Львівський філологічний часопис

ВИКОРИСТАННЯ ВЛАДИ ТА АВТОРИТЕТУ В ДІЛОВОМУ ДИСКУРСІ: СТИЛІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ

Oksana Andriivna Babelyuk — пт, 06 вер 2024 00:00:00 +0300

Зі зростанням глобалізації англійська мова стала домінуючою мовою для ділового спілкування через кордони. Це викликало інтерес лінгвістів до вивчення природи ділового дискурсу в англійській мові. Поняття ділового дискурсу сформувалося як окрема галузь дослідження на перетині лінгвістики тексту та прагмалінгвістики лише в останні десятиліття. Діловий дискурс охоплює цілеспрямовану, статусно-рольову мовленнєву діяльність людей, залучених у ділові стосунки та економічну діяльність, спрямовану на виробництво/продаж товарів чи послуг з метою отримання прибутку. Він актуалізується передусім у чотирьох основних сферах: комерції, виробництві, фінансах та посередництві. Офіційно-діловий дискурс характеризується стабільністю, традиційністю, стандартизацією, точністю, об'єктивністю, конкретністю, лаконічністю, відсутністю образності/емоційності. Він виключає двозначність і формується інституційними нормами бізнес-спільноти. Водночас бізнес-дискурс є динамічним явищем, що розвивається разом із суспільним та бізнес-розвитком. Діловий дискурс можна поділити на усний (діалоги, переговори, зустрічі тощо) та письмовий (офіційні документи – накази, угоди, службові записки тощо), хоча деякі жанри поєднують у собі обидві форми. Кожен жанр має свої комунікативні цілі, структуру та мовні патерни, такі як кліше, формули та комунікативні стереотипи, сформовані професійними нормами. До основних усних жанрів належать інтерв'ю, телефонні розмови, зустрічі, переговори та презентації. Їхня мова відзначається лаконічністю, стандартизованими зразками, термінологією, номенклатурою, абревіатурами та шаблонними виразами, спрямованими на ефективну ділову комунікацію. Наприклад, у жанрах переговорів використовуються кліше на кшталт «вирішити взаємні проблеми», «встановити взаєморозуміння» тощо. Діловий дискурс – багатовимірне явище, що охоплює спеціалізовані мовні практики світової бізнес-спільноти. Його форми та конвенції адаптовані для досягнення основних цілей, таких як обмін інформацією, колективне прийняття рішень, переконання та кодифікація домовленостей в інституційному професійному контексті.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ У ЛАТИНСЬКІЙ ФРАЗЕОЛОГІЇ

Galyna Andriivna Benkevych — пт, 06 вер 2024 00:00:00 +0300

У статті досліджено способи інтерпретації соціокультурного простору у латинській фразеології. Проаналізовано, як фразеологізми латинської мови відтворюють реалії античності. У статті розглянуто методи та підходи до вивчення фразеологічного матеріалу. У лінгвістичних працях з вивчення фразеології підтверджено їхній вплив на формування культурної ідентичності, співвідношення з історичними подіями, зв’язок з соціальними нормами, цінностями. Латинська фразеологія є не лише важливим елементом мовної спадщини, а й цінним джерелом для розуміння особливостей соціокультурного простору різних століть. Розглянуто ключові тенденції у розвитку латинської фразеології. Розглянуто мовні приклади фразеологізмів латинської мови. Дослідження базується на аналізі літературних джерел та латинських фразеологізмів. Інші дослідження вчених частково присвячені взаємозв’язку з соціокультурним простором, зокрема соціо-лінгвістичним аспектам фразеології. Проведено когнітивний, історико-культурний та семантичний аналізи фразеологізмів. Когнітивний аналіз фразеологізмів як концептуальної структури допомагає з’ясувати ментальні категорії та концепти у контексті доби. Історико-культурний аналіз встановлює зв’язок між фразеологізмами та історичними подіями, соціальними явищами. Семантичний аналіз фразеологізмів стосується змісту фразеологізмів, зокрема символіки культурних конотацій. У статті окреслено напрями подальших досліджень, доцільність використання результатів дослідження у вивченні та викладанні латинської мови, для розуміння контексту висловлювання. Особлива увага буде приділена тлумаченню соціальних норм, цінностей та стереотипів античності.Фразеологічний матеріал дослідження цінний для використання при формуванні навиків критичного мислення, культурної компетентності, розуміння універсальних соціальних принципів і цінностей. Латинські фразеологічні одиниці не є широко вживаними, а здебільшого стосуються окремої сфери, тому ми їх розподіляємо на групи і звертаємо увагу на поєднання компонентів і співвіднесення семантики усього вислову з семантикою його окремих складників-компонентів. Латинські фразеологізми умовно розподілені на групи: Політичні та соціальні структури. Суспільна етика та мораль. Філософія та мудрість. Військові та стратегічні поради. Успіх та удача. Комерційні та правові поради.

СТАТИСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕВОЛЮЦІЇ МОВЛЕННЄВОГО СТИЛЮ В РЕЛІГІЙНІЙ КОМУНІКАЦІЇ

Yurii Volodymyrovych Hulyk — пт, 06 вер 2024 00:00:00 +0300

Статистичний підхід до вивчення еволюції мовленнєвого стилю релігійних текстів та його впливу на релігійну комунікацію дозволяє виявити ключові аспекти, що впливають на ефективність проповідування та розуміння релігійних принципів. Дослідження пастирських послань Андрея Шептицького показало, що найбільш ефективними є інформувальна, стверджувальна та оцінювальна стратегії. Інформувальна стратегія, яка включає тактики пояснення та апеляції до сакральних текстів, сприяє зрозумілому викладу релігійних доктрин. Стверджувальна стратегія використовує апеляції до досвіду пастви та особистого досвіду проповідника для підкріплення релігійних догматів та створення довіри. Оцінювальна стратегія, що реалізується через порівняння та контрастування, допомагає слухачам краще розуміти відмінності між бажаною і небажаною поведінкою. Кількісний аналіз виявив, що тактика пояснення є найчастіше використовуваною, що підкреслює її важливість для ефективної комунікації. Використання цих стратегій дозволяє проповідникам досягати високого рівня комунікаційного впливу, забезпечуючи глибоке розуміння релігійних текстів та сприяючи формуванню у слухачів певних релігійних цінностей та поведінкових моделей. Подальші дослідження можуть зосередитися на вивченні культурних та історичних контекстів, які впливають на еволюцію мовленнєвого стилю, а також на аналізі сучасних релігійних текстів для визначення ефективності комунікаційних стратегій у сучасному контексті.

ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ ЛІТЕРАТУРИ, АДРЕСОВАНОЇ ДИТЯЧІЙ ТА ЮНАЦЬКІЙ АУДИТОРІЯМ

Nataliia Volodymyrivna Deviatko — пт, 06 вер 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена питанням визначення жанрово-стильових особливостей літератури, адресованої дитячій та юнацькій аудиторіям. Однією з головних робочих гіпотез є те, що завдяки підсвідомому асоціюванню себе з персонажами, читач переймає моделі поведінки та світоглядні коди. Сучасна література має потенціал формувати такий тип світогляду, який успішно протистоїть тоталітаризму. Тривалий час панувала думка, що твори для дітей та юнацтва є «простими» та «однотипними», і тому не потребують окремого наукового осмислення. Щоб спростувати цю хибну думку, у статті були визначені загальні тенденції розвитку сучасної літератури для дитячої та юнацької аудиторій; досліджені жанрові, тематичні, стильові, аудиторні, ідеологічні особливості творів, адресованих підлітковій аудиторії; описані актуальні образи головних героїв у сучасних творах для дитячої та юнацької аудиторій; визначена специфіка ініціальної функції літератури для підлітків та юнацтва. Головними глобальними тенденціями у літературі є збільшення психологічної глибини, кінематографічність, лаконічність, створення психологічно реалістичних образів життєствердного типу. Наявний світоглядний конфлікт між сучасною літературою з новітніми міфологічними структурами та постмодернізмом. В останній третині ХХ століття у літературі для дітей фіксується відмова від прямої дидактичності, читач отримує можливість робити самостійні висновки з прочитаного. У творах для дітей та юнацтва збалансовано присутні пригоди, психологія і філософія. Важливе місце у творах займають комунікативні моделі між особистостями та соціумом. У сучасній літературі для юної аудиторії поєднуються простота викладу і серйозність тематики і проблематики. Головні персонажі дитячої літератури стають особистостями, хоча раніше вони просто виконували свої ролі або були представниками якоїсь соціальної групи. Для підліткової літератури базовою стає ініціальна функція. Окрема увага у сучасній літературі приділяється антагоністам, яких автори змальовують максимально психологічно достовірно. Якісна сучасна література у ненав’язливий спосіб навчає боротися зі злом та несправедливістю, знаходити шлях до успіху, дружити, долати проблеми і суперечності, відкривати свої таланти і реалізовувати себе в улюбленій справі.

СЕМІОТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ РЕКЛАМИ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІЛЬНОТ

Anastasiia Oleksandrivna Devos — пт, 06 вер 2024 00:00:00 +0300

Статтю присвячено вивченню семіотичних особливостей сучасної соціальної реклами європейських спільнот. Безперечно, у сучасному інформаційному суспільстві семіотика виступає важливою характеристикою інформації. До прикладу, реклама є інформативним феноменом, що містить заздалегідь сплановане дуже конкретне повідомлення, яке має бути максимально простим і зрозумілим для потенційного реципієнта. Інформація, яка сприймається візуально, зазвичай викликає в адресата більшу довіру, зорові символи потенційно переконливіші, ніж словесні. Сучасний рекламний дискурс становить креалізований текст, у якому вербальні знаки взаємодіють з іконічними, створюючи одну цілісну систему, яка має на меті ефективний вплив на потенційну цільову аудиторію. Саме тому метою цієї статті є проаналізувати цю взаємодію і дослідити функції візуального образу в рекламі на конкретних прикладах. Корпус аналізованих рекламних повідомлень було поділено на три групи за наступними критеріями: наявність лише текстових символів у рекламному повідомленні; наявність лише зображення (візуального образу); наявність зображення, що супроводжується текстовим повідомленням. Під час нашого аналізу соціальної реклами було встановлено, що група рекламних повідомлень, які містять або тільки текст або тільки картинку є відносно нечисленною. Оскільки у такому випадку це має бути надзвичайно потужний слоган або шок-зображення, які здатні самостійно здійснити весь необхідний вплив на потенційного реципієнта. Взявши за основу класифікацію, розроблену французькими дослідниками «Групи μ», ми виділили такі функції зображення у рекламі: ілюстративна, доповнювальна, деталізувальну / аспектуалізувальна, наративна та символіко-риторична. Проведений семіотичний аналіз сучасної соціальної реклами продемонстрував, що текстовий компонент реклами є так само важливим, як і візуальний. За допомогою візуального образу можна цілісніше та багатогранніше передати сутність реклами, аніж самими лише мовними засобами, оскільки зображення зазвичай чинить сильніший емоційний вплив на людську психіку. Однак часто одного зображення недостатньо, щоб повністю розкрити суть рекламного повідомлення, і тоді текстовий компонент стає невід’ємною частиною самої реклами.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ АНГЛІЙСЬКИХ ТЕКСТІВ З ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ: СТРАТЕГІЇ ВІДТВОРЕННЯ НЕОЛОГІЗМІВ

пт, 06 вер 2024 00:00:00 +0300

Прогресуюча сфера інформаційних технологій диктує потребу адекватного перекладу фахових текстів, написаних на англійській мові. Це необхідно для перекладу інструкцій, літератури, інтерфейсу програмних продуктів. Складність перекладу текстів ІТ галузі полягає в тому, що велика кількість комп’ютерних термінів є новими, їх ми називаємо неологізмами, і належить до безеквівалентної лексики, це означає, що вони не мають регулярних відповідностей в українській мові, але це не зумовлює неможливість їх перекладу. Дослідження неологізмів та їхнього перекладу в сучасному мовознавстві визначається як особливо актуальне та важливе завдання. Специфіка перекладу неологізмів полягає у тому, що ці слова часто не мають аналогів у цільовій мові, і перекладачам доводиться вирішувати, як передати їхнє значення та відтінки в іншій мові. Це може бути складним завданням, оскільки неологізми можуть мати унікальну семантику та контекстуальне вживання. Перекладачі повинні знайти ефективні стратегії та методи для передачі нових слів та виразів з однієї мови в іншу, зберігаючи при цьому їхню семантику та структуру. Це завдання вимагає від перекладача не лише глибокого розуміння мови-джерела, але і відкритості до інновацій та креативності в процесі перекладу. У зусиллях збереження автентичності неологізмів під час перекладу, важливо враховувати їхній контекст та використовувати творчі підходи для знаходження адекватних еквівалентів. Перекладачі повинні виявити чутливість до змін у семантиці та конотаціях, щоб вірно відтворити інноваційний зміст слів у новій мові. Крім того, використання пояснювальних вставок чи термінологічних пояснень може сприяти кращому розумінню нового терміну читачами цільової аудиторії. Особлива увага повинна бути приділена співпраці між перекладачами та експертами в області новітніх технологій та науки для забезпечення точності та наукової обґрунтованості перекладів. Це дозволить зробити процес перекладу неологізмів не лише викликом, але й можливістю творчого вдосконалення мовних засобів та сприяти їхньому плавному впровадженню в новий лінгвістичний контекст.

ЛІНГВОКУЛЬТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ІЗ СОМАТИЗМОМ «ГОЛОВА» У ЗІСТАВНОМУ АСПЕКТІ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКОЇ ТА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВ)

Mariia Mykolaivna Kovba, Antonina Viktorivna Cherniavska — пт, 06 вер 2024 00:00:00 +0300

У статті досліджено питання аналізу національно-культурної особливості семантики фразеологічних виразів, які містять соматичний елемент «голова». Дослідження здійснюється через призму зіставлення фразеологічних одиниць української та англійської мов, ураховуючи фразеологічні одиниці. Як людина сприймає навколишнє середовище через інформацію органів чуття , так орган людського тіла «голова» виконує ключові функції у цьому процесі та є органом в якому відбувається мислення. Фразеологічні одиниці з вказаним компонентом аналізуються та визначаються їхні конотаційних відтінки та відмінності в обох мовах для встановлення їхнього місця в мовній картині світу як українців так і англомовців. Зокрема, досліджується значення та вживання таких фразеологічних одиниць, а також їх зв'язок із фізичним, психічним та поведінковим станом людини у культурному контексті. Для аналізу була використана вибірка з різних фразеологічних та тлумачних словників. Фразеологічні одиниці із соматичним компонентом «голова» відрізняються виразністю, стилістичним різноманіттям та різними граматичними конструкціями як в українській, так і в англійській мові. Були встановлені ключові конотації фразеологічних висловів, які вражають ментальний контекст націй у відображенні світового сприйняття через мовний аспект, а також виявлено спільні та відмінні елементи у досліджуваних мовах.

ДЕКОНСТРУКЦІЯ ТРАДИЦІЙНОЇ ТЕКСТОВОЇ ГРАФІКИ: НОВІ ПІДХОДИ ДО ВІЗУАЛІЗАЦІЇ ТЕКСТУ В ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОМУ ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ

Olena Vasylivna Koliasa — пт, 06 вер 2024 00:00:00 +0300

Це дослідження вивчає інноваційні підходи до візуалізації тексту в постмодерністських літературних текстах, зосереджуючись на тому, як автори деконструюють традиційну текстову графіку для створення нових смислів та залучення читача. Дослідження вивчає механізми та ефекти графічної деконструкції, яку застосовують постмодерністські письменники, досліджуючи їх вплив на наративну структуру, читабельність та інтерпретацію тексту. У дослідженні проаналізовано корпус постмодерністських літературних творів, виявлено та класифіковано різні графічні прийоми, такі як нетрадиційний поділ на абзаци, надмірна капіталізація, екстра-інтервалізація та інтеграція гетерогенних текстових елементів. Ці прийоми розглядаються в рамках деконструктивістських принципів, спираючись на праці сучасних дослідників у галузі лінгвістики та літературознавства. Основні висновки показують, що постмодерністські автори часто використовують графічні засоби, щоб кинути виклик читацьким очікуванням і створити багатошаровість смислів. Такі прийоми, як випадковий поділ абзаців, використовуються для створення ефекту «кінематографічної оповіді» або для візуального перетворення прози на структури, схожі на поезію. Надмірне використання капіталізації та екстра- інтервалізації у поєднанні з вторгненням «чужих» текстів призводить до створення графічно неоднорідної та ризоматичної текстової тканини, яка не піддається лінійній передбачуваності. У дослідженні також розглядається використання фігурних ліній та зображень у текстах, демонструючи, як ці елементи сприяють візуалізації ключових тем і рис характеру. Крім того, у дослідженні розглядається феномен безпунктуаційної організації тексту як прояв техніки «потоку свідомості», що відображає хаотичність мисленнєвих процесів. Наслідки цих графічних інновацій є значними, оскільки вони переосмислюють відносини між автором, текстом і читачем. Створюючи графічний хаос і семантичну неоднозначність, постмодерністські тексти часто вимагають від читача стати активним співтворцем сенсу, долучаючись до так званого «багатовекторного читання».

ІМАНЕНТНА ЯКІСТЬ ДИТИНИ У ФОРМУВАННІ МЕТАМОДЕРНОГО ГОРИЗОНТУ У РОМАНІ Ю. ҐОРДЕРА «ДОНЬКА ДИРЕКТОРА ЦИРКУ»

Roksoliana Andriivna Kokhan — пт, 06 вер 2024 00:00:00 +0300

Образ людини в літературі метамодернізму становить актуальний дослідницький дискурс. Усвідомлення сучасної літературної та культурної динаміки можливе, насамперед, шляхом лінійного простежування трансформацій образу людини в художній площині літературного твору. Поєднання класичних і експериментальних художніх практик та інструментів, апелювання до досвіду попередніх літературних епох, використання традиційних ознак структурування сюжету та композиційних властивостей твору – література метамодернізму представляє перспективне поле для означення та введення в літературознавчий дискурс онтологічних концептів, особливо цінних та актуальних на сучасному етапі розвитку гуманітаристики. Аналіз сучасних літературознавчих досліджень центрує наукові прагнення довкола феноменів, поетикальна реалізація яких не тільки відображає складний синтез оприявнених Метамодерном дихотомій та смислових єдностей – раціональності та інтуїції, індивідуальності та спільності тощо – але й формує образ людини сучасної культурної реальності, задаючи вектор подальшим дослідженням у царині гуманітаристики. Аналіз смислових параметрів літературного твору здійснений на матеріалі роману сучасного норвезького письменника Юстейна Ґордера, а саме символічний для пізнання статусу метамодерної естетики феномен – дитинство та шляхи його художнього моделювання – зокрема, на основі поетологічних та смислових рис-маркерів новітнього літературного процесу: гра смислів, протиставлення-єдність серйозного та комічного, синтаксично-значеннєві експерименти, моделювання рецептивного горизонту читача як втілення авторської інтенції тощо. Детальне вивчення поетологічних властивостей метамодерного прозового твору дає можливість окреслити широкий спектр онтологічних питань, реалізованих у художньому полотні роману.

ФОРМУВАННЯ АНТИВОЄННОГО СВІТОГЛЯДУ БЕРТИ ФОН ЗУТТНЕР

Iryna Ihorivna Lopushanska — пт, 06 вер 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню особливостей антивоєнного світогляду Берти фон Зуттнер, що пронизує всю її літературну творчість і пацифістську діяльність. Проаналізовано специфіку формування антивоєнних поглядів письменниці крізь призму історичних та суспільно-політичних подій у Європі ХІХ століття. Висвітлено політичні настрої, що панували в Австро-Угорській монархії у другій половині ХІХ століття. У статті наголошено, зокрема, на національних і соціальних проблемах, які поставили під сумнів панівну консервативну систему монархії. У контексті європейських революцій 1848 року виникають поняття лібералізму та демократії, прихильником яких стала Берта фон Зуттнер. Крім вищезгаданих факторів, зосереджено увагу на її наукових поглядах та моральній позиції. Основним джерелом у дослідженні світобачення письменниці є її ранні теоретико-філософські праці, в яких знаходять відображення ідеї гуманізму й просвітництва, віра в прогресивне вдосконалення людини. На матеріалі художньої і мемуарної літератури встановлено, що головним чинником формування пацифістських поглядів Берти фон Зуттнер були прогрес та еволюція, в основу яких покладено вчення Ч. Дарвіна. На підставі дослідження з‘ясовано виникнення концепту «благородної людини» – особистості, здатної до самовдосконалення, і, як результат, – формування теорії абсурдності війни, пов’язаної виключно з розвитком моральних цінностей людства.

ХУДОЖНІЙ НАРАТИВ МАРКА ЛЕВІ: СТРАТЕГІЇ «ЗАНУРЕННЯ» В «АТМОСФЕРУ»

Lidiia Vasylivna Matsevko-Bekerska — пт, 06 вер 2024 00:00:00 +0300

У статті досліджені окремі аспекти наративної стратегії романів Марка Леві «Між небом і землею» та «Зустрітися знову». В призмі метамодернізму розглянуті два ключові поетологічні поняття – «атмосфера» і «занурення», а також показані стильові прийоми для репрезентації цих понять у художньому наративі обох творів. Простежена трансформація фокусу зображення й осмислення «стуруктури почуттів», що становить осердя метамодерністичної методології. До понятійно-термінологічного апарату додані концепти, запропоновані у дослідженнях Г.Бьоме та Ш.Гельмрайха. На матеріалі романів показана наративна стратегія організації не лише безпосередньо художнього викладу, але й рецепції історії, що ґрунтується на довірі завдяки зануренню в драматичну атмосферу майже неймовірних (з точки зору міметичної логіки) подій та ситуацій. Простежені окремі елементи оприявнення гетеродігетичного наратора як чинника об’єктивізації викладу. Показане співвідношення текстів наратора і персонажа для конкретизації маркерів художнього світу, а також проаналізовані засоби, що безпосередньо втілюють «занурення» свідомості читача у фікційну реальність, що, своєю чергою, розщеплена на кілька пластів та реалізується нараторами двох типів (гомо- і гетеро-). У статті показані поетикальні особливості втілення Метамодерну як настрою сучасної доби. Поняття «атмосфери» конкретизується як на рівні інтенційного контексту, так і на рівні текстуальних рішень, а також показані форми співпричетності читача у здійсненні та сприйманні цієї атмосфери. Фікційна атмосфера втрат і віднайдень, подана у форматі дзеркального наративу, моделює психологічний контекст деталізації атмосфери читацького занурення у драматичні перипетії кардинальної зміни долі персонажів. Головна увага зосереджена на поняттях «атмосфера» та «занурення» як базових для авторської наративної стратегії в дискурсі метамодернізму.

ТРАНСЛІНГВАЛЬНЕ ПИСЬМО ТА СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КРІЗЬ ПРИЗМУ АНГЛОМОВНИХ ПЕРЕКЛАДІВ: ЛІМІНАЛЬНІСТЬ ТВОРЧОСТІ ТАНІ МАЛЯРЧУК

Iryna Mykolaivna Odrekhivska — пт, 06 вер 2024 00:00:00 +0300

У цій статті досліджено транслінгвальне письмо як новий динамічний вектор та концептуальне тло сучасної української літератури, зокрема – закцентовано лімінальність творчості Тані Малярчук, яка пише свої художні твори українською та німецькою мовами. Ця студія висуває твердження, що транслінгвальні письменники розвивають нову ідентичність, встановлюючи міжмовний діалогічний простір, який є новим габітусом для їхнього творчого самовираження. З огляду на це, в статті розглянуто філософію транлінгвального письма Тані Малярчук, зосереджуючи увагу на психологічних аспектах самоперекладу, мотивації і соціальних чинниках авторки, а також на тому, як вона вписує цю практику в контекст своєї двомовної ідентичності. У статті доведено, що переклад на англійську творів українських авторів, які написані не українською мовою, дає унікальний погляд на поняття “глобальної української літератури”. Для підтримки цього твердження у статті проаналізовано англійський переклад оповідання Тані Малярчук, що в оригіналі написане німецькою мовою та яке увійшло до антології “Любов всупереч болю: українські оповідання” (“Love in defiance of pain: Ukrainian stories), що вийшла друком у 2022 році у видавництві Deep Vellum. У праці окреслено, що редактори антології, ретельно відбираючи тексти, прагнули представити інклюзивний та глобальний образ сучасної української літератури, що відображає різноманітні мовні шляхи в українському літературному ландшафті. Прикладом цього є включення до аналізованого англомовного видання перекладів двох оповідань Тані Малярчук – одного з української, а іншого – з німецької мов.

КЛІМАТИЧНА ПРОЗА ЯК ЧАСТИНА ГЛОБАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: ЖАНРОВІ ТА НАРАТИВНІ ПЕРСПЕКТИВИ (НА ПРИКЛАДІ ТВОРЧОСТІ МАРГАРЕТ ЕТВУД ТА АМІТАВА ГОША)

Valentyna Pshoniak — пт, 06 вер 2024 00:00:00 +0300

Cтаттю присвячено вивченню жанрових та наративних проявів мовної репрезентації зміни клімату в сучасній кліматичній літературі. Завдяки наративному аналізу творів Маргарет Атвут та Амітава Гоша у статті висвітлено ключові наративні техніки, що використовуються цими письменниками для розкриття кліматичної тематики, виклики, з якими вони стикаються у процесі популяризації своїх ідей. Дослідження сфокусоване на нових напрацюваннях екокритики у міждисциплінарному вимірі, щоб підкреслити важливість різноманітних наукових розвідок у сучасній кліматичній літературі. Аналізуючи конкретні твори видатних представників кліматичної літератури, у роботі доведено, що Маргарет Атвут та Амітав Гош, ефективно інтегрують кліматичні зміни у свої наративи емоційного резонансу та інтеграції кліматичної тематики в оповідь та використовують специфічні наративні стратегії, щоб передати нагальність кліматичної кризи. Стаття має на меті підкреслити важливість літератури для натхнення до дій, зміни мислення та сприяння глибшому розумінню наслідків зміни клімату як соціальної, культурної та глобальної проблеми, що розглядається в загальній та наративній перспективах. Актуальність статті полягає в тому, що вона підкреслює необхідність для письменників протистояти зміні клімату як неминучій темі у своїх наративах. Це, на нашу думку, найефективніший спосіб, у який література може зробити загрози зміни клімату вісцеральними і змусити читачів уявити їхні наслідки. Ідеологічною складовою дослідження є те, що воно показує як кліматична література закликає письменників знову взяти на себе зобов'язання протистояти кліматичним змінам у своїй творчості, підкреслюючи потенціал літератури надихати на дії та сприяти підвищенню екологічної свідомості. У роботі наголошено, що кліматична криза тільки продовжує загострюватися, а тому роль кліматичної літератури стає дедалі важливішою у формуванні культурних наративів та сприянні колективній реакції у реалізації цієї глобальної проблеми, зробивши зміну клімату центральною темою сучасного літературного дискурсу.

КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЯК СПОСІБ ДОСЛІДЖЕННЯ ДОСВІДУ МОВЦЯ У ДИСКУРСІ

Anastasiia Serhiivna Skichko, Olha Pavlivna Demydenko — пт, 06 вер 2024 00:00:00 +0300

Когнітивна лінгвістика, багатодисциплінарна галузь, котра досліджує взаємодію між семантичними та концептуальними структурами, котрі беруть участь у низці фундаментальних процесів, що керують мовою та пізнанням. Ця стаття об’єднує основоположні роботи таких теоретиків, як P. Лангaкера, P. Джекендоффа, Ч. Філлмора, Д. Лакоффа та М. Джонсона та представляє грунтовний аналіз динаміки концептуалізації мовних одиниць. Виходячи з різноманітних теоретичних підходів, в її основі також окреслюються відмінні структурні компоненти семантичних і концептуальних структур. Тристороння модель Р. Джекендоффа виокремлює взаємозалежність фонологічної, синтаксичної та концептуальної осей, у той час як аналіз сенсорної модальності Дж. Гарраса підсилює їх роль у лінгвістичному світосприйнятті. Вирішуючи сучасні семантичні виклики, стаття досліджує природу значення слова, використовуючи концепцію “фреймa”. Цей підхід представлений Ч. Філлмором, котрий вважає, що за допомогою фрейма можна дослідити сенс слова в дискурсі. Окрім цього, також розглядаються методологічні підходи до реконструкції структури концепту, включаючи техніку декомпозиції концепту В. Петерсен та фреймову модель Л. Барсалоу. У статті також висвітлені типологія та структура концепту, від метафоричних і неметафоричних підходів Д. Лакоффа та М. Джонсона до класифікації В. Петерсен, заснованої на реляційності та референційній унікальності. Зважаючи на варіативність проведеного аналізу, це дослідження підсилюється фреймово-слотовим підходом Мінського та класифікацією концептів, котра розроблена українськими вченими. Завдяки цілісному дослідженню у статті представлене комплексна основа для розуміння багатогранної природи концептів, яка підкреслює їх роль у формуванні мови та пізнання в мовному та культурному контекстах.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ТА ТИПОЛОГІЯ АВТОТРАНСПОРТНИХ ТЕРМІНІВ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКОЇ, АНГЛІЙСЬКОЇ, НІМЕЦЬКОЇ, ПОЛЬСЬКОЇ ТА ІТАЛІЙСЬКОЇ МОВ)

Oleh Volodymyrovych Tyshchenko — пт, 06 вер 2024 00:00:00 +0300

У статті запропоновано зіставно-типологічну термінографічну рефлексію (здебільшого поліком- понентних утворень), спрямовану на пошук функціональних еківалентів у двох чи більше мовах на рівні форми та змісту, структури та семантики автотранспортної термінології. Об’єктом дослідження обрано кілька тематичних груп, зокрема пов’язаних з марками і типами авто- мобілів (легкових, вантажних, спеціального призначення), а також номени на позначення будівництва та безпеки руху, утримання автомобільних доріг, будови та обслуговування автомобіля, параметрів та проєктування дорожнього руху в англійській, німецькій, польській та італійській терміносистемах у зіставленні з українською. Спираючись на прийоми і методи когнітивного та структурно-семантич- ного термінознавства, встановлено особливості мотивації автомобільної номенклатури в п’яти мовах та представлено їх контрастивні особливості. Здійснено типологічну характеристику цих термінів, з’ясовано типи їх еківалентності, виявлено спільну та відмінну внутрішню форму та простежено особливості трансформаційних змін на рівні семантичного та морфологічного термінотворення (основні синтаксичні та лексико-граматичні моделі, способи словотворення, типи метафор, семантичні зрушення і лексико-семантичні заміни), які здійснюються при перекладі різними мовами.