Львівський філологічний часопис

АКАДЕМІЧНЕ ПИСЬМО В АНГЛОМОВНИХ ТА УКРАЇНОМОВНИХ НАУКОВИХ СТАТТЯХ: СТРУКТУРНІ, ЗМІСТОВІ ТА ЖАНРОВО-СТИЛІСТИЧНІ ПАРАМЕТРИ

2026-05-15T07:55:06+03:00

Статтю присвячено комплексному аналізу особливостей академічного письма в англомовних та україномовних наукових журналах у контексті глобальних і локальних трансформацій наукової комунікації. Зростання глобалізаційних процесів, активне використання англійської мови як міжнародного академічного стандарту та інтеграція української науки у світовий дослідницький простір зумовлюють потребу в заповненні дослідницької ніші, пов’язаної з порівняльним вивченням структурних, змістових і стилістичних параметрів наукових статей. Метою дослідження є виявлення ключових чинників, що формують жанрову організацію та стиль наукового тексту в умовах посилення вимог міжнародних редакційних політик. Методологічну основу становлять: жанрово-стилістичний аналіз, спрямований на виявлення композиційних схем і риторичних ходів; контрастивний дискурс-аналіз, застосований для зіставлення англомовних та україномовних текстів, а також елементи кількісного аналізу, що дало змогу виокремити частотні та структурні показники мовної організації статей. Матеріалом слугували сучасні статті з провідних англомовних і українських видань гуманітарного та соціогуманітарного профілю. Установлено, що англомовна традиція академічного письма орієнтується на стандартизовані формати подання матеріалу, прозорість аргументації та послідовне формування авторського голосу. Українська академічна практика перебуває на етапі поєднання національних дискурсивних особливостей з адаптацією до міжнародних моделей, активніше впроваджуючи вимоги щодо когерентності, логічної організації тексту та етичності академічного викладу. Результати дослідження підтверджують, що академічне письмо є динамічним багаторівневим явищем, яке формується під впливом глобальних стандартів, локальних традицій та сучасних цифрових тенденцій, і потребує подальших міждисциплінарних студій.

МЕТОДОЛОГІЙНІ ПАРАДИГМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ХУДОЖНЬОГО МОНОМОДАЛЬНОГО ТЕКСТУ В ЦИФРОВУ ДОБУ: СТИЛЬОВА ДОМІНАНТА МЕТАМОДЕРНІЗМУ

2026-05-15T07:55:07+03:00

Стаття присвячена теоретико-практичному опису художнього мономодального тексту метамодернізму у дзеркалі сучасних наукових підходів у контексті викликів цифрової доби. Здійснено переосмислення класичних та новітніх методологічних платформ, що дозволило довести змістовність мономодального аналізу в умовах панування метамодерністської мультимодальності. Британський метамодернізм – це не просто літературна мода, а й культурна реакція на виклики XXI століття. Якщо постмодернізм вичерпав себе в іронії та нескінченному висміюванні всього підряд, то метамодернізм намагається повернути в літературу смисл, емоцію та глибокодумність, не відмовляючись при цьому від інтелектуальної складності. У сучасній лінгвістиці більшість текстів у XXI столітті є мультимодальними (поєднують текст, зображення, гіперпосилання, звук). Мономодальний текст – це чистий вербальний текст, який використовує один семіотичний канал – слово. У контексті метамодернізму вибір мономодальності став свідомим жестом через відмову від цифрового шуму та візуальних ефектів на користь глибинного занурення в мову художнього світу. У статті деталізовано текстовий підхід, де текст постає як комунікативна подія із визначеними критеріями текстуальності, а також акцентовано на текстовому, синтаксичному й стилістичному рівнях, де архітектуру речення та палітру мовних засобів розглянуто як інструменти контролю читацького сприйняття та створення емоційного тла стильової домінанти роману “Північна вода” (The North Water) Ієна Мак-Ґвайра (Ian McGuire) – похмурого, жорстокого і вкрай атмосферного трилера, події якого розгортаються в середині XIX ст. Це історія про виживання, людську ницість та зіткнення цивілізації з первісним хаосом Арктики. Висновки статті підкреслюють, що попри цифровізацію, вербальний канал надалі зостається фундаментальним у творенні художньої реальності. Методологійний інструментарій, описаний у статті, забезпечує багатовимірне розуміння того, як лінгвістичні сигнали видозмінюються у складні когнітивні моделі у свідомості читача. Дослідження пропонує алгоритм аналізу, що інтегрує класичну філологічну традицію з новітніми цифровими гуманітарними студіями.

ЛЕКСИКО-ПРАГМАТИЧНІ МАРКЕРИ У СУЧАСНОМУ ІСПАНСЬКОМУ ПІСЕННОМУ ДИСКУРСІ

2026-05-15T07:55:08+03:00

У статті досліджуються лексико-прагматичні маркери, що функціонують у сучасному іспанському пісенному дискурсі. Актуальність роботи зумовлена необхідністю ґрунтовного аналізу пісенних текстів як специфічного різновиду медійного дискурсу, що поєднує мовні, музичні та культурні компоненти для здійснення ефективного впливу на слухача. Метою дослідження є виявлення та аналіз лексико-прагматичних особливостей іспанських пісень на матеріалі композицій, представлених на міжнародному конкурсі “Євробачення” у 2001–2024 роках. Було виокремлено шість основних груп лексико-прагматичних маркерів: займенники першої особи, елементи прямої адресації, імперативні форми, повтори, емоційно маркована лексика та метафоричні вислови. Результати дослідження демонструють, що найбільш репрезентативними у корпусі є займенники першої особи та засоби прямої адресації, що вказує на домінування персоналізованої та діалогічної моделі висловлювання у сучасному іспанському пісенному дискурсі. Встановлено, що займенники першої особи забезпечують високий ступінь суб’єктивізації пісенного мовлення, створюючи ефект особистої сповіді, інтимності або маніфестації самовизначення. Елементи прямої адресації дозволяють конструювати у тексті уявного співрозмовника, перетворюючи пісню на форму активної соціальної взаємодії між виконавцем і слухачем. Імперативні форми виступають дієвим інструментом директивності, характер якої варіюється від емоційного благання до ігрового залучення аудиторії. Окрему увагу приділено ролі повторів як прагматичного механізму акцентуації смислів, підтримання ритмічної структури та посилення емоційного впливу на слухача. Доведено, що лексико-прагматичні маркери є ключовим механізмом організації пісенного дискурсу, де мовні одиниці виконують як естетичну, так і важливу комунікативно- прагматичну функції. Наукова новизна отриманих результатів полягає в систематизації прагматичних стратегій сучасного іспанського пісенного дискурсу, тоді як практичне значення роботи зумовлене можливістю використання її матеріалів у курсах з прагмалінгвістики, стилістики іспанської мови та теорії міжкультурної комунікації.

ВИРАЖЕННЯ ЗНАЧЕННЯ КІЛЬКОСТІ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ XVІ–XVII СТ. (НА МАТЕРІАЛІ КИЇВСЬКИХ ТЕСТАМЕНТІВ)

2026-05-15T07:55:08+03:00

Стаття присвячена проблемі побутування числівника і назв на позначення кількості в українській мові на порубіжжі XVІ–XVII ст. У роботі удокладнено напрацювання про вживання числівників і кількісних іменників в діахронії; звернено увагу на ще не опрацьовані лексикографічно джерела, які можуть слугува- ти доповненням до Картотеки Словника української мови XVІ – І пол. XVII ст. Здійснено детальний аналіз власне-кількісних числівників, зафіксованих у тестаментах міщан і шляхтичів Києва окресленого періоду. Зібраний матеріал засвідчує, що з плином часу система рахунку зазнала змін, а формування числівникової парадигми відмінювання ще не досягло завершального етапу. З’ясовано, що в цей період у заповітних доку- ментах могли співіснувати давні і нові числівникові утворення. Приклади вживання старих відмінкових форм числівників засвідчують їхній зв'язок за походженням з іменниками, займенниками чи прикметни- ками, адже не в усіх оприявлених формах простежено нейтралізацію категорії числа і категорії роду. Виокремлено особливості написання числівників і зафіксовано рефлексацію *ę у ненаголошеній позиції в е, що була однієї з рис поліської говірки і поширилася на інші території північноукраїнського наріччя, а згодом увійшла в нормативний орфографічний узус писарів Великого Князівства Литовського. На основі вивчення тестаментів окреслено структуру числівників і встановлено, що більшість словосполучень, утворених із двох числових назв, становила складні числівники або складені зі сполучниковим чи безспо- лучниковим сурядним зв’язком. У статті зроблено наступні висновки про те, що числівникова система української мови означеного часу успадкувала від попереднього періоду способи вираження кількісних по- нять, використовувала паралельно стару і нову словозміну числівника, а також такі числівникові форми, що мали живомовний характер і донині зберігаються як діалектні вияви на території поліського ареалу

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПОСТІРОНІЇ У ФІЛОСОФСЬКО-ЕСТЕТИЧНИХ КООРДИНАТАХ МЕТАМОДЕРНІСТСЬКОГО ТЕКСТУ

2026-05-15T07:55:09+03:00

Статтю присвячено дослідженню феномену постіронії як ключового елемента авторського стилю письма в метамодерністському художньому тексті. Актуальність теми зумовлена трансформацією естетичних та прагматичних стратегій у творах метамодерністської літератури, де постіронія постає як один з ключових елементів авторської поетики, аналіз якої потребує комплексного методологічного підходу. У статті акцентовано, що авторська постіронія зумовлена «коливанням» між іронічною дистанцією та щирими рефлексіями, а тому стає культурним маркером метамодернізму і набуває статусу визначальної категорії сучасної епохи. Простежено, що постіронія виходить далеко за межі художнього світу твору, охоплюючи різні сфери суспільно-гуманітарного знання, стаючи суспільним транскультурним явищем. Окреслено місце постіронії у сучасній системі цінностей як своєрідного способу комунікації, коли всі учасники метамодерністського середовища висловлюються щиро та здатні знайти спільну мову. Схарактеризовано концепцію «структури почуття» та ідеї Нової Щирості, які забезпечують емоційну проникність художнього тексту, збагачуючи читацький досвід. У роботі визначено основні методологічні підходи до вивчення постіронії в межах метамодерністського художнього тексту: постстуктуралістський, що забезпечує інтерпретацію постіронічного художнього тексту завдяки читацькій компетенції з урахуванням множинності текстових смислів; наратологічний, що дає можливість визначити поліфонічність нараторів як ключову наративну ознаку художнього тексту та простежити нелінійні ризоматичні звʼязки між персонажами, прагматичний, що дозволяє проаналізувати постіронічно марковану репліку одночасно у щирих, іронічних, серйозних та глузливих тональностях; трансдисциплінарний, що передбачає аналіз постіронії в інтеграції філософських, літературознавчих, лінгвістичних та інших релевантних методів з метою комплексного її осмислення як філософсько-естетичного феномену. Наукова розвідка демонструє, що окреслені методологічні підходи забезпечують багатошаровий аналіз постіронії у метамодерністському художньому тексті як його стильової домінанти. Зʼясовано, що лише методологічні підходи у сукупності своїх аналітичних ракурсів та інтерпретативного ресурсу уможливлюють різностороннє дослідження текстових та позатекстових механізмів творення авторської постіронії у проаналізованих художніх текстах.

ВЕРБАЛІЗАЦІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОХІДНОСТІ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ У КРИЗОВІЙ МЕДИЦИНІ: ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ ТА ДИСКУРСИВНІ АСПЕКТИ

2026-05-15T07:55:10+03:00

У кризовій медицині ефективне забезпечення прохідності дихальних шляхів потребує не лише технічної компетентності, а й чіткої, структурованої та скоординованої вербальної комунікації. В умовах підвищеного ризику, зокрема у відділеннях екстреної медичної допомоги, на догоспітальному етапі, у зонах бойових дій та під час масових надзвичайних ситуацій, мова функціонує як операційний інструмент, що структурує клінічні дії, підвищує колективну ситуаційну обізнаність та сприяє командній координації. Комунікація в таких умовах має бути лаконічною, однозначною та стандартизованою з метою мінімізації затримок і запобігання непорозумінням, які можуть негативно вплинути на результати лікування пацієнтів. У статті досліджується вербалізація забезпечення прохідності дихальних шляхів у кризовій медицині з перекладацького та дискурсивного підходів. Дослідження інтегрує результати симуляційних досліджень, дискурс-аналізу, прикладної лінгвістики та досліджень клінічної комунікації з метою виявлення ключових мовних моделей і комунікативних стратегій, що використовуються в умовах обмеженого часу. У межах аналізу визначено імперативні конструкції, редукований синтаксис і стандартизовану термінологію як ключові лінгвістичні особливості комунікації, пов’язаної із забезпеченням прохідності дихальних шляхів. Ці мовні характеристики забезпечують швидкий і однозначний обмін інформацією, підтримують процеси прийняття рішень та підвищують ефективність командної роботи у складних клінічних умовах. У дослідженні також розглядаються дискурсивні структури, зокрема онлайн-коментарі, метакоментарі та офлайн-коментарі, які сприяють організації командної взаємодії, координації дій і прийняттю клінічних рішень. Ці дискурсивні елементи формують спільні ментальні моделі серед членів команди та забезпечують ефективний розподіл завдань. З перекладацького погляду дослідження акцентує увагу на труднощах, пов’язаних із термінологічними розбіжностями, міждисциплінарною комунікацією та багатомовними контекстами кризової медицини. Отримані результати підкреслюють важливість стандартизованих комунікаційних моделей, мнемонічних структур і когнітивних підказок як ключових інструментів підвищення ефективності комунікації, зниження когнітивного навантаження та забезпечення безпеки пацієнтів у високоризикових медичних умовах.

ОСОБЛИВОСТІ УТВОРЕННЯ ТА ПЕРЕКЛАДУ ТЕРМІНІВ ГАЛУЗІ ОСВІТИ (НА МАТЕРІАЛІ ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ З МОВНОЇ ОСВІТИ)

2026-05-15T07:55:10+03:00

У статті здійснено комплексний аналіз специфіки утворення та перекладу англомовної термінології галузі освіти на матеріалі базового європейського документа «Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти» (Common European Framework of Reference for Languages – CEFR). Надзвичайна актуальність цього дослідження безпосередньо зумовлена нагальною необхідністю уніфікації та стандартизації освітніх норм у контексті активної інтеграції України до європейського освітнього та наукового простору. Крім того, вагомим чинником є нещодавня імплементація Закону України про застосування англійської мови як мови міжнародного спілкування, що вимагає максимально точного розуміння та відтворення фахових педагогічних дескрипторів. Головною метою роботи є виявлення ключових структурно-семантичних особливостей новітніх освітніх термінів та визначення найоптимальніших перекладацьких стратегій для їх адекватного відтворення українською мовою. У процесі дослідження, спираючись на метод суцільної вибірки з оригінального тексту та його офіційного перекладу, було детально проаналізовано 100 репрезентативних термінологічних одиниць. Кількісний та якісний аналіз переконливо засвідчив, що найбільш продуктивною словотвірною моделлю в сучасній англомовній освітній терміносистемі є складні терміни, частка яких становить 55%. Це логічно пояснюється загальною тенденцією англійської мови до лексичної компресії та прагненням максимально точно деталізувати багатокомпонентні педагогічні поняття. Прості терміни складають 29% вибірки, тоді як на терміни-словосполучення та різноманітні абревіатури припадає по 8% відповідно. Окрему увагу в розвідці приділено аналізу ефективності застосування різних способів перекладу. Встановлено, що для усталених понять найкраще підходять традиційні словникові еквіваленти. Водночас значний масив інтернаціоналізмів потребує використання транскодування та калькування. Для роботи з безеквівалентною або вузькоспеціалізованою лексикою перекладачі змушені вдаватися до контекстуальної заміни та розгорнутого описового перекладу, що дозволяє уникнути змістових втрат. Зроблено обґрунтований висновок, що досягнення повної еквівалентності неможливе без глибокого розуміння широкого фахового контексту. Практична цінність здобутих результатів полягає в тому, що вони можуть слугувати надійною базою для укладання новітніх спеціалізованих англо-українських словників і глосаріїв, конче необхідних сучасним вітчизняним освітянам та перекладачам.

КАТАСТРОФА ЯК КОСМІЧНА РІВНОВАГА: ФІЛОСОФІЯ БАЛАНСУ В ТЕОЛОГІЇ ІНДУЇЗМУ ТА РЕЛІГІЙНИХ ПРАКТИКАХ БАЛІ Й ІНДОНЕЗІЇЇ

2026-05-15T07:55:11+03:00

У статті досліджено концептуалізацію понять «катастрофа», «лихо» та «зло» в індуїстській теології та їхнє практичне втілення в релігійних культурах Індонезійського архіпелагу, найповніше представлених у балійському індуїзмі. На противагу панівній західній тенденції трактувати катастрофу як чисте заперечення – порушення космічного порядку, що підлягає подоланню або усуненню – у цьому дослідженні стверджується, що індуїстські за походженням космологічні системи Індонезії артикулюють принципово іншу онтологічну позицію. Згідно з нею, катастрофи, руйнівні сили та прояви того, що західні категорії класифікують як «зло», є не відхиленнями, які мають бути викорінені, а необхідними генеративними полюсами в динамічній структурі космічного балансу. Спираючись на теологічні концепти дгарми, карми, маї та балійські принципи Рва Бхінеда (дві невід’ємні протилежності) і Секала-Ніскала (континуум видимого й невидимого), у роботі проведено порівняльний кроскультурний аналіз, що вписує індонезійську релігійну практику в ширші межі індуїстської космології, водночас акцентуючи увагу на її самобутніх локальних інтерпретаціях. Методологія дослідження ґрунтується на методі «пильного читання» (close reading) першоджерел – теологічних та етнографічних праць – у поєднанні з якісною інтерпретацією ритуальних практик, текстових традицій та філософської аргументації. Результати дослідження свідчать, що в межах цієї космологічної моделі катастрофа функціонує не як розрив, а як резонанс – динаміка, що відновлює, підтримує та безперервно регенерує рівновагу між людством, природою та космосом.

МОРАЛЬНЕ БАЧЕННЯ ПРОТИ ПІКАРЕСЬКОЇ АМОРАЛЬНОСТІ: КРИТИЧНА ОЦІНКА ДЖОЗЕФА ЕНДРЮСА ГЕНРІ ФІЛДІНГА

2026-05-15T07:55:12+03:00

Англійський роман можна простежити до творів Даніеля Дефо, який писав пригодницькі романи, але він не винайшов роман у власному сенсі. У його романах головним недоліком була характеристика персонажів, оскільки він зосереджувався лише на історії. Він відомий, перш за все, своїм мистецтвом оповіді. Аддісон і Стіл, піонери періодичних есе, приділяли певну увагу характеристиці персонажів. «Подорожі Гуллівера», твір, заснований на пригодницькому дусі головного героя, також не можна класифікувати як художню літературу. Після цього відбулася поява чотирьох коліс роману, в якому Семюел Річардсон, як перший романіст, виразник свого часу, задав новий тон, напрямок та імпульс англійській художній літературі. Він відомий як провідний романіст передового рівня, який зробив гідні заслуги англійському роману, але водночас у його творах можна побачити деякі слабкі сторони. Він не базував свою філософію на широких спостереженнях чи обґрунтованій філософії. У своїх творах він зображував сентиментальні та патетичні сцени. Більшість його недоліків усунув Генрі Філдінг, який написав роман випадково. На відміну від сентименталізму Річардсона, Філдінг відомий як романіст, який у своїх творах представив ґрунтовний, правдоподібний реалізм. Він зобразив життя, повне бід, зловживань, слабкостей та недоліків, синтезуючи всі верстви суспільства. У своїх творах він виступав як соціальний реформатор, головною метою якого було здійснення соціальних перетворень. Поряд з реалістичними деталями, головна зброя, яку він використовував, – іронія, сарказм, бурлеск, сатира та глузування – також є засобом для здійснення соціальних змін

ТЕРМІНОЛОГІЯ СФЕРИ БЕЗПЕКИ У ХІМІЧНОМУ ТА РАДІОЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ: ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧИЙ АСПЕКТ

2026-05-15T07:55:12+03:00

У статті розглянуто лінгвістичні та перекладознавчі особливості термінології сфери безпеки у хімічному та радіологічному дискурсі. Дослідження зосереджене на англомовних термінах, що позначають загрозу, ризик і запобіжні дії, які є невід’ємними компонентами професійної комунікації в міжнародному контексті безпеки та реагування на надзвичайні ситуації. Ця термінологія характеризується високою семантичною насиченістю та функціональною варіативністю, що ускладнює точний переклад і забезпечення термінологічної послідовності в міждисциплінарному середовищі. Метою дослідження є виявлення та систематизація основних стратегій перекладу хімічної та радіологічної термінології шляхом аналізу їхньої семантичної та функціональної специфіки, з особливим акцентом на розмежуванні понять “safety” та “security” у спеціалізованих англомовних джерелах. Матеріали дослідження становлять авторитетні англомовні глосарії та термінологічні ресурси міжнародної нормативної практики, зокрема Глосарій МАГАТЕ з безпеки (видання 2022 року) та практичні навчальні посібники, такі як Курс із хімічної безпеки Мічиганського університету. Особливу увагу приділено дефініціям, контекстуальному вживанню та галузевим особливостям цих джерел, що дає змогу здійснити комплексний аналіз поняттєвих і функціональних меж термінології безпеки. Методологічна база поєднує семантичний і зіставний аналіз із методами описового перекладознавства. У роботі досліджується передача ключових понять, пов’язаних з оцінкою небезпек і запобіжними заходами, через термінологічну еквівалентність, модуляцію, експлікацію та описовий переклад з метою подолання семантичної асиметрії між мовами. Результати свідчать, що переклад термінології сфери безпеки потребує не лише лінгвістичної компетентності, а й розуміння семантичних основ дискурсу безпеки. Отримані дані підкреслюють важливість стратегічного підходу до перекладу термінології, що забезпечує точність, функціональну адекватність і термінологічну послідовність. Дослідження робить внесок у орієнтовані на переклад термінологічні студії та може бути корисним для перекладачів, дослідників і студентів, які працюють зі спеціалізованими текстами з питань безпеки та реагування на надзвичайні ситуації

МОДУСИ ТА МЕХАНІЗМИ КОНСТРУЮВАННЯ ІДЕНТИЧНОСТІ БРЕНДУ У МУЛЬТИМОДАЛЬНОМУ ДИСКУРСІ

2026-05-15T07:55:13+03:00

Роботу присвячено комплексному аналізу бренду Skittles на матеріалі рекламних кампаній 1980 – 2025 рр. Дослідження здійснено на підставі низки прийомів та методів, зокрема: суцільної вибірки, індукції та дедукції, аналізу й синтезу, описового, порівняльного, контекстологічного, семантико-стилістичного. Встановлено, що упродовж історії функціонування у сучасному англомовному масмедійному комунікативному просторі аналізований бренд суттєво еволюціонував за рахунок трансформації первинно закладеного перцептивного досвіду в соціальний. Обґрунтовано, що конструювання смислу відбувається завдяки симбіозу вербальних та невербальних модусів, кожен з яких виконує свою роль. На основі ключової слоган-формули Taste the Rainbow зʼявилися нові – Experience the Rainbow, Touch the Rainbow, в яких збережено смисловий центр Rainbow, який, з одного боку, зберігає історичну сталість, а з іншого – уможливлює семантичну варіативність. Окреслено диференційні ознаки невербальних модусів як комунікативно значущих та семантично навантажених одиниць, покликаних увиразнити ідентичність бренду й підтримати його впізнаваність. Резюмовано, що жоден з модусів не можна вважати ключовим, оскільки кожен з них має свою вагу та покликаний симбіотично увиразнювати зміст. Значну увагу сфокусовано на механізмах смислотворення бренду Skittles, зокрема, мультимодальній метафорі, що актуалізується вербальними та невербальними засобами. Наголошено, що в основі цієї метафори лежить базова метафорична модель EXPERIENCE/EMOTION IS A PHYSICAL SUBSTANCE. Простежено актуалізацію архетипних моделей Trickster/Fool. Виявлено, що у сучасній комунікативній стратегії домінує гра, абсурд, іронія, що істотно трансформує уявлення про бренд, його місію та цінності. Проілюстровано процеси ресемантизації та реконтекстуалізації значень як реакцію на виклики ХХІ століття. Аналіз бренду здійснено завдяки залученню низки інструментів, що уможливили комплексне декодування істинних смислів в еволюційному вимірі крізь призму усіх залучених модусів, архетипних моделей, семантичних та стилістичних маркерів.

ФОРМУВАННЯ ЛІНГВІСТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕРЕКЛАДАЧА У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ (АНГЛІЙСЬКА/УКРАЇНСЬКА ПАРА)

2026-05-15T07:55:13+03:00

У статті досліджено методологічні особливості навчання галузевого перекладу для мовної пари англійська/українська у сфері цивільного захисту у зіставленні з навчанням іноземної мови. Актуальність дослідження зумовлена зростанням потреби у висококваліфікованих перекладачах, здатних забезпечувати точну та оперативну міжмовну комунікацію в умовах надзвичайних ситуацій, обмеженого часу та підвищеної відповідальності. Метою статті є виявлення методологічних відмінностей між зазначеними видами навчання через призму специфіки перекладацької компетентності перекладачів (для мовної пари англійська/українська). У роботі проаналізовано сучасні теоретичні підходи до розуміння перекладацької компетентності, а також окреслено внесок українських дослідників у розвиток цієї проблематики. Встановлено, що перекладацька компетентність у сфері цивільного захисту є інтегрованою багаторівневою системою, яка охоплює білінгвальну, термінологічну, жанрово-стилістичну, стратегічну, інструментальну та професійну компетенції. Доведено, що саме їхня взаємодія забезпечує адекватність, точність і функціональну відповідність перекладу в умовах кризової комунікації. Особливу увагу приділено термінологічній компетентності як базовому компоненту, що забезпечує точність перекладу спеціалізованих текстів. Обґрунтовано доцільність застосування комплексу методологічних підходів, зокрема комунікативного, автентичного, корпусного, технологічно орієнтованого та принципу поступового ускладнення, які у взаємодії сприяють ефективному формуванню перекладацької компетентності. Запропоновано термінологічно спрямовані вправи (ідентифікація термінів, створення тематичних глосаріїв), що інтегрують аналітичні, дослідницькі та цифрові навички. Доведено, що використання електронного навчального середовища підвищує ефективність засвоєння спеціалізованої лексики та розвитку професійних умінь. Результати дослідження підтверджують необхідність розробки спеціалізованих методик навчання перекладу у сфері цивільного захисту з урахуванням її термінологічної, жанрової та функціональної специфіки

НАРАТИВНІ СТРАТЕГІЇ ТА ЛІТЕРАТУРНІ ЗАСОБИ, ЩО ВИРАЖАЮТЬ ТРАВМУ В РОМАНІ ТОНІ МОРРІСОН «КОХАНА»

2026-05-15T07:55:14+03:00

У цій статті розглядається репрезентація травми в романі Тоні Моррісон «Кохана» (1987) та досліджується, як наративна структура та стилістичні прийоми слугують структурними еквівалентами травматичного досвіду в художній літературі. Хоча попередні наукові дослідження широко розглядали травму як тематичний елемент роману, аналіз того, як конкретні літературні прийоми формально відтворюють травму та впливають на сприйняття читача, залишається недостатньо розробленим. Заповнюючи цю прогалину, дослідження поєднує досягнення теорії травми, зокрема роботи Кеті Карут та Джудіт Герман, з наратологічним та стилістичним аналізом. Методологічно робота спирається на постколоніальний підхід, уважне читання, поетичний та інтерпретаційний текстовий аналіз, що включає концепції фрагментації, темпоральності та наративного голосу. Досліджено ключові літературні прийоми: нелінійний розвиток сюжету, аналепсис, потік свідомості, внутрішній монолог та елементи магічного реалізму, а також теоретичні основи індивідуальної, колективної та міжпоколінної травми, включаючи концепцію постпам'яті Маріанни Гірш. Результати дослідження демонструють, що наративні стратегії Т. Моррісон не лише зображують травму, але й активно відтворюють її когнітивні та афективні структури. Фрагментована хронологія роману відображає нав’язливий та повторюваний характер травматичної пам’яті, тоді як зміни в оповідному тоні та формі відображають різноманітні психологічні реакції – репресію, дисоціацію та емоційну дезінтеграцію. Постколоніальний аналіз показує, що «Кохана» розширює межі травми за межі індивідуального досвіду, вписуючи її в історичну та культурну спадщину рабства та його передачу через покоління. Показано, що роман Т. Моррісон чинить опір лінійним моделям одужання та кидає виклик традиційній наративній когерентності, натомість пропонуючи комплексне представлення травми як довгострокового, багатовимірного явища. Дослідження робить внесок у травматологічні та літературні дослідження, підкреслюючи нерозривний зв’язок форми, пам’яті та історичного досвіду в артикуляції травми

ТЕХНОЛОГІЇ ПОСТРЕДАГУВАННЯ МАШИННОГО ПЕРЕКЛАДУ

2026-05-15T07:55:15+03:00

У статті розглянуто технології постредагування машинного перекладу у перекладі технічної документації з особливою увагою до продуктивності, якості перекладу та професійного досвіду перекладачів. Актуальність дослідження зумовлена зростанням використання MTPE у технічній комунікації, де насиченість термінологією, складний синтаксис і функціональна точність роблять перекладацькі помилки особливо значущими. Дослідження ґрунтується на змішаному дизайні, що поєднує кількісний аналіз ефективності постредагування з якісним вивченням рішень і сприйняття перекладачів. Одинадцять професійних перекладачів, які працювали з мовними парами англійська – українська та англійська – французька, здійснювали постредагування автентичних фрагментів посібників користувача програмного забезпечення, API-документації та статей із усунення технічних несправностей. Зібрані дані охоплювали час, витрачений на кожен сегмент, моделі редагування та підсумкову якість перекладу, оцінену незалежними експертами. Напівструктуровані інтерв’ю додатково дали змогу з’ясувати, як перекладачі виявляють помилки, працюють із технічною термінологією та оцінюють баланс між продуктивністю та якістю. Результати засвідчують, що ефективність постредагування істотно варіюється залежно від типу контенту: API-документація виявилася найшвидшою в опрацюванні, тоді як матеріали з усунення несправностей потребували найбільших зусиль і, в окремих випадках, постредагувалися повільніше, ніж перекладалися з нуля. Хоча більшість постредагованих сегментів досягла прийнятного рівня якості, стійкими проблемами залишалися термінологічна неузгодженість, порушення плавності викладу та тонкі семантичні спотворення. У дослідженні також виявлено помилки, зумовлені машинним перекладом, які залишалися непоміченими, оскільки згенеровані машиною варіанти видавалися правдоподібними. Особливо важливим результатом є те, що знання технічної предметної галузі суттєво впливають як на продуктивність, так і на якість, оскільки, перекладачі з релевантною фаховою підготовкою працювали ефективніше й демонстрували вищу впевненість у процесах MTPE. У статті зроблено висновок, що постредагування у технічному перекладі слід розуміти не як суто механічне виправлення машинного результату, а як когнітивно напружену й професійно складну діяльність, що вимагає мовної компетентності, технологічної обізнаності та предметно-галузевих знань

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ФРАНЦУЗЬКИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ В АНГЛОМОВНІЙ ВІЙСЬКОВІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ

2026-05-15T07:55:15+03:00

У статті здійснено комплексний аналіз французьких лексичних запозичень в англомовній військовій термінології у функціональному аспекті, з акцентом на їхню експресивність та прагматичне навантаження. Проблемне поле дослідження окреслено на перетині історичної лінгвістики, термінознавства, дискурс-аналізу та перекладознавства і передбачає вивчення французьких запозичень як функціонально значущих елементів англомовного військового дискурсу. Теоретичною основою цієї наукової розвідки слугують положення теорії запозичень та концепція експресивності французьких елементів у військовому дискурсі, запропонована Ж.-М. Шаделя (Jean-Marc Chadelat). Актуальність праці зумовлена необхідністю системного аналізу функціонального потенціалу французьких запозичень у сучасному англомовному військовому та безпековому дискурсі, зокрема їхніх номінативних, експресивних і прагматичних функцій. Доведено, що для фахівців сектору безпеки та оборони, а також у контексті викладання іноземної мови професійного спрямування (LSP), розуміння та переклад цих лексичних одиниць стає принципово важливим, позаяк вони забезпечують точність професійної комунікації, адекватність перекладу та ефективність міжкультурної взаємодії. Схарактеризовано історичні етапи проникнення французької військової лексики в англійську мову, від нормандського завоювання, періоду Столітньої війни до подальших етапів європейської військової взаємодії, виявлено чотири семантичні групи французьких запозичень та простежено особливості їх функціонування у сучасному англомовному військовому й безпековому дискурсі. Визначено роль французьких запозичень у мові професійного спрямування (LSP_Language for Specific Purposes) та їх значення для професійної підготовки фахівців сектору безпеки й оборони. Доведено, що французькі запозичення виконують не лише номінативну, а й експресивну, соціально-престижну та ідентифікаційну функції і залишаються важливим компонентом англомовної військової термінології, поєднуючи термінологічну точність із експресивним та соціокультурним значенням, і таким чином визначають структуру та лінгвістичний профіль сучасного військового дискурсу

СТИЛІСТИЧНІ ПРИЙОМИ ОПИСУ ЕМОЦІЇ ЖАХ В ГОТИЧНИХ РОМАНАХ

2026-05-15T07:55:16+03:00

Емоційна концептосфера постає як сукупність уявлень, що охоплюють різні емоційні стани й переживання людини, а також мовні та культурні коди, за допомогою яких ці емоції вербалізуються й осмислюються в різних соціокультурних умовах. Поняття “жах” активно застосовується в межах лінгвістичних, психологічних і культурологічних досліджень та спрямоване на з’ясування процесів формування емоцій, особливостей їх мовного вираження й культурної інтерпретації. Зображення емоційного фону будь-якого твору, особливо готичних романів, є неможливим без використання епітетів, оскільки саме за їх допомогою досягається неповторна атмосфера жахливого, яка впливає на сприйняття не лише внутрішнього світу роману, а й поведінки та реакцій героїв. Світ готичних романів являє собою метафоричне розуміння реального світу, сповненого невпевненості, страхів, моральних та етичних норм. Метафора є одним із ключових художніх засобів готичного роману, оскільки саме вона допомагає передати атмосферу страху, таємничості й психологічної напруги, характерну для цього жанру. Персоніфікація жаху є центральним механізмом готичного роману. Цей прийом дозволяє письменникам готичного жанру максимально інтенсифікувати атмосферу тривоги й містичності, роблячи жах видимим і матеріальним. Порівняння відіграє важливу роль у формуванні образу жаху в готичних романах, оскільки створює асоціативний ряд із відомими героями, подіями та емоціями, вказуючи на вже наявний реальний досвід, який зіставляється із чимось новим та невідомим. Порівняння допомагає зробити моторошну атмосферу готичного роману наочною та емоційно відчутною. Через зіставлення з природними або надприродними образами автор глибше розкриває внутрішній стан персонажів і підсилює ефект страху та тривоги. Гіпербола в готичному романі використовується для перебільшення почуттів і подій, що надає оповіді драматизму й надреального звучання. Вона загострює переживання героїв і посилює відчуття жаху та безвиході. Протиставлення звичайності і жахливості відображає внутрішню природу антагоністів досліджуваних романів, їхню приналежність до потойбічного світу, а з іншого боку, реальність та нормальність протагоністів – представників людства. Повтор у готичному романі слугує засобом нагнітання напруження та страху. Він підкреслює нав’язливість тривожних образів і мотивів, створює відчуття замкненості й фатальності подій, посилюючи психологічний вплив на читача.

СЕМІОТИЧНИЙ АНАЛІЗ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ КЛІМАТИЧНИХ ЗМІН У СУЧАСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ КЛІМАТИЧНОМУ РОМАНІ

2026-05-15T07:55:17+03:00

У статті здійснено семіотичний аналіз репрезентації кліматичних змін у сучасному англомовному кліматичному романі (жанрі cli-fi). Теоретичним підґрунтям роботи є класична семіотична тріада Ч. С. Пірса (іконічний знак, індекс, символ), структуральна семіологія Ф. де Соссюра та концепція семіосфери Ю. М. Лотмана. На матеріалі вибраних текстів виокремлено та описано чотири семіотичні коди, що організують кліматичний наратив: природничий, апокаліптичний, тілесний і просторово-часовий. Доведено, що кліматична проза функціонує як самостійна семіосфера, в якій природа набуває статусу повноцінного семіотичного суб’єкта. Проаналізовано основні риторичні тропи жанру – персоніфікацію, апокаліптичну метафору, оксиморон і екологічний евфемізм – у їхньому зв’язку зі знаковими системами тексту. Встановлено, що індексальний знак є домінантним типом у досліджуваному жанрі, оскільки кліматична криза за своєю природою є порушенням причинно-наслідкових зв'язків, а саме, індекс є знаком причинно-наслідкового відношення між означуваним і означальним. Результати дослідження підтверджують, що cli-fi виконує не лише естетичну, а й ідеологічну та афективну функцію: через семіотичне перекодування наукових даних у художні образи жанр конструює суспільний запит на кліматичну відповідальність

ТРАВМО-ОРІЄНТОВАНА ПЕДАГОГІКА В УМОВАХ ВОЄННОГО ЧАСУ НА ЗАНЯТТЯХ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ: ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ

2026-05-15T07:55:17+03:00

Повномасштабне російське військове вторгнення в Україну, розпочате в лютому 2022 року, докорінно змінило педагогічні умови, за яких відбувається викладання англійської мови для спеціальних цілей (ESP) в українській вищій освіті. Як студенти, так і практики працюють в умовах хронічного стресу, переміщення, втрати близьких та антиципаторної тривоги, які клінічно визнаються як травматичні або травмогенні. Це міждисциплінарне дослідження, яке проходить на перетині прикладної лінгвістики, критичної педагогіки та досліджень травм, стверджує, що травма-орієнтовану педагогіку слід розуміти не просто як пасторальне чи психологічне доповнення до викладання англійської мови для спеціальних цілей, а як конститутивний методологічний принцип, що змінює вибір змісту, розробку завдань, управління дискурсом та практику оцінювання. Спираючись на теоретичні основи травмоорієнтованої освіти, критичного вивчення англійської мови професійного спрямування та професійного дискурсу соціальної роботи – дисципліни, яка давно теоретизує травму та її соціальні наслідки, – дослідження пропонує оригінальну концептуальну рамку під назвою Травмоорієнтова ESP (TR-ESP). Ця рамка визначає чотири операційні принципи – психологічну безпеку, епістемічну діяльність, контекстуальну релевантність та афективне скаффордування – та відображає кожен принцип на конкретних методологічних наслідках для розробки курсів ESP та практики в аудиторії. Стаття висновує, що TR-ESP є формою прикладної гуманітарної лінгвістики: практики, яка бере за відправну точку матеріальні та психологічні реалії студентів та розглядає мовну освіту як акт професійної та особистої реституції

«ПРЕДМЕТНИЙ СВІТ» ВІЙНИ: ПСИХОЛОГІЧНИЙ ДОСВІД У РОМАНІ Т. О’БРАЄНА «ТЕ, ЩО ВОНИ НЕСЛИ»

2026-05-15T07:55:18+03:00

У статті досліджено функціонування матеріальних об’єктів у романі американського письменника Тіма О’Браєна «Те, що вони несли» як ключового засобу репрезентації психологічного досвіду солдатів у воєнному дискурсі. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю глибшого осмислення того, як художній текст відтворює травматичний досвід війни через взаємодію фізичного та внутрішнього вимірів людського існування. У центрі уваги перебуває «предметний світ» роману, який виходить за межі суто побутової функції та набуває символічного, психологічного та наративного значення. Доведено, що матеріальні речі в романі виконують низку важливих функцій: вони є носіями пам’яті, засобами вираження емоцій, інструментами підтримки психологічної рівноваги та чинниками формування ідентичності персонажів. Застосування підходів “material turn” та “thing theory” дозволяє розглядати речі як активних агентів, що формують смисли, впливають на поведінку героїв та організовують наратив. Проаналізовано, як індивідуальні предмети персонажів відображають їхній внутрішній стан, страхи, надії та моральні дилеми, а також виконують роль своєрідних психологічних «якорів» у граничних умовах війни. Особливу увагу приділено співвідношенню матеріального та нематеріального «вантажу», який несуть солдати. Показано, що поряд із фізичними об’єктами існує невидимий психологічний тягар – страх, сором, провина, спогади, пам’ять про пережите, який має не меншу, а інколи й більшу вагу. Наголошено, що ці внутрішні переживання формують моральні дилеми та впливають на прийняття рішень у критичних ситуаціях. Ці емоційні тягарі не зникають із закінченням війни, а продовжують формувати життя героїв, впливаючи на їхні дії та світосприйняття. Зроблено висновок, що матеріальні об’єкти в романі виступають не пасивними деталями, а активними елементами художньої структури, через які розкривається складна природа воєнного досвіду як поєднання фізичного, психологічного та морального вимірів

СОЦІОКУЛЬТУРНІ ТА ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОНІМІВ В РІЗНИХ ДИСКУРСИВНИХ ВИМІРАХ (ДО ТИПОЛОГІЇ НАЗВ БПЛА В УКРАЇНСЬКІЙ ТА АНГЛІЙСЬКІЙ ЛІНГВОКУЛЬТУРАХ)

2026-05-15T07:55:18+03:00

У пропонованій розвідці представлено функціонування власних назв в різних дискурсивних практиках з огляду на їхні соціокультурні, когнітивні та комунікативно-прагматичні особливості. Розглянуто зокрема онімізацію та символіку апелятивів на позначення різновидів БПЛК в українській та англійській військовій практиці, з’ясовано специфіку особових назв у відеогрі “Baldur's Gate” з огляду на локалізацію та трансформацію міфонімів. Як продемонстрував аналіз, типологія зазначених онімів незважаючи на їхню різну онтологічну та семіотичну природу ґрунтується на спільних образно-мотиваційних когнітивних моделях номінації, які відображають цінннісні стереотипи та уявлення як у наївно-міфологічній, так і сучасній прескриптивно-аксіологічній моделях світу. Звернуто увагу на відмінності, які простежуються в ергоніміці сучасних БПЛК, їхній орнітологічній та предметно-артефактній символіці (зокрема й при відтворенні, передачі англомовних військових артефактів, пов’язаних із БПЛК у професійному військовому дискурсі), виявлено семантичні механізми відтворення прізвиськ та міфонімів в дискурсі відеогри. Матеріалом для дослідження слугували переклад англомовної відеогри локалізаційною спілкою «Шлягбитраф» українською мовою, де змодельовано і концептуалізовано певну систему віртуальних військових чеснот, реалій та імен. Окремо розглянуто фахову літературу з БПЛК, сучасного озброєння, інструкції, посібники, пов’язані з класифікацією та специфікою функціонування FPV-дронів

ЖАНРОВА СПЕЦИФІКА ФРАНЦУЗЬКО-УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ ДОГОВОРІВ

2026-05-15T07:55:19+03:00

У статті досліджується жанрова специфіка французько-українського перекладу договорів як складного міждисциплінарного процесу, що поєднує мовний, правовий і дискурсивний аспекти. Актуальність теми зумовлена інтенсифікацією міжнародної співпраці та потребою в адекватному відтворенні юридичних текстів у межах різних правових систем. Особливу увагу приділено тому, що переклад договорів виходить за межі буквальної передачі змісту й передбачає забезпечення функціональної еквівалентності, дотримання жанрових конвенцій та відповідності нормам цільового юридичного дискурсу. У роботі проаналізовано основні характеристики договору як жанру юридичного тексту: стандартизованість, імперативність, структурованість, термінологічна точність і формалізованість. Встановлено типову структуру договору, який складається з преамбули, визначенні термінів, основної частини, заключних положень та особливостей її відтворення українською мовою з урахуванням усталених моделей юридичного мовлення. Показано, що французькі юридичні тексти характеризуються складними синтаксичними конструкціями, безособовими формами, розгорнутими підрядними структурами та клішованими виразами, які потребують адаптації при перекладі задля забезпечення зрозумілості та нормативності. Окрему увагу приділено перекладацьким стратегіям відтворення термінології та кліше, зокрема транскодуванню, калькуванню, описовому перекладу та добору функціональних еквівалентів. Висвітлено труднощі перекладу, зумовлені асиметрією французької та української правових систем, що призводить до відсутності прямих відповідників для окремих юридичних понять і потребує інтерпретаційного підходу. Проаналізовано граматичні та модальні особливості перекладу, зокрема передачу значень обов’язку та дозволу, а також трансформації синтаксичних структур. У результаті встановлено, що ефективний переклад договорів передбачає поєднання лінгвістичної точності, правової релевантності та жанрової відповідності, що забезпечує адекватне функціонування тексту в іншій мовно-правовій системі