Вісник Львівського державного університету безпеки життєдіяльності

Титульна сторінка

М. Сорочич — ср, 18 чер 2025 00:00:00 +0300

ЗМІСТ

ср, 18 чер 2025 11:20:53 +0300

МОРФОЛОГІЧНИЙ СКЛАД ПОЛІМЕРНИХ КОМПОНЕНТІВ ЕЛЕКТРОННИХ ВІДХОДІВ

E. V. Grechaniuk, V. A. Ishchenko — чт, 19 чер 2025 00:00:00 +0300

На сьогодні актуальним є рециклінг полімерів, в тому числі тих, які містяться у відходах електричного та електронного обладнання. Можливість і метод переробки полімерів залежить від їхнього складу і властивостей. Мета цього дослідження – проаналізувати на основі літературних даних склад основних полімерних компонентів електронних відходів, типові домішки та їх вплив на властивості матеріалів. У статті розглянуто хімічний склад полімерів, які застосовуються у електричному та електронному обладнанні, зокрема: акрилонітрил-бутадієн-стирол (ABS), полівінілхлорид (PVC), полістирол (PS), поліетилен (PE), поліпропілен (PP), поліетилентерефталат (PET), стирол-акрилонітрильна смола (SAN), полікарбонат (PC), поліуретан (PU), поліамід (PA), поліоксиметилен (POM), поліметилметакрилат (PMMA), полібутилентерефталат (PBT). Досліджено, що великі прилади і пристрої, монітори та телевізори старого зразка (з електронно-променевою трубкою) містять найменшу кількість різних полімерів – до 10 різних типів, тоді як у інших приладах кількість різних полімерів значно більша. Також проаналізовано типові домішки, що входять до складу кожного з цих полімерів: антиоксиданти, стабілізатори, пластифікатори, наповнювачі, барвники, модифікатори та залишкові мономери. Зокрема, серед домішок – ряд потенційно небезпечних речовин, що може викликати екологічні ризики при подальшому управлінні відходами електричного та електронного обладнання. Визначені недоліки, які можуть знизити продуктивність подальшої утилізації: відсутність ідентифікаційних знаків полімеру, використання декількох різних типів полімеру в одному типі обладнання, а також поєднання пластику та металу в обладнанні, що створює проблеми для переробки обох фракцій. Подальші дослідження повинні бути спрямовані на розробку більш безпечних модифікацій полімерів та ефективних методів їх переробки.

ВПЛИВ ФІЗИЧНИХ ПРОЦЕСІВ НА ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ ВОДИ З ПРИРОДНИХ ДЖЕРЕЛ М. ВИННИКИ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

U. V. Khromiak, M. A. Vorobets — чт, 19 чер 2025 00:00:00 +0300

Вступ. Якість питної води є ключовим фактором, що впливає на стан здоров’я населення та безпеку довкілля. Особливої уваги потребують природні джерела, воду з яких без попередньої обробки використовує місцеве населення.
Мета. Дослідити воду з різних природних джерел м. Винники Львівської області та проаналізувати, чи впливає кипʼятіння та заморожування води на її якість.
Методи. Зразки води відбиралися з двох природних джерел м. Винники (вул. Б. Хмельницького та вул. М. Кипріяна). Дослідження проводили з використанням зразків води звичайної та води після заморожування і кип’ятіння. На місці відбору проб ми проводили аналіз органолептичних показників, а також визначали такі параметри: рН середовища, вміст нітратів, нітритів, сульфатів і хлоридів.
Результати. Значення водневого показника (pH) зразків води змінювалося залежно від методу обробки. У воді після кип’ятіння спостерігалося підвищення pH, що пояснюється випаровуванням води і зростанням концентрації лужних солей. У зразках з джерела по вул. Кипріяна після заморожування також фіксувалося незначне підвищення pH, що свідчить про високу концентрацію лужних компонентів.
Найбільш вагомі зміни були зафіксовані щодо концентрації нітратів. У зразках води з джерела по вул. М. Кипріяна було виявлено найвищий рівень нітратів – 393 мг/л у замороженій воді та 307 мг/л після кип’ятіння, що значно перевищує норму 50 мг/л, згідно з вимогами до питної води ДСанПіН 2.2.4-171-10. Це може вказувати на наявність агрохімічного чи побутового забруднення ґрунтових вод у цій місцевості. У воді з джерела по вул. Б. Хмельницького рівень нітратів був нижчим, але також зростав після термічної обробки. Нітритів, хлоридів та сульфатів у досліджених зразках не виявлено.
Висновки. Проаналізовано стан природних джерел у місті Винники по вул. Б. Хмельницького і вул. М. Кипріяна. Внаслідок проведених досліджень було встановлено, що вода непридатна до використання для питних потреб. Як показали результати досліджень, у всіх пробах є перевищення різних показників.

ПРОГНОЗ ОСАДЖЕННЯ РАДІОАКТИВНИХ СПОЛУК ІЗ СТІЧНИХ ВОД СТАНЦІЇ ДЕЗАКТИВАЦІЇ В МІСЬКИХ СИСТЕМАХ ВОДОВІДВЕДЕННЯ

чт, 19 чер 2025 00:00:00 +0300

Проблема. В сучасних умовах функціонування міських систем водовідведення особливої актуальності набуває питання безпечного скидання стічних вод із вмістом радіоактивних речовин. Залишається невирішеним ризик утворення нерозчинних радіоактивних осадів в каналізаційних трубопроводах, що може призвести
до їх накопичення, ускладнення експлуатації та суттєвого підвищення рівня екологічної небезпеки цих промислових об’єктів.
Мета. Оцінити вірогідності утворення нерозчинних сполук, що осядуть в міських мережах водовідведення, при взаємодії радіонуклідів з стічних вод станції дезактивації з компонентами міських стічних вод.
Методи дослідження. Використано гідрохімічний аналіз, гамма-спектрометрію для вимірювання активності радіонуклідів, а також спеціально розроблене програмне забезпечення для перерахунку активності радіоактивних ізотопів в масову концентрацію. Проведено розрахунки на основі рівноваг осадження з урахуванням хімічних властивостей речовин.
Основні результати дослідження. Встановлено, що більшість радіоактивних речовин (Ra-226, Th-232), що містяться в стічних водах станції дезактивації, осаджуються ще на етапі локального очищення у зумпфі, особливо при використанні коагулянтів. Йод-131 та інші водорозчинні ізотопи (K-40, Cs-137) не здатні до осадження в умовах міської каналізації. Розрахунки підтвердили, що концентрації залишкових радіонуклідів значно нижчі за граничні значення, необхідні для утворення осадів, в тому числі і при взаємодії з сірководнем.
Висновки та конкретні пропозиції автора. Доведено, що за умови дотримання встановлених технологічних норм і використання коагуляції, ризик осадження радіоактивних сполук у міських водовідвідних мережах відсутній. Рекомендовано впровадження аналогічної системи контролю і очищення на інших підприємствах з радіаційно-небезпечним виробництвом.

МОДЕЛЬ ДЕКОМПОЗИЦІЇ КОМПЛЕКСНОЇ ПІДТРИМКИ ПРОГРАМНИХ ПРОДУКТІВ НА ОСНОВІ ВИМІРІВ СПРИЙНЯТТЯ

A. I. Pukach, V. M. Teslyuk — чт, 19 чер 2025 00:00:00 +0300

Основною проблемою процесу програмного забезпечення є необхідність розроблення моделі декомпозиції комплексної підтримки програмних продуктів, зокрема на основі вимірів сприйняття, сформованих релевантними факторами впливу суб’єктивізації сприйняття досліджуваних об’єктів підтримки (як самих підтримуваних програмних комплексів, так і процесів їх комплексної підтримки) відповідними суб’єктами взаємодії. Метою роботи є розроблення відповідної моделі декомпозиції комплексної підтримки програмних продуктів на основі вимірів сприйняття. Адже комплексна підтримка програмних продуктів є надзвичайно багатогранним і складно структурованим процесом, що включає в себе, фактично, будь-які активності, спрямовані на забезпечення життєдіяльності та функціонування будь-якого підтримуваного програмного продукту. Отож, саме тому, комплексна підтримка програмних продуктів потребує ефективних та дієвих механізмів та інструментів декомпозиції, одним з яких є, власне, запропонована модель декомпозиції на основі вимірів сприйняття. Таким чином, розроблена модель дає змогу здійснити декомпозиції комплексної підтримки програмних продуктів, забезпечуючи тим самим можливість більш ефективного дослідження процесів комплексної підтримки на кожному із складових рівнів декомпозиції. При цьому, в якості основних методів дослідження використовуються базові методи класифікації, а також методи декомпозиції. Основні результати дослідження полягають в отриманні моделей декомпозиції комплексної підтримки досліджуваних програмних продуктів на основі вимірів сприйняття. Також, в рамках проведеного дослідження, розв’язана прикладна практична задача ідентифікації домінуючого виміру сприйняття досліджуваного середовища комплексної підтримки програмного продукту. Задекларовані основні перспективи подальшого застосування розробленої моделі декомпозиції на основі вимірів сприйняття в контексті науково-прикладної проблематики автоматизації й інтелектуалізації комплексної підтримки програмних продуктів.

МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ ОБРОБКИ ДАНИХ В СУЧАСНИХ АВТОМАТИЗОВАНИХ СИСТЕМАХ

D. D. Smyk, N. E. Burak — чт, 19 чер 2025 00:00:00 +0300

Проблема. У сучасних автоматизованих системах обробка даних відіграє ключову роль у забезпеченні ефективності та точності процесів. Використання різноманітних методів і засобів, таких як алгоритми штучного інтелекту, хмарні технології та великі дані, дозволяє оптимізувати роботу систем та прискорювати прийняття рішень. Завдяки цим підходам досягається підвищена продуктивність, зниження витрат і покращена адаптивність до змін у цифровому середовищі. Однак, не усі методи та підходи демонструють однакову ефективність при обробці таких даних, що обґрунтовує необхідність досліджень з визначення оптимальних методів чи їх поєднання для підвищення якості отриманих даних у результатів їх підготовки для подальшого використання.
Мета. Аналіз методів та засобів обробки даних у сучасних автоматизованих системах для визначення їхньої ефективності, особливостей застосування та впливу на оптимізацію процесів.
Завдання дослідження. На основі порівняльного аналізу відомих методів обробки масивів даних дослідити їх застосування в сучасних автоматизованих системах та визначити показник ефективності, розробки концептуальної моделі управління інформаційними потоками в умовах цифрової трансформації.
Методи дослідження. У процесі дослідження використовувалися методи аналізу літературних джерел для вивчення теоретичних основ обробки даних у сучасних автоматизованих системах, а також методи порівняння та узагальнення для визначення ефективності та особливостей застосування різних підходів. Крім того, застосовувався системний підхід для оцінки взаємозв’язку між методами обробки даних та їхнім впливом на оптимізацію процесів.
Результати. Досліджена предметна область, сучасні стандарти та наявний стан наукові праці у сфері автоматизованих систем та обробки даних виявили недостатню кількість та об’єми комплексних досліджень, які б охоплювали синергію методів машинного навчання, обробки великих даних та квантових обчислень у контексті оптимізації аналітичних процесів. Це створює необхідність формування концептуальної основи та розробки інтегрованої моделі обробки даних, що враховує турбулентність цифрового середовища та динаміку розвитку інформаційних технологій. Формування концепції обробки даних у автоматизованих системах базується на багатофакторному підході, що включає п’ять векторних напрямів управління інформаційними потоками: аналіз структури та джерел великих даних, застосування методів машинного навчання для класифікації та прогнозування, оптимізація процесів розподіленої обробки, впровадження технологій потокової аналітики та використання квантових алгоритмів для підвищення продуктивності аналітичних обчислень. Розроблена концепція передбачає створення адаптивної системи, яка дозволяє реалізувати оперативне прийняття рішень на основі великих обсягів інформації з урахуванням факторів змінності середовища та безпеки даних. Дослідження предметної області обробки даних визначило перевагу інтегрованих підходів, що поєднують традиційні статистичні методи, алгоритми глибокого навчання, квантові оптимізаційні моделі та технології потокової аналітики. Сформовано концептуальну модель управління даними в автоматизованих системах, яка містить п’ять блоків, пов’язаних між собою інформаційними потоками та забезпечує всебічний аналіз і обробку інформації на різних рівнях цифрової інфраструктури: системний аналіз великих даних; застосування нейромережевих технологій для класифікації та прогнозування; впровадження алгоритмів потокової обробки даних; інтеграція розподілених обчислювальних систем; імплементація квантових алгоритмів для прискорення обчислень.
Висновки. У дослідженні проаналізовано сучасні методи обробки даних в автоматизованих системах, зокрема статистичні підходи, машинне навчання, розподілені обчислення та квантові технології. Визначено переваги й обмеження кожного з підходів, а також підкреслено необхідність їх інтеграції для підвищення ефективності та адаптивності систем. Особлива увага приділена ролі автоматизованих систем у різних сферах – від медицини до промисловості – та їхньому впливу на прийняття рішень на основі даних. У роботі також наголошено на важливості етичних та безпекових аспектів обробки інформації в умовах цифрової трансформації. Обґрунтовано доцільність створення концептуальної моделі управління даними, яка сприятиме розвитку стійкої та безпечної цифрової інфраструктури.

ЗАСТОСУВАННЯ ГІБРИДНИХ МОДЕЛЕЙ У МОНІТОРИНГУ ЕКОЛОГІЧНИХ СПІЛЬНОТ

Yu. M. Sorochych, S. P. Striamets, O. V. Khlevnoi, N. V. Zhezlo-Khlevna — чт, 19 чер 2025 00:00:00 +0300

Моніторинг екологічних спільнот в природних заповідниках є критично важливим для збереження біорізноманіття, особливо в умовах кліматичних змін і антропогенного впливу. Традиційні методи, такі як ручний аналіз даних фотопасток або використання статистичних моделей, мають певні обмеження, зокрема низька якість зображень (через погодні умови чи недостатнє освітлення), невизначеність у класифікації схожих видів і брак адаптації до локальних екосистем. Сучасні підходи, засновані на згорткових нейронних мережах (CNN), демонструють високу точність у глобальних наборах даних, але їхня ефективність знижується в реальних умовах із шумом і нестачею тренувальних даних, особливо для регіональних особливостей. Використання гібридних моделей, що поєднують CNN із нечіткою логікою, пропонує перспективне рішення, дозволяючи обробляти невизначеність і підвищувати стійкість систем. Однак ці підходи залишаються недостатньо дослідженими, а їхня практична цінність для моніторингу біорізноманіття потребує детального аналізу.
Метою статті є огляд сучасного стану застосування гібридних моделей у моніторингу екологічних спільнот, оцінка їхніх переваг і недоліків порівняно з традиційними методами, а також визначення перспектив їхнього розвитку. Використано методи порівняльного аналізу для оцінки точності, обчислювальної складності та адаптивності моделей, а також синтез даних для окреслення трендів і прогалин. Особливу увагу приділено прикладам гібридних підходів (CNN + нечітка логіка) у задачах класифікації видів і прогнозування динаміки екосистем.
Виконаний у роботі аналіз свідчить, що гібридні моделі забезпечують підвищення точності класифікації до 85–90% у складних умовах (низька якість зображень, схожість видів), що перевершує традиційні CNN (70–80%). Їхня здатність обробляти невизначеність завдяки нечіткій логіці робить їх перспективними для локальних екосистем, таких як українські заповідники. Водночас виявлено прогалини: висока обчислювальна складність, обмежена кількість тренувальних даних і недостатня інтеграція з геоінформаційними системами. Перспективи включають розробку оптимізованих алгоритмів, адаптацію до регіональних умов і створення економічно доступних рішень для природоохоронної галузі. Результати статті сприятимуть подальшим дослідженням і практичному впровадженню гібридних моделей у моніторинг біорізноманіття.

АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЗАСТОСУВАННЯ ЙМОВІРНІСНО-СТАТИСТИЧНИХ МЕТОДІВ ОБРОБКИ ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ ТА МОДЕЛЮВАННЯ КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ

O. R. Staso, N. Ye. Burak — чт, 19 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджено роль ймовірнісно-статистичних методів у кризовому управлінні. Наведено аналіз найбільш ефективних підходів, таких як машинне навчання, Монте-Карло симуляції, аналіз часових рядів, ймовірнісні графові моделі та обробка природної мови. Розглянуто переваги та обмеження кожного з методів, а також можливості їхнього застосування для моделювання кризових ситуацій, оцінки ризиків та прийняття рішень. Визначено перспективи інтеграції цих підходів із сучасними технологіями для підвищення ефективності управлінських рішень у складних умовах.
Проблема. У сучасному світі традиційні підходи до управління кризами часто виявляються недостатніми через складність аналізу великих обсягів даних і швидких змін ситуації. Це зумовлює необхідність впровадження інноваційних інструментів, які дозволяють забезпечити оперативний аналіз, моделювання сценаріїв та оцінку ризиків.
Метою роботи є аналіз ефективності ймовірнісно-статистичних методів у кризовому управлінні, дослідження їхніх переваг і недоліків, а також визначення перспектив використання цих підходів у різних сферах діяльності для покращення процесу прийняття рішень у кризових ситуаціях.
Методи дослідження. У дослідженні застосовано комплексний підхід, який поєднує теоретичний аналіз, емпіричні спостереження та компаративний аналіз. Вивчено сучасні тенденції у застосуванні ймовірнісно-статистичних методів. Порівняльний аналіз дозволив оцінити ефективність різних підходів у кризовому управлінні. Емпірична частина включала аналіз часових рядів та текстової інформації для моделювання ризиків в умовах невизначеності. Комплексний підхід забезпечив всебічну оцінку ролі ймовірнісно-статистичних методів у кризовому управлінні.
Результати дослідження показали, що ймовірнісно-статистичні методи є ефективними інструментами для кризового управління. Зокрема, ці методи дозволяють:

моделювати сценарії розвитку подій у кризових умовах;
оцінювати рівень ризиків та невизначеності;
оптимізувати управлінські рішення в умовах обмеженого часу;
інтегрувати сучасні технології, такі як штучний інтелект і великі дані, для підвищення точності аналізу.

АВТОМАТИЗАЦІЯ ТЕСТУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ НА ОСНОВІ ПСИХОЛОГІЧНИХ МОДЕЛЕЙ ЮНГА ТА РЕЙНІНА

I. H. Tsmots, I. V. Gado, N. O. Borysyak, S. V. Tesliuk, O. O. Morushko — чт, 19 чер 2025 00:00:00 +0300

Постановка проблеми. Психологічна діагностика є важливим інструментом у психотерапії, рекрутингу, командоутворенні, освіті та кризових ситуаціях. Однак традиційні методи тестування вимагають значних часових ресурсів і залежать від суб’єктивної інтерпретації результатів. Це створює потребу в автоматизованих системах, здатних забезпечити об’єктивність, повторюваність і швидкість аналізу особистісних характеристик.
Мета. Метою дослідження є автоматизація процесу визначення психологічного типу особистості на основі типологій К. Юнга та О. Рейніна, з використанням формалізованого методу, що забезпечує точність і надійність результатів без залучення суб’єктивної експертної оцінки.
Методи дослідження. Застосовано метод структурного аналізу типологій Юнга та Рейніна, математичне моделювання ознак особистості, логічне виведення додаткових характеристик, нормалізацію результатів та евклідову метрику для порівняння користувацьких векторів із шаблонними типами. Програмну реалізацію виконано мовою Python із використанням бібліотек Tkinter, SQLite та Openpyxl.
Основні результати дослідження. Розроблено і реалізовано метод автоматизації визначення психологічного типу особистості, який формалізує процес інтерпретації результатів тестів. Створено програмне забезпечення з графічним інтерфейсом, що дає змогу користувачеві пройти тестування та отримати результат. Проведене тестування системи підтвердило її стабільність, точність класифікації і зручність у використанні. Порівняння з аналогами показало конкурентні переваги щодо точності та обчислювальної ефективності.
Висновки. Запропонований метод дає змогу підвищити об’єктивність і швидкість психологічного аналізу, зменшуючи вплив людського чинника. Система може ефективно застосовуватись у сфері психологічної діагностики, освіти та професійного консультування. Перспективи подальшого розвитку включають інтеграцію моделей типу Big Five і використання машинного навчання для підвищення адаптивності та персоналізації.

МЕТОД ПРОГНОЗУВАННЯ КІЛЬКОСТІ ПОЖЕЖ В ЖИТЛОВОМУ СЕКТОРІ НА ОСНОВІ АЛГОРИТМІВ МАШИННОГО НАВЧАННЯ

O. M. Shopskyi, О. V. Khlevnoi — чт, 19 чер 2025 00:00:00 +0300

Пожежі в житловому секторі є серйозною загрозою для безпеки населення. Вони спричиняють значні збитки та потребують ефективних методів прогнозування для їх профілактики. У цій статті представлено метод прогнозування кількості пожеж у житловому секторі на основі алгоритмів машинного навчання, який базується на аналізі даних про виїзди рятувальних підрозділів Львівського району. Дані включають інформацію про час, місце й характер подій, агреговану за шестикутниками площею 3 км². Як предиктори використано густоту населення (осіб/км²) і місяць року, закодований як набір із 11 dummy-змінних для врахування сезонності. Для тренування моделей обрано дані за 5 років (2016-2020), для тестування використовувалися дані за 2021 рік. Загальний обсяг даних перевищив 3 тисячі записів, що забезпечує надійну основу для аналізу.
У дослідженні використано чотири моделі: лінійну регресію, поліноміальну регресію (другого степеня), випадковий ліс і нейронну мережу (багатошаровий перцептрон). Лінійна регресія дала змогу оцінити базовий лінійний зв’язок між предикторами та кількістю пожеж, тоді як поліноміальна регресія дозволила врахувати нелінійні ефекти, такі як квадратичний вплив густоти. Випадковий ліс створив передумови для моделювання складних взаємодій між змінними, а нейронна мережа дала можливість виявити приховані закономірності. Точність оцінено за метриками MAE, RMSE і R² на тренувальній вибірці. Найкращі результати показав випадковий ліс із найнижчими похибками, що свідчить про його перевагу в задачах із вираженою сезонністю й середнім обсягом даних. Нейронна мережа виявилася чутливою до обсягу вибірки, а недоліками лінійної та поліноміальної регресій стала обмежена гнучкість. Модель випадкового лісу також було застосовано для прогнозування кількості пожеж на тестових даних. Порівняння прогнозів із реальними значеннями показало задовільну точність, хоча відхилення в зимові місяці вказують на потребу врахування додаткових факторів (наприклад, погодних умов). Метод дозволяє ідентифікувати зони підвищеного ризику, що може бути використано для перерозподілу ресурсів підрозділів цивільного захисту і планування профілактичних заходів. Перспективи включають додавання температури, опадів і просторових моделей, таких як GWR, для підвищення точності.

ПОКРАЩЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ЗАХИСТУ ДОВКІЛЛЯ З ВИКОРИСТАННЯМ АЛГОРИТМІВ НЕЧІТКОЇ ЛОГІКИ ДЛЯ АНАЛІЗУ ЗМІН ВОДНИХ РЕСУРСІВ

A. E. Lahun, N. P. Kukharska, L. I. Chyshynska-Hlybovych — чт, 19 чер 2025 00:00:00 +0300

Проблема. Людство розвивається і населення планети з кожним днем збільшується, а тому проблема екологічної загрози стає дедалі більшою. Для зменшення шкоди частина людей слідкує за станом навколишнього середовища щоб забезпечити краще майбутнє, очищуючи річки, озера, океани, висаджуючи на місці вирубаних дерев нові дерева, впроваджуючи безвуглецеві технології існування. Розробка інформаційних систем для аналізу змін водних ресурсів та визначення екологічних ризиків із використанням штучного інтелекту, квадрокоптерів і методів дистанційного зондування дозволяє швидко та точно оцінювати динаміку водних ресурсів, збираючи великі обсяги даних для подальшого аналізу, що може стати важливим інструментом у збереженні екологічної рівноваги.
В статті наведено результати досліджень розробленої інформаційної системи, в якій автоматизовано процес аналізу стану водних ресурсів, використовуючи нейронні мережі, географічні інформаційні системи та дані з квадрокоптерів. Така система зможе допомогти користувачам оптимізувати їхнє робоче середовище шляхом надання інструментарію для автоматизації завдань аналізу та моніторингу. Усі обчислення за допомогою математичних моделей та нечіткої логіки відбуваються на серверній частині, яка відповідає за збереження даних та результатів обчислень в базі даних. Сама серверна частина дозволяє інтегрувати систему в будь-який додаток завдяки гнучкій API архітектурі. Також в роботі наведено спроектовані математичні моделі нечіткої логіки для аналізу показників водних ресурсів, а також і для аналізу заключного стану водного об’єкту.
Мета. Завданням проведеного дослідження є створення системи на базі штучного інтелекту для моніторингу та аналізу змін водних ресурсів із використанням квадрокоптерів та методів дистанційного зондування. Система повинна забезпечити точну та оперативну оцінку стану водних об'єктів і допомогти в прийнятті рішень щодо їх збереження та відновлення. Для досягнення необхідних результатів прогнозування використано алгоритми нечіткої логіки.
Результати дослідження. Для оцінки забрудненості водних ресурсів спроектовано інформаційну систему моніторингу, основними перевагами якої є можливість прогнозування загального стану водойм на основі фото і відео інформації, а також використання графічного інтерфейсу для перегляду біологічних, гідроморфологічних, хімічних, фізико-хімічних, специфічних забруднюючих показників водних об’єктів на карті.
Дослідження показників забруднення водойм проходило в два етапи, використовуючи апарат нечіткої логіки середовища Matlab. На першому етані з великої кількості біологічних показників, пов’язаних з фітопланктоном, гідроморфологічних показників у вигляді рівня води та взаємодії з оточуючим середовищем, хімічних показників, якими є кількість хімічних забруднюючих речовин, і фізико-хімічних показників, що визначаються температурою, наявністю кисню і фізичним станом водного об’єкту визначався поганий, середній чи добрий стан водойми стосовно названих показників. На другому етапі здійснювався прогноз стану забруднення водойми на основі проаналізованих показників і був зроблений експертний висновок про дуже поганий, поганий, помірний, добрий, дуже добрий стан.
Висновки. Розроблена інформаційна система моніторингу водних ресурсів з використанням алгоритмів нечіткої логіки використовує біологічні, гідроморфологічні, хімічні та фізико-хімічні показники. Важливим етапом є забезпечення функціональності і достатньої швидкості отримання прогнозованого результату за рахунок використання інформаційних технологій, пов’язаних з покращеною високоточною обробкою фотографій та відео, швидкою обробкою великих обсягів інформації завдяки особливостям застосування реляційних та нереляційних баз даних. Система працює коректно, відповідно до розробленої бази нечітких правил і видає результат прогнозування, який дозволяє зробити висновки про необхідні дії для покращення екологічної безпеки водних об’єктів.

УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЮ БЕЗПЕКОЮ ТА КІБЕРЗАХИСТОМ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

A. I. Ivanusa, R. L. Tkachuk, N. O. Maslova, V. I. Yashchuk, A. M. Tkachenko — чт, 19 чер 2025 00:00:00 +0300

Постановка проблеми. У сучасних умовах стрімкої цифровізації освіти питання забезпечення інформаційної безпеки та кіберзахисту в закладах вищої освіти набувають виняткової актуальності. Навчальні заклади зберігають значний обсяг конфіденційних даних, включаючи персональну інформацію студентів, працівників, результати досліджень та інтелектуальну власність. Несанкціонований доступ до таких даних може спричинити серйозні репутаційні та фінансові збитки. З огляду на це, реалізація ефективної політики інформаційної безпеки є ключовим елементом стратегії управління ризиками. Вона дозволяє регламентувати порядок обробки, зберігання та передачі інформації, запобігаючи витокам і зловживанням. Кіберзагрози, що постійно еволюціонують, потребують системного підходу до формування захисних механізмів. Політика кіберзахисту сприяє впроваджнню процедур виявлення, реагування та усунення інцидентів безпеки. Вона також забезпечує дотримання законодавчих та нормативних вимог, зокрема щодо захисту персональних даних. Реалізація зазначеної політики підвищує рівень обізнаності учасників освітнього процесу щодо інформаційної безпеки. Таким чином, формування і впровадження політики інформаційної безпеки та кіберзахисту в закладах вищої освіти є необхідною умовою стабільного та безпечного функціонування освітнього середовища.
Метою роботи є вдосконалення робочого інструментарію управління інформаційною безпекою та кіберзахистом у закладах вищої освіти шляхом ідентифікації загроз, аналізу вразливостей мережевої інфраструктури та розробки політики інформаційної безпеки на основі оцінювання ризиків, відповідно до сучасних міжнародних і національних стандартів у сфері захисту інформації.
Методи досліджень. У роботі використаний системний аналіз, спостереження, моделювання, порівняння, експертне оцінювання, ранжування, нормування, теорії ймовірностей, теорії прийняття рішень, теорії захисту інформації.
Результати. У дослідженні розглянуто процес управління інформаційною безпекою та його зв’язок із безперервністю операційних процесів. Виявлено, що відсутність ефективних заходів та політики інформаційної безпеки може поставити під загрозу безперервність повсякденної діяльності ЗВО. Особливу увагу приділено дискретності в управлінні процесами інформаційної безпеки, яка є ключовим аспектом захисту інформаційних активів. На прикладі Львівського державного університету безпеки життєдіяльності проведено аналіз засобів захисту інформації та мережевої інфраструктури, виявлено недоліки та запропоновано організаційні, програмно-технічні заходи для підвищення рівня інформаційної безпеки. Запропонована адаптивна методика аналізу технічного програмного забезпечення підходить для використання суб’єктами господарювання незалежно від їх фінансових можливостей.

МОДЕЛЮВАННЯ ЗАХИСТУ ОПЕРАЦІЙНИХ СИСТЕМ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ КІБЕРАТАК З ВИКОРИСТАННЯМ КРИТЕРІЮ ПІРСОНА

R. L. Tkachuk, O. I. Polotai, V. S. Balatska, T. B. Brych, N. P. Kukharska — чт, 19 чер 2025 00:00:00 +0300

Постановка проблеми. У сучасних умовах стрімкого розвитку цифрових технологій та зростання кількості кібератак питання ефективного захисту операційних систем набуває особливої актуальності. Традиційні засоби інформаційної безпеки часто не здатні своєчасно реагувати на новітні типи загроз, що постійно еволюціонують та ускладнюються. Однією з ключових проблем залишається недостатня ефективність методів прогнозування кібератак, що не дозволяє своєчасно виявляти потенційні вектори втручання в системи. Водночас, сучасна статистична аналітика відкриває нові можливості для розробки моделей, які здатні визначати ймовірність реалізації атаки ще до її фактичного здійснення. Одним із таких методів є використання коефіцієнта кореляції Пірсона для виявлення закономірностей між системною активністю та ймовірністю кіберінцидентів. Однак на практиці дослідження у цій сфері залишаються фрагментарними, а системний підхід до моделювання захисту з урахуванням статистичних залежностей між параметрами безпеки — недостатньо розроблений. Таким чином, постає проблема розробки комплексної моделі захисту операційних систем від кібератак, яка базується на аналізі кореляційних зв’язків між поведінковими характеристиками системи та ознаками потенційної загрози, з використанням критерію Пірсона як інструменту виявлення значущих залежностей.
Мета. Метою статті є розробка та обґрунтування моделі плану дій захисту операційних систем від кібератак шляхом виявлення кореляційних залежностей між параметрами функціонування системи та індикаторами загроз за допомогою критерію Пірсона, з подальшим застосуванням отриманих результатів для прогнозування ймовірності реалізації атак та вдосконалення систем виявлення аномалій у кіберпросторі.
Результати. У статті представлено результати дослідження, спрямованого на моделювання захисту операційних систем від кібератак із використанням критерію Пірсона як інструменту для виявлення статистично значущих зв’язків між кількісними випадками реалізації кіберзагроз щодо операційних систем різних типів. На основі отриманих результатів змодельовано план заходів із кібербезпеки для операційних систем Windows і Linux з урахуванням їх специфіки та рівнозначної вразливості до кібератак. Описано ключові напрями захисту, включно з оновленням систем, контролем доступу, моніторингом, мережевою безпекою, резервуванням та навчанням персоналу.
Висновки. Запропоноване моделювання на основі критерію Пірсона дозволяє ефективно виявляти статистичні закономірності, що передують кібератакам на операційні системи. Застосування такого підходу підвищує рівень превентивного захисту та сприяє своєчасному виявленню потенційних загроз.

КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ІНТЕГРАТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ БАЗ ДАНИХ ВРАЗЛИВОСТЕЙ У КОНТЕКСТІ СИСТЕМНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

V. I. Yashchuk, A. I. Ivanusa, N. O. Maslova, R. L. Tkachuk, T. B. Brych — чт, 19 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті розглянуто концептуальні засади інтегративного використання баз даних вразливостей у межах системного менеджменту інформаційної безпеки. В умовах стрімкого зростання кількості кіберзагроз та розширення цифрових поверхонь атаки для державних і корпоративних структур, особливої актуальності набуває потреба у систематичному, автоматизованому та контекстно-орієнтованому використанні у процесах забезпечення інформаційної безпеки.
Проблемою об’єкта дослідження є недостатня скоординованість між різними джерелами вразливостей, розрізненість форматів подання даних (наприклад, CVE, CWE, CVSS), відсутність механізмів пріоритезації у реальному часі, а також обмежена інтеграція баз даних вразливостей у діючі системи управління інформаційною безпекою, відповідно до вимог стандартів ISO/IEC 27001, NIST CSF та інших нормативних документів.
Методологічну основу дослідження становить логіко-структурне моделювання процесів збору, нормалізації, обробки, контекстуалізації та пріоритезації даних про вразливості з метою інтеграції їх у системи інформаційної безпеки. Запропоновано концептуальну модель, що включає джерела зовнішніх баз даних вразливостей (NVD, CVE, CISA KEV, Microsoft SUG тощо), модулі агрегації та нормалізації, блок контекстного аналізу з урахуванням загроз (Threat Intelligence), а також механізми пріоритезації з використанням метрик CVSS, EPSS, доступності експлойтів і зв’язку з критичними активами. Особливу увагу приділено інтеграції отриманих результатів в інфраструктуру інформаційної безпеки, включаючи SIEM, SOAR, CMDB, ITSM та інші компоненти.
Результати дослідження дозволяють здійснювати ефективну підтримку процесів прийняття рішень у сфері інформаційної безпеки, зменшити час реагування на критичні вразливості та підвищити загальний рівень кіберстійкості організацій. Здійснено порівняльний аналіз актуальних баз даних вразливостей за низкою критеріїв (наявність CVE-ідентифікаторів, підтримка CVSS, наявність калькуляторів ризику, інтеграційні можливості тощо), що дозволяє обґрунтувати вибір джерел для автоматизованого моніторингу та оцінювання ризиків.
Наукова новизна полягає у формалізації інтегративного підходу до використання баз даних вразливостей у системному менеджменті інформаційної безпеки, визначенні критичних вимог до таких баз з погляду автоматизації процесів інформаційної безпеки, а також у запропонованій логіко-структурній моделі, яка охоплює повний життєвий цикл управління вразливостями — від виявлення до реагування. Представлені результати можуть бути використані як основа для розроблення інформаційно-аналітичних платформ з моніторингу кіберризиків, побудови ризик-калькуляторів та засобів аудиту безпеки.

ТЕХНОЛОГІЯ ОТРИМАННЯ КУПРУМ(ІІ)-АМІННИХ КОМПЛЕКСІВ З МЕТОЮ ЗАСТОСУВАННЯ ЇХ ЯК АНТИПІРЕНИ-ЗАТВЕРДНИКИ В ЕПОКСИДНИХ КОМПОЗИЦІЯХ

O. I. Lavreniuk, B. M. Mykhalichko — чт, 19 чер 2025 00:00:00 +0300

В останні роки зростає інтерес до металовмісних антипіренів, які запропоновано використовувати для зниження пожежної небезпеки полімерів, зокрема композиційних матеріалів на основі епоксидних смол. Вкрай перспективними при створенні епоксидних композицій із зниженою пожежною небезпекою та регулюванні їхніх характеристик є комплексні сполуки металів. Такі антипірени можуть утворювати стабільні оксиди металів, які стають частиною карбонізованого залишку під час горіння, а також каталізувати розкладання полімеру в напрямку збільшення виходу карбонізованого залишку, який перешкоджає подальшому контакту між полімерним матеріалом та полум’ям. Ба більше, токсичні проміжні ароматичні сполуки і похідні бензену, які є основною складовою диму, в присутності металовмісних антипіренів можуть перетворюватися у більш стабільні вуглеводневі чи поліароматичні сполуки, що призводить до зниження димовиділення. Помітний ефект від застосування реакційноздатних металовмісних антипіренів проявляється навіть при невеликому їх вмісті в полімері.
Мета. Розробити ефективну технологію отримання хелатних купрум(ІІ)-амінних комплексів, встановити їх будову, що дасть змогу спрогнозувати доцільність їх використання як антипірени-затвердники епоксидних композицій.
Методи. Розробка ефективної технології синтезу хелатних купрум(II)-амінних комплексів включала емпіричний підбір співвідношення вихідних компонентів, метод їх попередньої обробки, а також визначення оптимальної температури та тривалості реакції. Для встановлення взаємозв’язку між просторовою будовою синтезованих купрум(ІІ)-амінних комплексів та їх фізико-хімічними властивостями, досліджували кристалічну структуру хелатних комплексів за допомогою рентгеноструктурного аналізу.
Результати. Купрум(ІІ)-амінні комплекси синтезували шляхом прямої взаємодії відповідної солі Сu(ІІ) з pepa, затвердником епоксидних смол. Утворення якісних придатних для рентгеноструктурного аналізу кристалів комплексу відбувалося після витримки суміші солі з аміном впродовж декількох днів за кімнатної температури. Вивчено хімічний склад, будову та кристалографічні параметри синтезованих хелатних купрум(ІІ)-амінних комплексів.
Висновки. Завдяки ефективній технології отримано низку хелатних купрум(ІІ)-амінних комплексів. Встановлено, що в молекулах комплексів атом Cu(II) утворює міцні координаційні σ-зв’язки з атомами N амінних лігандів. Виявлено, що купрум(ІІ)-амінні комплекси водночас можуть виступати як в ролі затвердників епоксидних смол, так і антипіренів. Міцність утримування аміну в комплексі є вирішальним чинником стійкості до займання та горіння полімерних матеріалів на основі епоксіамінних композицій, модифікованих купрум(ІІ)-амінними комплексами.

ДОСЛІДЖЕННЯ СКЛАДУ РЕЧОВИН ДЛЯ ВОГНЕЗАХИСТУ ДЕРЕВ'ЯНИХ БУДІВЕЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ ПРИ ЗАМІНІ ВОГНЕЗАХИСНИХ ЗАСОБІВ

A. F. Havryliuk, М. О. Haiduk — чт, 19 чер 2025 21:36:36 +0300

Постановка проблеми. На об’єктах різних форм власності, на яких здійснюються заходи державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, щороку виникають тисячі пожеж. У значній кількості випадків пожежі виникають у будівлях, в яких, відповідно до Правил пожежної безпеки в Україні, дерев’яні будівельні конструкції підлягають вогнезахисту. Вогнезахист забезпечує зниження показників пожежної небезпеки, зокрема горючості, займистості, поширення полум’я та ін.
Відповідно до Правил з вогнезахисту для деревини визначено, що основним критерієм оцінювання є група вогнезахисної ефективності, яка характеризується визначенням відсотка втрати маси деревини, підданої вогнезахисту, після проведення випробувань. Для дерев’яних будівельних конструкцій характерні способи вогнезахисту, такі як вогнезахисне просочування та обробляння.
В Україні широкого застосування набуло саме вогнезахисне просочування. Проаналізувавши якість вогнезахисту шляхом просочування було виявлено, що при виконанні повторних робіт з вогнезахисту із застосуванням засобу, відмінного від того, що використовувався під час попереднього просочування, відбувається втрата вогнезахисної ефективності. Проведені експерименти підтвердили цю гіпотезу та спонукали виокремлення цього напрямку для подальших досліджень.
Мета роботи — розкриття закономірностей впливу співвідношення складу вогнезахисної речовини на забезпечення вогнезахисту дерев’яних будівельних конструкцій при заміні вогнезахисних засобів.
Методи дослідження. У рамках наукової роботи проведено аналітичні дослідження компонентів просочувальних вогнебіозахисних речовин. Окремі речовини досліджено із застосуванням методів хімічного та рентгенофлуоресцентного аналізу. На основі ідентифікованих компонентів, а також з урахуванням результатів попередніх досліджень, сплановано та реалізовано повнофакторний експеримент.
Основні результати дослідження. Проведено повнофакторний експеримент, у межах якого визначено ключові фактори та рівні їх варіювання, що забезпечило побудову математичної моделі. На підставі цієї моделі побудовано матрицю експерименту. Реалізовано вісім експериментальних дослідів за визначеними методами, отримано числові значення втрати маси та температури займання, що дало змогу розрахувати коефіцієнти регресії.
Із використанням рентгенофлуоресцентного аналізу та методів хімічного аналізу встановлено, що найчастіше до складу вогнебіозахисних речовин входять такі компоненти: діамонійфосфат, ортофосфорна кислота та карбамід. На основі визначених компонентів методом повнофакторного експерименту розроблено оптимальне співвідношення складу вогнезахисної речовини, що забезпечує вогнезахист дерев’яних будівельних конструкцій при заміні вогнезахисних засобів. Встановлено закономірність впливу відсоткового масового значення фосфатної кислоти, карбаміду та діамонійфосфату на вогнезахист дерев’яних будівельних конструкцій — зокрема, на температуру займання та втрату маси.
Висновки. На підставі аналізу даних експериментальних досліджень, рівнянь регресії та графічних залежностей визначено співвідношення масового складу вогнезахисної речовини, що здатна забезпечити вогнезахист дерев’яних будівельних конструкцій при заміні вогнезахисних засобів, а саме: діамонійфосфат — 4%, карбамід — 6%, фосфатна кислота — 12%, вода — 78%.

ПІДВИЩЕНИЙ ПЕРЕХІДНИЙ ОПІР ЕЛЕКТРОМЕРЕЖ ЯК ПРИЧИНА ПОЖЕЖ

A. V. Bespalova, O. P. Dashkovska, O. I. Knysh, O. L. Mirus, O. B. Нornostaі — чт, 19 чер 2025 00:00:00 +0300

Постановка проблеми. Розглянуто актуальну проблему підвищеної пожежної небезпеки електромереж старих будівель Одеси та Львова, що пов’язано із зростанням електричного навантаження та наявністю ділянок з підвищеним перехідним опором (ППО). На основі аналізу електрофізичних параметрів запропоновано метод оцінювання стану електромереж, який дозволяє своєчасно виявляти аварійні ділянки із ППО.
Методика проведення досліджень. Для виявлення ділянок із підвищеним перехідним опором (ППО) у прихованих низьковольтних електричних мережах (напругою до 1000 В включно) пропонується використання діагностичного підходу, що базується на аналізі співвідношення між вхідною електричною потужністю, яка подається на навантаження споживача, та потужністю, безпосередньо спожитою цим навантаженням. Методика передбачає порівняння вхідної та вихідної напруг з розрахунком коефіцієнта пожежонебезпеки, який визначає відношення вхідної потужності до вихідної, тобто частку енергії, яка не доходить до навантаження і втрачається на нагрівання.
Результати роботи. Збільшення коефіцієнта пожежонебезпеки свідчить про наростання втрат у мережі, що, в свою чергу, може вказувати на зменшення поперечного перерізу провідників, окиснення контактів або на ділянки з критичним перехідним опором. Експериментальні дослідження електромережі з ділянками з підвищеним перехідним опором підтверджують ефективність застосування цього підходу для діагностики прихованих мереж напругою до 1000 В. Наведено фото експериментальної установки для визначення аварійного стану прихованої електричної мережі.
Наукова новизна. Запропонований підхід дає змогу запобігти виникненню пожежі у внутрішньобудинкових електромережах та зменшити ризик виникнення пожеж, спричинених тепловою дією електричної енергії, тобто мінімізувати можливість загорянь у будівлях, зокрема в об’єктах історичної спадщини.

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ІНТЕГРАЦІЇ ТЕХНОЛОГІЙ БЕЗПІЛОТНИХ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ У СФЕРУ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

чт, 19 чер 2025 00:00:00 +0300

На сьогодні дедалі актуальнішою стає проблема безпеки територій та захисту їх від масштабних надзвичайних ситуацій. Для якісного проведення моніторингу та спостереження працівники цивільного захисту почали залучати безпілотні літальні апарати, які надходять на чергування в підрозділи Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Метою статті є дослідити проблемні аспекти та розробити рекомендації для ефективної та якісної інтеграції технологій безпілотних літальних апаратів в практичну діяльність підрозділів цивільного захисту.
Методи дослідження. Дослідження проблемних аспектів та розробка рекомендацій щодо ефективної та якісної інтеграції технологій безпілотних літальних апаратів у практичну діяльність підрозділів цивільного захисту. У статті проаналізовано функції структурних підрозділів Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо залучення безпілотних літальних апаратів для прогнозування ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій та моніторингу об'єктів підвищеного ризику. У роботі розглянуто статистичні дані щодо розподілу безпілотних літальних апаратів по країні у підрозділах Державної служби України з надзвичайних ситуацій, а також розроблено блок-схему типів безпілотних літальних апаратів, що використовуються оперативно-рятувальними підрозділами Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Результати дослідження. В статті проаналізовано функції структурних підрозділів Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо залучення безпілотних літальних апаратів для прогнозування ймовірностей виникнення надзвичайних ситуацій та моніторингу небезпечних ситуацій, що в свою чергу позитивно вплине на час реагування на надзвичайну ситуацію, а також дасть можливість моніторити надзвичайну (небезпечну) ситуацію в режимі реального часу.
Результатом дослідження є запропонований ряд рекомендаційних заходів, що покращать інтеграцію системи безпілотних літальних апаратів у практичну діяльність підрозділів Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

ТЕРМІНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ В ЦАРИНІ МОДЕЛЮВАННЯ ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ

L. P. Hashchuk, P. М. Hashchuk — чт, 19 чер 2025 00:00:00 +0300

В теорії транспортних процесів і транспортних систем доволі часто доводиться оперувати термінами, зміст яких до кінця не з’ясований. Приміром, транспорт і транспортна система — це цілком різні утямки-поняття? Якщо транспорт — система, то що править за системотворний елемент чи субстрат? Маніпулюючи транспортом, ми здійснюємо транспортне виробництво (матеріально збагачуємо світ) чи надаємо корисну послугу? Що насправді є продукцією транспорту? Як об’єктивно ставитися до логістики: транспорт — це знаряддя в руках логістики, чи може навпаки? Мета дослідження полягає саме в тому, аби уточнити чи впорядкувати за допомогою надійнішої аргументації змістове наповнення перелічених утямків і термінів, широко вживаних в теорії транспортних процесів і транспортних систем.
Виявляється, що терміни «транспорт» і «транспортна система» — це номінації одного і того ж. Можна казати, що термін «транспорт» — об’єктне позначення того самого, що в пізнанні є транспортною системою. Породжує транспортну систему як таку цілком сторонній просторово-часовий чинник, який можна назвати транспортним потенціалом чи транспортним напором. Потенціали виникають через нерівномірну розосередженість цивілізаційного продукту і цивілізаційного попиту.
Транспорт є повноцінним учасником виробництва, а процес транспортування — це радше матеріальне виробництво. Сам процес транспортування нема жодного сенсу вважати продукцією. Продукцією є радше крам чи зацікавлена особа вже у пункті призначення, які в процесі транспортування вимушено перебували в статусі вантажу чи пасажира. Зокрема, транспорт бере на облавок готовий продукт «чужого» виробництва, але привозить у кінцевий пункт товар, крам — продукт «свого» виробництва. Але цілком необов’язково категорично заперечувати й сервісний аспект використання транспорту. Царина послуг і царина товарів тісно ніби сплетені в одне ціле.
Якщо логіка — це наука мислити, то логістика — це гібридна ідеологія (а може й філософія) діяння-господарювання. Транспорт повинен послуговуватись логістикою, а не навпаки. Це твердження мало б стати постулатом теорії транспортних систем, а постулати, як відомо, — це рамки науки.

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У МЕНЕДЖМЕНТІ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

D. I. Andrukhiv, O. V. Prydatko — чт, 19 чер 2025 00:00:00 +0300

Проблема: Сучасна освітня система, особливо у закладах ДСНС України, стикається з необхідністю адаптації до швидких технологічних та соціальних змін. Консервативні підходи до управління освітніми процесами, недостатній рівень цифровізації та відсутність автоматизованих систем організації навчальних заходів ускладнюють ефективне функціонування системи освіти.
Мета: Дослідження спрямоване на аналіз інтеграції інформаційних технологій у менеджмент освітніх закладів ДСНС України, визначення їх впливу на якість освітнього процесу та пропозицію шляхів оптимізації через впровадження сучасних цифрових рішень.
Методи дослідження: Використано аналіз наукових джерел, нормативно-правових актів, міжнародного досвіду, а також приклади впровадження платформ (наприклад, Indico, Open Conference System, LMS MOODLE) у закладах освіти. Застосовано методи порівняльного аналізу, системного підходу та оцінки ефективності технологічних рішень.
Основні результати дослідження: Дослідження доводить, що цифрові технології є потужним інструментом трансформації освітнього менеджменту. Вони забезпечують цілісну автоматизацію адміністративних процесів, створюють нові можливості для комунікації між учасниками освітнього процесу та відкривають доступ до інтерактивних навчальних ресурсів нового покоління. Окрему наукову цінність становить обґрунтування необхідності формування цифрової компетентності як ключової компетенції сучасних педагогічних кадрів та здобувачів, що є вирішальним чинником успішної адаптації освітньої системи до викликів цифрової епохи.
Висновок: Інтеграція інформаційних технологій у менеджмент освітніх закладів ДСНС є необхідним кроком для підвищення якості освіти, оптимізації процесів та забезпечення конкурентоспроможності випускників. Для досягнення цього необхідно розвивати інфраструктуру, вдосконалювати цифрові навички педагогічного складу та активно впроваджувати сучасні платформи.

ОПТИМІЗАЦІЯ БЕЗПЕКОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ У ПРОГРАМАХ ПІСЛЯВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ СУЧАСНИХ ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

А. M. Tryhuba, R. T. Ratushnyi, А. R. Ratushnyi, L. S. Koval, A. I. Ivanusa — ср, 18 чер 2025 12:27:26 +0300

Проблема. Обґрунтовано особливості управління конфігурацією проєктів створення пожежно-рятувальних формувань та актуальність задачі оптимізації розміщення пожежно-рятувальних підрозділів у післявоєнний період для відновлення функціонування безпекової інфраструктури. На основі аналізу стану питання в теорії та практиці встановлено, що ефективне розташування пожежно-рятувальних формувань потребує використання геоінформаційних систем для просторового аналізу територій, оцінки ризиків, ресурсних обмежень та інфраструктурної доступності. В умовах обмеженого фінансування, зміни демографічної структури та пошкоджень транспортної мережі управління проєктами створення пожежно-рятувальних формувань потребує застосування системного підходу, сучасного управлінського інструментарію та інтеграції просторових даних у процес прийняття управлінських рішень щодо розвитку безпекової інфраструктури на рівні адміністративних районів та громад.
Мета. Обґрунтування підходу та розроблення методу оптимізації розташування пожежно-рятувальних формувань у післявоєнний період із використанням сучасних геоінформаційних систем, що дозволяє підвищити ефективність прийняття управлінських рішень, забезпечити раціональне планування ресурсів, мінімізувати час реагування на надзвичайні ситуації та покращити безпеку об’єктів критичної інфраструктури в умовах обмежених ресурсів та динамічного проектного середовища.
Методи дослідження. Для вивчення особливостей післявоєнного стану територій окремих адміністративних районів використано метод статистичного оцінення соціально-демографічних та інфраструктурних характеристик, що дало змогу виокремити основні чинники їх впливу на проєктне середовище. Використано методи системного підходу, геоінформаційного аналізу, моделювання покриття територій та розв’язання задачі оптимального розміщення пожежно-рятувальних формувань. Використано методи аналізу та синтезу чинників проектного середовища, що дозволили визначити основні змінні, що формують структуру системи розміщення пожежно-рятувальних формувань на заданій території. Запропонований інструментарій базується на сучасних інформаційних технологіях. Зокрема, використано геоінформаційні системи (GIS), просторове моделювання та алгоритми оптимізації для прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо розташування пожежно-рятувальних формувань у післявоєнний період.
Основні результати дослідження. Розроблено метод оптимізації розташування пожежно-рятувальних підрозділів на заданій адміністративній території, який передбачає системне виконання 10 етапів. Цей метод передбачає використання географічних інформаційних систем (ГІС) на основі фреймворку OpenStreetMap (OSM). У основі методу покладено підхід, який дає можливість врахувати топографію місцевості заданої території, наявні пошкодження інфраструктурних об’єктів (доріг, мостів, будівель тощо), що впливає на тривалість переміщення пожежно-рятувальних формувань до місць виникнення надзвичайних подій та їх ефективне територіальне розташування. Використовується прогнозування ризиків виникнення пожеж і надзвичайних ситуацій, що лежить в основі моделювання для визначення можливих варіантів територіального розташування пожежно-рятувальних підрозділів. Оптимізація розташування пожежно-рятувальних підрозділів на заданій адміністративній території здійснюється із використанням методів кластеризації зон ризику, аналізу транспортної мережі для визначення доступності до об’єктів та алгоритмів мінімізації часу прибуття пожежно-рятувальних підрозділі на місця надзвичайної події.
Висновки та конкретні пропозиції автора. Проведене дослідження підтвердило актуальність і потребу реалізації проєктів створення пожежно-рятувальних формувань та актуальність задачі оптимізації розміщення пожежно-рятувальних підрозділів у післявоєнний період для відновлення функціонування безпекової інфраструктури. На основі досліджень розроблено метод, який базується на сучасних геоінформаційних системах, що забезпечують отримання точних та актуальних даних, що дозволяє обґрунтовувати управлінські рішення щодо оптимального розташування пожежно-рятувальних формувань у післявоєнний період із врахуванням наявних ресурсів, демографічної ситуації, стану транспортної інфраструктури та ризиків, зумовлених динамічним проектним середовищем. Використання аналітичного інструментарію на основі фреймворку OpenStreetMap дозволяє узгоджувати територіальне розташування пожежно-рятувальних формувань із змінами у проектному середовищі. Подальші дослідження слід проводити на основі використання запропонованого методу щодо визначення оптимального розташування пожежно-рятувальних формувань у адміністративних районах, які постраждали від воєнних дій. Це дасть можливість обґрунтувати рекомендації для проектних менеджерів із формування конфігурації проєктів створення пожежно-рятувальних формувань. Запропоновано інтегрувати засоби обчислювального інтелекту у процеси планування та реалізації проєктів створення пожежно-рятувальних формувань для підвищення адаптивності до динамічного проектного середовища.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ ІНФРАСТРУКТУРНИМИ ПРОЄКТАМИ РОЗВИТКУ ГРОМАД В УМОВАХ БАГАТОРІВНЕВИХ РИЗИКІВ

чт, 19 чер 2025 00:00:00 +0300

Проблема. Обґрунтовано актуальність управління проектами розвитку інфраструктури громад в умовах багаторівневих ризиків. Розглянуто три види інфраструктурних проектів (безпекові, медичні та енергетичні). На основі аналізу сучасних підходів у науці та практиці встановлено, що існуючі управлінські моделі переважно мають вузьку спрямованість, не враховують динамічне проектне середовище, що зумовлює багаторівневі ризики та не забезпечують адаптивності до проектного середовища, потреби до швидкої зміни у проектах. Враховуючи важливу роль своєчасного реагування та ефективного використання обмежених ресурсів, управління інфраструктурними проектами розвитку громад потребує мультисекторального підходу. Він інтегрує інтелектуальні методи, прогнозування ризиків і визначення пріоритетних сценаріїв реалізації проектів. В умовах динамічного проектного середовища особливо важливим є формування ціннісно орієнтованих рішень, які базуються на використанні обчислювального інтелекту та багатокритеріальної оптимізації для забезпечення стійкого розвитку громад.
Мета. Обґрунтувати підхід та розробити інтелектуальну мультисекторальну модель управління проектами розвитку безпекової, медичної та енергетичної інфраструктур громад з урахуванням багаторівневих ризиків, що дозволяє підвищити ефективність управлінських рішень, забезпечити адаптивне планування ресурсів, інтегрувати сучасні технології штучного інтелекту в процес стратегічного розвитку територій, мінімізувати наслідки небажаних подій та покращити стійкість функціонування інфраструктурних систем у динамічному проектному середовищі з обмеженим доступом до ресурсів.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети дослідження застосовано комплексний підхід, що передбачає поєднання сучасних методів аналізу, моделювання й оптимізації, а також використання інструментів штучного інтелекту й геоінформаційних технологій. Такий підхід дозволяє врахувати багатокомпонентну структуру інфраструктури громад і забезпечити міжсекторальну інтеграцію в одній моделі управління проектами розвитку безпеки, медицини та енергетики громад. Однією з основних методологічних основ є використання системного аналізу, що дає змогу виокремити взаємозв’язки між різними складовими проектів розвитку інфраструктури, оцінити їхню чутливість до зовнішніх і внутрішніх ризиків, а також встановити пріоритетність управлінських впливів. Цей підхід забезпечує цілісне бачення управлінських процесів, які відбуваються у громаді, та дозволяє виявити впливи, зосередивши увагу на важливих елементах.
Для побудови моделей взаємодії між секторами інфраструктури громад використано когнітивне моделювання, яке дає змогу візуалізувати причинно-наслідкові зв’язки, оцінювати динаміку змін у системі та прогнозувати можливі сценарії її розвитку. Пропонується використовувати методи обчислювального інтелекту, зокрема нейромережеве моделювання, нечітку логіку та алгоритми ситуаційного прийняття рішень. Ці інструменти використовуються для моделей адаптації проектів до змін проектного середовища, виявлення аномальних сценаріїв розвитку інфраструктури громад та формування рекомендацій щодо подальших управлінських дій в умовах невизначеності.
Основні результати дослідження. Розроблено концептуальну модель інтелектуального мультисекторального управління інфраструктурними проектами (безпековий, медичний та енергетичний) на рівні громад. Запропонована модель включає п’ять взаємопов’язаних рівнів: 1) інформаційне середовище; 2) офіс управління проектами; 3) портфель інфраструктурних проєктів (безпекові, медичні та енергетичні) на рівні громад; 4) результативну частину (продукти інфраструктурних проєктів); 5) формування цінності. Модель є мультисекторальною, оскільки охоплює безпекову, медичну та енергетичну складові інфраструктури громад у єдиному стратегічному просторі. До складу моделі інтегровано підсистему мультисекторального управління ризиками, що базується на побудові матриць ризику з урахуванням імовірності загроз та тяжкості їх наслідків, а також підсистему прийняття управлінських рішень, в якій використано функцію визначення інтегральної цінності. Цінність інфраструктурних проєктів розраховується на основі п’яти ключових параметрів, які стосуються рівня ризиків, тривалості реалізації, забезпечення ресурсами, доступності медичних послуг і енергетичної автономності. Також враховано специфічні пріоритети для п’яти груп стейкхолдерів – населення громади, держави, адміністрацій громади, фахівців та проєктних менеджерів, що забезпечує обґрунтоване ранжування проєктів.
Висновки та конкретні пропозиції автора. На основі запропонованої концептуальної моделі створено комп’ютерну реалізацію, що дозволяє здійснювати сценарне моделювання з використанням інструментів Python. Проведене апробування моделі на прикладі умовної громади. Це дало можливість оцінити інтегральну цінність проєктів кожного виду за трьох сценаріїв їх реалізації. У базовому сценарії проект розвитку медицини має інтегральну цінність 0,585, енергетики – 0,570, а безпеки – 0,609. За використання оптимістичного сценарію найвищу цінність має проект розвитку безпеки – 0,828, у той час як медицини і енергетики – відповідно 0,798 і 0,778. Песимістичний сценарій показує зниження показників цінності до рівня 0,419 для проекту розвитку безпеки, 0,409 для проекту розвитку медицини та 0,393 для проекту розвитку енергетики. Це підтверджує доцільність впровадження динамічних моделей управління інфраструктурними проектами розвитку громад, чутливих до змін проектного середовища. Запропонована модель дозволяє враховувати динамічні зміни у проектному середовищі, обґрунтовувати вибір пріоритетних проєктів та адаптувати портфель інфраструктурного розвитку відповідно до ресурсних і ризикових обмежень. Доцільним є подальше застосування моделі для оцінювання інфраструктурних проєктів у реальних громадах із урахуванням їх просторових, демографічних та безпекових характеристик проектного середовища.

МЕТОД КАЙДЗЕН-ВПРОВАДЖЕННЯ “ЗЕЛЕНОГО” УПРАВЛІННЯ ПРОЄКТАМИ В ОРГАНІЗАЦІЇ НА ОСНОВІ МОДЕЛЕЙ НАВЧАННЯ ТА ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

O. V. Verenych, S. A. Dvorskyi — чт, 19 чер 2025 00:00:00 +0300

Проблема. Сучасний етап розвитку галузі управління проєктами та програмами вимагає розробки нових підходів для відповіді на серйозні виклики, що постають перед галуззю. Один з таких викликів – руйнування екосистеми, що пов’язане із людською діяльністю та вичерпністю ресурсів. У таких умовах особливої актуальності набуває науковий напрямок щодо забезпечення екологічності, невичерпності і стійкості діяльності проєктно-орієнтованих підприємств. Механізмом такого забезпечення може виступати “зелений” проєктний менеджмент, який пропонується авторами у якості концепції і окремих артефактів.
Мета. Метою розвитку концепції “зеленого” проєктного менеджменту є розробка відповідних принципів, моделей та методів, які б забезпечили можливість реалізації проєктів “зеленої” трансформації для проєктно-орієнтованих підприємств при переході їх до “зеленого” підприємництва. Метою цього дослідження є розробка принципів та моделей “зеленого” проєктного менеджменту, а також розробка методу кайдзен-впровадження “зеленого” управління проєктами в організації на основі моделей навчання та штучного інтелекту.
Методи дослідження. У цьому дослідженні застосовувалися загальнонаукові методи аналізу і синтезу, теорія систем і системний підхід для декомпозиції загальної задачі на підзадачі, теорія класифікації для доповнення моделі класифікації проєктів, теорія життєвих циклів, управління процесами та управління проєктами для розробки моделі життєвого циклу запропонованого методу, метод SWOT аналізу для загальної характеристики проведеного дослідження.
Основні результати дослідження. Проведено аналіз наукових досліджень у галузі “зеленого” підприємництва і ощадливого управління проєктами, зокрема Lean production та Lean project management. Запропоновані принципи кайдзен-орієнтованого “зеленого” управління проєктами. У подальший розвиток моделей класифікації методів управління проєктами з урахуванням пропонованої галузі досліджень, запропоновано додаткові ознаки класифікації таких методів та різновиди методів у їх межах. У подальший розвиток тезаурусу управління проєктами запропоновані визначення термінів “зелений” проєктний менеджмент”, “кайдзен-орієнтовані моделі і методи “зеленого” проєктного менеджменту”, “проєкти “зеленої” трансформації”. Вперше запропоновано метод кайдзен-впровадження “зеленого” управління проєктами в організації на основі моделей навчання та штучного інтелекту, проведено SWOT аналіз запропонованого підходу.
Висновки. Виконання задачі виживання як проєктно-орієнтованих організацій, так і екосистеми в цілому має бути забезпеченим усвідомленим рухом у цьому напрямку. Шляхом виконання такої задачі є перехід організацій до “зеленого” підприємництва і управління проєктами такого переходу з використанням принципів, моделей та методів “зеленого” проєктного менеджменту. У цьому дослідженні пропонується такий підхід та проведено його SWOT аналіз, за результатами якого можна зробити висновок про перспективність подальших розробок у напрямку “зеленого” проєктного менеджменту та доцільність їх практичного впровадження. Сформульовано вектори подальших досліджень у обраному напрямку: подальша розробка моделей і методів “зеленого” проєктного менеджменту, розробка моделей впровадження та адаптації (тейлорінгу) моделей і методів “зеленого” проєктного менеджменту у діяльність проєктно-орієнтованих та проєктно-керованих організацій, розробка моделей навчання персоналу моделям і методам “зеленого” управління проєктами, розробка моделей нейронних мереж для забезпечення збільшення ефективності залучення штучного інтелекту до вирішення задач проєктів і програм “зеленої” трансформації.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ

М. Сорочич — чт, 19 чер 2025 00:00:00 +0300