Львівський філологічний часопис

ПОСТМОДЕРНІСТСЬКИЙ ПОГЛЯД НА ІСТОРІЮ В РОМАНАХ ДОН ДЕЛІЛЛО

Halyna Andriivna Avksentieva — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

Дослідження аналізує прояви постмодерністських парадигм в історичному дискурсі через літературні твори Дона ДеЛілло, зосереджуючись, зокрема, на тому, як сучасна художня література ставить під сумнів традиційні уявлення про історичну об’єктивність та побудову наративу. Дослідження вивчає трансформацію історіографічних підходів під впливом постмодернізму, простежуючи еволюцію від модерністських уявлень про лінійну, об’єктивну історичну правду до фрагментованих, суб’єктивних інтерпретацій минулого. Спираючись на теоретичні рамки, встановлені Г. Вайтом (1973), М. Фуко (1984) та інших постмодерністських мислителів, це дослідження аналізує романи ДеЛілло – зокрема «Американа» (1971), «Енд Зон» (1972), «Грейт Джонс Стріт» (1973), «Раннінг Дог» (1978) та «Лібра» (1988) – як літературні лабораторії для вивчення кризи історичного представлення наприкінці ХХ століття. Дослідження демонструє, як художні твори ДеЛілло втілюють ключові постмодерністські проблеми щодо взаємозв’язку між мовою, реальністю та історичною правдою. За допомогою детального текстового аналізу дослідження показує, як персонажі романів ДеЛілло борються з тягарем історичної свідомості, намагаючись втекти від минулого або реконструювати свої стосунки з ним. Дослідження зосереджується на «прихованій історії» та проблематичному розрізненні між зафіксованими та незафіксованими подіями, аналізуючи, як постмодерністська думка кидає виклик традиційним межам історіографії. Центральне місце в цьому аналізі займає трактування ДеЛілло вбивства Джона Ф. Кеннеді (JFK) у романі «Терези» (1988), яке слугує парадигматичним прикладом того, що автор називає «першою постмодерністською подією». Роман ілюструє неможливість досягнення об’єктивного історичного наративу, одночасно демонструючи необхідність розповіді для людського розуміння травматичних історичних моментів. Дослідження доходить висновку, що твори ДеЛілло відображають ширші епістемологічні зрушення в постмодерністській думці, де розмежування між фактом і вигадкою стає дедалі проблематичнішим, а історична правда постає не як реальність, яку можна відкрити, а як конструйована розповідь, сформована лінгвістичними, ідеологічними та культурними силами.

НАРАЦІЯ ІДЕНТИЧНОСТІ УКРАЇНИ У ПОСТКОЛОНІАЛЬНОМУ ВИМІРІ

Nataliia Viktorivna Glinka — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

Дослідження аналізує наративність української ідентичності в історичній праці Тімоті Снайдера «Реконструкція націй: Польща, Україна, Литва, Білорусь, 1569–1999» крізь призму постколоніальної критики та когнітивного лінгвістичного аналізу. Дослідження розглядає складне позиціонування Центральної та Східної Європи як проміжного регіону з суперечливою ідентичністю, зосереджуючись, зокрема, на ролі та суб’єктності України в ширшому європейському імперському контексті. Дослідження використовує фреймовий аналіз із застосуванням когнітивних доменів С. Жаботинської (суб’єктний, дієвий, володільний, ідентифікаційний та порівняльний) для аналізу того, як українська ідентичність конструюється та представлена в наративі Тімоті Снайдера. Методологія включає корпусний лінгвістичний аналіз із використанням програм BootCat, TagAnt та AntConc для ідентифікації лінгвістичних маркерів та колокаційних патернів, пов’язаних із дискурсом української ідентичності. Теоретична основа спирається на постколоніальну теорію, зокрема на концепцію Едварда Саїда про збереження колоніального дискурсу після розпаду імперії, і застосовує її до посткомуністичного контексту Центральної та Східної Європи. Дослідження розрізняє два наукові підходи до посткомуністичних суспільств: онтологічні твердження про постколоніальність, що підкреслюють історичну відсутність суб’єктивності, та аналіз балансу колоніальних сил у різні історичні моменти. Результати показують, що робота Тімоті Снайдера представляє Україну як сучасну націю з чіткою суб’єктністю, кидаючи виклик колоніальним наративам, які позиціонують Україну як периферійну до метрополійних центрів. Аналіз фреймів виявляє переважне використання суб’єктних та діяльних доменів, де Україна концептуалізується як активна сутність, здатна до самостійних дій, а не як пасивний об’єкт імперських маніпуляцій. Аналіз корпусу виявляє ключові словосполучення, що підкреслюють політичну суб’єктність (активісти, держава, незалежність, націоналізм) та соціальну стратифікацію (селяни, дворянство, еліти, патріоти). Дослідження виявляє використання Т. Снайдером концептуальних метафор, персоніфікації, оціночного словника та дієслів дії для побудови наративу української ідентичності. Ці лінгвістичні стратегії слугують для встановлення української історичної суб’єктивності та протидії стійким колоніальним рамкам, що маргіналізують українську суб’єктність. Дослідження доходить висновку, що аналіз рамок з використанням когнітивних доменів ефективно виявляє патерни наративізації української ідентичності в історичному дискурсі. Постколоніальна критична перспектива успішно демонструє суб’єктність України в історичному контексті Центральної та Східної Європи, кидаючи виклик деструктивним пропагандистським наративам через ретельний лінгвістичний та концептуальний аналіз наукових історичних текстів.

ЛІНГВІСТИЧНЕ ВІДОБРАЖЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ: ФРАЗЕОЛОГІЧНИЙ ТА СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ

Oksana Ivanivna Hrom — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

Дослідження було присвячене лінгвістичному відображенню інтелектуальної діяльності людини в англійській мові через комплексний аналіз фразеологічних одиниць, метафоричних виразів та семантичних структур, а також вивчено, як інтелектуальні здібності концептуалізуються, категоризуються та оцінюються в англійському лінгвістичному світогляді, зосереджуючись на таких ключових лексемах, як «розум», «голова» та «мозок», а також на їхніх антитетичних відповідниках «дурний» та «дурень». Аналіз показує, що носії англійської мови використовують багатий набір метафоричних моделей для представлення інтелектуальних здібностей, включаючи концептуалізацію розуму як контейнера, рослини, вогню, тварини та людини. В систематичному дослідженні було виявлено фразеологічні одиниці, які поділені на шість основних тематичних груп: дихотомія розумний-дурний, набуття-втрата інтелекту, глибокі-тривіальні знання, обдарованість-звичайні здібності, швидкий-повільний розум та хороша-погана пам’ять. Ці категорії демонструють ієрархічну систему оцінювання, в якій інтелектуальні здібності вимірюються поступово, причому помітно відсутня нейтральна категорія «нормальний». Компонентний аналіз фразеологічних виразів виявляє соматичні елементи (голова, мозок, розум), метафори, засновані на об’єктах (ніж, цегла, світло), порівняння з природними явищами (скеля, батіг), метафори вимірювання (енциклопедія, фонтан, сито), посилання на тварин (слон, птах, курка) та дієслова дії як основні лінгвістичні механізми для вираження інтелектуальних понять. В дослідженні було виявлено переважання негативних оцінок в інтелектуальній характеристиці, причому позитивні оцінки зазвичай вимагають підсилювачів та продемонстровано, що представлення інтелектуальної діяльності в англійській мові відображає культурні цінності та соціальні норми, де інтелект є чеснотою, що підлягає моральній оцінці. В аналізі було виявлено чіткі концептуальні межі між «розумом» (базова здатність до мислення) і «розумом» (вища когнітивна функція), а також між «дурним» (повільна інтелектуальна здатність) і «дурнем» (порушення соціальних норм поведінки). Ці висновки сприяють розумінню того, як когнітивні здібності конструюються лінгвістично і передаються культурно через мову. Висновки дослідження поширюються на когнітивну лінгвістику, культурну антропологію та мовознавство, пропонуючи розуміння взаємозв’язку між мовою, мисленням та культурною концептуалізацією інтелектуальних здібностей людини в англомовних спільнотах.

АФЕКТИВНИЙ МОДУС СУЧАСНОГО ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ (НА ПРИКЛАДІ РОМАНУ ДЖ. С. ФОЕРА «СТРАШЕННО ГОЛОСНО ТА НЕЙМОВІРНО БЛИЗЬКО»)

Roksoliana Andriivna Kokhan — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті представлені аспекти афективного статусу сучасної художньої літератури з огляду на новітні методології дослідження літературних творів. Задля окреслення теоретичної рамки вивчення афекту здійснений огляд теоретичних параметрів поняття «афект», зокрема, з точки зору його становлення та парадигматичного розгортання. Увага зосереджена на концепціях, що назараз є ключовими для комплексного розуміння афективної природи художньої літератури. Для поетикального аналізу обрано роман американського письменника Джонатана Сафрана Фоера «Страшенно голосно та неймовірно близько» (2005). У роботі розглядається специфіка емоційного впливу художнього твору на реципієнта через призму афективної теорії та аналізу смисломоделюючих стратегій. Основна увага зосереджується на способах художнього втілення травматичного досвіду через багаторівневу інтермедіальну структуру роману, що поєднує історії трьох поколінь однієї родини. Досліджується, як автор використовує полімодальність тексту (поєднання художніх, візуальних, текстуальних компонентів) для створення унікального афективного простору, що дозволяє читачеві як інтелектуально, так і емоційно відрефлексувати описувані події. Аналізується художнє значення метафор «страшенно голосно» та «неймовірно близько», їхнє функціонування на сюжето – та смислотвірному, а також рецептивному рівнях. Особливу увагу приділено тому, як Фоер через образ дев’ятирічного Оскара Шелла та його пошуки батька, загиблого під час терактів 11 вересня, створює емоційний резонанс між особистою та колективною травмою. У статті розкривається концепція «афективного повороту» в сучасному літературознавстві та її застосування до аналізу художнього тексту. Розглядаються механізми активізування емоційної пам’яті реципієнта. Особлива увага приділяється аналізу художньо-стилістичних засобів творення афективності: ролі метафор, використанню повторів та мовчання у їх семантичному значенні. Дослідження демонструє, що афективний модус у романі Фоера функціонує як засіб подолання травми протагоніста через активну взаємодію зі світом довкола (на усіх рівнях комунікації, зокрема, у численних та тривалих «монологах болю»), а також як спосіб встановлення емоційного зв’язку між автором, текстом та читачем у контексті метамодерністської естетики. Результати дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення афективних стратегій сучасної прози та розвитку методології емоційно-орієнтованого літературознавчого аналізу.

АНГЛІЙСЬКА МОВА ДЛЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЦІЛЕЙ ТА АНГЛІЙСЬКА МОВА ЯК ІНОЗЕМНА МОВА: ПОРІВНЯННЯ ТА КОНТРАСТ

Kumar Dinesh — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

Дослідження представляє комплексний порівняльний аналіз методологічних підходів англійської мови для спеціальних цілей (ESP) та англійської мови як іноземної (EFL) у сучасній мовній освіті. Метою дослідження є ідентифікація та аналіз фундаментальних відмінностей між педагогічними концепціями ESP та EFL, з акцентом на їхніх особливих характеристиках, цільових аудиторіях та освітніх завданнях. Дослідження демонструє, що ESP насамперед орієнтований на дорослих учнів, які володіють базовими знаннями англійської мови та прагнуть розвивати професійні комунікативні навички для конкретних професійних контекстів, включаючи медичну, бізнес-сферу, туризм та технічні галузі. Методологія ESP наголошує на контекстуальному вивченні мови, інтегрованому з предметним змістом, надаючи пріоритет практичному застосуванню над традиційним граматичним навчанням. На противагу цьому, EFL застосовує більш узагальнений підхід, зосереджуючись на комплексному розвитку мовних навичок у всіх чотирьох компетенціях – аудіювання, говоріння, читання та письмо – для учнів, що прагнуть загального володіння англійською мовою. Дослідження доводить, що навчальні програми ESP базуються на аналізі потреб та професійній орієнтації, розроблені для задоволення конкретних кар’єрних вимог, тоді як програми EFL підтримують стандартизовані, широкоспектральні цілі мовного навчання. Ключові висновки свідчать, що учні ESP отримують підвищену мотивацію завдяки практичному застосуванню набутих навичок у своїх професійних сферах, в той час як учні EFL розвивають фундаментальні мовні компетенції, застосовні в різноманітних контекстах. Дослідження підкреслює значущі педагогічні імплікації, включаючи диференційовані методології навчання, стратегії оцінювання та принципи розробки навчальних програм. Навчання ESP використовує автентичні, специфічні для галузі матеріали та контекстуальні навчальні середовища, тоді як EFL застосовує стандартизовані освітні ресурси та формальні класні налаштування. Незважаючи на ці відмінності, обидва підходи поділяють спільні цілі розвитку комунікативної компетенції та міжкультурної обізнаності. Дослідження приходить до висновку, що розуміння цих методологічних відмінностей є критично важливим для педагогів, розробників навчальних програм та творців мовної політики при виборі відповідних навчальних концепцій, що узгоджуються з конкретними потребами учнів, професійними цілями та лінгвістичними контекстами.

СТРАТЕГІЇ ПЕРЕКЛАДУ ТЕРМІНОЛОГІЇ ПРОЄКТНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В ІТ-ГАЛУЗІ: ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ

Oleksandr Bohdanovych Lysychenko — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

У сфері інформаційних технологій та управління проєктами стрімкий розвиток зумовлює постійну появу нових термінів, більшість з яких походять з англійської мови. Це створює серйозні виклики для українських перекладачів, адже багато таких термінів не мають усталених українських відповідників. Відсутність уніфікації, неоднозначність перекладу та стилістична неузгодженість можуть призводити до нерозуміння в професійному середовищі. Актуальність дослідження зумовлена потребою у формуванні ефективних перекладацьких стратегій, які б поєднували точність термінології з доступністю для української аудиторії. У науковій літературі окреслено два ключові напрями перекладу ІТ-термінів: формально-лексичний та функціональний. Перший охоплює методи транслітерації, калькування, еквівалентного перекладу, описового перекладу, модуляції, граматичних трансформацій тощо. Другий ґрунтується на адаптації перекладу до потреб цільової аудиторії та жанру тексту. Для вузькоспеціалізованих документів прийнятним вважається використання запозичень або міжнародних абревіатур без перекладу. Натомість у навчальних текстах доцільно застосовувати пояснення, розширення термінів або створення українських аналогів. Проблеми перекладу ІТ-термінів часто пов’язані з багатозначністю термінів, специфікою абревіатур, а також відсутністю усталених відповідників. Дослідження показують, що зазвичай обирається між прямим запозиченням (з можливим поясненням), калькою або творенням українських відповідників, залежно від зрозумілості для читача. Особливу увагу слід приділяти послідовності перекладу в межах одного тексту, що забезпечує зрозумілість і довіру читача. Для досягнення такого рівня системності рекомендовано створювати глосарії, термінологічні бази та інші засоби уніфікації термінів. Функціональний аспект перекладу визначає, наскільки ефективно передано не лише зміст терміна, а й його вплив на цільову аудиторію. Тому вибір між запозиченням і перекладом має базуватись на комунікативній доцільності. Необхідно зважати на рівень підготовленості читача, контекст і мету тексту. Це дозволяє створити переклад, який є водночас точним і доступним. Таким чином, переклад термінології проєктного менеджменту в ІТ-сфері становить не лише лінгвістичне, а й комунікативне завдання. Його успішне вирішення можливе за умов інтеграції лексико-граматичних стратегій із функціонально орієнтованим підходом, стандартизації термінів та розвитку відповідної інфраструктури підтримки перекладу.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ГРАМАТИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ ДИСКУРСУ КРИЗОВОЇ МЕДИЦИНИ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

Maria Stepanivna Malanyuk, Sofia Vasylivna Zmysla — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

В умовах воєн, конфліктів та надзвичайних ситуацій кризова медицина стала вузькоспеціалізованою сферою професійної комунікації, що вимагає чіткості, точності та мовної адаптивності. У статті досліджуються граматичні трансформації, що використовуються при перекладі англомовних текстів з кризової медицини українською мовою, зокрема тих, що містяться в протоколах невідкладної допомоги та настановах з тактичної допомоги пораненим у бою (TCCC). У дослідженні підкреслюється роль граматичних трансформацій, таких як модуляція, транспозиція, зміна пасивного стану на активний, стиснення/розширення іменних словосполучень, герундій та інфінітив, у збереженні змісту та комунікативного навантаження вихідного тексту при дотриманні синтаксичних та стилістичних норм мови перекладу. Порівняльний аналіз автентичних англомовних та україномовних версій кризової медичної документації показав, що герундіальні конструкції є найбільш часто трансформованими структурами, що становлять 40,7% від усіх спостережуваних граматичних змін. Інші значні трансформації включають пасивний стан (23,4%), інфінітиви (18,6%), транспозицію (9,5%), модуляцію (5%), перебудову іменної фрази (5,1%) та зміну порядку слів (2,7%). Кожен тип трансформації слугує для підвищення ясності, збереження директивної функції та забезпечення зрозумілості у складних медичних контекстах. Отримані результати підтверджують, що точний переклад дискурсу кризової медицини вимагає не лише лексичної еквівалентності, але й уміння перекладача застосовувати функціональні граматичні стратегії. Дослідження сприяє систематизації перекладацьких практик в українському медичному дискурсі та підкреслює необхідність подальшого вивчення підготовки перекладачів і проведення корпусних досліджень у галузі тактичної медицини.

КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ САМОСТІ В ДИСКУРСІ ПОЕТИКИ МЕТАМОДЕРНУ

Lidiia Vasylivna Matsevko-Bekerska — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті зосереджена увага на сучасній гуманітаристиці, що перебуває на етапі активного формування актуальних методологічних підходів до сприймання, осмислення, дослідження явищ і феноменів – світогляду, культури, зокрема, літератури. Показано, що дедалі активніше артикулюються принципи метамодернізму, для чого важливими є всі пазли аналітичного контексту, незалежно від міри їхньої конкретності, масштабності й прагнення до універсалізації чи вузької проблемно-тематичної спрямованості, з урахуванням розмаїтих пропозицій щодо фокусу уваги на певному об’єкті й предметі вивчення. Одним із яскравих переконливих свідчень динаміки новітнього філософсько-методологічного дискурсу є рух структуралістської теорії наративу Ж. Женетта в напрямку постструктуралістської посткласичної. Акцентовано, що актуальна трансформація засадничих наукових підходів була супроводжена розмислами дослідника про наростання тривожності сучасної людини – людини, яка потребує рівноваги та розуміння сутності і навколишньої дійсності, і себе у ній (звідси – поняття «запаморочення» і «фігури» як своєрідні ідеї для геометрії впорядкування тривожності людини ХХ століття). Серед численних вартісних концептів у методологічних конфігураціях проаналізовано поняття самості, форматуючи понятійний контур метамодерністичного фокусу в рецепції та інтерпретації «вторинної реальності», акцентовано на формах особистісної присутності сучасника у власній історичності, на способах ідентифікації себе в обширі настрою, відчуттів, переживань, миттєвих вражень і тривалих почуттів, зумовлених певною історико-культурною добою та репрезентованих у літературно-художньому творі. Аргументовано, що подібно до маленького камінця, який скочується з вершини гори, згортаючи щораз вищі намети і спричиняючи щоразу гучніше звучання, ідея «Епохи Доброї Волі» набирає дедалі більшої ваги у свідомості тих, хто щиро стурбований проблематикою людського в людині та мультиплікацією людського у світі. Досліджено, що література як репрезентація художнього наративу, як соціокультурний феномен приростає дедалі більш актуальними проєкціями Платонівського «метаксису» і гармонійно вписується у загальну перцептивну рамку теперішньої доби, позаяк у сучасному методологічному просторі наявний радше калейдоскоп / мозаїка, де відображені емоційні рефлексії на домінуючий настрій чи переживання, щоразу оживлюючи пошук самості (у нашому дискурсі – представленої в наративних стратегіях).

СОЦІОЛІНГВІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ В АНГЛОМОВНОМУ ДОКУМЕНТАЛЬНОМУ КІНОДИСКУРСІ

Khrystyna Bohdanivna Melko — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена комплексному аналізу функціонування науково-технічної термінології в межах англомовного документального кінодискурсу, що розглядається як особливий різновид аудіовізуального наративу, орієнтованого на трансляцію спеціалізованих знань широкій аудиторії. Акцентовано на статусі науково-технічних термінів як знаків мови спеціальних галузей знання, які вербалізують відповідні концепти та становлять структурний елемент професійної комунікації. Аргументовано, що багатозначність термінологічних одиниць, нестача усталених перекладацьких відповідників – зокрема щодо неологізмів – та культурно-національна варіативність їх використання детермінують численні ускладнення в процесі міжмовної трансмісії наукової інформації. Термінологія розглядається як складова впорядкованих терміносистем, які концептуалізують специфічні предметні області. Встановлено, що обмежена системність та неповна стандартизація наявних терміносистем значною мірою ускладнюють якісне відтворення науково-технічного змісту в аудіовізуальному форматі. У межах дослідження проаналізовано соціолінгвістичний аспект функціонування термінів у документальному кіно, що передбачає реалізацію комунікативного балансу між термінологічною точністю та доступністю для неспеціалізованої аудиторії. Визначено, що терміни в структурі кінодискурсу виконують не лише когнітивну, але й прагматично-репрезентативну функцію, сприяючи легітимації фільму як достовірного джерела інформації. Засоби лінгвістичної адаптації (аналогії, пояснювальні коментарі) та візуальна підтримка істотно підвищують рівень сприйняття складних наукових понять. Продемонстровано, що ефективність термінологічної інтерпретації корелює не лише з когнітивними характеристиками реципієнтів, але й із культурно-комунікативним контекстом трансляції наукової інформації. У результаті доведено, що стратегічна адаптація терміносистем у документальному кінематографі сприяє інкультурації наукового знання та інтенсифікації процесів глобальної наукової популяризації.

ПІДХОДИ ДО ВИЯВЛЕННЯ ТА АНАЛІЗУ ХИБНИХ ДРУЗІВ ПЕРЕКЛАДАЧА У ТЕХНІЧНОМУ ПЕРЕКЛАДІ

Olena Viktorivna Moskaliuk — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

Метою дослідження є розробка комплексної системи ідентифікації, класифікації та аналізу хибних друзів перекладача у технічному перекладі, з особливим акцентом на термінології електротехніки, для підвищення якості перекладу та зменшення семантичних помилок у міжмовній технічній комунікації. Визначено чотири основні цілі дослідження: (1) встановлення систематичної таксономічної класифікації хибних друзів у технічному контексті з розрізненням повних та часткових псевдоінтернаціоналізмів; (2) аналіз морфологічних та семантичних закономірностей термінології електротехніки, що сприяють міжмовній інтерференції; (3) дослідження обчислювальних підходів до автоматичного виявлення хибних друзів за допомогою методів машинного навчання та корпусних методів; та (4) розробка практичних стратегій забезпечення якості для технічних перекладачів, які працюють з багатомовною технічною документацією. Об'єктом дослідження є міжмовні лексичні пари, що характеризуються формальною схожістю, але семантичною розбіжністю у технічних контекстах перекладу, з особливим акцентом на англо-українських мовних парах у галузі електротехніки, телекомунікацій та комп'ютерних технологій. Предмет дослідження охоплює психолінгвістичні механізми, що лежать в основі явища хибних друзів перекладача, включаючи розбіжну семантичну еволюцію, моделі запозичень та випадкові фонетичні подібності, що створюють перекладацьку інтерференцію у спеціалізованій технічній лексиці. У дослідженні продемонстровано, що технічна термінологія представляє унікальні виклики через свою подвійну конкретно-абстрактну природу, причому лексика електротехніки демонструє систематичні моделі походження, які можуть як полегшувати, так і ускладнювати міжмовний переклад. Повні псевдоінтернаціоналізми, такі як «conductor/кондуктор» та «data/ дата», представляють найбільш оманливу категорію, тоді як часткові псевдоінтернаціоналізми, такі як «battery/ батарея», демонструють різний ступінь семантичного перекриття в різних технічних контекстах. Кількісним аналізом виявлено асиметричні виклики перекладу, оскільки англійські терміни часто характеризуються ширшим семантичним діапазоном порівняно з українськими відповідниками, що призводить до вищого рівня помилок у перекладі з англійської на українську. Останні досягнення в галузі комп'ютерної лінгвістики дозволили досягти 83,81% ефективності класифікації за показником F1 за допомогою моделей на основі BERT для виявлення хибних друзів перекладача, що вказує на значний потенціал автоматизованих систем забезпечення якості. Визначено критичні спеціалізовані категорії, включаючи хибні друзі одиниць вимірювання, лексикалізовані форми множини та паронімічну плутанину, кожна з яких вимагає конкретних стратегій аналізу та перекладу. Професійні термінологічні бази даних, такі як IATE (1,4 мільйона багатомовних термінів) та IEC Electropedia, надають необхідні ресурси для систематичного виявлення та вирішення хибних друзів перекладача. За результатами дослідження зроблено висновок, що ефективний технічний переклад вимагає інтеграції лінгвістичного аналізу, галузевої експертизи та обчислювальних інструментів, з особливою увагою до стратегій спрямованого перекладу, що враховують семантичну асиметрію між вихідною та цільовою мовами в спеціалізованих технічних комунікаційних контекстах.

НАРОДНІ МЕТАФОРИ ЯК СОМАТИЧНИЙ КОД КУЛЬТУРИ

Oleksandra Sviatoslavivna Palchevska, Khrystyna Ihorivna Chornopys — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджено народні діалектні метафори з соматичним компонентом у контексті британського мовного простору ХІХ століття. Такий тип метафор є надзвичайно важливим інструментом пізнання, що відображає глибинні моделі народного світосприйняття. Соматизми – назви частин людського тіла – активно використовуються у формуванні метафоричних образів, які передають різноманітні поняття, явища, емоції та оцінки. Увага в роботі зосереджена на діалектному матеріалі Великобританії, зокрема на шотландських, північних англійських, південних та інших регіональних варіантах. Лінгвокультурне моделювання діалектних метафор розкриває взаємозв’язок мови, культури та колективного досвіду через соматичні образи. Ключовим у підході до аналізу таких метафор є принцип антропоцентризму, який передбачає розуміння людини як головного вимірювача світу. Саме тіло – як найближчий і найбільш зрозумілий об’єкт – стає основою для інтерпретації більш абстрактних явищ. У народних діалектах соматичні метафори функціонують не лише як мовні конструкції, а й як носії культурної пам’яті, колективного досвіду та ціннісних уявлень певної мовної спільноти. В дослідженні продемонстровано, що соматичні метафори в діалектному мовленні Великобританії виконують роль своєрідних культурних маркерів та зберігають у собі традиційні погляди на мораль, соціальні норми, емоції, міжособистісні стосунки. Завдяки їм можна простежити, як у межах різних британських регіонів формувалися локальні світоглядні моделі, що, попри розмаїття, ґрунтуються на спільному для всіх людському досвіді – досвіді тіла. Особливу увагу приділено інтерпретації цих метафор у контексті мовної картини світу, яка склалася у британській культурі. В роботі підкреслено, що соматичні образи, закладені у народні метафори, виступають свого роду «дзеркалом» ментальних процесів, в якому відображаються як індивідуальні переживання, так і колективна ідентичність. Ці метафори репрезентують певний тип мислення – конкретно-чуттєвий, образний, емоційно насичений – і є важливим джерелом для розуміння культурно-мовної спадщини Великобританії.

СПОСОБИ ТА МЕХАНІЗМИ ЕЛІМІНУВАННЯ ЛАКУН В ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ ТЕКСТІ: ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД

Hanna Pavlivna Poliakova — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті розглянуто проблему елімінування лакун у публіцистичних текстах з позицій лінгвокультурологічного підходу. Актуальність дослідження зумовлена особливою роллю публіцистичних текстів у міжкультурній комунікації та значною кількістю культурно обумовлених елементів, які викликають труднощі при перекладі та сприйнятті представниками іншої лінгвокультурної спільноти. Проаналізовано теоретичні підходи до розуміння лакунарності в міжкультурній комунікації, зокрема концепції Е. Найди, П. Ньюмарка, У. Еко, Л. Венуті, М. Бейкер та інших провідних науковців у галузі перекладознавства. Особливу увагу приділено концепції «динамічної еквівалентності» Е. Найди та стратегіям «одомашнення» і «очуження» Л. Венуті. Систематизовано основні способи елімінування лакун у публіцистичному тексті: заповнення та компенсацію. Метод заповнення включає переклад із збереженням іншомовної лексичної одиниці, заповнення- коментар, заповнення-примітку та природне заповнення через запозичення. Компенсація передбачає введення аналогів, максимально еквівалентних до культури реципієнта, включаючи просту та складну компенсацію. Детально проаналізовано практичні приклади елімінування лакун на матеріалі перекладів різних типів публіцистичних текстів, включаючи рекламні тексти, статті та матеріали зарубіжних видань. Особливу увагу приділено комплексному аналізу перекладу японського поняття «ікіґай» та українського культурного феномену «вертеп», які демонструють різні стратегії подолання лінгвокультурних лакун. Встановлено, що вибір способу елімінування лакун залежить від масштабу культурологічної дистанції між культурами, цілей і завдань автора, специфіки тексту та характеру самої лакуни. У медійному контексті заповнення лакун доповнюється невербальними елементами, що підвищує ефективність міжкультурної комунікації. Результати дослідження можуть бути використані в перекладацькій практиці, теорії перекладу та міжкультурній комунікації для розробки ефективних стратегій подолання культурних бар'єрів у публіцистичному дискурсі.

ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗАПОЗИЧЕНЬ З ІТАЛІЙСЬКОЇ, ІСПАНСЬКОЇ ТА ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВ У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Olga Volodymyrivna Ponomarenko — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджено лексичні запозичення романського походження (зокрема з італійської, французької та іспанської мов) різних періодів, які активно функціонують у сучасній англійській мові та відіграють важливу роль у процесах її лексичного оновлення й збагачення в умовах глобалізаційних зрушень. Зростаюча інтенсивність міжмовних контактів, а також культурних і соціальних взаємодій, спричинює поширення іншомовних лексем у комунікативному просторі сіх природніх мов, включно – англійської. Об’єктом дослідження визначено лексичну систему сучасної англійської мови, предметом – функціонування, прагматичні функції та семантична адаптація запозичених одиниць романського походження в різних дискурсивних контекстах. Метою дослідження є виявлення соціолінгвістичних, історико-культурних та комунікативних чинників, що зумовлюють використання запозичень, а також аналіз їхнього смислового навантаження, стилістичної забарвленості й ступеня інтеграції до приймаючої мовної системи. У роботі використано комплекс сучасних лінгвістичних підходів, серед яких, зокрема: методи контактної лінгвістики, класифікацію типів запозичень, семантичний і контекстуальний аналіз, а також елементи лінгвокультурологічного підходу. На основі мовного матеріалу сформовано типологію романських запозичень за сферою вживання, рівнем граматичної та семантичної адаптації, а також за ступенем культурної маркованості. Наведені приклади демонструють гнучкість таких лексем, їхню стилістичну функціональність і здатність точно передавати відтінки значення, які не мають повних еквівалентів у питомій лексиці. Отримані результати мають як теоретичне, так і прикладне значення – передусім у викладанні практичної англійської мови, у галузях лекчикології, лексикографії, перекладознавства та міжкультурноїта міжмовної комунікації, а також у практичному використанні англійської мови. Наукова новизна полягає в інтеграції лінгвістичного аналізу із сучасним культурним контекстом функціонування запозичень. Перспективи розробки цієї теми є безсумнівними, з огляду на континуальність і безперервність еволюції мови, виникнення (а відтак, і необхідність компенсації) мовних лакун, номіналізації новітніх явищ, процесів тощо.

ДЕКОДУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ НАРАТИВІВ: СЕМІОТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРЕДСТАВЛЕННЯ КЛІМАТИЧНИХ ЗМІН У СУЧАСНІЙ КЛІМАТИЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Valentyna Oleksandrivna Pshoniak — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

В дослідженні виявлено семіотичні механізми, за допомогою яких сучасна кліматична література перетворює складні екологічні явища в емоційно резонансні та інтелектуально доступні наративи. Застосовуючи міждисциплінарний семіотичний аналіз, дослідження розглядає, як літературні тексти функціонують як складні комунікативні системи, що опосередковують суспільне розуміння кліматичних змін через символічні репрезентації, лінгвістичні інновації та експериментальні наративні структури. Методологічною основою було інтегровано класичну семіотичну теорію з постколоніальною критикою, екологічними гуманітарними науками та наративним аналізом для вивчення множинних вимірів кліматичної комунікації. Дослідження було сфокусовано на символічних репрезентаціях природи, що трансформують абстрактні наукові дані у відчутні образи, лінгвістичних стратегіях означення, які створюють нові словники екологічного досвіду, та наративних структурах, що відображають складність кліматичних систем через формальне експериментування. Особливу увагу приділено мультимодальним підходам означення, що інтегрують різноманітні системи знань, включаючи наукові дані, особисті свідчення, корінну мудрість та спекулятивні майбутні сценарії. Результати виявляють, що ефективна кліматична література функціонує через взаємопов’язані семіотичні мережі, що залучають читачів у когнітивних, емоційних та уявних вимірах. Аналіз демонструє, як трансформативні наративи кидають виклик домінуючій екологічній комунікації “жаху та похмурості”, створюючи простори для діяльності та можливостей замість паралічу та відчаю. В дослідженні було ідентифіковано значущі деколоніальні виміри в кліматичній літературі, що критикують євроцентричні екологічні наративи, представляючи альтернативні епістемологічні основи, засновані на культурному різноманітті та екологічній справедливості. Імплікації дослідження виходять за межі літературної критики до практичних стратегій екологічної комунікації. Результати свідчать, що складна семіотична конструкція в кліматичній літературі створює можливості для екологічного розуміння, що перевищують можливості суто наукового чи політичного дискурсу. Практична значущість вносить вклад у зростаючу наукову літературу з екологічних гуманітарних наук, одночасно надаючи інсайти для практиків кліматичної комунікації, освітян та політиків, які шукають більш ефективні підходи до екологічного залучення в різноманітних культурних контекстах.

ЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДИГІТАЛЬНОГО АНГЛОМОВНОГО ДИСКУРСУ

Iryna Anatoliivna Svider — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

Мета статті – зосередити увагу на впливі цифрових технологій на мову, приділивши особливу увагу цифровому англомовному дискурсу та його лінгвістичним особливостям на онлайн-платформах, що відображають сучасні тенденції комунікації в Інтернеті. Розглядається роль цифрових платформ (соціальних мереж, месенджерів, форумів) у формуванні нових мовних моделей, лексичних інновацій, синтаксичних спрощень та мультимодальної комунікації. Показано, як ІТ-технології трансформували комунікацію та використання мови, змінили мовні норми та соціальну активність. Проаналізовано типові лексичні одиниці, стилістичні особливості та прагматичні функції цифрового дискурсу. Автор висвітлює внесок лінгвістів у дослідження ключових особливостей цифрового дискурсу, таких як неформальність, мультимодальність, безпосередність та інтерактивність. Спостерігається стрімкий розвиток нових мовних форм, таких як емодзі, смайлики, абревіатури, скорочення, хештеги та інноваційні лексичні одиниці, які відображають виразність, та ефективність цифрової комунікації. У дослідженні підкреслюється процес взаємодії людини та машини, в якому важливу роль відіграють чат-боти та їхня здатність імітувати емпатію та залучення до неформальної, динамічної розмови. Трансформація людської комунікації, що відбувається під впливом цифрових технологій, зокрема динамічний характер цифрового дискурсу та його мультимодальні риси, вказують на перспективи подальших досліджень. Перед лінгвістами стоїть завдання дослідити вплив новітніх технологій, таких як штучний інтелект, доповнена реальність і віртуальна реальність, на використання мови та мовні норми. Матеріал дослідження сприяє глибшому розумінню динаміки англійської мови в цифровому контексті і поняття цифрового дискурсу.

КОНЦЕПТ ЗЛОЧИН В АНГЛОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ НАРАТИВІ: МОРАЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Olha Olehivna Tasmasys — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

Наукову розвідку присвячено дослідженню концепту ЗЛОЧИН як соціально-культурного та морально-правового відображення гуманістичних цінностей суспільства. Метою статті є вивчення способів вербалізації різних видів морально-правових ЗЛОЧИНІВ в англомовному художньому кримінальному наративі, що відображають порушення гуманістичних ідей та морально-правових норм суспільства. Для досягнення поставленої мети у статті виконано такі завдання: розглянуто концепт ЗЛОЧИН як соціально-культурне явище у морально-правовому аспекті; простежено трансформацію морально-правових ЗЛОЧИНІВ в англомовному художньому кримінальному наративі. З’ясовано, що жанрову генезу англомовних художніх кримінальних наративів можна представити від виникнення перших детективних романів у ХІХ столітті (де концепт ЗЛОЧИН мав морально-етичну природу) до постмодерністських трилерів, коли традиційна струнка структура детективу цілком зруйнована, розслідування ЗЛОЧИНУ є настільки розмитим та заплутаним, що його заледве можна кваліфікувати як ЗЛОЧИН (моральні-правові ЗЛОЧИНИ проти людини, гуманістичних принципів, природи, людства). Доведено, що завдяки фокусу на гуманістичні цінності, право перестає бути “сліпим” регулятором суспільних відносин. Концепт ЗЛОЧИН у морально-правовому вимірі визначено як порушення індивідом відповідних суспільно-правових норм, що призводять до порушення прав людини як особистості, її права на свободу, щастя, розвиток, прояв своїх здібностей. На прикладі творів детективно-кримінальної літератури простежено трансформацію ЗЛОЧИНІВ (від простого вбивства до серійних вбивств та кіберзлочинів проти людства) та персонажа-детектива (від аматора до професіоналів-офіцерів служб безпеки). У постмодерністських трилерах виявлено зміни у підходах до розкриття ЗЛОЧИНУ: вони охоплюють не тільки розслідування ЗЛОЧИНУ, а й залучення до розгортання сюжету внутрішніх конфліктів героїв (вбивць на замовлення та серійних вбивць, детективів поліції, детективів-аматорів, представників судово-медичної експертизи), відображення гуманістичних цінностей та ідей, морально-психологічних змін у характерах персонажів, їх особистому житті.

МІЖКУЛЬТУРНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ «ВЛАДА» В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

Anna Serhiivna Shapoval — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

У цьому дослідженні представлено комплексний міжкультурний порівняльний аналіз концептуалізації влади в англійській та українській мовних культурах на основі фразеологічного аналізу. Дослідження присвячене вивченню того, як абстрактні поняття влади кодуються в мові, виявляючи як універсальні когнітивні закономірності, так і значні культурні відмінності у представленні влади в цих різних мовних традиціях. Дослідження використовує кілька теоретичних підходів, включаючи теорію концептуальних метафор, теорію культурних вимірів та семантичний аналіз, для вивчення 258 фразеологічних одиниць, що містять поняття, пов’язані з владою (131 англійська, 127 українська). Методологія поєднує лексикографічний аналіз з культурно-лінгвістичним дослідженням для виявлення міжкультурних закономірностей у концептуалізації влади, оціночних ставлень та метафоричної структуризації. Ключові висновки виявляють разючі паралелі поряд із значними розбіжностями між двома мовними культурами. Обидві демонструють переважно негативне ставлення до концепцій влади (65–66%), що свідчить про універсальний скептицизм людей щодо авторитарних структур. Однак істотні відмінності виявляються в конкретних оціночних моделях: українські вирази демонструють сильніший морально-етичний акцент і значно більш позитивні асоціації з королівською владою (50% позитивних оцінок порівняно з 17% в англійській мові), тоді як англійська мова демонструє ширше технічно-правове застосування та виражений фокус на індивідуальних здібностях. Дослідження виявляє універсальні метафоричні моделі, включаючи «ВЛАДА – ЦЕ КОНТРОЛЬ», «ВЛАДА – ЦЕ СИЛА», «ВЛАДА – ЦЕ ВОЛОДІННЯ» та «ВЛАДА – ЦЕ ВЕРТИКАЛЬНИЙ ПРОСТІР», одночасно виявляючи специфічні для кожної культури метафоричні орієнтації: українська «ВЛАДА – ЦЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ» проти англійської «ВЛАДА». Ці моделі відображають різні історичні траєкторії та культурні цінності, причому українська культура зберігає сприйнятливість до ієрархічної влади, коли вона здійснюється відповідально, тоді як англійська культура демонструє глибоко вкорінений скептицизм, що випливає з еволюції конституційної монархії та демократичних традицій. Результати дослідження значно сприяють розумінню того, як мовні структури впливають на політичне пізнання та ставлення до культурної влади. Українські учасники демонструють вищу прийнятність дистанції влади в поєднанні з морально-етичними очікуваннями, тоді як англійські відповіді відображають нижчі переваги дистанції влади з акцентом на індивідуальній ініціативі. Дослідження надає важливі відомості про демократичні процеси, легітимність влади та міжкультурну комунікацію, демонструючи, що хоча людський досвід влади має універсальні характеристики, лінгвістичні та культурні рамки фундаментально формують концептуальні моделі, оціночні ставлення та поведінкові очікування щодо структур влади в сучасних глобалізованих контекстах.

МОВНА ПОЛІТИКА СІМ'Ї ТА ДИНАМІКА МОВНОГО ВИБОРУ: СОЦІОЛІНГВІСТИЧНІ ЗАСАДИ ТА КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПЕРСПЕКТИВИ

Olha Vasylivna Shevchuk-Kliuzheva — ср, 04 чер 2025 00:00:00 +0300

Стаття досліджує теоретичний аспект мовного вибору як центральний, багатовимірний механізм формування та функціонування сімейної мовної політики, особливо в умовах двомовності та багатомовності родин. Спираючись на соціолінгвістичні, психолінгвістичні та ідеологічні підходи, автор трактує мовний вибір не просто як комунікативне рішення, а як соціально вмотивовану, емоційно насичену й ідеологічно опосередковану практику. У статті здійснено критичний синтез класичних і сучасних теорій сімейної мовної політики, а також проаналізовано, як мовні ідеології на макрорівні та державна мовна політика перетинаються з батьківськими рішеннями, емоційними настановами та міжпоколіннєвим формуванням ідентичності (мікрорівень). Особлива увага приділена українському соціолінгвістичному контексту, в якому вимушена міграція, війна та наслідки русифікації радикально змінили мовну ієрархію та мовні практики в родинах. На основі новітніх досліджень, зокрема авторських, аналіз демонструє, як мовний вибір перетворюється на простір символічного спротиву, національного переосмислення та консолідації ідентичності в українських родинах. Висвітлюється поява явищ, таких як «мовний сором» і емоційно вмотивований мовний зсув, особливо в умовах емоційно асиметричного співіснування української та російської мов. У статті запропоновано концептуальну модель мовного вибору, що інтегрує три взаємопов’язані виміри: (1) ідеологічний – відображає уявлення про легітимність і політичне значення мов; (2) афективний – охоплює емоційні впливи та прихильність до мови; (3) стратегічний – стосується функціонального і перспективного планування мовного репертуару дитини. Мовний вибір розглядається як посередницький механізм, через який ширші соціополітичні чинники інтерналізуються, переосмислюються та реалізуються в межах сім’ї. Ця праця робить внесок у розвиток теорії сімейної мовної політики, підкреслюючи емоційну й символічну значущість мовного вибору, особливо в постконфліктних і міграційних контекстах. Запропонована модель відкриває перспективу для глибшого розуміння того, як багатомовні родини реагують на нестабільність, адаптуються до змін у мовному середовищі та формують свої мовні майбуття в умовах невизначеності.