Вісник Львівського державного університету безпеки життєдіяльності

Титульна сторінка

М. Сорочич — 2025-12-22

ЗМІСТ

Вісник ЛДУБЖД — 2025-12-22

АНАЛІЗ НАУКОВО-ПРАКТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ГІДРОЕНЕРГЕТИЧНИХ РИЗИКІВ БУДІВНИЦТВА МАЛИХ ГІДРОЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ У ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

Ya. O. Adamenko — 2025-12-19

Проблема забезпечення України електроенергією набуває особливої актуальності в умовах часткового руйнування або захоплення ключових енергетичних об’єктів країною-агресором. Одночасно спостерігається зростання інтересу до відновлювальних джерел енергії, таких як вітер, сонячна енергія та гідроенергія малих і середніх річок, що пов’язано з міжнародними зобов’язаннями України щодо зниження викидів парникових газів. У Карпатському регіоні будівництво малих гідроелектростанцій викликає суперечливі оцінки: з одного боку, вони сприяють енергетичній безпеці та розвитку «зеленої» економіки, з іншого – створюють гідроекологічні, гідрологічні та соціальні ризики у вразливих гірських ландшафтах, особливо в туристично-рекреаційних зонах.
Метою дослідження було оцінити гідроекологічні ризики будівництва малих гідроелектростанцій у туристично-рекреаційному регіоні Українських Карпат та розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо збереження екологічної безпеки водних екосистем.
Методологія включала комплексну оцінку природно-техногенної безпеки гідроекосистем із визначенням кількісного та якісного потенціалу використання водних ресурсів. В основу кількісної оцінки було покладено мінімальну середньомісячну витрату води маловодного року з 75% забезпеченістю, а також аналіз внутрішньорічної динаміки стоку річки Прут та її приток. Для практичної перевірки запропонованої методики проведено оцінку 15 інвестиційних проєктів малих гідроелектростанцій у Івано-Франківській області, включаючи розрахунок санітарних попусків, моделювання гідрологічного режиму та визначення оптимальних періодів будівництва для збереження іхтіофауни.
Основні результати показали, що впровадження каскаду чотирьох малих гідроелектростанцій на річці Білий Черемош забезпечує виробництво електроенергії без значущих змін у водних ресурсах, ґрунтових і поверхневих водах, за умови дотримання санітарних витрат для рибохідних споруд. Гідробіологічні дослідження підтвердили необхідність застосування рибохідних конструкцій типу Деніела для забезпечення міграції цінних видів риб, включаючи червонокнижні. Моделювання ймовірності руйнування гребель показало, що водосховища не створюють ризику техногенних катастроф, а негативні впливи будівельно-монтажних робіт є короткостроковими та піддаються мінімізації.
Висновки дослідження свідчать, що каскад Голошинських малих гідроелектростанцій може експлуатуватися з мінімальними екологічними ризиками при дотриманні природоохоронних норм та застосуванні запропонованих інженерно-технічних заходів. Автори пропонують: забезпечувати оптимальні санітарні попуски води для рибохідних споруд; планувати будівництво у періоди, які не збігаються з нерестом риб; застосовувати дериваційні типи станцій для збереження природного русла річки; контролювати якість води та наносів у процесі експлуатації; розвивати малі гідроелектростанції як еколого-туристичні об’єкти для підтримки рекреаційного потенціалу Карпат.

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ В ЕКОЛОГІЧНОМУ МОНІТОРИНГУ: СИСТЕМАТИЧНИЙ ОГЛЯД МЕТОДІВ, ЗАСТОСУВАНЬ ТА ВИКЛИКІВ

R. V. Chernysh — 2025-12-19

Проблема. Зростання антропогенного навантаження та зміни клімату підвищують потребу у високоточному моніторингу екосистем. Поєднання супутникового дистанційного зондування Землі (Earth observation, EO) та методів штучного інтелекту (AI) відкриває можливості для оцінювання стану водних, наземних, прибережних і міських систем, а також атмосферного середовища; однак зберігаються виклики невизначеності, гетерогенності даних і обмеженої переносимості моделей між регіонами.
Мета. Систематизувати сучасні підходи застосування методів машинного навчання для прогнозування стану довкілля у ключових доменах і узагальнити діапазони точності з урахуванням чинників результативності моделей та типових обмежень.
Методи дослідження. Виконано цілеспрямований пошук публікацій у базах Scopus, Web of Science Core Collection, IEEE Xplore, ACM Digital Library та Inspec, а також у журналах видавництва MDPI. Для емпіричних робіт охоплено період 2021–2025 рр.; фундаментальні й стандартотворчі джерела враховано без часових обмежень. Здійснено наративний синтез із тематичним поділом; ключові результати подано у таблицях і блок-схемах із фокусом на сенсорах, наборах ознак та схемах просторово-часової валідації.
Результати. Узагальнення включених досліджень показує, що для задач класифікації земного покриву загальна точність (overall accuracy, OA) за сучасних протоколів варіює у межах 70–96 % залежно від сенсорів, ознак і схем просторово-часової валідації. У задачах детекції об’єктів показник F1 (гармонійне середнє точності та повноти) становить приблизно 0,87 (зокрема, для високодетальної детекції кокосових пальм). Для оцінювання якості води за супутниковими предикторами спостерігаються значення коефіцієнта детермінації R² = 0,93–0,96. В атмосферному домені моделі для приземних концентрацій NO₂ досягають R² близько 0,93, а для щоденного PM_2.5 на решітці з просторовою роздільною здатністю 1 км — R² близько 0,91. У прибережних зонах підтверджено ефективність трансферного навчання: включення ближнього інфрачервоного каналу (NIR) забезпечує середній приріст точності приблизно 19,3 %, причому комбінації NIR із видимими каналами демонструють найвищі підсумкові значення. Окремо систематизовано методичні напрями: класичні методи ML (random forest, RF; support vector machines, SVM), глибинні підходи (convolutional neural networks, CNN; трансформери), гібридні підходи та інструменти пояснюваності (SHAP), а також сфери застосування (land use/land cover, LULC; якість води; атмосферні забруднювачі; прибережні й урбаністичні сценарії). Зазначені діапазони відображають результати за конкретних сенсорних налаштувань і процедур валідації та не є універсальними для всіх регіонів і біомів.
Висновки та конкретні пропозиції. Найвищі показники забезпечують мультимодальна інтеграція оптичних, радарних із синтетичною апертурою (SAR) та in situ даних, коректне просторово-часове розмежування навчання і тестування зі звітуванням невизначеності, а також стандартизовані ARD-потоки з прозорим походженням даних. Рекомендується уніфікувати протоколи валідації та звітування, формувати відкриті еталонні набори з незалежними тестовими вибірками, систематично перевіряти переносимість між біомами й розвивати гібридні, фізично обґрунтовані моделі. Для температурного картування доцільно використовувати теплові сенсори (Landsat TIRS, Sentinel-3 SLSTR), тоді як Sentinel-2 оптимальний для спектральних індексів і просторових трендів.

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО СТВОРЕННЯ ІНКЛЮЗИВНИХ ПЛАНІВ ЕВАКУАЦІЇ ПРИ ПОЖЕЖІ

V. M. Pylypenko — 2025-12-19

Проблема. Традиційні плани евакуації при пожежі не адаптовані під потреби маломобільних груп населення, що знижує їхню безпеку та ефективність. Відсутність адаптивних маршрутів, доступних інтерфейсів і надійних механізмів у критичних умовах суттєво ускладнює евакуацію.
Мета роботи – розробити та обґрунтувати концепцію інклюзивних планів евакуації при пожежі, що забезпечують адаптивність, доступність і ефективність у реальному часі для всіх груп користувачів.
Методи дослідження. Проаналізовано перспективи застосування SLAM, IoT і AR/VR для створення інклюзивних планів евакуації. Виконано системне моделювання клієнт-серверної архітектури та алгоритмів адаптації маршрутів (A*, Dijkstra). Виконано візуалізацію інтеграції компонентів, інтерфейсів і механізмів надійності. Досліджено принципи інклюзивності через мультимодальні інтерфейси та їхню персоналізацію.
Основні результати дослідження. Розроблено концептуальну модель інтерактивної евакуаційної системи, яка інтегрує SLAM для створення карт, IoT і АПС для моніторингу середовища (задимлення, температура) та AR/VR-інтерфейси (AR-окуляри, мобільні додатки) для мультимодальної взаємодії. Алгоритми A*/Dijkstra генерують адаптивні маршрути, такі як безсходові шляхи для осіб із зниженою мобільністю чи зони відпочинку для людей похилого віку. Інтерфейси надають візуальні, аудіальні та тактильні канали, персоналізовані до фізичних потреб і локалізовані для різних мов. Механізми надійності (офлайн-режим, резервне копіювання, дублювання даних) забезпечують стабільність у критичних умовах. Наведено схеми, що демонструють інтеграцію компонентів, підкреслюючи масштабування та інклюзивність системи, що має низку переваг в порівнянні з традиційними підходами.
Висновки. Розглянуто інноваційні підходи до створення інклюзивних планів евакуації при пожежі. Запропонована концепція системи реалізації інклюзивних планів евакуації при пожежі на основі SLAM, IoT і AR/VR дає змогу забезпечити доступність і безпеку для всіх груп користувачів. Подальші дослідження будуть спрямовані на розробку математичних моделей для оптимізації алгоритмів маршрутизації в умовах невизначеності та створення протоколів інтеграції IoT-сенсорів із різними типами будівельних систем.

ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ШТУЧНОЇ ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЇ АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

O. V. Prydatko — 2025-12-19

Проведено аналіз системи аварійно-рятувального обслуговування з позицій можливости розгорнути програмну ідею штучної її інтелектуалізації. Основна мета — розробити методологічні засади структурування даних про властивості мобільної аварійно-рятувальної техніки та особливості загроз — таких даних, що разом несуть в собі автентичну інформацію про аварійну ситуацію і завдяки цьому дозволяють мінімізувати участь природного інтелекту в доборі рятувальних засобів, ухваленні ефективних рішень та програмуванні рятувальних сюжетів.
Задекларовано, що проблемою безпекового обслуговування насамперед є раціональний добір аварійно-рятувальних автомобілів, відповідно обладнаних для ефективного виконання чітко окреслених рятувальних завдань за різних обставин. Для розв’язання цієї проблеми потрібно було б мати можливість оперувати низкою показників/вимірників/критеріїв, що достатньо об’єктивно характеризують потенційно корисні властивості аварійно-рятувальних машин. З’ясовано, що в загальному випадку цілком доречно прагнути мінімізувати тривалість «вільного» (погано контрольованого) перебігу аварійної ситуації. А тому визначальну роль завжди відіграватимуть динамічні й швидкісні спроможності мобільних рятувальних машин поряд з характеристиками інфраструктурних умов, таких як, приміром, наявна дорожня мережа, дислокація депо з конкурентним оснащенням, районування зон відповідальности тощо. Для прикладу показано користь від оперування простим за змістом критерієм динамічности процесу розгону мобільної аварійно-рятувальної машини.
Загалом сформовано своєрідний інформаційний конструкт супроводу аварійно-рятувального обслуговування, який спирається на технології Big-Data, Big-Data Analytics, Big-Data Science. Він втілює парадигму перманентного нагромадження і структурування даних в хмарі невизначеностей за динамічних умов і обставин, які супроводжують діяльність оперативних формувань. Система аварійно-рятувального обслуговування має ставати суто по-своєму все розумнішою і розумнішою. У ній має запанувати низька потреба в людських судженнях.

МОДЕЛЬ АДАПТИВНОГО ВИЯВЛЕННЯ ВИДІВ У ЗМІШАНИХ ЕКОСИСТЕМАХ НА ОСНОВІ ДИНАМІЧНИХ ВАГОВИХ КОЕФІЦІЄНТІВ

Yu. Sorochych — 2025-12-19

Проблема. Моніторинг рідкісних видів у заповіднику Розточчя ускладнений низькою якістю зображень із фотопасток, обумовленою різними факторами (туман, нічний час, часткове перекриття, схожість видів). Традиційні моделі на основі згорткових нейронних мереж (CNN) демонструють точність 80–85%, а статичні підходи – 70-75%. Ці значення є недостатніми для ефективного прийняття рішень. Гібридні моделі з нечіткою логікою досягають показників 85-90%, однак їх адаптивність до локальних умов є обмеженою через відсутність регіональних наборів даних та механізмів безперервного навчання.
Метою роботи є розробка адаптивної гібридної архітектури на основі попередньо навченої CNN (ResNet-50/YOLOv5) з легким логістичним шаром та нечіткою корекцією ваг, здатної забезпечити онлайн-оновлення параметрів і стійкість до невизначеностей у реальних умовах заповідника Розточчя.
Методи дослідження. Запропоновано математичну модель оновлення вагових коефіцієнтів з урахуванням нечіткого коефіцієнта, який обчислюється за евристиками розмиття, контрасту та схожості ознак. Експерименти проведено на симуляційному наборі даних (1000 знімків), згенерованому на основі нормального розподілу з параметрами, отриманими з попередньо навченої моделі ResNet-50 на наборі iWildCam. Мітки відповідали 15% виявлення цільового виду, нечіткий коефіцієнт дорівнював приблизно 1,0 у 82% випадків та перебував у діапазоні від 0,75 до 0,85 – у 18%. Оцінювалися динаміка ймовірності класифікації, норма вагового вектора, значення нечіткого коефіцієнта та порівняння зі статичною моделлю.
Результати. Адаптивна модель досягла точності 90 % після 800 ітерацій (приріст +18% порівняно зі статичною ResNet-50). Ймовірність класифікації зростала нелінійно від 0,55 до 0,90, норма ваг стабілізувалася на рівні 2,2. Нечітка корекція активувалася у 18% випадків, запобігаючи нестабільності. Розподіл нечіткого коефіцієнта підтвердив бімодальний характер. Результати візуалізовано за допомогою блок-схеми архітектури та графіків динаміки адаптації.
Висновки. Запропонована гібридна архітектура з адаптивним логістичним шаром і нечіткою корекцією забезпечує стійке безперервне навчання в умовах невизначеності, типових для змішаних екосистем. Модель перевищує статичні CNN за точністю та швидкістю адаптації і може бути використана як підґрунтя для розробки систем автономного моніторингу рідкісних видів. Подальший розвиток передбачає інтеграцію з ГІС та валідацію на реальних даних.

ДИНАМІЧНА СТІЙКІСТЬ КРОКУЮЧИХ РОБОТІВ: ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

D. V. Kotelovych — 2025-12-19

Динамічна стійкість є базовою вимогою для крокуючих роботів, що працюють за умов похибок моделі, мінливого рельєфу та переривчастих контактів із поверхнею. У статті розглянуто опубліковані підходи, що сприяють стабільній ході та цілісній поведінці всього тіла, з урахуванням комерційних, відкритих і академічних платформ.
Мета. Узагальнити та зіставити модельно орієнтовані й навчальні методи забезпечення стійкості, практики перенесення із симуляції в “реальність”, підходи до оцінювання стану та релевантні апаратні рішення, а також виокремити відкриті виклики та пропозиції для подальших досліджень.
Методи. Узагальнено модельно орієнтовані методи, зокрема лінійну модель оберненого маятника, центроїдну динаміку, ієрархічну інверсну динаміку з квадратичним програмуванням та MPC з горизонтом передбачення. Підсумовано навчальні методи: PPO, SAC, DDPG, TD3, імітаційне навчання (включно із змагальним та прикладно керованим), ієрархічні політики, метанавчання та новітні політики на основі трансформерів для двоногого пересування. Розглянуто засоби перенесення (доменна й динамічна рандомізація, навчання за програмою, дистиляція політик, progressive nets, Rapid Motor Adaptation), оцінювання стану (EKF/IEKF-злиття кінематики ніг та інерціальних даних, мультимодельні/контакт-обізнані фільтри, інваріантний нейромережею доповнений фільтр Калмана, низькочастотні візуальні/LiDAR-оновлення у Pronto) та апаратні тренди (пружні й послідовно-еластичні приводи, енергонакопичувальні ланки, допоміжні рушії).
Результати. Наведене дослідження в MuJoCo на Unitree Go1 ілюструє типовий компроміс: MPC з передбачувальним горизонтом ефективніше компенсував зовнішні поштовхи великої амплітуди завдяки явній оптимізації із врахуванням обмежень, тоді як PPO забезпечив нижчу енергоємність руху на рівній поверхні (менший cost of transport). У частині перенесення показано, що доменна й динамічна рандомізація, змішане навчання за програмою та RMA підвищують надійність до змін рельєфу, навантаження і швидких переходів між типами ходи; дистиляція політик та progressive nets зменшують «забування» і спрощують багатозадачні політики. Для оцінювання стану підтверджено ефективність EKF/IEKF-інтеграції leg–IMU, мульти-модельних/контакт-обізнаних фільтрів та інваріантного нейро-доповненого Кальмана, а також користь низькочастотних візуальних/LiDAR-оновлень у Pronto для стримування довготривалої помилки. Коротко означено апаратні чинники стійкості: комплаєнтні та SEA-приводи, енергонакопичувальні ланки й допоміжні рушії, що розширюють робочу область стабільних режимів. Додатково узагальнено елементи безпеково-орієнтованого керування – оптимізацію політик з обмеженнями, резервні регулятори та шари на основі функцій Ляпунова/CBF – як механізми зниження частоти падінь і ризикованих дій.
Висновки. Стаття виокремлює відкриті виклики, зазначені в літературі: формальне забезпечення безпеки для навчальних політик, працездатність під час збоїв або втрат контакту та методики перенесення з симуляції на реальних роботів, що зберігають продуктивність на апаратній платформі. Практично значущими кроками є інтеграція CBF/Ляпунова як захисних шарів до RL-політик, стандартизація бенчмарків із енергетичними метриками та сценаріями локоманіпуляції, ширше застосування контакт-обізнаних/інваріантних оцінювачів стану та пріоритет апаратних конфігурацій із комплаєнтними приводами й енергоакумуляцією, що разом сприятиме безпечній, енергоефективній та узагальнюваній поведінці крокуючих роботів у реальному світі.

ІНТЕГРАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЙ БЛОКЧЕЙН У КОМПЛЕКСНІ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВНИХ РЕЄСТРІВ

V. S. Balatska — 2025-12-19

Проблема. Збільшення інтенсивності кібератак на державні реєстри та складнощі інсайдерських загроз оголює слабкі місця класичних комплексних систем захисту інформації (КСЗІ), насамперед – довіра до централізованого журналювання та перевірки змін. Це знижує прозорість аудиту, ускладнює доказовість інцидентів і створює регуляторні ризики для захисту персональних даних.
Мета. Розробити і обґрунтувати науково-методичний підхід інтеграції дозвільного блокчейна в КСЗІ державних реєстрів для підвищення стійкості до інсайдерських дій, прозорості контролю доступу та довіри до електронних сервісів.
Методи. Використано системний аналіз архітектур КСЗІ та нормативних вимог; математичне моделювання потоків доступу; експериментальне моделювання у віртуальному середовищі з використанням Hyperledger Fabric як децентралізованого модуля журналювання й верифікації подій. Для збереження конфіденційності транзакцій залучено підхід Zero-Knowledge Proofs; для виявлення аномальної активності – елементи поведінкової аналітики на основі алгоритмів машинного навчання.
Результати. Запропоновано гібридну архітектуру, де традиційні механізми автентифікації, контролю доступу та криптографічного захисту підсилені розподіленим журналом подій і консенсусною перевіркою коректності операцій. Показано, що така інтеграція забезпечує незмінність і відтворюваність історії доступів, знижує можливість прихованого редагування записів адміністраторами, прискорює виявлення нетипових сценаріїв користувацької поведінки та створює надійну доказову базу для аудиту. Архітектура сумісна з вимогами ISO/IEC 27001 та підтримує принципи мінімізації даних і підзвітності, що полегшує дотримання GDPR при обробленні персональних даних.
Висновки. Інтеграція дозвільного блокчейн в КСЗІ державних реєстрів формує якісно новий рівень довіри й керованості безпекою: підвищується прозорість аудиту, зменшується вплив інсайдерського фактора, зберігається конфіденційність змісту операцій. Запропонований підхід є масштабованим і придатним для національних платформ електронного урядування та міжвідомчих обмінів.

ІНТЕРАКТИВНА СИСТЕМА ВИЯВЛЕННЯ МЕРЕЖЕВИХ ВТОРГНЕНЬ У РЕАЛЬНОМУ ЧАСІ НА ОСНОВІ ГЛИБОКОГО НАВЧАННЯ

A. O. Nikitenko — 2025-12-19

У статті розглядається актуальна проблема виявлення мережевих вторгнень у режимі реального часу, що є критично важливою в сучасних умовах зростання кількості кіберзагроз та складності атак. Класичні методи детектування, як сигнатурні чи статистичні, мають низку обмежень — зокрема, неспроможність виявляти нові або модифіковані атаки, високу чутливість до налаштувань та обмежену адаптивність. З метою підвищення ефективності виявлення загроз запропоновано програмну систему TraceRanger, яка реалізує сучасну архітектуру мережевої системи виявлення вторгнень на основі глибокого навчання. Система має повнофункціональний графічний інтерфейс, підтримує обробку мережевого трафіка в реальному часі та аналіз за PCAP-файлами. Ключовим компонентом є модифікована гібридна модель CNN–BiGRU–Attention, що поєднує згорткові мережі, двонаправлені рекурентні шари GRU та гібридний механізм уваги для глибшого аналізу потокових характеристик трафіка.
Застосовано методи попередньої обробки та зменшення розмірності (PCA, метаевристичні алгоритми), а також оптимізацію гіперпараметрів для покращення узагальнюючої здатності моделі. Проведено експериментальні дослідження у віртуалізованому середовищі та на основі відкритого набору даних CSE-CIC-IDS-2018, включаючи атаки різного типу (DoS, DDoS, Bruteforce, Bot, SQLi, тощо). За результатами тестування зафіксовано високу точність виявлення загроз, а також підтверджено відповідність типів атак, джерел і IP-адрес, визначених системою, із ground-truth розміткою датасету. Додатково здійснено порівняльний
аналіз із системами BGPGuard та Dique, який показав перевагу TraceRanger за точністю, гнучкістю налаштувань і рівнем інтеграції користувача.
Наукова новизна полягає у запропонованій програмній системі TraceRanger, яка забезпечує практичну інтеграцію моделей глибокого навчання у повноцінне середовище виявлення мережевих загроз. На відміну від більшості існуючих досліджень, зосереджених лише на теоретичних аспектах побудови NIDS-моделей, запропонована система реалізує механізм динамічного керування та валідації моделей через стандарт ONNX, а також надає графічний інтерфейс для моніторингу трафіка в реальному часі. Практична значущість полягає у можливості використання системи для навчання фахівців з кібербезпеки, тестування NIDS-моделей, а також для розгортання у лабораторних або корпоративних середовищах моніторингу мережевого трафіка.

КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ОЦІНЮВАННЯ ПЕРСОНАЛУ ЯК КРИТИЧНОГО АКТИВУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КІБЕРБЕЗПЕКИ

A. B. Yamnych — 2025-12-19

Проблема, що вирішується. В умовах цифровізації бізнесу та зростання кіберзагроз персонал виступає одним із ключових критичних активів підприємства, процеси управління яким безпосередньо впливають на рівень інформаційної та кібербезпеки. Відсутність уніфікованої методології формування критеріїв оцінювання персоналу ускладнює своєчасне виявлення негативних тенденцій, визначення потенціалу розвитку та прийняття обґрунтованих кадрових рішень.
Метою статті є розроблення концептуальної моделі оцінювання персоналу як критичного активу підприємства, що поєднує компетентнісний підхід, класифікаційну сітку ресурсів і модель RBAC-Blockchain для підвищення рівня кіберзахищеності організації.
Методи дослідження передбачають аналіз та синтез наукових публікацій, структурно-функціональний аналіз компетенцій, системний підхід до класифікації ресурсів, методи експертного оцінювання, моделювання та візуалізації даних. Дослідження здійснювалось шляхом: вивчення та узагальнення існуючих підходів до оцінювання персоналу; формування класифікаційної сітки для визначення рівнів доступу до ресурсів; розроблення алгоритму формування профілю компетенцій працівника; доповнення компетентнісної моделі індикаторами рівневого оцінювання.
Основні результати дослідження висвітлюють методологію формування критеріїв оцінювання персоналу, що поєднує компетентнісний підхід із багатомірною класифікаційною сіткою ресурсів. Розроблено алгоритм побудови профілю компетентностей працівника з урахуванням ідеального, поточного та запланованого рівнів. Введено рівневу модель оцінювання компетенцій для підвищення точності оцінки працівників, що виконують подібні функції. Сформовано класифікаційну сітку контролю доступу до ресурсів підприємства, яка дозволяє визначати критичність ресурсів залежно від частоти доступу та рівня важливості. Обґрунтовано необхідність комплексного підходу до оцінювання персоналу як активу, що поєднує вимірювальну та розвиваючу функції.
У висновках запропоновано методологію формування критеріїв оцінювання персоналу, яка поєднує компетентнісний підхід з урахуванням аспектів кібербезпеки. Впроваджена багаторівнева модель компетенцій і класифікаційна сітка доступу до ресурсів підвищують точність оцінки персоналу та підтримують стратегічний розвиток кадрів. Запропонована методологія дозволяє поєднати управління людськими ресурсами із загальною стратегією кіберзахисту, підвищуючи стійкість та конкурентоспроможність організації.

КОМПЛЕКСНА МОДЕЛЬ ЗАХИСТУ IoT-ПРИСТРОЇВ У ПОБУТОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ: ЗАГРОЗИ, ВРАЗЛИВОСТІ ТА МЕТОДИ НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ

V. I. Yashchuk — 2025-12-19

Постановка проблеми. Стрімкий розвиток технологій Інтернету речей (IoT) призвів до масового впровадження «розумних» пристроїв у побутове середовище, що суттєво підвищує комфорт, але водночас створює нові виклики для забезпечення інформаційної безпеки. Значна частина побутових IoT-пристроїв характеризується низьким рівнем захисту, відсутністю оновлень безпеки, слабкою аутентифікацією та незахищеними каналами передачі даних. Через це користувачі стають потенційними жертвами кіберзлочинів, зокрема несанкціонованого доступу, підміни даних, DDoS-атак чи перехоплення керування пристроями. Існуючі підходи до кіберзахисту часто не враховують специфіку побутового середовища, де ресурси обчислення та енергоспоживання є обмеженими. Наявні стандарти безпеки переважно орієнтовані на промислові або корпоративні системи, що ускладнює їхнє застосування для домашніх мереж. Відтак постає необхідність створення комплексної моделі захисту, яка б інтегрувала технічні, організаційні та поведінкові заходи, забезпечуючи адаптивну і багаторівневу протидію сучасним загрозам. Така модель має враховувати контекст побутового використання, динамічність підключень та взаємодію різних типів IoT-пристроїв. Формування єдиної системи моніторингу та нейтралізації вразливостей у домашньому середовищі є актуальним завданням сучасної кібербезпеки.
Мета. Мета дослідження полягає у розробленні комплексної моделі захисту IoT-пристроїв, що функціонують у побутовому середовищі, з урахуванням сучасних кіберзагроз, типових вразливостей та ефективних методів їх нейтралізації. Задля досягнення цієї мети проведено систематизацію існуючих підходів до безпеки Інтернету речей, проаналізовано основні ризики, характерні для домашніх IoT-мереж, та визначено напрями підвищення рівня їхньої інформаційної безпеки. Особлива увага приділяється створенню інтегрованого механізму моніторингу, виявлення та запобігання атакам, орієнтованого на доступні користувацькі середовища, а також впровадженню ефективних рішень у сфері автентифікації користувачів і пристроїв, що забезпечують запобігання несанкціонованому доступу до IoT-інфраструктури. Додатково розглядаються підходи до захисту даних IoT-систем, включно з їх шифруванням під час передавання та зберігання, перевіркою цілісності та забезпеченням стійкості до підміни чи несанкціонованої модифікації. В процесі дослідження авторами сформовано науково обґрунтовану та практично реалізовану модель, що забезпечить цілісність, конфіденційність і доступність даних у побутових IoT-системах.
Методи досліджень. У процесі дослідження застосовано системний підхід до аналізу безпеки побутових IoT-систем, що поєднує технічні, аналітичні та економічні методи. Використано методи загрозоорієнтованого моделювання для ідентифікації потенційних атак і вразливостей пристроїв різних класів. Для перевірки ефективності запропонованих заходів захисту розроблено реалістичні тестові стенди, які відтворюють типові конфігурації побутових мереж із підключенням смарт-пристроїв. Застосовано емпіричні методи тестування для оцінювання рівня стійкості до типових кіберзагроз, а також методи кількісного аналізу для визначення показників безпеки, відтворюваності результатів і порівняння альтернативних підходів. Для оцінювання економічної доцільності впровадження захисних рішень використано елементи моделювання життєвого циклу пристроїв. Узагальнення результатів здійснювалося із застосуванням методів порівняльного аналізу, класифікації та моделювання, що дозволило сформувати комплексну методологію оцінювання та підвищення кіберстійкості побутових IoT-систем.
Результати. У результаті проведеного дослідження сформовано та апробовано уніфіковану методологію оцінювання безпеки побутових IoT-екосистем, орієнтовану на кількісні показники та відтворювані метрики. Розроблено детальний план пілотного дослідження, що охоплює вибірку репрезентативних пристроїв, типові сценарії атак, чек-лист вимірювань, набір інструментів та стандартизовану процедуру проведення тестів.. Валідація запропонованої методології підтвердила її ефективність для кількісного оцінювання стійкості IoT-пристроїв до основних кіберзагроз, а також для порівняння різних моделей захисту. Розроблена модель дозволяє не лише ідентифікувати слабкі місця в архітектурі побутових систем, але й оцінити економічну доцільність впровадження конкретних контрзаходів. Крім того, підготовлено рекомендації для забезпечення етичності та безпеки експериментів, що забезпечує відповідність проведених тестів міжнародним стандартам відповідального розкриття (responsible disclosure). Отримані результати можуть бути використані для вдосконалення політик безпеки виробників, розроблення національних регламентів у сфері IoT-захисту та підвищення загальної кіберстійкості побутових мереж.

МОДЕЛЮВАННЯ ТЕПЛОВИХ ПОТОКІВ ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ ПРОЦЕСУ ОХОЛОДЖЕННЯ КОНТЕЙНЕРА ДЛЯ ЗБЕРІГАННЯ РІДКИХ РАДІОАКТИВНИХ ВІДХОДІВ

Т. І. Rymar — 2025-12-19

Проблема. У процесі експлуатації енергоблоків атомних електростанцій генеруються три основні категорії радіоактивних відходів (РАВ): газоаерозольні, рідкі та тверді. Забезпечення безпеки поводження з ними передбачає їх ефективне знешкодження. З огляду на потенційну загрозу, яку становлять ці відходи для здоров’я людини та довкілля, критично важливим є організоване їх збирання та ізолювання з урахуванням специфіки та фізико-хімічних характеристик радіонуклідів.
Мета. Розроблення методики оцінювання загроз порушення експлуатації та теплового режиму в системі зберігання РАВ, які впливають на безпеку та надійність їх ізолювання.
Результати дослідження. Розроблено методику оцінювання ймовірності порушення експлуатації теплового режиму в системі зберігання РАВ. Під час дослідження реалізовано чисельне моделювання теплових потоків з метою прогнозування розподілу температурного поля на поверхні контейнера для зберігання РАВ. Модель враховувала теплофізичні характеристики теплоносія, геометричні параметри конструкції та умови теплообміну. Проведене моделювання дало можливість оцінити ефективність функціонування охолоджувальних систем (систем пасивного охолодження), які забезпечують відведення теплоти від контейнерів без застосування активних механізмів.
Наукова новизна Розроблено методику оцінювання ймовірності порушення теплового режиму, яка враховує теплофізичні характеристики теплоносія, геометрію контейнерів і умови теплообміну. Запропоновано чисельну модель прогнозування теплових потоків, що дає змогу визначати просторовий розподіл температурного поля. Обґрунтовано граничні умови теплового навантаження (до 2 кВт), перевищення яких призводить до втрати теплової стабільності контейнера. Розроблено підхід до моніторингу теплових процесів у реальному часі, який може бути інтегрований у систему автоматизованого контролю стану сховищ.
Висновки. На основі розробленої методики досліджено загрози для сховища рідких РАВ, виконано кількісне оцінювання ймовірності порушення експлуатації теплового режиму в системі зберігання РАВ, що виникають через їх радіоактивний розпад, проаналізовано можливі наслідки. Завдяки цьому підходу запропоновано технологію моніторингу теплових процесів, що дасть можливість знизити ризики та підвищити надійність сховищ РАВ.

ДОСЛІДНО - ВИПРОБУВАЛЬНА БАЗА ЗАСОБІВ ОБ’ЄМНОГО ГАСІННЯ В УКРАЇНІ

V. M. Balanyuk — 2025-12-19

У статті розглянуто актуальну проблему створення та розвитку дослідно - випробувальної бази засобів обʼємного гасіння в Україні. Питання ефективного гасіння пожеж у замкнених об’ємах є надзвичайно важливим через складність забезпечення рівномірного розподілу вогнегасної речовини та підтримання необхідної концентрації в усьому об’ємі. Перегородки, конструктивні елементи будівель і обмеження циркуляції повітря значно ускладнюють процес поширення вогнегасного середовища, що унеможливлює повне припинення горіння. Наявні методики випробування засобів об’ємного гасіння не враховують цих просторових факторів і не відображають реальних умов експлуатації систем.
Метою дослідження є аналіз чинної нормативно-технічної бази та наукових джерел щодо визначення вогнегасних і флегматизувальних властивостей дисперсних вогнегасних речовин, виявлення недоліків існуючих методик випробування та розроблення рекомендацій щодо їх удосконалення. Встановлено, що чинні стандарти не враховують особливостей поширення вогнегасних речовин у приміщеннях складної конфігурації, що знижує ефективність їх дії. Аерозольні системи характеризуються високою стабільністю концентрації, однак не забезпечують рівномірного розподілу частинок за наявності перегородок і зон обмеженого доступу. Порошкові засоби мають короткочасну дію через осідання частинок, тоді як газові системи забезпечують рівномірне заповнення простору, але потребують точного розрахунку параметрів концентрації та часу подавання. Виявлено також, що стандарти ISO та EN не завжди адаптовані до національних умов експлуатації, тому виникає потреба у створенні випробувально-дослідної бази для перевірки ефективності засобів об’ємного гасіння у моделях приміщень різної геометрії.
Отримані результати можуть бути використані під час розроблення нових нормативних документів, підвищення надійності систем протипожежного захисту та вдосконалення методик оцінювання ефективності вогнегасних речовин. Вони створюють наукове підґрунтя для формування сучасних підходів до класифікації об’ємних засобів пожежогасіння. Подальші дослідження будуть спрямовані на експериментальну перевірку теоретичних висновків і впровадження нових критеріїв оцінки їх ефективності.

ВОГНЕЗАХИСНЕ ПОКРИТТЯ ДЛЯ СТАЛЕВИХ БУДІВЕЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ НА ОСНОВІ ПОРТЛАНДЦЕМЕНТУ ТА ВЕРМИКУЛІТУ

A. S. Belikov — 2025-12-19

Постановка проблеми. Аналіз статистичних даних Державної служби України з питань праці, Державної служби України з надзвичайних ситуацій та інших офіційних джерел довів, що однією з причин обрушення будівельних конструкцій і будівель в цілому є втрата їх несучої здатності внаслідок дії пожеж. Це пояснюється наявністю в будівлях і спорудах будівельних конструкцій та будівельних матеріалів, які не відповідають вимогам пожежної безпеки, що ускладнює їх довгострокову нормальну експлуатацію. Для підвищення межі вогнестійкості, зниження горючості матеріалів та зниження ризиків травматизму і втрат людських життів у випадку пожеж застосовуються різноманітні заходи й захисні засоби. Вибір конкретного методу захисту передусім залежить від функціонального призначення будівель і споруд, а також від типу будівельних конструкцій. Незважаючи на високу різноманітність вогнезахисних покриттів, актуальним залишається завдання розробки нових і дієвих способів підвищення вогнестійкості будівельних конструкцій до нормативно визначених показників.
Мета. Проведення досліджень залежності адгезійної міцності покриття на основі портландцементу та вермикуліту від часу твердіння та компонентного складу вогнезахисного покриття і визначення його захисних властивостей.
Основні результати дослідження. При розробці захисного складу були проведені дослідження з вибору компонентів, після чого, з урахуванням виявлених недоліків ми дослідили вплив комбінації компонентів на адгезійну міцність, теплопровідність та захисну здатність до прогріву металу з покриттям з урахуванням товщини шару. На основі цих досліджень були установлені залежності, які дозволяють прогнозувати величину адгезійної міцності залежно від співвідношення компонентів та часу твердіння.
Висновки. Заявлений вогнезахисний спосіб дозволяє при товщині сухого шару 40 мм забезпечити вогнезахист металу до 180 хв. Таким чином, вогнезахисне покриття має при своїй високопористій структурі високу адгезійну міцність та високу стійкість до дії температурно-вологісних факторів із вологістю повітря понад 70%. Вказаний позитивний ефект досягається тим, що в запропонованому вогнезахисному складі підібрано оптимальну комбінацію портландцементу та спучених поризованих дрібнозернистих компонентів: спученого вермикуліту та золи виносу.

АНАЛІЗ СУЧАСНИХ МЕТОДІВ ГЕЙМІФІКАЦІЇ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ПОЖЕЖНИХ-РЯТУВАЛЬНИКІВ

V.-Р. O. Parkhomenko — 2025-12-22

Проблема. Підготовка пожежних-рятувальників є критично важливою для ефективного реагування особового складу ОРС ЦЗ на пожежі, аварії та катастрофи, але традиційні методи обмежені вартістю, ризиками для здоров’я, логістикою та недостатньою реалістичністю, що ускладнює навчання в умовах сьогодення. В умовах технологічного процесу гейміфікація підготовки пожежних-рятувальників може осучаснити класні заняття в системі службової підготовки, та замінити деякі практичні відпрацювання.
Мета. Висвітлити можливості використання віртуальних тренувальних комплексів для осучаснення та гейміфікації в підготовці особового складу пожежно-рятувальних підрозділів ДСНС України.
Методи дослідження. Аналітичний огляд наукових публікацій, експериментальних даних та електронних ресурсів щодо використання VR та AR-систем для підготовки пожежних-рятувальників.
Основні результати дослідження. Описано вітчизняні (СИМ-1, СИМ-3, «Прасувальна дошка. Вогонь», «Електрична духовка») та можливості і переваги закордонних тренувальних комплексів (Fire&Flames, XpertVR, Rescue-Sim, PIXO VR, BullEx Attack, XVR, FLAIM Trainer, 4HelpVR) для включення їх у систему службової підготовки пожежно-рятувальних підрозділів ДСНС України. Запропоновано класифікацію сучасних віртуальних тренувальних комплексів та шляхи забезпечення ними підрозділів ДСНС України.
Висновки та конкретні пропозиції авторів Гейміфіковані віртуальні комплекси є ключовим інструментом для модернізації класних занять в системі службової підготовки ДСНС України. Рекомендовано розробити національний стандарт стосовно тренувальних комплексів для підготовки особового складу пожежно-рятувальних підрозділів. Забезпечити завдяки міжнародній співпраці та грантовому фінансуванню (AFG, SAFER, Polska Pomoc, EU4Business) навчально-тренувальні полігони ДСНС України.

ДОСЛІДЖЕННЯ СПОСОБІВ ЗДІЙСНЕННЯ ПІДЙОМУ ПО ПІДВІШЕНІЙ ШТУРМОВІЙ (ГАКОВІЙ) ДРАБИНІ

R. B. Veselivskyi — 2025-12-22

Постановка проблеми. З огляду на прогресуючу динаміку збільшення кількості пожеж в Україні та як наслідок – збільшення кількості загиблих та травмованих, виклики, що пов’язані зі збройною агресією росії проти України, питання забезпечення належного рівня підготовленості особового складу пожежно-рятувальних підрозділів, постійного її вдосконалення та осучаснення набувають надважливого значення. Особливо це актуально при використанні існуючого пожежно-технічного оснащення при ліквідації наслідків ворожих обстрілів, зокрема ручних пожежних (гакових) драбин. Ручні пожежні драбини, зокрема штурмова, що забезпечують можливість здійснення підйому «ланцюгом», комбінованого підйому, підйому по зовнішніх та внутрішніх стінах будівель, виконання робіт на дахах, що мають великий кут нахилу, є незамінними при проведені особовим складом пожежно-рятувальних підрозділів оперативних дій за призначенням.
Зважаючи на поширеність використання ручних пожежних драбин, зокрема штурмових (гакових) драбин у світі, їх застосування в повсякденній діяльності пожежно-рятувальних підрозділів, дослідження спрямовані на встановлення ефективних та безпечних способів підйому по штурмовій (гаковій) драбині є актуальним завданням.
Мета роботи. Дослідження залежності часу підйому по підвішеній штурмовій (гаковій) драбині від способу здійснення підйому та практичних тренувань з визначенням оптимальних і безпечних умов виконання вправи.
Методи досліджень. Проведено практичне дослідження виконання нормативів навчальної вправи «Підйом по підвішеній штурмовій драбині у вікно 4-го поверху навчальної башти» трьома способами із здобувачами освіти (чоловічої статі) Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. Статистична обробка результатів досліджень здійснювалась для встановлення впливу циклів тренувань та способів виконання вправи на підсумкове оцінювання навчальної вправи.
Результати дослідження. Аналізом нормативів виконання навчальних вправ із спеціальної та фізичної підготовки встановлено відсутність відповідної чіткої методики виконання навчальної вправи: «Підйом по підвішеній штурмовій драбині у вікно 4-го поверху навчальної башти». Для дослідження залежності часу підйому по підвішеній штурмовій (гаковій) драбині від способу здійснення підйому з визначенням оптимальних і безпечних умов виконання вправи обґрунтовано три основних способи з детальним представленням методик виканання навчальних вправ.
Практичні дослідження та тестування груп курсантів Львівського державного університету безпеки життєдіяльності показали, що суттєвої часової різниці в результатах застосування способів №1 та №2 підйому по підвішеній штурмовій (гаковій) драбині немає. Виконувачі вправи продемонстрували майже рівні результати – 75 та 80 % оцінок «добре», «відмінно». Кращі результати – більше 90 % оцінок «добре» та «відмінно», продемонстрували виконувачі вправи способом № 3. Однак у зв’язку зі значною кількістю виявлених в ході проведення дослідження випадків загроз безпеці виконавців, застосування способу №3 – не рекомендується. За результатами практичних досліджень показано ефективність тренувань та практичних відпрацювань, що підтверджується підсумковим оцінюванням результатів виконання навчальних вправ.

CПОСОБИ ПОЛІПШЕННЯ УМОВ ПРАЦІ НА ПРИКЛАДІ ВІТЧИЗНЯНИХ ЗАКЛАДІВ ГОТЕЛЬНОЇ ІНДУСТРІЇ

I. V. Vishtak — 2025-12-22

Постановка проблеми. Питання умов праці залишається одним з ключових факторів, що впливають на соціально-економічну стабільність підприємств, установ, організацій України, їхню конкурентоспроможність та ефективність. Незважаючи на розвиток технологій, диджиталізацію виробничих і адміністративних процесів, у багатьох організаціях і досі спостерігається недооцінка значущості трудового середовища як інтегрального елементу успішної діяльності. Несприятливі умови праці – фізичні, хімічні, психофізіологічні, соціально-економічні – стають причиною зниження продуктивності, зростання захворюваності персоналу, демотивації та високої плинності кадрів. Це, у свою чергу, призводить до втрати людського капіталу, порушення цілісності організаційних процесів та гальмування інноваційного розвитку. Особливо гостро проблема проявляється в адміністративному сегменті, де висока інтенсивність розумової праці поєднується з обмеженими можливостями для фізичного відновлення, що потребує цільового аналізу та практичних рішень.
Мета. Метою дослідження є визначення основних напрямів покращення умов праці на вітчизняних підприємствах, установах, організаціях, оцінка соціально-економічної ефективності вжиття таких заходів, а також формулювання обґрунтованих і прикладних рекомендацій на прикладі професії в адміністративній, а саме готельній сфері. Завданням є також дослідити вплив окремих факторів виробничого середовища на мотивацію працівників, їхню продуктивність та загальну результативність організації.
Методи дослідження. У роботі використано комплексний методологічний підхід, що включає економіко-статистичний аналіз для кількісного оцінювання трудових умов, порівняльний аналіз для виявлення найефективніших практик покращення умов праці, а також функціональний і системний підходи для моделювання взаємозв’язків між фізичними, організаційними й соціальними факторами середовища. Системний підхід дав змогу цілісно оцінити вплив умов праці на функціонування підприємства, тоді як функціональний акцентувався на оптимізації трудових ролей і навантаження.
Основні результати дослідження. Результати показали, що несприятливі умови праці мають прямий негативний вплив на ефективність персоналу, викликаючи підвищену втому, зниження когнітивної активності, демотивацію та конфліктність у колективі. З іншого боку, системне вдосконалення умов праці – через оптимізацію графіків роботи, впровадження зон відпочинку, організацію якісного харчування, чіткий розподіл обов’язків та інвестування в програми підтримки персоналу – сприяє зниженню професійних ризиків, підвищенню продуктивності праці, посиленню залученості працівників та їх професійному розвитку. Доведено, що покращення умов праці прямо корелює з ростом ключових соціально-економічних показників підприємства: знижується рівень захворюваності, скорочується плинність кадрів, зростає якість виконання завдань та загальна ефективність бізнес-процесів.
Висновки. Удосконалення умов праці є необхідною умовою забезпечення сталого розвитку підприємств, установ, організацій, збереження й активізації людського капіталу. Результати дослідження підтверджують доцільність впровадження комплексного підходу до організації трудового процесу, із врахуванням фізичних, соціальних і організаційних чинників. Автори запропонували практичні заходи, які можуть бути реалізовані на підприємствах будь-якої форми власності: впровадження сучасних систем оцінювання умов праці, адаптація графіків до фізіологічних потреб працівників, створення ергономічного робочого середовища, організація корпоративних програм підтримки психоемоційного стану персоналу. Особлива увага має бути приділена впровадженню європейських стандартів праці, що дозволяє підприємствам не лише підвищити ефективність, а й сформувати позитивний імідж на ринку праці в умовах цифрової трансформації.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ БЕЗПІЛОТНИХ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ В ДСНС УКРАЇНИ

D. I. Loboda — 2025-12-22

Реалії виконання підрозділами оперативно-рятувальної служби цивільного захисту своїх завдань за призначенням в умовах повномасштабного вторгнення країни-агресора виводять на перший план аспект їх оснащеності передовими сучасними засобами спостереження та розвідки. Рятувальники не завжди готові до викликів, спричинених збройною агресією, із якими стикаються у ході рятувальних операцій, тому пріоритетним напрямком удосконалення роботи підрозділів ДСНС є цифровізація сучасної рятувальної справи, а практичним її втіленням є застосування безпілотних літальних апаратів та безпілотних авіаційних комплексів у всіх сферах цивільного захисту.
Метою дослідження є аналіз труднощів, які виникають у підрозділів оперативно-рятувальної служби під час виконання рятувальних робіт, та більш широке впровадження безпілотних систем в їх діяльність з метою більш ефективної реалізації поставлених завдань. Використання дронів у гасінні пожеж, проведення розвідки зон хімічного забруднення, огляд та спостереження за територіями забрудненими боєприпасами і вибухонебезпечними предметами на деокупованих територіях, постійний моніторинг повітряного простору над зоною ліквідації НС дає рятувальникам не тільки актуальну оперативну інформацію, а може запобігти травмуванню, пораненням та загибелі рятувальників чи цивільних осіб.
Для проведення цього дослідження використано наукові праці, відомі публікації, науково-популярні видання технічного спрямування, теоретичні і практичні аспекти в яких розглядають способи і методи використання безпілотної авіації у сфері цивільного захисту.
У статті відображено дослідження науковців щодо можливих способів застосування безпілотників та різноманітного корисного навантаження до них, проаналізовано підходи до визначення технічних характеристик безпілотних авіаційних систем, розглянуто практичні рішення різних практичних користувачів, щодо подолання чинників, які перешкоджають застосуванню безпілотних авіаційних комплексів під час ліквідації НС. Поряд із цим запропоновано сценарії більш актуального застосування безпілотних літальних апаратів в якості превентивного засобу моніторингу обстановки на хімічно-небезпечних об’єктах.
У ході дослідження з’ясовано, що науковці виконали чималий об’єм роботи в галузі дослідження теоретичного та практичного аспекту застосування дронів. Проте практичне застосування безпілотної авіації в умовах воєнного стану підтверджує необхідність збільшення спектру безпілотних авіаційних комплексів, що застосовуються підрозділами ДСНС у повсякденній діяльності, розширення зон їх застосування та варіацій корисного навантаження до них. Саме тому подальші дослідження слід акцентувати на практичному застосуванні безпілотників у важкодоступних локаціях, територіях та акваторіях забруднених вибухонебезпечними предметами, зонах міської забудови зруйнованих внаслідок бойових дій, впроваджувати здобутий досвід та інноваційні технології у повсякденну діяльність підрозділів оперативно-рятувальної служби.

ОЦІНКА РИЗИКІВ ВИНИКНЕННЯ НЕБЕЗПЕЧНИХ ПОДІЙ ТА НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ У ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ГРОМАДІ

O. V. Menshykova — 2025-12-22

Оцінювання ризиків виникнення небезпечних подій є необхідним елементом управління ризиками виникнення надзвичайних ситуацій. Завданням такого управління є виявлення загроз та можливих негативних наслідків небезпечних подій, оцінка можливостей їх запобігання або мінімізації наслідків; визначення доцільності запровадження профілактичних заходів залежно від витрат на їх реалізацію у співвідношенні до обсягів можливих втрат чи збитків з урахуванням витрат на страхування тощо. Функціонування системи управління ризиками виникнення надзвичайних ситуацій природного й техногенного характеру та сучасної системи цивільного захисту є необхідною умовою запровадження європейських стандартів безпечної життєдіяльності. Зважаючи на актуальність підвищення ступеня захищеності населення і території міських, селищних, сільських територіальних громад від надзвичайних ситуацій в контексті реформи децентралізації влади в Україні; запровадження ризик орієнтованого підходу в системі стратегічного аналізу і планування діяльності територіальних громад, в роботі запропоновано методику оцінювання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій та небезпечних подій техногенного, природного, соціального та воєнного характеру. Для ідентифікації ризиків укладено реєстр таких подій. Підґрунтям для аналізу та оцінювання ризиків є статистичні дані про небезпечні події та надзвичайні ситуації, які відбувалися у минулому, та експертні оцінки спеціалістів у разі відсутності таких даних.
Аналіз ризиків виникнення ідентифікованих небезпечних подій у територіальній громаді полягає у визначенні рівня ймовірності їх виникнення та встановленні тяжкості впливу. Запропоновано описи п’яти рівнів ймовірності виникнення небезпечних подій та п’яти рівнів тяжкості впливу цих подій за критеріями «люди» та «майно». Для встановлення рівня ймовірності виникнення небезпечних подій у розробленій методиці запропоновано використовувати аналіз статистичної інформації за період три роки у разі виникнення небезпечної події певного типу на території громади та періоди три, десять та тридцять років у разі, коли небезпечна подія не виникала на території громади, однак на території України відбулась надзвичайна ситуація відповідного типу.

РОЗРАХУНКОВА ОЦІНКА ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ПРИДАТНОСТІ ЗАХИСНИХ СПОРУД (УКРИТТІВ) МОДУЛЬНОГО ТИПУ ПІД ЧАС ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ПОВІТРЯНОГО НАПАДУ ПРОТИВНИКА

S. V. Pozdieiev — 2025-12-22

Вступ. Важливим фактором, що визначає ефективність захисних споруд у будівельних об’єктах міської забудови, є здатність їхніх огороджувальних конструкцій зберігати свої огороджувальні функції в умовах бойових дій, блокувати вплив уражаючих факторів з причини авіаційних, ракетних та артилерійських обстрілів, а також захищати людей від ураження уламками та осколками будівельних конструкцій. Актуальною проблемою сьогодні в умовах повномасштабного вторгнення країни-агресорки є захист критичної інфраструктури, зокрема, енергооб’єктів, енергокомунікацій тощо. Для здійснення цього захисту застосовуються спеціально облаштовані захисні споруди, переважно зведені із залізобетонних монолітних огороджувальних конструкцій.
Мета дослідження. Обґрунтування загального розрахунково-теоретичного підходу до методів розрахункового оцінювання захисної здатності укриттів модульного типу, узгодженого із нормами, чинними в Україні, зокрема ДБН В.2.2-5:2023 «Захисні споруди цивільного захисту. Будинки і споруди» під час впливу ударної хвилі вибуху.
Методи дослідження. Аналіз руйнування тіл з врахуванням відповідних теорій пластичності та міцності. Для здійснення розрахунку використані сучасні обчислювальні технології, засновані на використанні сучасного програмного забезпечення та числових алгоритмах. Використані обчислювальні алгоритми на базі явного методу інтегрування рівнянь динаміки за часом, методу скінченних елементів, опис контактної взаємодії на основі методу штрафних функцій, а також математичних моделей матеріалів в умовах швидкісного деформування з врахуванням їхніх нелінійних властивостей та критеріїв їхнього руйнування, базованих на відповідних теоріях міцності.
Результати дослідження. Встановлено закономірності взаємозв’язку між параметрами вибуху та стійкістю конструктивних елементів споруд (зокрема стін з бетонних лего-блоків), що має важливе значення для оцінки їх залишкової захисної здатності.
Використання сучасних методів числового моделювання (метод скінченних елементів, явний метод інтегрування рівнянь динаміки, моделі контактної взаємодії та нелінійні моделі матеріалів) дало змогу отримати уявлення щодо механізмів руйнування та показників втрати цілісності захисних конструкцій внаслідок
вплив вибуху із максимально небезпечним поєднанням параметрів вибуху із тротиловим еквівалентом заряду m (TNT) = 718,2 кг.
Досліджено механізми руйнування або втрати цілісності конструкцій укриття і встановлено взаємозв’язок цих аспектів із забезпеченням виконання його захисних функцій в умовах впливу вибуху із максимально небезпечним поєднанням параметрів вибуху із тротиловим еквівалентом заряду m (TNT) = 30 кг, та мінімальною дистанцією від епіцентру вибуху до поверхні огородження укриття L = 0,5 м. Отримано розподіли пластичних деформацій після прикладення тиску від вибухової хвилі до поверхні конструкції укриття з бічної сторони, з торцевої сторони (ближче до дверей) та над верхньою горизонтальною поверхнею укриття посередині.

ІННОВАЦІЙНІ БІОТЕХНОЛОГІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ: ІДЕНТИФІКАЦІЯ БІОЛОГІЧНИХ ЗАГРОЗ В УМОВАХ ВІЙНИ

A. M. Tymchyshyn — 2025-12-22

У статті досліджується роль інноваційних біотехнологій у системі досудового розслідування з акцентом на ідентифікацію біологічних загроз у контексті збройних конфліктів. На тлі гібридної війни, де біологічна зброя та інформаційні провокації набувають нових форм, особливого значення набувають методи криміналістичної епідеміології та мікробіологічної експертизи. У фокусі — можливості сучасних технологій, зокрема NGS-секвенування, систем CRISPR-діагностики, біоінформатики та портативних ПЛР-комплексів, які дозволяють оперативно виявляти, класифікувати та атрибутувати патогени навіть у польових умовах. У роботі проаналізовано низку прецедентів застосування або підозри у використанні біологічних агентів у США, Сирії, Грузії та Україні. Зокрема, розглянуто кейс біоінформаційної атаки проти України, яка супроводжувалась звинуваченнями в розробці біозброї без надання доказів, а також ефективну відповідь українських медичних структур у формі мобільного біонагляду. Підкреслюється необхідність інтеграції біотехнологічних інструментів у систему міжнародного кримінального права, оскільки традиційні методи розслідування виявляються неефективними щодо латентних біозлочинів. Стаття формує міждисциплінарне бачення ролі біотехнологій не лише як медичних, а і як доказових, профілактичних та правозахисних інструментів у сучасних умовах глобальної нестабільності.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ МОДЕЛЕЙ КУЛЬТУРИ БЕЗПЕКИ В ОРГАНІЗАЦІЯХ ЗГІДНО З ВИМОГАМИ СТАНДАРТУ ISO 45001:2018

V. А. Tsopa — 2025-12-22

Мета статті. Аналіз основних моделей культури безпеки, щодо виявлення можливостей їх практичного застосування для оцінки результативності систем управління безпекою праці та здоров’я працівників відповідно до вимог ISO 45001:2018.
Матеріали і методи. Дослідження складалося з трьох кроків: перший ‒ визначення показників, які впливають на культуру безпеки на підприємстві; другий ‒ застосований експертний аналіз для визначення, яка модель культури безпеки найкраще відповідає вимогам стандарту ISO 45001:2018 на основі опитування експертів; третій – розробка рекомендацій щодо вдосконалення існуючих моделей для оцінювання культури безпеки на підприємстві.
Результати. Вперше здійснено порівняння семи моделей культури безпеки (Різона, Хадсона, Веструма, Шейна, Купера, Геллера, крива Бредлі) щодо їх відповідності вимогам стандарту ISO 45001:2018, зокрема — здатності цих моделей оцінювати результативність систем управління безпекою праці та здоров’я працівників. Розробка методики експертного оцінювання моделей за групами показників ISO 45001:2018 — з використанням чек-листів та шкали Лайкерта. Розроблені рекомендації щодо вдосконалення систем управління безпекою праці та здоров’я працівників, що дозволить підвищити рівень культури безпеки праці в організаціях, завдяки застосуванню комплексного, системного підходу, що враховує всі аспекти моделей (психологічні, поведінкові, ситуаційні), сильної лідерської волі, залучення правників.
Наукова новизна полягає у систематизації та інтеграції ключових теоретичних моделей культури безпеки (Різона, Хадсона, Веструма, Шейна, Купера, Геллера, крива Бредлі) із практичними вимогами міжнародного стандарту ISO 45001:2018. Вперше обґрунтовано критерії застосування цих моделей для діагностики зрілості та постійного вдосконалення системи менеджменту охорони здоров'я та безпеки праці.
Практична цінність виявлені схожі риси моделей культури безпеки, які включають такі елементи, як цінності, переконання, поведінка, лідерство, комунікація та навчання.

ОЦІНКА СКЛАДУ БАГАТОКОМПОНЕНТНОЇ ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНОЇ СУМІШІ ПРИ ВИКОРИСТАННІ ТЕРМОКАТАЛІТИЧНИХ ДАТЧИКІВ

V. I. Holinko — 2025-12-22

Проблема. При використанні в системах моніторингу вибухонебезпечності техногенних об’єктів засобів контролю заснованих на термокаталітичному методі контролю, які дають можливість отримання інтегральної оцінки вибуховості за усіма можливими горючими компонентами, суттєво зменшується вартість систем вибухозахисту та збільшується надійність виявлення вибухонебезпечних концентрацій горючих компонентів. Проте для спрощення процесу пошуку і усунення джерела небезпеки доцільно знати, який горючий компонент обумовив спрацювання протиаварійної сигналізації.
Метою роботи є пошук рішень, що дозволяють уточнити склад та причини утворення вибухонебезпечної суміші при використанні в системах моніторингу техногенних об’єктів термокаталітичних датчиків з неселективним платино-паладієвим каталізатором.
Методи дослідження. Теоретичний аналіз процесів окиснення горючих компонентів паливо-повітряної суміші на чутливих елементах термокаталітичних датчиків з неселективним платино-паладієвим каталізатором, що базуються на класичних положеннях електротехніки, термодинаміки та каталізу, експериментальні дослідження серійних термокаталітичних датчиків при їх використанні для інтегрального контролю вибухонебезпечності багатокомпонентної паливоповітряної суміші.
Основні результати дослідження. Виконані дослідження дозволили встановити характер залежності відносного значення вихідної напруги термокаталітичних датчиків з неселективним платино-паладієвим каталізатором при збільшенні температури попереднього розігріву чутливих елементів за умови використання цих датчиків для інтегрального контролю вибухонебезпечності середовища. З врахуванням виявленого характеру залежності відносного значення вихідної напруги датчиків при збільшенні струму через чутливі елементи для різних видів вибухонебезпечних сумішей, запропоновано метод оцінки складу суміші при інтегральному контролі вибухонебезпечності, що дозволяє визначити витоки якого горючого компоненту призвели до небезпечної ситуації. Для реалізації цього методу розроблено алгоритм роботи газоаналізатора в режимі здійснення процедури оцінки складу вибухонебезпечної суміші.
Висновки та конкретні пропозиції автора. Запропонований метод оцінки складу суміші при інтегральному контролі вибухонебезпечності термокаталітичними датчиками з неселективним платино-паладієвим каталізатором дозволяє своєчасно виявити джерела витоків вибухонебезпечних газів чи парів летких горючих речовин, що дозволяє своєчасно попередити персонал про загрозу вибуху, прийняти заходи з попередження витоків та усунути можливі джерела запалення вибухонебезпечних сумішей. Зважаючи на це доцільне подальше проведення робіт з практичного його впровадження в системах моніторингу вибухонебезпечності.

ЗМІСТ І ПРИНЦИПИ ВИМІРЮВАННЯ ТРАНСПОРТНОЇ РОБОТИ НА ТРАНСПОРТІ

P. М. Hashchuk — 2025-12-22

Мета дослідження — знайти об’єктивний принцип, яким слід керуватись в алгоритмах оцінювання ефективности транспортного процесу, та водночас з’ясувати рівень об’єктивности таких оцінних вимірників, як «тонно-кілометр» і «тран».
Дослідження проведене на таких засадах. Оптимізація використання будь-якого утилітарного ресурсу зводиться в загальному підсумку до заощадження часу — найціннішого з усіх ресурсів. Ресурс «час» вагомий у двох аспектах — тривалості і вчасності. Протиставним йому в обох цих аспектах є ресурс «енергія»: більша швидкість споживання користи від будь-якої транспортної активности обов’язково супроводжується зростанням витрат енергії на транспорті. Зіставляючи час і енергію доводиться зважати ще на логічно вмотивовані умови, які правлять за інваріанти. У разі транспортного процесу за інваріант має слугувати добуток вантажного потоку (кількости вантажу, що потрапляє на транспорт за одиничний проміжок часу) на швидкість руху цього потоку. Оперування цим інваріантом руйнує підвалини, на які спирається колись сформульоване поняття «тран».
Тож не дивно, що не зважаючи на потуги теоретичної аргументації, практика інтуїтивно досі не береться його застосовувати.
З’ясовано, що «тонно-кілометри» є корисним на транспорті вимірником, до якого нема сенсу висувати якісь претензії — він якісно виконує свої доволі вузькі функції. Так само й швидкість вантажопотоку — потрібний і корисний показник, який має бути незалежною характеристикою. А ще було б добре оцінювати транспортний процес механічною роботою у фізичному сенсі. Про економічні вимірники — окрема розмова.

ВПЛИВ НЕРІВНОСТЕЙ ПРОЇЗНОЇ ЧАСТИНИ НА ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ВОДІЯ

T. M. Postranskyy — 2025-12-22

Проблема. Нерівності та незадовільний стан проїзної частини призводять до виникнення додаткових вібрацій, шуму та інших чинників впливу на організм водія. Це може спричиняти негативні ефекти в організмі вищезазначених операторів транспортного процесу та, як наслідок, погіршувати їхній функціональний стан. При цьому, саме останній тісно пов'язаний із забезпеченням належного рівня безпеки дорожнього руху та надійності роботи водія. Таким чином, надмірний та тривалий вплив таких негативних чинників підвищує рівень психофізіологічного напруження, знижує концентрацію уваги та швидкість реакції, що у підсумку збільшує рівень аварійності.
Мета. Метою публікації є виявлення закономірностей впливу нерівності проїзної частини на показники функціонального стану водія.
Методи дослідження. У роботі розглянуто сучасні підходи до дослідження функціонального стану водія. Вони передбачали використання електрофізіологічних методів реєстрації показників роботи організму, зокрема реєстрацію показників роботи серцево-судинної системи, отриманих з кардіоінтервалів (R-R інтервалів). Для цього використовувався нагрудний пояс Polar H10, який через мобільний пристрій дозволяв реєструвати початкові дані функціонального стану. Для їх подальшого аналізу використано «Kubios HRV Scientific Lite».
Основні результати дослідження. Натурні дослідження дозволили встановити, що середні значення індексу напруження водіїв змінюються залежно від стану дорожнього покриття. На ділянках із незадовільним станом дороги функціональний стан погіршувався внаслідок підвищеного психофізіологічного навантаження, спричиненого вібраціями та необхідністю постійного контролю руху. Натомість на дорогах із якісним покриттям спостерігається поступова адаптація водіїв і стабілізація їхнього функціонального стану.
Висновки та конкретні пропозиції авторів. Отримані результати показують, що якість дорожнього покриття безпосередньо впливає на надійність роботи водія та рівень безпеки руху. Зокрема, на ділянках із незадовільним станом дороги індекс напруження водія зростає у 1,4-1,6 разів, що потребує врахування підвищеного навантаження під час планування режимів праці та відпочинку водіїв.

ЦИРКУЛЯЦІЙНО-ЦІННІСНИЙ ПІДХІД ДО УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ ЕНЕРГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЖИТЛОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ НА ОСНОВІ ЕФЕКТИВНОГО БІОЕНЕРГЕТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

I. L. Tryhuba — 2025-12-22

Проблема. Визначено актуальність підвищення ефективності управління проєктами енергозабезпечення житлових масивів в умовах зростання енергетичних витрат і потреби у скороченні органічних відходів домогосподарств. Традиційні підходи до управління такими проєктами не враховують комплексну взаємодію соціальних, екологічних і управлінських чинників проектного середовища, що обмежує можливість формування довгострокової цінності для населення громад. Для цього обґрунтовано доцільність застосування циркуляційно-ціннісного підходу, який поєднує принципи циркулярної економіки та управління проєктами, забезпечуючи створення замкнених енергетичних циклів на основі переробки органічних відходів і використання сучасного інструментарію підтримки управлінських рішень.
Мета. Обґрунтування циркуляційно-ціннісного підходу до управління проєктами енергозабезпечення житлових масивів, що лежить в основі створення адаптивного інструментарію для прийняття управлінських рішень у динамічному проектному середовищі розвитку громад, який забезпечує підвищення ефективності планування та реалізації зазначених проєктів, інтеграцію принципів циркулярної економіки у практику управління, врахування соціальної та екологічної складових цінності під час прийняття управлінських рішень поряд із економічними показниками.
Методи дослідження. Запропонований циркуляційно-ціннісний підхід до управління проектами енергозабезпечення житлових масивів. Використано засади циркулярної економіки та створення довгострокової цінності для громади. Для кількісної оцінки взаємодії підсистем застосовано системний аналіз, економіко-математичне та імітаційне моделювання на основі динамічних рівнянь. Це дало можливість встановити тенденції накопичення відходів, виробництва енергії та створення соціально-екологічних ефектів. Ефективність підходу перевірено сценарним аналізом із зміною ресурсного потенціалу, тарифів, бюджетних обмежень і потужності переробки органічних відходів. Порівняння сценаріїв дозволило окреслити межі стійкості системи та виокремити чинники, які формують раціональний шлях реалізації проєкту енергозабезпечення житлових масивів. Сукупне використання цих методів забезпечило цілісну, управлінську оцінку динаміки циркуляційно-ціннісних процесів і обґрунтування управлінських рішень щодо підвищення ефективності проєктів енергозабезпечення житлових масивів.
Основні результати дослідження. Розроблено циркуляційно-ціннісний підхід до управління проєктами енергозабезпечення житлових масивів на основі органічних відходів, що охоплює чотири взаємопов’язані рівні: ресурсно-технологічний, управлінський, соціально-економічний та екологічно-ціннісний. Відносно кожного із них офіс управління проєктами ухвалює скоординовані управлінські рішення. Оцінювання цінності здійснюється в єдиній системі, яка поєднує технологічні показники ресурсного забезпечення та виробництва енергії, управлінську зрілість і моніторинг, а також соціально-економічні ефекти для громади. Узагальнюючим показником реалізації проектів є інтегрована цінність. Підхід формалізує взаємодію підсистем через систему різницевих рівнянь із чотирма стабілізаторами (насичення управлінського ефекту, межа пропускної здатності, лагований вплив рішень, операційний буфер), що забезпечує прогнозування показників цінності. Використано сценарне моделювання та аналіз чутливості для кількісної оцінки впливу ресурсного потенціалу, тарифів, бюджетних обмежень і «вузьких місць» на виробництво енергії та інтегральну цінність;. Показано, що зниження технологічних втрат і посилення процесів моніторингу дають найбільший приріст цінності за фіксованої пропускної здатності системи енерговиробництва із органічних відходів житлових масивів. Визначено тенденції зміни основних показників цінності, які лежать в основі визначення пріоритетів інвестицій під час реалізації таких проєктів.
Висновки та конкретні пропозиції автора. Проведене дослідження підтвердило актуальність і практичну потребу реалізації проєктів енергозабезпечення житлових масивів на основі органічних відходів, а також доцільність розробки циркуляційно-ціннісного підходу. Цей підхід передбачає здійснення управлінських впливів щодо 4 взаємопов’язаних рівнів – ресурсно-технологічного, управлінського, соціально-економічного та екологічно-ціннісного. Управлінські рішення щодо кожного з них приймаються у офісі управління проєктами, який координує формування продукту проекту на вносить коригувальні впливи у окремі управлінські процеси завдяки обґрунтуванню відповідних управлінських рішень. Оцінювання цінності проектів здійснюється в єдиній системі, яка поєднує технологічні показники ресурсного забезпечення та виробництва енергії, управлінську зрілість і моніторинг, а також соціально-економічні ефекти для громади. Узагальнюючим показником реалізації проектів є інтегрована цінність. Циркуляційність використання органічних відходів на території житлових масивів забезпечує мінімізацію втрат ресурсів. При цьому скорочуються обсяги накопичення відходів на території житлових масивів та зменшується залежність житлових масивів від традиційних джерел енергії. Обґрунтовано, що проектним менеджерам слід врахувати те, що перш ніж збільшувати капіталовкладення, слід перевірити контракти на збут і сировину, планове техобслуговування та резерв органічних відходів. Отримані результати підтверджують ефективність циркуляційно-ціннісного підходу для управління проектами енергозабезпечення житлового масиву.