачів потребують врегулювання та проведення лісомеліоративних заходів на державному рівні з прийняттям запропонованих відповідних нормативно-правових актів і державних програм.
Лише мобілізація громад і суспільства дасть змогу відновити захисні лісонасадження і провести ревіталізацію лісосмуг та забезпечити нормативи заліснення степів і лісостепу України.

АНАЛІЗ ПРИЧИН ЗАГОРАННЯ ЕЛЕКТРОМОБІЛІВ

O. V. Lazarenko — 2024-12-31

Вступ. Спільним елементом для всіх транспортних засобів на альтернативних джерелах енергії є наявність, як основного джерела енергії, літій-іонного елемента живлення (ЛІЕЖ). Численні дослідження вже неодноразово показали та довели, що саме ЛІЕЖ може становити основну небезпеку для користувача. Навіть мізерно малий ЛІЕЖ може призвести до досить суттєвої небезпеки для здоров’я та життя людини. Незважаючи на численні покращення та вдосконалення зі сторони виробників відповідних транспортних засобів відсоток та кількість випадків загорань подібного електротранспорту поступово зростає.
Мета та задачі дослідження. Метою роботи є визначення та оцінка основних причин загорань електромобілів. Для досягнення поставленої мети було проаналізовано публікації та звіти наукових установ щодо випадків загорань електромобілів, узагальнено отримані статистичні показники загорань електромобілів з подальшою аналітичною обробкою та визначенням найпоширеніших причин загорання електромобілів.
Методи. В роботі використано методи аналітично-порівняльного підходу оцінки статистичних даних з врахуванням логічних процесів взаємодії та кореляції даних.
Результати. Відповідні статистичні показники загорань показують, що в питанні визначення та дослідження причин загорань електромобілів існує значна потреба здійснювати деталізовані звіти загорання та особливо приділяти увагу горінню безпосередньо акумуляторної батареї. Проведений аналіз статистики загорання електромобілів та інших видів електротранспорту, де використовуються ЛІЕЖ, підтвердив необхідність ретельної статистики загорання електромобілів та детального її вивчення контролюючими органами чи відповідними організаціями. Лише невелика кількість країн світу веде відповідний облік та детальний аналіз таких загорань.
Висновки. Враховуючи наявні статистичні показники можна стверджувати, що основною причиною загорання електромобілів, зокрема акумуляторної батареї, є участь транспортного засобу в ДТП (близько 30%). На другому місці можна вважати загорання автомобілів внаслідок заряджання (близько 18 %). Разом з тим значна частина причин загорань залишається невідомою (більше 32 %).

ПРИКЛАД ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ ІЄРАРХІЙ ТА FUZZY DEMATEL У ВИБОРІ ПОЖЕЖНО-РЯТУВАЛЬНОГО АВТОМОБІЛЯ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ

V. А. Tsopa — 2024-12-31

Мета дослідження полягає у розробці процесу визначення основних груп і базових показників для обґрунтованого вибору пожежно-рятувального автомобіля (ПРА) відповідно до умов експлуатації.
Матеріали і методи. Для вибору основних груп і базових показників пожежно-рятувальних автомобілів застосовано методи аналізу ієрархій та fuzzy Decision Making Trial and Evaluation Laboratory (далі – fuzzy Dematel).
Результати. Розроблено процес обґрунтованого визначення основних груп і базових показників пожежно-рятувального автомобіля; процес складається з восьми кроків, зокрема: підбір експертів; формування каталогу показників, які характеризують умови експлуатації; виявлення основних груп показників; підхід з ранжування альтернатив з урахуванням вагових коефіцієнтів; виявлення експертами «причинно-наслідкових» взаємозв'язків серед сукупності показників автомобіля для виділення найвпливовіших – базових. Особливістю запропонованого підходу є поєднання методу аналізу ієрархій для визначення основних груп показників з методом fuzzy Dematel для визначення базових показників з основних груп. Це дозволяє прийняти обґрунтоване управлінське рішення вибору показників для пожежного автомобіля на основі визначення базових показників, які полегшують і зменшують тривалість процесу вибору будь-якого пожежно-технічного обладнання.
Наукова новизна полягає у поєднанні для вибору основних груп і базових показників пожежно-технічного обладнання методів аналізу ієрархій та fuzzy Dematel, що дало змогу проранжувати групи показників з виявленням вагових коефіцієнтів та визначити основні групи показників і базові показники пожежно-рятувальних автомобілів на основі їх причинно-наслідкових» взаємозв'язків.
Практична цінність. Визначено п’ять основних груп показників, в яких сім показників є базовими для вибору пожежно-рятувальних автомобілів з метою його використання чи закупівлі на прикладі пожежно-рятувального автомобіля відповідно до умов надзвичайної ситуації.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ АНАЛІЗ СИСТЕМ ЗАХИСТУ ОБ’ЄКТІВ КРИТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ В ПЕРІОД ДІЇ ВОЄННОГО СТАНУ

A. P. Havrys — 2024-12-31

Основною темою статті є захист об’єктів критичної інфраструктури України в умовах воєнного стану. Робота зосереджена на комплексному аналізі сучасних загроз, зокрема воєнних, техногенних, природних та кібернетичних. Особлива увага приділена питанням модернізації та вдосконалення засобів захисту інфраструктури, яка стала мішенню через свою важливість для економічної та соціальної стабільності. Проблема дослідження обумовлена необхідністю забезпечення надійного функціонування критичної інфраструктури, що стало пріоритетною задачею у світлі безпрецедентного зростання атак та технічної вразливості багатьох об’єктів.
Мета статті полягає у аналізі організаційно-технічних та інших рішень для мінімізації ризиків аварій на життєво важливих об’єктах, таких як енергетичні споруди, під час військових конфліктів.
Методи дослідження. Методи дослідження включають аналіз ризиків на основі даних щодо ураження об’єктів внаслідок ракетно-дронових ударів. Порівняльний аналіз міжнародного та вітчизняного досвіду в захисті об’єктів критичної інфраструктури, особливо з урахуванням досвіду функціонування в період воєнного стану.
Результати дослідження. Автори статті виокремлюють певний комплекс заходів для зміцнення захисту, зокрема впровадження новітніх методів моніторингу та управління ризиками з метою мінімізації збитків від можливих катастроф, що викликані як природними, так і антропогенними факторами, узагальнюють та представляють у вигляді блок-схем ці заходи захисту для об’єктів критичної інфраструктури та енергетичних об’єктів України.
Тому модернізація критичної інфраструктури України та використання новітніх засобів захисту є важливим кроком у зниженні вразливості країни до зовнішніх і внутрішніх загроз. Ці дослідження закладають основу для подальших науково-практичних рішень у сфері захисту критичної інфраструктури, що є національним пріоритетом в умовах сучасних викликів і ризиків.

МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ЗАГРОЗ ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ НА ОБ’ЄКТАХ КРИТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ТРАНСПОРТНОГО СЕКТОРУ (НА ПРИКЛАДІ АВТОЗАПРАВНОЇ СТАНЦІЇ)

N. M. Kichata — 2024-12-31

Проблема. Україна перебуває в кризовому стані розвитку транспортної галузі. Основними причинами цього є воєнні дії в Україні, системне недофінансування, недостатнє технічне обслуговування інфраструктури та транспорту. Це не лише ускладнює виконання соціально-економічних функцій, але й загрожує національній безпеці України. В зв’язку з цим виникає потреба у розробці методики оцінки ризиків виникнення надзвичайних ситуацій для об’єктів критичної інфраструктури (ОКІ).
Мета. Розроблення методики оцінювання ризиків небезпечних подій на АЗС «Укрнафта», які впливають на безпеку і стійкість об’єкта критичної інфраструктури.
Результати дослідження. Розроблено методику оцінки ризиків виникнення надзвичайних ситуацій для об’єктів критичної інфраструктури та проведено її валідацію на прикладі автозаправної станції (АЗС). Методика аналізу загроз виникнення надзвичайних ситуацій на об’єктах критичної інфраструктури включає комплексний підхід до оцінки ризиків та управління загрозами. Мета цієї методики – визначити потенційні загрози, оцінити ймовірність їх виникнення, а також розробити стратегії для мінімізації наслідків. Запропоновано і впроваджено підхід до визначення та оцінки ризиків критичної інфраструктури транспортного сектору, що виявляє потенційні вразливі місця об’єкта перед різними загрозами, з урахуванням можливих каскадних ефектів. Це дозволяє отримати ймовірнісні оцінки розвитку подій за певними сценаріями для об’єктів критичної інфраструктури та раціонально підходити до розробки і реалізації першочергових заходів.
Висновки. На основі розробленої методики досліджено загрози на АЗС «Укрнафта», проведено кількісну оцінку ймовірності їх появи, проаналізовано можливі наслідки, визначено пріоритети загроз. Завдяки цьому підходу можна оцінити ефективність заходів реагування в різних сценаріях розвитку подій, що суттєво знижує загальний рівень ймовірності небезпечних подій.

РОЛЬ МЕХАНІЗМУ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ У ЛІКВІДАЦІЇ МАСШТАБНИХ ПРИРОДНИХ ТА ТЕХНОГЕННИХ КАТАСТРОФ

M. S. Koval — 2024-12-31

З 2017 по 2023 рік Міжнародний центр хімічної безпеки та захисту (ICCSS) розпочав реалізацію низки проєктів, основна увага яких була зосереджена на зміцненні систем цивільного захисту та управління кризовими ситуаціями в Україні. Приєднання до Механізму цивільного захисту ЄС є важливим кроком для України на шляху до поглиблення європейської інтеграції. Визначальним випробуванням сил і засобів державної служби України з надзвичайних ситуацій є тривала військова агресія з боку росії.
Стихійні лиха, як природні, так і антропогенні, не знають державних кордонів і можуть вражати кілька країн одночасно, часто зненацька. За останні роки Європа стала свідком сплеску різних видів надзвичайних ситуацій, починаючи від епідемій, повеней, штормів, лісових пожеж, землетрусів і закінчуючи техногенними катастрофами. Надзвичайні події випробовують можливості реагування окремих країн і підкреслюють необхідність колективних дій і співпраці, особливо в епоху зі складними проблемами безпеки і зростаючим впливом кліматичних змін.
Мета статті. Розглянути структуру та керівні принципи Механізму цивільного захисту Європейского Союзу (Union Civil Protection Mechanism, далі – UCPM). Ознайомитись з технологічними інструментами, платформами, ресурсами та можливостями, які використовує у своїй роботі Координаційний центр реагування на надзвичайні ситуації (Emergency Response Coordination Centre, далі – ERCC). Ключовим компонентом функціонування UCPM є сприяння розвитку мережі співпраці, зосередженої на обміні знаннями, розбудові потенціалу та проведенні навчань з реагування на катастрофи. UCPM надає країнам-членам платформу для обміну досвідом та інноваційними підходами до зниження ризиків, що дає їм можливість вчитися один у одного та впроваджувати успішні стратегії.

ОГЛЯД ПІДХОДІВ ДО УПРАВЛІННЯ ТРАНСКОРДОННИМИ ПРОЄКТАМИ В ГАЛУЗІ БЕЗПЕКИ

Kh. I. Avdieyeva — 2024-12-31

Вступ. Транскордонне співробітництво є ключовим напрямом міжнародного співробітництва, що сприяє вирішенню спільних проблем, розвитку регіонів і зміцненню партнерських відносин між сусідніми країнами.
Для України, з огляду на сучасні виклики та європейський вектор розвитку, такий вид співробітництва набуває особливої значущості. Ця форма співпраці допомагає посилювати взаємодію між регіонами, сприяючи їхньому економічному зростанню, впровадженню інновацій та підвищенню рівня життя до середньоєвропейських стандартів. Процеси європейської інтеграції створили сприятливі умови для ефективної взаємодії з країнами ЄС, участі у грантових програмах і реалізації спільних проєктів. Особливу увагу приділено безпековим ініціативам, які стали пріоритетними в багатьох транскордонних програмах. Таке співробітництво дає змогу Україні активно інтегруватися до європейського простору, розвиваючи регіони та вирішуючи актуальні проблеми, а також сформував необхідність розробки нових підходів до управління транскордонними проєктами в галузі безпеки.
Мета. Дослідження сучасних методологій управління проєктами, які можуть стати підґрунтям для формування підходів до управління транскордонними проєктами в галузі безпеки.
Методи дослідження. В дослідженні використовувалися методи системного аналізу, управління проєктами, системного підходу, абстрактно-логічний та порівняльно-історичний для обґрунтування необхідності застосування методології управління проєктами в процесі реалізації транскордонних проєктах в галузі безпеки.
Результати. Дослідження міжнародного територіального співробітництва, одним із видів якого є транскордонне, методологій управління проєктами та аналіз наукових публікації у означеній сфері вказує на те, що відсутні комплексні дослідження в напрямку управління транскордонними проєктами в галузі безпеки. Тому огляд підходів до управління транскордонними проєктами в сфері безпеки є актуальним завданням. Транскордонне співробітництво у сфері безпеки та рятувальних операцій є важливим напрямом міжнародної взаємодії, який забезпечує інтеграцію зусиль для вирішення спільних викликів. Програми сусідства та транскордонні ініціативи виступають унікальними механізмами такої співпраці. Вони забезпечують не лише джерела фінансування для реалізації масштабних проєктів, але й створюють платформу для впровадження сучасних підходів у сфері безпеки, реагування на надзвичайні ситуації та покращення професійних стандартів. Програми транскордонного співробітництва мають ключове значення для розвитку інфраструктури та покращення оперативних можливостей рятувальних служб. Часто місцеві бюджети неспроможні профінансувати придбання дороговартісного обладнання чи реалізацію інфраструктурних проєктів. Завдяки фінансовій підтримці з боку транскордонних програм вдається не лише вирішувати ці завдання, але й інтегрувати європейські стандарти в роботу служб безпеки та рятувальних підрозділів. Особливе значення має запровадження європейських підходів до планування, запобігання загрозам та реагування на них. Це сприяє зменшенню ризиків у прикордонних регіонах та підвищенню рівня безпеки мешканців. Такі програми дають можливість покращити якість реагування на надзвичайні ситуації, що є критично важливим в умовах глобальних викликів, включаючи зміну клімату, природні та техногенні катастрофи. У рамках дослідження проведено огляд законодавчих норм, які регулюють транскордонне співробітництво у сфері безпеки. Особлива увага приділяється міжнародним стандартам управління проєктами, які є ефективним інструментом для забезпечення якісної та своєчасної реалізації проєктів. Застосування міжнародних стандартів у транскордонних проєктах сприяє мінімізації ризиків і забезпечує ефективне управління ресурсами. Це дозволяє адаптує проєкти до обмеженого фінансування та інших викликів, пов’язаних із реалізацією багатосторонніх ініціатив. Одним із успішних прикладів транскордонного співробітництва є програма Interreg NEXT Польща – Україна 2021–2027. Ця ініціатива забезпечує унікальні можливості для спільної роботи в галузі безпеки та рятувальних операцій. Програма спрямована на створення механізмів співпраці, які дають змогу реалізувати масштабні проєкти з урахуванням інтересів обох країн. У рамках цієї програми реалізуються інфраструктурні проєкти, спрямовані на покращення роботи рятувальних служб. Завдяки фінансуванню вдалося придбати сучасне обладнання, включаючи рятувальні автомобілі, пожежно-рятувальну техніку, а також засоби для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Окрім цього, було створено навчальні центри, де проводиться підготовка як професійних рятувальників, так і добровольців. Також програма передбачає розробку спільних стратегій реагування на надзвичайні події. Це включає створення єдиної інформаційної платформи для координації дій, що допомагає оперативно реагувати на виклики, обмінюватися даними та розробляти плани спільних заходів. Транскордонне співробітництво у сфері безпеки та рятувальних операцій є важливим інструментом інтеграції та розвитку прикордонних регіонів. Завдяки таким програмам, як Interreg NEXT, вдалося реалізувати значущі інфраструктурні проєкти, впровадити сучасні технології та покращити рівень безпеки. Успіх цих програм демонструє необхідність їх подальшого розвитку, що забезпечить стабільний розвиток регіонів, інтеграцію до європейського простору та підвищить якість життя мешканців.
Висновки. Це дослідження присвячене аналізу підходів до управління транскордонними проєктами в галузі безпеки, зокрема шляхів їх реалізації в межах чинного законодавства про міжнародне територіальне співробітництво. Розглянуто міжнародні стандарти з управління проєктами, які забезпечують ефективні інструменти для якісного планування та вирішення проблем. Застосування цих стандартів у транскордонних проєктах дає змогу реалізовувати їх своєчасно та ефективно, навіть в умовах обмежених ресурсів. Проаналізовано транскордонні проєкти, зокрема в межах програми Interreg NEXT Польща – Україна 2021–2027, які сприяли співпраці в галузі безпеки та рятувальних операцій. Завдяки цим проєктам було реалізовано важливі інфраструктурні ініціативи та придбано дороговартісне обладнання, фінансування якого не було можливим за кошти місцевих бюджетів.

ФУТУРОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ІНФРАСТРУКТУРНИМИ ПРОЄКТАМИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

S. V. Zakharchyshyn — 2024-12-31

Проблема. Управління інфраструктурними об’єктами під час воєнного стану для держави є ключовим завданням, що потребує додаткового планування, координації та ефективного використання ресурсів. У статті розкриті інноваційні тренди управління інфраструктурними проєктами під час воєнного стану на основі оновленого ретроспективного та футурологічного аналізу, а також кращих практик проєктного менеджменту.
Мета. Комплексне дослідження теоретичних основ, методів розробки та практичних аспектів управління інфраструктурними проєктами в умовах воєнного стану.
Методи дослідження. Розглядаючи теоретичні основи управління складними інфраструктурними проєктами, враховуючи світовий та вітчизняний досвід реалізації таких проєктів необхідно звернути увагу на такі методи досліджень, як методики мережного планування, метод Уолкера-Келлі (пізніше отримав назву методу критичного шляху або CPM – Critical Path Method), метод аналізу та оцінки (перегляду) програм PERT (Program Evaluation and Review Technique).
Результати. Прогнозування основних трендів реалізації проєктів є основою для соціально-економічної та екологічної оцінки масштабних інфраструктурних проєктів. Більш того, оцінка фінансової життєздатності проєкту безпосередньо залежить від точності таких прогнозів. Футурологічні прогнози в транспортній галузі, яка охоплює обсяг перевезень, розподіл транспорту та розподіл між видами транспорту, доводить, що прогнозування запитів, як і прогнозування цін, незважаючи на весь науковий прогрес у моделюванні території, є головним джерелом невизначеності та ризику в оцінці масштабних проєктів. Однак, що стосується зростання собівартості, між цими та іншими великими проєктами існує закономірність – це тенденція до істотної недооцінки витрат у процесі попередньої оцінки проєкту. До такого ж висновку ми приходимо, вивчаючи дані великої кількості масштабних транспортних інфраструктурних проєктів та інших типів проєктів. Це в основному пов’язується зі складністю процесів управління інфраструктурними проєктами, складністю кінцевого продукту проєкту та величезною кількістю слабоформалізованих фаз життєвого циклу такого проєкту.
Кращі практики проєктного менеджменту в сфері інфраструктурних проєктів, коли кожна країна, об'єднавшись зі своїми найближчими сусідами, займається просуванням цього нового явища на європейській політичній площині, буде корисним Україні під час реалізації програм поствоєнного відновлення та реновації інфраструктурних об’єктів.
Управління інфраструктурними проєктами під час воєнного стану є складним завданням, яке потребує остаточного планування, координації та ефективного використання ресурсів. Стратегії оптимізації часових та бюджетних параметрів, такі як стратегічне планування, створення резервів, співпраця з урядом та військовими організаціями, ефективне управління витратами та забезпечення безпеки постачання, є ключовими для успішної реалізації інфраструктурних проєктів. Це в умовах воєнного стану потребує комплексного підходу та використання сучасних технологій та методів. Важливою складовою успішності є не лише вивчення теорії, але й практичне використання набутих знань в реальних ситуаціях.
Висновки. Розглянуто наукову проблему управління масштабними інфраструктурними проєктами, зокрема в умовах несприятливого проєктного середовища (воєнного стану). Проведено ретроспективний аналіз масштабних інфраструктурних проєктів світового масштабу, зокрема виділено основні проблеми реалізації таких проєктів, а саме: перевитрати планових бюджетів, великі ризики та недоотримання прибутків інвестиційними фондами. Представлено типову модель життєвого циклу інфраструктурних проєктів з критично важливими етапами, зокрема фазами інвестування. Розроблено футурологічний прогноз основних трендів реалізації інфраструктурних проєктів з акцентом на програми поствоєнного відновлення та реновацію об’єктів критичної інфраструктури України.

СТЕЙКХОЛДЕР-ОРІЄНТОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ КОНФЛІКТ-МЕНЕДЖМЕНТУ В ПРОЕКТАХ СТВОРЕННЯ ТА РОЗВИТКУ МЕРЕЖІ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ

О. M. Malanchuk — 2024-12-31

Проблема. На основі проведеного аналізу встановлено, що існує потреба у розробці інструментарію для управління суперечностями між зацікавленими сторонами проектів створення та розвитку медичних закладів. Ці проекти характеризуються складними взаємозв’язками між державними органами, медичним персоналом, громадськими організаціями, пацієнтами та інвесторами, кожен з яких має свої інтереси, що часто суперечать між собою. Основною науково-прикладною задачею є відсутність структурованого підходу до узгодження інтересів зацікавлених сторін, високий рівень конфліктності, непрозорість процесів прийняття рішень та недостатнє використання кількісних методів оцінки ефективності управління. Відсутність інструментарію управління суперечностями призводить до затримок у реалізації проектів, неефективного використання ресурсів та незадоволення зацікавлених сторін.
Мета. Обґрунтувати структуру процесу управління суперечностями між зацікавленими сторонами проектів створення та розвитку медичних закладів, що дозволить своєчасно узгоджувати інтереси зацікавлених сторін проектів, знизити рівень виникнення конфліктів та забезпечити ефективну реалізацію проектів з урахуванням специфіки медичної сфери.
Методи дослідження. У роботі використано системний підхід, який включає аналіз наукових досліджень у галузі управління проектами, конфліктами у медичній сфері. На підставі методів класифікації та узагальнення визначено основні показники ефективності управління суперечностями, а також узагальнено підходи до планування та реалізації процесів управління суперечностями. Для аналізу взаємозв’язків між показниками використано кореляційний аналіз, побудову графіків залежностей та регресійний аналіз. Практичну частину дослідження виконано на прикладі проектів медичних закладів Львівської області, для яких проведено кількісну оцінку ефективності управління суперечностями між зацікавленими сторонами.
Основні результати дослідження. Означено основні зацікавлені сторони проектів створення та розвитку медичних закладів. Встановлено, що існує сім основних різновидів зацікавлених сторін. На основі аналізу їх інтересів та суперечностей обґрунтовано структуру процесу управління суперечностями та конфліктами, яка складається з п’яти управлінських операцій, які забезпечують аналіз інтересів зацікавлених сторін, ідентифікацію потенційних суперечностей та конфліктів, планування процесу управління суперечностями та конфліктами, виконання плану управління суперечностями і конфліктами та визначення ефективності процесу управління суперечностями та конфліктами. Запропонована структура дає можливість узгодити інтереси зацікавлених сторін, знизити кількість та рівень конфліктів, а також забезпечує ефективну реалізацію проектів створення та розвитку медичних закладів. Для практичної реалізації обґрунтованого процесу виконано кількісне визначення восьми показників, що забезпечують об’єктивне оцінення ефективності управління суперечностями між зацікавленими сторонами проектів створення та розвитку медичних закладів та обґрунтованість прийняття рішень. На основі використання розробленого інструментарію проведено кількісне оцінення медичних проектів, що реалізовувалися у Львівській області. Встановлено, що індекс конфліктності проектів варіювався від 2.0 до 2.5 рівень ризиків – від 15% до 40% зведений індекс ефективності – від 0,5 до 0,826 рівень досягнення цілей – від 66,6% до 83,3%. Найвищих показників ефективності досягнуто у проекті відкриття амбулаторії, що свідчить про ефективність узгодження інтересів зацікавлених сторін.
Висновки та конкретні пропозиції автора. Отримані результати свідчать про те, що запропонована структура процесу управління суперечностями є ефективним інструментом для узгодження інтересів зацікавлених сторін та забезпечення успішної реалізації проектів створення та розвитку медичних закладів. Запровадження цієї структури процесу дають змогу знизити кількість суперечностей та рівень конфліктів між зацікавленими сторонами, оптимізувати використання ресурсів та підвищити їх задоволеність. Подальші дослідження потребують інтеграції сучасних інформаційних технологій, таких як штучний інтелект і інтелектуальні системи підтримки прийняття рішень, у процес управління суперечностями сторін, зацікавлених у проектах створення та розвитку медичних закладів.

ОБГРУНТУВАННЯ ЦИФРОВІЗАЦІЇ HR-ПРОЦЕСІВ У ПІДРОЗДІЛАХ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Kh. S. Matkivska — 2024-12-31

Проблема. В умовах сьогодення, особливим проблемним питанням для HR-фахівця безпеко-орієнтованих систем є витрата робочого часу на комунікацію та консультації з особовим складом. Значний обсяг часу, витрачений на особисті та групові консультації, знижує загальну ефективність HR-відділу для виконання інших обов’язків. Це особливо актуально для державних структур, де HR-фахівець може отримувати численні запити на підтримку та консультації, що створює надмірне навантаження і перешкоджає зосередженню на стратегічних задачах. З огляду на постійні зміни правил і норм, що регламентують професійну діяльність персоналу, у цій роботі проводиться дослідження шляхом розрахунку співвідношення HR-фахівців до кількості особового складу, а також розрахунок трудомісткості, виробітку та продуктивності HR-менеджерів служби цивільного захисту при великій штатній структурі.
Мета. Метою оцифрування HR-процесів служби цивільного захисту є вдосконалення продуктивності та ефективності управління людськими ресурсами шляхом цифровізації рутинних і повторюваних процедур, забезпечення прозорості, швидкого доступу до інформації та підтримки професійного розвитку персоналу. Це передбачає створення єдиної цифрової платформи для обліку, аналізу та оптимізації людських ресурсів, зменшення бюрократичного навантаження, мінімізації помилок та покращення комунікації, що сприятиме підвищенню готовності та ефективності безпеко-орієнтованих систем.
Методи дослідження. В роботі застосовано статистичні методи розрахунку якісного використання робочого часу HR-менеджерів служби цивільного захисту.
Результати дослідження. Проаналізовано чинники, що впливають на співвідношення кількості фахівців з управління персоналом та персоналу цивільного захисту. Розраховано співвідношення кількості персоналу до кількості працівників, які здійснюють управління та контроль за загальною кількістю працівників в організації. Представлено вплив декількох основних напрямків математичних моделей, зокрема розрахунку трудомісткості, продуктивності, денного та річного виробітку, які можуть бути корисними для HR-менеджменту в цивільному захисті та допоможуть працювати оперативніше та ефективніше.
Висновки. Цифровізація HR-процесів має значну практичну цінність для ДСНС. Забезпечує автоматизовану комунікацію між особовим складом, оперативний доступ до HR-даних, мінімізує вплив людського фактора під час опрацювання HR-документів, скорочення паперового документообігу. Автоматизація забезпечить готовність HR-відділу до кризових ситуацій, у разі виникнення надзвичайних ситуацій цифрові системи забезпечують швидкий доступ до інформації про особовий склад, підвищують оперативність та ефективність роботи безпеко-орієнтованих систем. Підсумовуючи, відношення HR-фахівців до кількості співробітників, робимо висновок про цінність цього показника, який дає уявлення про рівень підтримки HR, доступної в органах і підрозділах служби цивільного захисту.

ГЕНЕЗИС УПРАВЛІННЯ ЛОГІСТИЧНИМИ ПРОЄКТАМИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: ВІД КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ДО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ МОДЕЛЕЙ

R. I. Mytsko — 2024-12-31

Проблема. Управління логістичними проєктами під час воєнного стану для безпеко-орієнтованих організацій є ключовим завданням, що потребує ретельного планування, координації та ефективного використання ресурсів. Від якості логістичних процесів залежить не тільки своєчасність доставки товарів та оптимізація витрат, але й загальна конкурентоспроможність підприємств, складних організаційно-технічних регіональних систем.
Мета. Комплексне дослідження теоретичних основ, методів розроблення та практичних аспектів впровадження інтелектуальних моделей управління логістичними проєктами.
Методи досліджень. Під час проведення досліджень використовувалися онтологічні методи досліджень предметної області управління логістичними проєктами для визначення основних категорій логістичних проєктів, методи SWOT-аналізу для визначення сильних та слабких сторін, а також можливостей та загроз логістичних проєктів, а також теорію систем штучного інтелекту. Зокрема, розглядаючи теоретичні основи інтелектуальних моделей, необхідно звернути увагу на визначення та основні принципи роботи штучного інтелекту, машинного навчання, систем підтримки прийняття рішень та оптимізаційних алгоритмів. Важливо зрозуміти, як ці технології взаємодіють між собою та сприяють покращенню управлінських процесів у логістиці.
Результати. У статті розглянуто стратегії оптимізації часових та бюджетних параметрів управління логістикою під час воєнного стану для безпеко-орієнтованих організацій на основі інтелектуального моделювання та кращих практик проєктного мненеджменту та успішних логістичних проєктів. Проведено SWOT–аналіз системи збалансованих показників логістичних проєктів в умовах воєнного стану, який показав основні можливості, сильні сторони, загрози та слабкі сторони логістичних проєктів. Представлено структурну схему системи підтримки прийняття рішень (СППР) в логістичних проєктах, ключовими компонентами якої є база логістичних моделей, модуль OLAP-аналізу закономірностей та засоби data-mining.
Висновки. Проведено інформаційний та літературний огляд сучасних тенденцій в галузі управління логістичними проєктами, на основі якого розроблено структурну схему системи підтримки прийняття рішень в логістичних проєктах та проведено SWOT–аналіз системи збалансованих показників логістичних проєктів в умовах воєнного стану. На основі аналізу сучасних трендів управління логістичними проєктами, зокрема застосування інтелектуальних моделей, ідентифіковано чинники синергетичного ефекту управління логістичними проєктами.

МОДЕЛІ РЕАЛІЗАЦІЇ СИНКРЕТИЧНОЇ МЕТОДОЛОГІЇ В ОРГАНІЗАЦІЙНОМУ КОНТЕКСТІ ПРОЄКТНО-ОРІЄНТОВАНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

S. Bushuyev — 2024-12-31

Стаття присвячена аналізу моделей реалізації синкретичної методології в організаційному контексті проєктно-орієнтованих організацій, що беруть участь в проєктах відновлення інфраструктури. Проаналізовано моделі і методи провідних стандартів, що можуть бути використані в досліджуваному типі проєктів, а також відповідні наукові дослідження. Ідентифіковано чотири класи моделей впровадження синкретичної методології в діяльність проєктно-орієнтованої організації: моделі навчання персоналу проєктно-орієнтованої організації; моделі вибору проєктів-стелараторів для їх реалізації як якорів при впровадженні синкретичної методології управління проєктами; моделі реалізації проєкту впровадження синкретичної методології на фоні впровадження пілотного проєкту-стеларатора; моделі формування бази знань синкретичної методології за результатами впровадження проєкту-стеларатора. Кожен наведений клас моделей проаналізовано, запропоновано множину моделей для кожного такого класу. У якості моделей навчання запропоновано використовувати тренінги, консалтинг, коучинг, навчання на реальних кейсах, самонавчання під час реалізації проєкту-стеларатора. Представлено пропонований перелік тем навчання. Ідентифіковано шість рекомендованих моделей та методів вибору проєктів-стелараторів – метод експертного оцінювання, креативні методи, вибір за панівним критерієм, вибір за декількома критеріями (відповідні критерії запропоновано), колегіальне рішення уповноваженого органу, залучення консультанта. Серед моделей реалізації проєкту впровадження синкретичної методології на фоні впровадження пілотного проєкту-стеларатора запропоновано моделі опису бізнес-процесів та календарно-сітьові моделі. Запропоновано, наведено і описано верхньорівневу модель двопроєктного узгодженого впровадження. Описано чотири моделі формування бази знань синкретичної методології, серед яких: персоналізоване сховище даних, реляційна база даних, моделі і методи Big Data, моделі і методи штучного інтелекту. Також було проведено узагальнений SWOT аналіз запропонованого підходу. Окреслено перспективи подальших досліджень у обраному напрямку.

АЛГОРИТМ ВИЗНАЧЕННЯ СТРУКТУРНИХ І РЕЖИМНИХ ІДЕНТИФІКАТОРІВ МАРШРУТІВ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ НА ОСНОВІ НЕ ЦІЛКОМ УПОРЯДКОВАНИХ БАЗ ДАНИХ

L. P. Hashchuk — 2024-12-31

Вимірник середньої швидкости пересування автомобіля на маршруті цілком природно поєднує в собі у, так би мовити, консолідованому вигляді інформацію (дані) одночасно і стосовно структури маршруту, і стосовно швидкісних можливостей переміщення транспортного засобу окремими його ділянками. Але, досліджуючи і організовуючи транспортні процеси, було б дуже зручно оперувати даними про структурні особливості маршрутів і про їхні швидкісні потенції поокремо. Звісно, це істотно полегшило б нагромадження й аналіз «транспортних даних», але ціною цьому було б, звісно, лише наближене відображення транспортних ситуацій. Мета дослідження — віднайти можливість зручного для практичного використання алгоритму наближеного оцінювання середньої швидкости пересування автомобіля на маршруті зі штучним поділом характеристичних параметрів на структурні й швидкісні. Гіпотетично це можна здійснити, так би мовити, «вимірюванням» через нерівності.
Визначальним для оцінювання швидкости пересування вантажу маршрутом та визначення продуктивности автомобіля є середнє гармонічне значень швидкостей на окремих ділянках цього маршруту, зважених значеннями довжин цих ділянок. У разі маятникового маршруту — це елементарне середнє гармонічне.
Із використанням класичних нерівностей можна знайти змістовні границі значень фактичної середньої гармонічної швидкости, які виражаються через елементарні середні окремо шляхових і окремо швидкісних параметрів. Такі середні правлять за характеристичні параметри маршруту — шляхові й швидкісні.
В рамках обчислювальних операцій істинну середню гармонічну швидкість можна заступити середнім геометричним чи відповідною комбінацією елементарних середніх, покладаючись на ефект регресії даних до істинно середнього.

ВПЛИВ ВУЛИЧНОГО ПАРКУВАННЯ НА ЗАТРИМКИ ТРАНСПОРТНОГО ПОТОКУ

O. M. Hrytsun — 2024-12-31

Проблема. Проведений аналіз показав, що паркування вздовж міських вулиць у центральних районах часто ускладнює пересування громадського транспорту та спеціалізованих транспортних засобів. Запарковані машини зменшують пропускну здатність вулично-дорожньої мережі на 20–40%, що сповільнює рух транспорту і підвищує ймовірність аварійних ситуацій. Зі збільшенням кількості автомобілів в Україні питання організації місць для паркування стає дедалі гострішим, оскільки зростання кількості авто ускладнює облаштування нових паркувальних зон.
Для того щоб підвищити ефективність роботи транспортної мережі, необхідно впроваджувати нові організаційні заходи, які сприятимуть збільшенню пропускної здатності вулично-дорожньої мережі у місцях з активним паркуванням. Особлива увага повинна бути зосереджена на перехрестях, де паркування обмежує оглядовість та зменшує інтенсивність руху. Також важливими є ділянки, де відбувається в’їзд і виїзд з паркувальних майданчиків.
Мета. Моделювання впливу вуличного паркування на затримки транспортного потоку в зоні ділянок між перехрестями.
Методи дослідження. Для вирішення проблеми паркування автомобілів у містах важливу роль відіграє використання вуличних парковок. Однак їхній основний недолік полягає у негативному впливі на пропускну здатність вулично-дорожньої мережі. Тому ключовим критерієм оцінки цього виду паркування є визначення його впливу на пропускну здатність.
На пропускну здатність впливає багато чинників: умови дороги, склад транспортного потоку, погодні умови, психофізіологічні особливості водіїв та інше. Зміна цих параметрів може значно змінювати пропускну здатність у різні періоди доби, місяця, сезону або року.
Оцінка впливу вуличного паркування на пропускну здатність дорожньої мережі потребує підходу, який враховує різні схеми розташування автомобілів на проїзній частині. Зниження пропускної здатності спричинене зменшенням швидкості транспортного потоку, що є важливою характеристикою руху і суттєво впливає на ефективність використання вуличної мережі.
Для моделювання впливу вуличного паркування на затримки транспортного потоку необхідно враховувати такі параметри, як час і частота прибуття автомобілів, тривалість їх стоянки, довжину черги та ємність стоянки. Також важливо зважати на вартість паркування, інформацію про зайнятість стоянки і маршрути громадського транспорту. Оскільки більшість цих параметрів мають випадковий характер, імітаційне моделювання є ефективним інструментом для прогнозування.
Основні результати дослідження. Для дослідження обрано ділянки центральної частини Львова з інтенсивним рухом, де автомобілі паркуються по-різному біля проїзної частини. Аналіз проведено за допомогою програмного середовища PTV Vissim. Вивчено причини, що впливають на швидкість руху та пропускну здатність вулиць через наявність паркування. Створено імітаційну модель, яка дозволила оцінити роботу ділянок з дозволеною стоянкою і без неї, а також вплив тривалості паркування на середню швидкість потоку та затримки. Результати показали, що для підвищення пропускної здатності і швидкості транспорту при проєктуванні паралельних вуличних стоянок необхідно встановлювати обмеження на тривалість паркування. Середня транспортна затримка є найнижчою при тривалості паркування 900 с і 1800 с, відповідно становлячи 6,34 та 6,45 с/автомобіль. Це вказує на те, що при довшому часі паркування водії мають більше можливостей для безперешкодного виїзду, що сприяє зниженню затримок у транспортному потоці. Найбільша затримка спостерігається при тривалості паркування 300 с на правій смузі, де вона досягає 9,43 с/автомобіль. Це, ймовірно, пов'язано з частими зупинками автомобілів, що дають дорогу тим, хто виїжджає зі стоянки. Такі затримки можуть збільшувати загальний час пересування на певній ділянці дороги, що негативно позначається на ефективності транспортного потоку та створює додаткові незручності для водіїв. Врахування цих показників є важливим при плануванні паркувальних зон для оптимізації руху та зменшення затримок.
Висновки та конкретні пропозиції авторів. Результати моделювання впливу вуличного паркування на затримки транспортного потоку, проведені за допомогою програмного забезпечення PTV VISSIM, показують, що під час проектування вуличного паркування, розташованого паралельно до тротуару, доцільно встановлювати обмеження на тривалість стоянки. Це сприятиме підвищенню пропускної спроможності вулично-дорожньої мережі та збільшенню середньої швидкості руху транспортних засобів. Встановлення таких обмежень також дозволить мінімізувати затримки в русі, що позитивно вплине на загальну ефективність транспортного потоку і зменшить рівень заторів, особливо у години пік.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ

Відомості про авторів — 2024-12-31