Вісник Львівського державного університету безпеки життєдіяльності

АНАЛІЗ НАУКОВО-ПРАКТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ГІДРОЕНЕРГЕТИЧНИХ РИЗИКІВ БУДІВНИЦТВА МАЛИХ ГІДРОЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ У ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

Ya. O. Adamenko, V. Ye. Maykovych — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

Проблема забезпечення України електроенергією набуває особливої актуальності в умовах часткового руйнування або захоплення ключових енергетичних об’єктів країною-агресором. Одночасно спостерігається зростання інтересу до відновлювальних джерел енергії, таких як вітер, сонячна енергія та гідроенергія малих і середніх річок, що пов’язано з міжнародними зобов’язаннями України щодо зниження викидів парникових газів. У Карпатському регіоні будівництво малих гідроелектростанцій викликає суперечливі оцінки: з одного боку, вони сприяють енергетичній безпеці та розвитку «зеленої» економіки, з іншого – створюють гідроекологічні, гідрологічні та соціальні ризики у вразливих гірських ландшафтах, особливо в туристично-рекреаційних зонах.
Метою дослідження було оцінити гідроекологічні ризики будівництва малих гідроелектростанцій у туристично-рекреаційному регіоні Українських Карпат та розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо збереження екологічної безпеки водних екосистем.
Методологія включала комплексну оцінку природно-техногенної безпеки гідроекосистем із визначенням кількісного та якісного потенціалу використання водних ресурсів. В основу кількісної оцінки було покладено мінімальну середньомісячну витрату води маловодного року з 75% забезпеченістю, а також аналіз внутрішньорічної динаміки стоку річки Прут та її приток. Для практичної перевірки запропонованої методики проведено оцінку 15 інвестиційних проєктів малих гідроелектростанцій у Івано-Франківській області, включаючи розрахунок санітарних попусків, моделювання гідрологічного режиму та визначення оптимальних періодів будівництва для збереження іхтіофауни.
Основні результати показали, що впровадження каскаду чотирьох малих гідроелектростанцій на річці Білий Черемош забезпечує виробництво електроенергії без значущих змін у водних ресурсах, ґрунтових і поверхневих водах, за умови дотримання санітарних витрат для рибохідних споруд. Гідробіологічні дослідження підтвердили необхідність застосування рибохідних конструкцій типу Деніела для забезпечення міграції цінних видів риб, включаючи червонокнижні. Моделювання ймовірності руйнування гребель показало, що водосховища не створюють ризику техногенних катастроф, а негативні впливи будівельно-монтажних робіт є короткостроковими та піддаються мінімізації.
Висновки дослідження свідчать, що каскад Голошинських малих гідроелектростанцій може експлуатуватися з мінімальними екологічними ризиками при дотриманні природоохоронних норм та застосуванні запропонованих інженерно-технічних заходів. Автори пропонують: забезпечувати оптимальні санітарні попуски води для рибохідних споруд; планувати будівництво у періоди, які не збігаються з нерестом риб; застосовувати дериваційні типи станцій для збереження природного русла річки; контролювати якість води та наносів у процесі експлуатації; розвивати малі гідроелектростанції як еколого-туристичні об’єкти для підтримки рекреаційного потенціалу Карпат.

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ В ЕКОЛОГІЧНОМУ МОНІТОРИНГУ: СИСТЕМАТИЧНИЙ ОГЛЯД МЕТОДІВ, ЗАСТОСУВАНЬ ТА ВИКЛИКІВ

R. V. Chernysh, Ya. O. Adamenko — пт, 19 гру 2025 12:33:39 +0200

Проблема. Зростання антропогенного навантаження та зміни клімату підвищують потребу у високоточному моніторингу екосистем. Поєднання супутникового дистанційного зондування Землі (Earth observation, EO) та методів штучного інтелекту (AI) відкриває можливості для оцінювання стану водних, наземних, прибережних і міських систем, а також атмосферного середовища; однак зберігаються виклики невизначеності, гетерогенності даних і обмеженої переносимості моделей між регіонами.
Мета. Систематизувати сучасні підходи застосування методів машинного навчання для прогнозування стану довкілля у ключових доменах і узагальнити діапазони точності з урахуванням чинників результативності моделей та типових обмежень.
Методи дослідження. Виконано цілеспрямований пошук публікацій у базах Scopus, Web of Science Core Collection, IEEE Xplore, ACM Digital Library та Inspec, а також у журналах видавництва MDPI. Для емпіричних робіт охоплено період 2021–2025 рр.; фундаментальні й стандартотворчі джерела враховано без часових обмежень. Здійснено наративний синтез із тематичним поділом; ключові результати подано у таблицях і блок-схемах із фокусом на сенсорах, наборах ознак та схемах просторово-часової валідації.
Результати. Узагальнення включених досліджень показує, що для задач класифікації земного покриву загальна точність (overall accuracy, OA) за сучасних протоколів варіює у межах 70–96 % залежно від сенсорів, ознак і схем просторово-часової валідації. У задачах детекції об’єктів показник F1 (гармонійне середнє точності та повноти) становить приблизно 0,87 (зокрема, для високодетальної детекції кокосових пальм). Для оцінювання якості води за супутниковими предикторами спостерігаються значення коефіцієнта детермінації R² = 0,93–0,96. В атмосферному домені моделі для приземних концентрацій NO₂ досягають R² близько 0,93, а для щоденного PM_2.5 на решітці з просторовою роздільною здатністю 1 км — R² близько 0,91. У прибережних зонах підтверджено ефективність трансферного навчання: включення ближнього інфрачервоного каналу (NIR) забезпечує середній приріст точності приблизно 19,3 %, причому комбінації NIR із видимими каналами демонструють найвищі підсумкові значення. Окремо систематизовано методичні напрями: класичні методи ML (random forest, RF; support vector machines, SVM), глибинні підходи (convolutional neural networks, CNN; трансформери), гібридні підходи та інструменти пояснюваності (SHAP), а також сфери застосування (land use/land cover, LULC; якість води; атмосферні забруднювачі; прибережні й урбаністичні сценарії). Зазначені діапазони відображають результати за конкретних сенсорних налаштувань і процедур валідації та не є універсальними для всіх регіонів і біомів.
Висновки та конкретні пропозиції. Найвищі показники забезпечують мультимодальна інтеграція оптичних, радарних із синтетичною апертурою (SAR) та in situ даних, коректне просторово-часове розмежування навчання і тестування зі звітуванням невизначеності, а також стандартизовані ARD-потоки з прозорим походженням даних. Рекомендується уніфікувати протоколи валідації та звітування, формувати відкриті еталонні набори з незалежними тестовими вибірками, систематично перевіряти переносимість між біомами й розвивати гібридні, фізично обґрунтовані моделі. Для температурного картування доцільно використовувати теплові сенсори (Landsat TIRS, Sentinel-3 SLSTR), тоді як Sentinel-2 оптимальний для спектральних індексів і просторових трендів.

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО СТВОРЕННЯ ІНКЛЮЗИВНИХ ПЛАНІВ ЕВАКУАЦІЇ ПРИ ПОЖЕЖІ

пт, 19 гру 2025 13:01:53 +0200

Проблема. Традиційні плани евакуації при пожежі не адаптовані під потреби маломобільних груп населення, що знижує їхню безпеку та ефективність. Відсутність адаптивних маршрутів, доступних інтерфейсів і надійних механізмів у критичних умовах суттєво ускладнює евакуацію.
Мета роботи – розробити та обґрунтувати концепцію інклюзивних планів евакуації при пожежі, що забезпечують адаптивність, доступність і ефективність у реальному часі для всіх груп користувачів.
Методи дослідження. Проаналізовано перспективи застосування SLAM, IoT і AR/VR для створення інклюзивних планів евакуації. Виконано системне моделювання клієнт-серверної архітектури та алгоритмів адаптації маршрутів (A*, Dijkstra). Виконано візуалізацію інтеграції компонентів, інтерфейсів і механізмів надійності. Досліджено принципи інклюзивності через мультимодальні інтерфейси та їхню персоналізацію.
Основні результати дослідження. Розроблено концептуальну модель інтерактивної евакуаційної системи, яка інтегрує SLAM для створення карт, IoT і АПС для моніторингу середовища (задимлення, температура) та AR/VR-інтерфейси (AR-окуляри, мобільні додатки) для мультимодальної взаємодії. Алгоритми A*/Dijkstra генерують адаптивні маршрути, такі як безсходові шляхи для осіб із зниженою мобільністю чи зони відпочинку для людей похилого віку. Інтерфейси надають візуальні, аудіальні та тактильні канали, персоналізовані до фізичних потреб і локалізовані для різних мов. Механізми надійності (офлайн-режим, резервне копіювання, дублювання даних) забезпечують стабільність у критичних умовах. Наведено схеми, що демонструють інтеграцію компонентів, підкреслюючи масштабування та інклюзивність системи, що має низку переваг в порівнянні з традиційними підходами.
Висновки. Розглянуто інноваційні підходи до створення інклюзивних планів евакуації при пожежі. Запропонована концепція системи реалізації інклюзивних планів евакуації при пожежі на основі SLAM, IoT і AR/VR дає змогу забезпечити доступність і безпеку для всіх груп користувачів. Подальші дослідження будуть спрямовані на розробку математичних моделей для оптимізації алгоритмів маршрутизації в умовах невизначеності та створення протоколів інтеграції IoT-сенсорів із різними типами будівельних систем.

ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ШТУЧНОЇ ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЇ АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

O. V. Prydatko, E. V. Martyn, L. P. Hashchuk — пт, 19 гру 2025 14:25:19 +0200

Проведено аналіз системи аварійно-рятувального обслуговування з позицій можливости розгорнути програмну ідею штучної її інтелектуалізації. Основна мета — розробити методологічні засади структурування даних про властивості мобільної аварійно-рятувальної техніки та особливості загроз — таких даних, що разом несуть в собі автентичну інформацію про аварійну ситуацію і завдяки цьому дозволяють мінімізувати участь природного інтелекту в доборі рятувальних засобів, ухваленні ефективних рішень та програмуванні рятувальних сюжетів.
Задекларовано, що проблемою безпекового обслуговування насамперед є раціональний добір аварійно-рятувальних автомобілів, відповідно обладнаних для ефективного виконання чітко окреслених рятувальних завдань за різних обставин. Для розв’язання цієї проблеми потрібно було б мати можливість оперувати низкою показників/вимірників/критеріїв, що достатньо об’єктивно характеризують потенційно корисні властивості аварійно-рятувальних машин. З’ясовано, що в загальному випадку цілком доречно прагнути мінімізувати тривалість «вільного» (погано контрольованого) перебігу аварійної ситуації. А тому визначальну роль завжди відіграватимуть динамічні й швидкісні спроможності мобільних рятувальних машин поряд з характеристиками інфраструктурних умов, таких як, приміром, наявна дорожня мережа, дислокація депо з конкурентним оснащенням, районування зон відповідальности тощо. Для прикладу показано користь від оперування простим за змістом критерієм динамічности процесу розгону мобільної аварійно-рятувальної машини.
Загалом сформовано своєрідний інформаційний конструкт супроводу аварійно-рятувального обслуговування, який спирається на технології Big-Data, Big-Data Analytics, Big-Data Science. Він втілює парадигму перманентного нагромадження і структурування даних в хмарі невизначеностей за динамічних умов і обставин, які супроводжують діяльність оперативних формувань. Система аварійно-рятувального обслуговування має ставати суто по-своєму все розумнішою і розумнішою. У ній має запанувати низька потреба в людських судженнях.

МОДЕЛЬ АДАПТИВНОГО ВИЯВЛЕННЯ ВИДІВ У ЗМІШАНИХ ЕКОСИСТЕМАХ НА ОСНОВІ ДИНАМІЧНИХ ВАГОВИХ КОЕФІЦІЄНТІВ

Yu. Sorochych, S. Striamets, O. Khlevnoi, І. Gudzelyak — пт, 19 гру 2025 14:41:40 +0200

Проблема. Моніторинг рідкісних видів у заповіднику Розточчя ускладнений низькою якістю зображень із фотопасток, обумовленою різними факторами (туман, нічний час, часткове перекриття, схожість видів). Традиційні моделі на основі згорткових нейронних мереж (CNN) демонструють точність 80–85%, а статичні підходи – 70-75%. Ці значення є недостатніми для ефективного прийняття рішень. Гібридні моделі з нечіткою логікою досягають показників 85-90%, однак їх адаптивність до локальних умов є обмеженою через відсутність регіональних наборів даних та механізмів безперервного навчання.
Метою роботи є розробка адаптивної гібридної архітектури на основі попередньо навченої CNN (ResNet-50/YOLOv5) з легким логістичним шаром та нечіткою корекцією ваг, здатної забезпечити онлайн-оновлення параметрів і стійкість до невизначеностей у реальних умовах заповідника Розточчя.
Методи дослідження. Запропоновано математичну модель оновлення вагових коефіцієнтів з урахуванням нечіткого коефіцієнта, який обчислюється за евристиками розмиття, контрасту та схожості ознак. Експерименти проведено на симуляційному наборі даних (1000 знімків), згенерованому на основі нормального розподілу з параметрами, отриманими з попередньо навченої моделі ResNet-50 на наборі iWildCam. Мітки відповідали 15% виявлення цільового виду, нечіткий коефіцієнт дорівнював приблизно 1,0 у 82% випадків та перебував у діапазоні від 0,75 до 0,85 – у 18%. Оцінювалися динаміка ймовірності класифікації, норма вагового вектора, значення нечіткого коефіцієнта та порівняння зі статичною моделлю.
Результати. Адаптивна модель досягла точності 90 % після 800 ітерацій (приріст +18% порівняно зі статичною ResNet-50). Ймовірність класифікації зростала нелінійно від 0,55 до 0,90, норма ваг стабілізувалася на рівні 2,2. Нечітка корекція активувалася у 18% випадків, запобігаючи нестабільності. Розподіл нечіткого коефіцієнта підтвердив бімодальний характер. Результати візуалізовано за допомогою блок-схеми архітектури та графіків динаміки адаптації.
Висновки. Запропонована гібридна архітектура з адаптивним логістичним шаром і нечіткою корекцією забезпечує стійке безперервне навчання в умовах невизначеності, типових для змішаних екосистем. Модель перевищує статичні CNN за точністю та швидкістю адаптації і може бути використана як підґрунтя для розробки систем автономного моніторингу рідкісних видів. Подальший розвиток передбачає інтеграцію з ГІС та валідацію на реальних даних.

ДИНАМІЧНА СТІЙКІСТЬ КРОКУЮЧИХ РОБОТІВ: ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

D. V. Kotelovych, Yu. O. Borzov, N. Ye. Burak — пт, 19 гру 2025 15:05:24 +0200

Динамічна стійкість є базовою вимогою для крокуючих роботів, що працюють за умов похибок моделі, мінливого рельєфу та переривчастих контактів із поверхнею. У статті розглянуто опубліковані підходи, що сприяють стабільній ході та цілісній поведінці всього тіла, з урахуванням комерційних, відкритих і академічних платформ.
Мета. Узагальнити та зіставити модельно орієнтовані й навчальні методи забезпечення стійкості, практики перенесення із симуляції в “реальність”, підходи до оцінювання стану та релевантні апаратні рішення, а також виокремити відкриті виклики та пропозиції для подальших досліджень.
Методи. Узагальнено модельно орієнтовані методи, зокрема лінійну модель оберненого маятника, центроїдну динаміку, ієрархічну інверсну динаміку з квадратичним програмуванням та MPC з горизонтом передбачення. Підсумовано навчальні методи: PPO, SAC, DDPG, TD3, імітаційне навчання (включно із змагальним та прикладно керованим), ієрархічні політики, метанавчання та новітні політики на основі трансформерів для двоногого пересування. Розглянуто засоби перенесення (доменна й динамічна рандомізація, навчання за програмою, дистиляція політик, progressive nets, Rapid Motor Adaptation), оцінювання стану (EKF/IEKF-злиття кінематики ніг та інерціальних даних, мультимодельні/контакт-обізнані фільтри, інваріантний нейромережею доповнений фільтр Калмана, низькочастотні візуальні/LiDAR-оновлення у Pronto) та апаратні тренди (пружні й послідовно-еластичні приводи, енергонакопичувальні ланки, допоміжні рушії).
Результати. Наведене дослідження в MuJoCo на Unitree Go1 ілюструє типовий компроміс: MPC з передбачувальним горизонтом ефективніше компенсував зовнішні поштовхи великої амплітуди завдяки явній оптимізації із врахуванням обмежень, тоді як PPO забезпечив нижчу енергоємність руху на рівній поверхні (менший cost of transport). У частині перенесення показано, що доменна й динамічна рандомізація, змішане навчання за програмою та RMA підвищують надійність до змін рельєфу, навантаження і швидких переходів між типами ходи; дистиляція політик та progressive nets зменшують «забування» і спрощують багатозадачні політики. Для оцінювання стану підтверджено ефективність EKF/IEKF-інтеграції leg–IMU, мульти-модельних/контакт-обізнаних фільтрів та інваріантного нейро-доповненого Кальмана, а також користь низькочастотних візуальних/LiDAR-оновлень у Pronto для стримування довготривалої помилки. Коротко означено апаратні чинники стійкості: комплаєнтні та SEA-приводи, енергонакопичувальні ланки й допоміжні рушії, що розширюють робочу область стабільних режимів. Додатково узагальнено елементи безпеково-орієнтованого керування – оптимізацію політик з обмеженнями, резервні регулятори та шари на основі функцій Ляпунова/CBF – як механізми зниження частоти падінь і ризикованих дій.
Висновки. Стаття виокремлює відкриті виклики, зазначені в літературі: формальне забезпечення безпеки для навчальних політик, працездатність під час збоїв або втрат контакту та методики перенесення з симуляції на реальних роботів, що зберігають продуктивність на апаратній платформі. Практично значущими кроками є інтеграція CBF/Ляпунова як захисних шарів до RL-політик, стандартизація бенчмарків із енергетичними метриками та сценаріями локоманіпуляції, ширше застосування контакт-обізнаних/інваріантних оцінювачів стану та пріоритет апаратних конфігурацій із комплаєнтними приводами й енергоакумуляцією, що разом сприятиме безпечній, енергоефективній та узагальнюваній поведінці крокуючих роботів у реальному світі.

ІНТЕГРАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЙ БЛОКЧЕЙН У КОМПЛЕКСНІ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВНИХ РЕЄСТРІВ

V. S. Balatska, R. L. Tkachuk, A. I. Ivanusa, V. I. Yashchuk, N. O. Maslova — пт, 19 гру 2025 15:25:26 +0200

Проблема. Збільшення інтенсивності кібератак на державні реєстри та складнощі інсайдерських загроз оголює слабкі місця класичних комплексних систем захисту інформації (КСЗІ), насамперед – довіра до централізованого журналювання та перевірки змін. Це знижує прозорість аудиту, ускладнює доказовість інцидентів і створює регуляторні ризики для захисту персональних даних.
Мета. Розробити і обґрунтувати науково-методичний підхід інтеграції дозвільного блокчейна в КСЗІ державних реєстрів для підвищення стійкості до інсайдерських дій, прозорості контролю доступу та довіри до електронних сервісів.
Методи. Використано системний аналіз архітектур КСЗІ та нормативних вимог; математичне моделювання потоків доступу; експериментальне моделювання у віртуальному середовищі з використанням Hyperledger Fabric як децентралізованого модуля журналювання й верифікації подій. Для збереження конфіденційності транзакцій залучено підхід Zero-Knowledge Proofs; для виявлення аномальної активності – елементи поведінкової аналітики на основі алгоритмів машинного навчання.
Результати. Запропоновано гібридну архітектуру, де традиційні механізми автентифікації, контролю доступу та криптографічного захисту підсилені розподіленим журналом подій і консенсусною перевіркою коректності операцій. Показано, що така інтеграція забезпечує незмінність і відтворюваність історії доступів, знижує можливість прихованого редагування записів адміністраторами, прискорює виявлення нетипових сценаріїв користувацької поведінки та створює надійну доказову базу для аудиту. Архітектура сумісна з вимогами ISO/IEC 27001 та підтримує принципи мінімізації даних і підзвітності, що полегшує дотримання GDPR при обробленні персональних даних.
Висновки. Інтеграція дозвільного блокчейн в КСЗІ державних реєстрів формує якісно новий рівень довіри й керованості безпекою: підвищується прозорість аудиту, зменшується вплив інсайдерського фактора, зберігається конфіденційність змісту операцій. Запропонований підхід є масштабованим і придатним для національних платформ електронного урядування та міжвідомчих обмінів.

ІНТЕРАКТИВНА СИСТЕМА ВИЯВЛЕННЯ МЕРЕЖЕВИХ ВТОРГНЕНЬ У РЕАЛЬНОМУ ЧАСІ НА ОСНОВІ ГЛИБОКОГО НАВЧАННЯ

A. O. Nikitenko, Y. A. Sobol — пт, 19 гру 2025 15:44:24 +0200

У статті розглядається актуальна проблема виявлення мережевих вторгнень у режимі реального часу, що є критично важливою в сучасних умовах зростання кількості кіберзагроз та складності атак. Класичні методи детектування, як сигнатурні чи статистичні, мають низку обмежень — зокрема, неспроможність виявляти нові або модифіковані атаки, високу чутливість до налаштувань та обмежену адаптивність. З метою підвищення ефективності виявлення загроз запропоновано програмну систему TraceRanger, яка реалізує сучасну архітектуру мережевої системи виявлення вторгнень на основі глибокого навчання. Система має повнофункціональний графічний інтерфейс, підтримує обробку мережевого трафіка в реальному часі та аналіз за PCAP-файлами. Ключовим компонентом є модифікована гібридна модель CNN–BiGRU–Attention, що поєднує згорткові мережі, двонаправлені рекурентні шари GRU та гібридний механізм уваги для глибшого аналізу потокових характеристик трафіка.
Застосовано методи попередньої обробки та зменшення розмірності (PCA, метаевристичні алгоритми), а також оптимізацію гіперпараметрів для покращення узагальнюючої здатності моделі. Проведено експериментальні дослідження у віртуалізованому середовищі та на основі відкритого набору даних CSE-CIC-IDS-2018, включаючи атаки різного типу (DoS, DDoS, Bruteforce, Bot, SQLi, тощо). За результатами тестування зафіксовано високу точність виявлення загроз, а також підтверджено відповідність типів атак, джерел і IP-адрес, визначених системою, із ground-truth розміткою датасету. Додатково здійснено порівняльний
аналіз із системами BGPGuard та Dique, який показав перевагу TraceRanger за точністю, гнучкістю налаштувань і рівнем інтеграції користувача.
Наукова новизна полягає у запропонованій програмній системі TraceRanger, яка забезпечує практичну інтеграцію моделей глибокого навчання у повноцінне середовище виявлення мережевих загроз. На відміну від більшості існуючих досліджень, зосереджених лише на теоретичних аспектах побудови NIDS-моделей, запропонована система реалізує механізм динамічного керування та валідації моделей через стандарт ONNX, а також надає графічний інтерфейс для моніторингу трафіка в реальному часі. Практична значущість полягає у можливості використання системи для навчання фахівців з кібербезпеки, тестування NIDS-моделей, а також для розгортання у лабораторних або корпоративних середовищах моніторингу мережевого трафіка.

КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ОЦІНЮВАННЯ ПЕРСОНАЛУ ЯК КРИТИЧНОГО АКТИВУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КІБЕРБЕЗПЕКИ

A. B. Yamnych, Т. I. Korobeinikova — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

Проблема, що вирішується. В умовах цифровізації бізнесу та зростання кіберзагроз персонал виступає одним із ключових критичних активів підприємства, процеси управління яким безпосередньо впливають на рівень інформаційної та кібербезпеки. Відсутність уніфікованої методології формування критеріїв оцінювання персоналу ускладнює своєчасне виявлення негативних тенденцій, визначення потенціалу розвитку та прийняття обґрунтованих кадрових рішень.
Метою статті є розроблення концептуальної моделі оцінювання персоналу як критичного активу підприємства, що поєднує компетентнісний підхід, класифікаційну сітку ресурсів і модель RBAC-Blockchain для підвищення рівня кіберзахищеності організації.
Методи дослідження передбачають аналіз та синтез наукових публікацій, структурно-функціональний аналіз компетенцій, системний підхід до класифікації ресурсів, методи експертного оцінювання, моделювання та візуалізації даних. Дослідження здійснювалось шляхом: вивчення та узагальнення існуючих підходів до оцінювання персоналу; формування класифікаційної сітки для визначення рівнів доступу до ресурсів; розроблення алгоритму формування профілю компетенцій працівника; доповнення компетентнісної моделі індикаторами рівневого оцінювання.
Основні результати дослідження висвітлюють методологію формування критеріїв оцінювання персоналу, що поєднує компетентнісний підхід із багатомірною класифікаційною сіткою ресурсів. Розроблено алгоритм побудови профілю компетентностей працівника з урахуванням ідеального, поточного та запланованого рівнів. Введено рівневу модель оцінювання компетенцій для підвищення точності оцінки працівників, що виконують подібні функції. Сформовано класифікаційну сітку контролю доступу до ресурсів підприємства, яка дозволяє визначати критичність ресурсів залежно від частоти доступу та рівня важливості. Обґрунтовано необхідність комплексного підходу до оцінювання персоналу як активу, що поєднує вимірювальну та розвиваючу функції.
У висновках запропоновано методологію формування критеріїв оцінювання персоналу, яка поєднує компетентнісний підхід з урахуванням аспектів кібербезпеки. Впроваджена багаторівнева модель компетенцій і класифікаційна сітка доступу до ресурсів підвищують точність оцінки персоналу та підтримують стратегічний розвиток кадрів. Запропонована методологія дозволяє поєднати управління людськими ресурсами із загальною стратегією кіберзахисту, підвищуючи стійкість та конкурентоспроможність організації.

КОМПЛЕКСНА МОДЕЛЬ ЗАХИСТУ IoT-ПРИСТРОЇВ У ПОБУТОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ: ЗАГРОЗИ, ВРАЗЛИВОСТІ ТА МЕТОДИ НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ

V. I. Yashchuk, U. P. Panovyk, S. A. Cherkas, A. I. Ivanusa, R. L. Tkachuk — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

Постановка проблеми. Стрімкий розвиток технологій Інтернету речей (IoT) призвів до масового впровадження «розумних» пристроїв у побутове середовище, що суттєво підвищує комфорт, але водночас створює нові виклики для забезпечення інформаційної безпеки. Значна частина побутових IoT-пристроїв характеризується низьким рівнем захисту, відсутністю оновлень безпеки, слабкою аутентифікацією та незахищеними каналами передачі даних. Через це користувачі стають потенційними жертвами кіберзлочинів, зокрема несанкціонованого доступу, підміни даних, DDoS-атак чи перехоплення керування пристроями. Існуючі підходи до кіберзахисту часто не враховують специфіку побутового середовища, де ресурси обчислення та енергоспоживання є обмеженими. Наявні стандарти безпеки переважно орієнтовані на промислові або корпоративні системи, що ускладнює їхнє застосування для домашніх мереж. Відтак постає необхідність створення комплексної моделі захисту, яка б інтегрувала технічні, організаційні та поведінкові заходи, забезпечуючи адаптивну і багаторівневу протидію сучасним загрозам. Така модель має враховувати контекст побутового використання, динамічність підключень та взаємодію різних типів IoT-пристроїв. Формування єдиної системи моніторингу та нейтралізації вразливостей у домашньому середовищі є актуальним завданням сучасної кібербезпеки.
Мета. Мета дослідження полягає у розробленні комплексної моделі захисту IoT-пристроїв, що функціонують у побутовому середовищі, з урахуванням сучасних кіберзагроз, типових вразливостей та ефективних методів їх нейтралізації. Задля досягнення цієї мети проведено систематизацію існуючих підходів до безпеки Інтернету речей, проаналізовано основні ризики, характерні для домашніх IoT-мереж, та визначено напрями підвищення рівня їхньої інформаційної безпеки. Особлива увага приділяється створенню інтегрованого механізму моніторингу, виявлення та запобігання атакам, орієнтованого на доступні користувацькі середовища, а також впровадженню ефективних рішень у сфері автентифікації користувачів і пристроїв, що забезпечують запобігання несанкціонованому доступу до IoT-інфраструктури. Додатково розглядаються підходи до захисту даних IoT-систем, включно з їх шифруванням під час передавання та зберігання, перевіркою цілісності та забезпеченням стійкості до підміни чи несанкціонованої модифікації. В процесі дослідження авторами сформовано науково обґрунтовану та практично реалізовану модель, що забезпечить цілісність, конфіденційність і доступність даних у побутових IoT-системах.
Методи досліджень. У процесі дослідження застосовано системний підхід до аналізу безпеки побутових IoT-систем, що поєднує технічні, аналітичні та економічні методи. Використано методи загрозоорієнтованого моделювання для ідентифікації потенційних атак і вразливостей пристроїв різних класів. Для перевірки ефективності запропонованих заходів захисту розроблено реалістичні тестові стенди, які відтворюють типові конфігурації побутових мереж із підключенням смарт-пристроїв. Застосовано емпіричні методи тестування для оцінювання рівня стійкості до типових кіберзагроз, а також методи кількісного аналізу для визначення показників безпеки, відтворюваності результатів і порівняння альтернативних підходів. Для оцінювання економічної доцільності впровадження захисних рішень використано елементи моделювання життєвого циклу пристроїв. Узагальнення результатів здійснювалося із застосуванням методів порівняльного аналізу, класифікації та моделювання, що дозволило сформувати комплексну методологію оцінювання та підвищення кіберстійкості побутових IoT-систем.
Результати. У результаті проведеного дослідження сформовано та апробовано уніфіковану методологію оцінювання безпеки побутових IoT-екосистем, орієнтовану на кількісні показники та відтворювані метрики. Розроблено детальний план пілотного дослідження, що охоплює вибірку репрезентативних пристроїв, типові сценарії атак, чек-лист вимірювань, набір інструментів та стандартизовану процедуру проведення тестів.. Валідація запропонованої методології підтвердила її ефективність для кількісного оцінювання стійкості IoT-пристроїв до основних кіберзагроз, а також для порівняння різних моделей захисту. Розроблена модель дозволяє не лише ідентифікувати слабкі місця в архітектурі побутових систем, але й оцінити економічну доцільність впровадження конкретних контрзаходів. Крім того, підготовлено рекомендації для забезпечення етичності та безпеки експериментів, що забезпечує відповідність проведених тестів міжнародним стандартам відповідального розкриття (responsible disclosure). Отримані результати можуть бути використані для вдосконалення політик безпеки виробників, розроблення національних регламентів у сфері IoT-захисту та підвищення загальної кіберстійкості побутових мереж.

МОДЕЛЮВАННЯ ТЕПЛОВИХ ПОТОКІВ ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ ПРОЦЕСУ ОХОЛОДЖЕННЯ КОНТЕЙНЕРА ДЛЯ ЗБЕРІГАННЯ РІДКИХ РАДІОАКТИВНИХ ВІДХОДІВ

Т. І. Rymar, О. V. Stanislavchuk, О. V. Rymar — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

Проблема. У процесі експлуатації енергоблоків атомних електростанцій генеруються три основні категорії радіоактивних відходів (РАВ): газоаерозольні, рідкі та тверді. Забезпечення безпеки поводження з ними передбачає їх ефективне знешкодження. З огляду на потенційну загрозу, яку становлять ці відходи для здоров’я людини та довкілля, критично важливим є організоване їх збирання та ізолювання з урахуванням специфіки та фізико-хімічних характеристик радіонуклідів.
Мета. Розроблення методики оцінювання загроз порушення експлуатації та теплового режиму в системі зберігання РАВ, які впливають на безпеку та надійність їх ізолювання.
Результати дослідження. Розроблено методику оцінювання ймовірності порушення експлуатації теплового режиму в системі зберігання РАВ. Під час дослідження реалізовано чисельне моделювання теплових потоків з метою прогнозування розподілу температурного поля на поверхні контейнера для зберігання РАВ. Модель враховувала теплофізичні характеристики теплоносія, геометричні параметри конструкції та умови теплообміну. Проведене моделювання дало можливість оцінити ефективність функціонування охолоджувальних систем (систем пасивного охолодження), які забезпечують відведення теплоти від контейнерів без застосування активних механізмів.
Наукова новизна Розроблено методику оцінювання ймовірності порушення теплового режиму, яка враховує теплофізичні характеристики теплоносія, геометрію контейнерів і умови теплообміну. Запропоновано чисельну модель прогнозування теплових потоків, що дає змогу визначати просторовий розподіл температурного поля. Обґрунтовано граничні умови теплового навантаження (до 2 кВт), перевищення яких призводить до втрати теплової стабільності контейнера. Розроблено підхід до моніторингу теплових процесів у реальному часі, який може бути інтегрований у систему автоматизованого контролю стану сховищ.
Висновки. На основі розробленої методики досліджено загрози для сховища рідких РАВ, виконано кількісне оцінювання ймовірності порушення експлуатації теплового режиму в системі зберігання РАВ, що виникають через їх радіоактивний розпад, проаналізовано можливі наслідки. Завдяки цьому підходу запропоновано технологію моніторингу теплових процесів, що дасть можливість знизити ризики та підвищити надійність сховищ РАВ.

ДОСЛІДНО - ВИПРОБУВАЛЬНА БАЗА ЗАСОБІВ ОБ’ЄМНОГО ГАСІННЯ В УКРАЇНІ

V. M. Balanyuk, O. I. Girskuy — пт, 19 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто актуальну проблему створення та розвитку дослідно - випробувальної бази засобів обʼємного гасіння в Україні. Питання ефективного гасіння пожеж у замкнених об’ємах є надзвичайно важливим через складність забезпечення рівномірного розподілу вогнегасної речовини та підтримання необхідної концентрації в усьому об’ємі. Перегородки, конструктивні елементи будівель і обмеження циркуляції повітря значно ускладнюють процес поширення вогнегасного середовища, що унеможливлює повне припинення горіння. Наявні методики випробування засобів об’ємного гасіння не враховують цих просторових факторів і не відображають реальних умов експлуатації систем.
Метою дослідження є аналіз чинної нормативно-технічної бази та наукових джерел щодо визначення вогнегасних і флегматизувальних властивостей дисперсних вогнегасних речовин, виявлення недоліків існуючих методик випробування та розроблення рекомендацій щодо їх удосконалення. Встановлено, що чинні стандарти не враховують особливостей поширення вогнегасних речовин у приміщеннях складної конфігурації, що знижує ефективність їх дії. Аерозольні системи характеризуються високою стабільністю концентрації, однак не забезпечують рівномірного розподілу частинок за наявності перегородок і зон обмеженого доступу. Порошкові засоби мають короткочасну дію через осідання частинок, тоді як газові системи забезпечують рівномірне заповнення простору, але потребують точного розрахунку параметрів концентрації та часу подавання. Виявлено також, що стандарти ISO та EN не завжди адаптовані до національних умов експлуатації, тому виникає потреба у створенні випробувально-дослідної бази для перевірки ефективності засобів об’ємного гасіння у моделях приміщень різної геометрії.
Отримані результати можуть бути використані під час розроблення нових нормативних документів, підвищення надійності систем протипожежного захисту та вдосконалення методик оцінювання ефективності вогнегасних речовин. Вони створюють наукове підґрунтя для формування сучасних підходів до класифікації об’ємних засобів пожежогасіння. Подальші дослідження будуть спрямовані на експериментальну перевірку теоретичних висновків і впровадження нових критеріїв оцінки їх ефективності.