Наукові записки Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. Педагогіка і психологія

Титульна сторінка

2024-03-13T14:04:10+02:00

ЗМІСТ

2023-12-29T18:37:07+02:00

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ НАРОДНИХ ХУДОЖНІХ ПРОМИСЛІВ

2024-05-03T08:35:06+03:00

Проголошена в Україні інформатизація освіти спрямована на вдосконалення форм і змісту навчального процесу, впровадження комп’ютерно орієнтованих методів навчання. Становлення інформаційного суспільства потребує перегляду усталених підходів до професійної підготовки. З огляду на динаміку технологічних процесів важливою вимогою конкурентоздатності на ринку праці є використання інформаційно-комунікаційних технологій в усіх сферах професійної діяльності, навички роботи в умовах інформатизації, самоосвіта та постійне підвищення кваліфікації. Соціальне замовлення на підготовку сучасних фахівців художнього профілю, зокрема – народних художніх промислів – висуває підвищені вимоги до рівня їхньої професійної освіти, які включають інформатичну компетентність. Мета статті полягає в обґрунтуванні напрямів упровадження інформаційно-комунікаційних технологій у професійно-художню освіту задля розвитку професійної компетентності майбутніх фахівців народних художніх промислів, активізації їхньої навчальної діяльності та прищеплення їм необхідних професійних якостей; оновленні змісту та технологій навчання на основі засобів інформаційно-комунікаційних технологій. Запропонована авторська технологія створення образотворчого продукту за допомогою ІКТ у процесі навчання фахівців народних художніх промислів, яка реалізує систему принципів застосування ІКТ у професійній підготовці та педагогічні умови інформатизації професійної підготовки майбутніх фахівців народних художніх промислів в інформаційно-освітньому середовищі
закладів професійної (професійно-технічної) освіти художнього профілю та забезпечує ефективність освітньо-професійної художньої діяльності під час професійно-практичної підготовки. Висвітлені результати експериментального дослідження, що підтвердило дієвість засобів ІКТ як позитивного чинника розвитку художнього мислення і формування необхідних компетентностей в учнів професійно-художніх закладів освіти.

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ У ПОЗААУДИТОРНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

2024-05-03T08:35:46+03:00

Розглянуті питання, що виникли під час організації і забезпечення самостійної позааудиторної навчальної роботи студентів-психологів. Здійснено огляд теоретичних уявлень щодо позааудиторної діяльності студентів та її впливу на формування компетентності майбутніх фахівців. Показано, що позааудиторна діяльність студента виступає як особисто керований та разом із тим педагогічно організований процес. За наявності відповідної педагогічної підтримки у позааудиторних заняттях стимулюється перехід студента від соціальної ролі того, кого навчають, до ролі суб’єкта, тобто того, хто самостійно здобуває необхідні для освоєння фаху знання. Тому майбутній фахівець не тільки пізнає особливості професії, але й проявляє себе у ній, порівнює свої можливості з вимогами професійної діяльності, засвоює способи рефлексії власних дій. Через це нові акценти у діяльності навчальних закладів передбачають відповідну роль позааудиторної освітньої діяльності, яка створює додаткові можливості для професійного становлення, самореалізації та творчого розвитку кожного студента, формування його індивідуальної освітньої траєкторії. Розглянуті особливості організації позааудиторної роботи студентів у вітчизняних ВНЗ в сучасних умовах. Опрацьована концепція позааудиторної діяльності майбутніх фахових психологів. Згідно з нею для забезпечення формування професійної компетентності студентів-психологів, самостійної постановки професійних завдань, моделювання ситуацій, вміння регулювати свою діяльність при їх вирішенні, самостійна позааудиторна робота повинна містити різні види діяльності. Відповідно, позааудиторна діяльність включає у себе низку різноманітних і актуальних видів самостійної роботи студентів, кожен з яких передбачає позитивний вплив на формування їхньої професійної компетентності. Досліджені труднощі що виникають при організації і забезпеченні позааудиторної роботи студентів, відповідно до сучасних вимог; здійснений пошук можливих шляхів і способів подолання виявлених труднощів. Зроблені висновки з проведеної роботи і запропоновані подальші перспективні дослідження у цьому напрямку.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ АРХЕТИПІЧНИХ ЧОЛОВІЧИХ ОБРАЗІВ

2024-05-03T08:36:23+03:00

Стаття присвячена психологічному аналізу чоловічих архетипічних образів. Виявлено, що у сучасній культурі різних народів світу існують чоловічі архетипічні образи, які мають схожість у своїх психологічних характеристиках: велетень-людожер (Західна Європа); троль (Північна Європа); чаклун (Центральна та Східна Європа); дракон (Азія); змій (Україна, Східна Європа); Кощій Безсмертний (росія); чорт (Європа) та дідько (Україна) тощо. В основі цих фольклорних образів стоять історичні персонажі мага, волхва, жерця, тобто служителів дохристиянських релігійних культів, які володіли надзвичайними здібностями, магічною силою, особливими знаннями.
Встановлено, що чаклун, чародій, чарівник, відьмак, віщун, відун, характерник, мольфар, знахар, ворожбит, голдовник, колдун, волхв, жрець, маг, чудесник, шаман – ці всі слова мають подібне семантичне значення: займатися магією, тобто творити чари та дива, ворожити, лікувати та пророкувати майбутнє, при цьому вищезазначені функції в своїй основі доволі часто не мали негативного змісту.
Культурологічний аналіз дає підстави стверджувати про спільні риси на символічному архетипічному рівні. Всі вони володіють «магічною силою», яка дає їм можливість використовувати свої надприродні здібності як на добро, так і на злі справи. Вони володіють скарбами, які відвойовує головний герой, це боротьба за владу з сильним дорослим, своєрідна сепарація. Майже всі антигерої викрадають та тримають у полоні молодих дівчат чи жінок, а герой, який хоче одружитися, має спасти наречену та пройти символічне випробування.

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

2024-05-03T08:36:52+03:00

З початку повномасштабного вторгнення військ російської федерації в Україну, виникла гостра потреба у психологічному супроводі населення.
Метою статті є виокремлення важливих критеріїв психологічного супроводу постраждалих в умовах війни. У результаті теоретичного аналізу виявлено, що фахове надання першої психологічної допомоги та психосоціальна підтримка населення може сприяти не тільки індивідуальному благополуччю, але й має важливе значення для формування стійкого та безпечного суспільства.
Висвітлено особливості психологічної допомоги різним категоріям населення: військовим; сім’ям; дітям та вимушеним переселенцям. Проаналізовано зарубіжний досвід психологічного супроводу цивільного та військового персоналу в умовах війни. Завдання психологічного супроводу учасників міжнародних миротворчих місій включають: формування психологічної стійкості військових, згуртованість; оптимальний психологічний стан; психологічна допомога при травмах; психологічна реабілітація.
Основні чинники, які можуть впливати на розвиток дітей в умовах кризи, включають: стрес і травми; порушення режиму та звичного розпорядку; соціальна ізоляція; нестача ресурсів; обмежений доступ до освіти; нормалізація страху та небезпеки. Тому для дітей вважливо забезпечити підтримку, їхню безпеку та стабільність. Психологічна допомога сімей військових включає принципи, що відображають важливість інтегрованого та взаємодіючого підходу до їх психологічної та соціальної підтримки. Зазначено, що для вимушених переселенців, найбільш цінною може бути інформаційна підтримка, згодом – інструментальна, а потім – емоційна підтримка.
Окреслено основні заходи психологічного супроводу українців в умовах війни: створення Центрів психологічної підтримки; організація мобільних груп; розроблення онлайн-ресурсів та платформ; проведення фахових навчань; співпраця із громадськістю.

СУЧАСНА СИСТЕМА ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦІВ ЕКСТРЕМАЛЬНОГО ПРОФІЛЮ В УКРАЇНІ

2024-05-03T08:37:16+03:00

У статті на основі науково-теоретичного аналізу нормативних документів розглянуто сучасну систему психологічного забезпечення професійної діяльності фахівців екстремального профілю в Україні, а саме на прикладі: Збройних Сил України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України. При обґрунтуванні психологічного забезпечення усіх сфер життєдіяльності екстремального профілю, вияснено, що його координація здійснюється психологічною службою. До числа фахівців, що здійснюють психологічне забезпечення в секторі безпеки та оборони входять: психологи територіальних органів управління, психологи спеціальних регіональних центрів швидкого реагування та підрозділів центрального підпорядкування, а також психологи ЗВО із специфічними умовами навчання. Основною метою діяльності підрозділів психологічного забезпечення є підвищення ефективності службового процесу, розвиток і формування зрілої професійно орієнтованої особистості, захист психічного здоров’я і соціального благополуччя всіх учасників службового процесу, зокрема допомога населенню в умовах війни.
Виявлено, що психологічне забезпечення фахівців для виконання професійної діяльності в екстремальних умовах має низку відмінностей, оскільки залежить від специфіки, завдань та функцій, психологічного супроводження, проте основним вектором, що їх об’єднує, є цілеспрямована психологічна діяльність, яка забезпечує належний рівень підготовленості фахівця, чи то колективу до роботи в ситуаціях ризику й небезпеки для їх життя і здоров’я, а також відновлення їх психоемоційного стану від наслідків негативних чинників, що впливають як на професійну, так і повсякденну життєдіяльність. Компетентність психологічних служб сприяє позитивній та продуктивній психоемоційній життєдіяльності фахівців ризиконебезпечних професій.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЖИВАННЯ СТРЕСУ РЯТУВАЛЬНИКАМИ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ

2024-05-03T08:37:43+03:00

На основі науково-експериментального дослідження визначено й обґрунтовано особливості переживання стресу рятувальниками на різних етапах професіоналізації. Висвітлено причини виникнення стресу та фактори, що викликають страх та тривогу фахівців служби цивільного захисту. Метою статті є виявлення загального рівня стресу рятувальників в умовах професійної діяльності. У дослідженні використано три апробовані психодіагностичні методики, а саме: Методика визначення стресостійкості та соціальної адаптації (Т. Холмса і Р. Раге); Анкета визначення психологічної готовності; Методика оцінювання психічного стану та рівня стресу. Респондентами обрано 60 рятувальників, котрих розділено на дві однакові групи. До першої групи увійшли респонденти, котрі мають стаж в ДСНС України від 1 до 5 років, до другої – курсанти.
На основі методик психодіагностики виявлено, що існують певні відмінності між рятувальниками, які мають стаж роботи від року до п’яти, та курсантами. Так, у рятувальників, показник рівня стресостійкості виявився нижчим ніж у курсантів, оскільки умови життєдіяльності останніх характеризуються мінімальним рівнем стресу, і є менш напруженими, ніж у практиків. Показник низького рівня психологічної готовності у рятувальників, які мають стаж роботи від року до п’яти, – відсутній, у майбутніх рятувальників – 37%, тобто із стажем підвищується готовність до виконання завдань за призначенням. Показник низького рівня психологічного стану у рятувальників виявився нижчим ніж у курсантів, тобто для рятувальників із стажем роботи є нормою мати помірний рівень професійного стресу, оскільки це вказує на вміння контролювати поведінку. Виявлено, що тривалість професійної діяльності у галузі безпеки людини впливає на психологічну готовність рятувальників, їх схильність до стресу, особливості переживання ними стресу та їхню стресостійкість.

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ОСОБИСТОСТІ

2024-05-03T08:38:11+03:00

На основі науково-теоретичного аналізу розглянуто поняття «професійне вигорання» та його важливість для дослідження у сучасному світі. Проведено огляд досліджень сучасних вчених щодо прояву професійного вигорання у психологічній літературі. Проаналізовано особистісні риси, які можуть зробити працівника вразливим до цього явища. Виявлено, що синдром професійного вигорання розглядається у широкому спектрі тлумачень, оскільки деякі дослідники пов'язують його зі стресом, емоційним напруженням, монотонністю або напруженістю роботи, невідповідністю в професійній адаптації, надмірним захопленням професією, нереалістичними очікуваннями від роботи, недоліками у відповідності до посади тощо. Присвячено увагу на ключові фактори та чинники, що сприяють розвитку професійного вигорання. Окреслено симптоми професійного вигорання з метою раннього виявлення цього стану серед професійного колективу та корекції. Описано класифікацію симптомів вигорання. Встановлено, що вигорання – це складний процес, який може мати різноманітні прояви. Важливо розуміти, що симптоми цього стану різняться залежно від особистості та контексту. Навіть один симптом сам по собі не обов'язково означає розвиток вигорання і може потребувати уважнішого спостереження. Вчені підтверджують, що вигорання – це поєднання певних симптомів, які також можуть спостерігатися при інших станах або хворобах. Професійне вигорання поступово розвивається: від забування до переростання у хронічні захворювання та депресію.

Відомості про авторів

2023-12-29T20:10:25+02:00