Наукові записки Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. Педагогіка і психологія

Титульна сторінка

Збірник наукових праць — пт, 06 гру 2024 00:00:00 +0200

ЗМІСТ

Збірник наукових праць — пт, 06 гру 2024 00:00:00 +0200

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ІНШОМОВНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ У КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА УКРАЇНІ

L. A. Rudenko, N. L. Ivanyshyn — пт, 06 гру 2024 00:00:00 +0200

У статті виконано всебічний аналіз методології дослідження іншомовної професійної підготовки в контексті специфічних умов навчання майбутніх фахівців цивільного захисту. Розглянуто ключові підходи до цієї проблематики, серед яких особливе значення мають системний, студентоцентрований, компетентнісний, комунікативний, діяльнісний, культурологічний і аксіологічний підходи. Системний підхід забезпечує комплексне врахування всіх складових частин процесу іншомовної підготовки фахівців цивільного захисту в контексті професійної освіти, дає змогу створювати узгоджене навчальне середовище, у якому всі елементи інтегровані та взаємодіють для досягнення загальних освітніх цілей. Студентоцентрований підхід ставить у центр навчального процесу інтереси та потреби здобувачів, має позитивний вплив на їхню успішність і на креативне мислення. Компетентнісний підхід акцентує увагу на формуванні конкретних професійних компетентностей, необхідних для успішної діяльності у сфері цивільного захисту, сприяє розвитку у здобувачів не лише мовних навичок, а й практичних умінь, що є критично важливими для їхньої майбутньої професійної діяльності. Комунікативний підхід орієнтований на розвиток мовних навичок у контексті професійного спілкування. Він передбачає формування у здобувачів здатності ефективно використовувати іноземну мову в різних професійних ситуаціях. Діяльнісний підхід акцентує на практичному застосуванні знань і навичок під час рольових ігор, симуляції, що допомагає адаптуватися до реальних умов професійної діяльності. Культурологічний підхід підкреслює важливість розуміння культурних аспектів професійної комунікації. Для майбутніх фахівців цивільного захисту важливо не лише знати іноземну мову, але й розуміти особливості, які можуть вплинути на міжкультурну взаємодію. Аксіологічний підхід фокусується на формуванні ціннісних орієнтацій і мотивації здобувачів до професійної діяльності. З’ясовано, що основну роль відіграє інтеграція різноманітних підходів для забезпечення комплексного розвитку іншомовної професійної компетентності, щоб відповідати сучасним вимогам сфери цивільного захисту.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РЕАЛІЗАЦІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

O. E. Khallo — пт, 06 гру 2024 00:00:00 +0200

У статті здійснено аналіз наукових здобутків із проблеми формування професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі. Уточнено дефініції понять «педагогічна умова» й «організаційно-педагогічна умова». Установлено, що дослідники розуміють під педагогічними умовами важливий складник педагогічного процесу, що поєднує різноспрямовані заходи педагогічного характеру, для досягнення окресленої мети. Окреслено що впровадження у процес педагогічної підготовки майбутніх лікарів інноваційних технологій сприяє проєктуванню індивідуального особистісного розвитку кожного студента, стимулюванню навчальної діяльності за допомогою розв’язання практичних ситуацій, забезпеченню взаємозв’язку освітніх цілей із безпосередніми професійно-педагогічними завданнями майбутнього лікаря. З’ясовано, що партнерська взаємодія викладача та студента – це взаємодія викладача і студента, які рівноправно беруть участь у навчальному процесі, базується на принципах співпраці та компромісу, взаємоповаги та взаємодоповнення, спрямована на досягнення загальних цілей і формування системи цінностей, розвитку загальних і спеціальних компетентностей, зокрема й професійної компетентності. Установлено, що організаційно-педагогічні умови професійної підготовки майбутніх фахівців медичної галузі являють собою комплекс взаємопов’язаних і взаємозумовлених внутрішніх і зовнішніх чинників, які забезпечують ефективність і результативність процесу навчання майбутніх медичних працівників в умовах закладу вищої освіти. Визначено й обґрунтовано, що у формуванні професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі великого значення набувають організаційно-педагогічні умови (партнерська взаємодія викладача та студента; використання в навчальному процесі сучасних інтерактивних методів навчання; створення практично-діяльнісного середовища для якісного формування професійної компетентності медичного працівника).

ХАРАКТЕРИСТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОЇ ПРАКТИКИ КОНСАЛТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

V. V. Drahunova — пт, 06 гру 2024 00:00:00 +0200

У статті схарактеризовано стан просування та реалізації євроінтеграційної практики консалтингової діяльності в закладах вищої освіти України. Актуальність оглядового дослідження зумовлена необхідністю осмислення сутності інтеграції країни до Європейського освітнього простору. Метою дослідження визначено основні тенденції впровадження та реалізації консалтингової діяльності, що розвиваються на тлі євроінтеграційних умов і умов невизначеності держави. Для обґрунтування загальної характеристики євроінтеграційної практики консалтингової діяльності, актуальності визначеної проблематики використано системний і порівняльний аналіз, метод контент-аналізу, проблемно-прогностичний метод – для порівняння європейських освітніх політик, української нормативно-правової бази, наукових і цифрових джерел. У статті визначено суперечності, які є предметом дієвої системи управління, спрямованої на створення нового освітнього консультаційного середовища. За результатами аналізу офіційних сайтів закладів вищої освіти виокремлено вагомість євроінтеграційної практики консалтингової діяльності. У статті висвітлено основні види консалтингових послуг згідно з Європейським класифікатором: загальне управління, адміністрування, фінансове управління, управління кадрами, маркетинг, виробництво, інформаційні технології, спеціалізовані умови. Визначено, що консалтингова діяльність системи вищої освіти здебільшого спрямована на супровід підвищення кваліфікації та стажування педагогічних, науково-педагогічних працівників і керівників закладів освіти різних рівнів освіти, освітніх установ, організацій. Проте не в усіх закладах вищої освіти реалізується консалтингова діяльність, відсутні консультаційні центри й лабораторії, віртуальні спільності, виокремлені платформи для інформаційного та зворотного зв’язку, немає плану заходів, контактів, календаря подій тощо. У статті виокремлено зовнішні та внутрішні проблеми, які перешкоджають реалізації євроінтеграційної практики консалтингової діяльності, а саме: повільні темпи переходу на реальний етап утілення освітніх реформ, відставання в узгодженні нормативної бази з європейськими стандартами, формування малоефективних інституціональних структур, ухвалення ними несвоєчасних рішень, а також внутрішня неготовність закладів вищої освіти всередині до більш поглибленої співпраці із суб’єктами освітньої діяльності, споживачами освітніх послуг у розвитку євроінтеграційного вектора консалтингової діяльності в закладі вищої освіти України.

ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ЗАСОБАМИ ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА

S. M. Vdovych — пт, 06 гру 2024 00:00:00 +0200

У статті обґрунтовано можливості театрального мистецтва в естетичному вихованні студентської молоді та його впливу на професійне становлення майбутніх фахівців і формування їхніх особистісних якостей. Автор розглядає естетичне виховання як формування в особистості здатності відчувати, сприймати, переживати й оцінювати естетичні явища довкола себе, а також змінювати життя, взаємини та середовище за законами краси, творити естетичні цінності в найрізноманітніших сферах діяльності. Функціональними особливостями естетичного виховання є ціннісно-орієнтаційний ефект, артистизм, креативність, евристичність і компенсаторність. Основними функціями театральної діяльності в художньо-естетичному вихованні особистості є художньо-пізнавальна, мистецько-творча, емоційна, мистецько-комунікативна та художньо-гедоністична. Естетичне виховання театральним мистецтвом відбувається у процесі вивчення дисциплін освітньої програми, ознайомлення з видатними творами мистецтва та їхніми авторами, зі світовою та вітчизняною культурною спадщиною, розвитку художнього й естетичного сприйняття студентів, пояснення значення, основних ідей і змістового наповнення творів мистецтва, залучення до творення прекрасного в найрізноманітніших видах мистецтва з урахуванням природних здібностей і талантів, інтересів і потреб студентів. У процесі взаємодії з театром розвиваються такі особистісні якості майбутніх фахівців: естетичні, світоглядні, емоційно-вольові, інтелектуальні, морально-етичні, управлінські, комунікативні, творчі, прогностичні, психофізіологічні. У статті детально розглянуто зазначені групи особистісних якостей майбутніх фахівців.

МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ СТВОРЕННЮ ВІДЕОКОНТЕНТУ ЗА ДОПОМОГОЮ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ “CAPCUT”

R. K. Ostrovskyi, O. M. Tryfonova, M. I. Sadovyi, D. V. Somenko — пт, 06 гру 2024 00:00:00 +0200

Сучасні тенденції цифровізації освіти потребують нових підходів до підготовки фахівців у галузі цифрових технологій, як-от розробники програмного забезпечення, аналітики даних й інші спеціалісти. Широке використання мультимедійних матеріалів в освітньому процесі є важливим кроком для покращення засвоєння складних технічних дисциплін. Актуальність дослідження зумовлена потребою у формуванні у здобувачів освіти здатності створювати якісний відеоконтент у співпраці з викладачами різних дисциплін. Метою статті є розроблення методики навчання здобувачів освіти створення відеоконтенту за допомогою програмного забезпечення «CapCut», що покращує візуалізацію навчального матеріалу та підвищує залученість здобувачів освіти до освітнього процесу. У статті описується покрокова методика створення відеоматеріалів, яка включає етапи запису, монтажу, редагування та додавання графічних і звукових елементів. Програмне забезпечення “CapCut” обрано через його доступність і широкий функціонал, що дозволяє здобувачам освіти працювати з відео без глибоких технічних знань. Застосування діяльнісного та практико-орієнтованого підходів у навчанні забезпечує інтерактивну взаємодію між здобувачами освіти та викладачами. Наукова новизна роботи полягає в дослідженні специфіки навчання здобувачів освіти створення відеоконтенту, що інтегрує ці матеріали в освітній процес. Цей підхід покращує якість навчання, а також сприяє формуванню компетентностей, необхідних для успішної професійної діяльності у сфері цифрових технологій. Дослідження акцентує увагу на ролі відеоконтенту в демонстрації реальних прикладів, використанні віртуальних симуляцій та інтерактивних завдань, що відрізняється від традиційних підходів до створення мультимедійних ресурсів. Важливим аспектом є те, що відеоматеріали спрямовані не лише на передачу теоретичних знань, а й на розвиток практичних умінь. Важливими результатами дослідження є підтвердження, що впровадження відеоматеріалів в освітній процес значно підвищує якість освіти, забезпечує глибше засвоєння складних тем і розвиток практичних навичок здобувачів освіти.

ВИКЛАДАННЯ НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ «ПСИХОЛОГІЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ НА КРИЗОВИХ ЛІНІЯХ» МАГІСТРАМ-ПСИХОЛОГАМ

Yu. V. Vintiuk — пт, 06 гру 2024 00:00:00 +0200

У статті розглянуті питання стосовно підготовки до викладання навчального курсу «Психологічне консультування на кризових лініях» магістрам-психологам. Наведений виклад стосується підготовки здобувачів вищої освіти за спеціальністю «Психологія», освітнього рівня «магістр», у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності, які на другому році навчання за програмою магістратури вивчають даний навчальний курс як нормативну дисципліну. Проведений огляд публікацій за темою дослідження дозволив виявити, що у знайдених публікаціях є деяка інформація на обрану тему, а також чимало іншого матеріалу, потрібного для забезпечення даного навчального курсу; однак окремі теми висвітлено не досить повно, що зумовлює необхідність проведення додаткового пошуку та подальшої дослідницької роботи. У процесі виконаної роботи з’ясовано особливості, що зумовлюють труднощі в забезпеченні даного навчального курсу, відповідно до наявних вимог. Освоєння виявленого матеріалу та досвід роботи із забезпечення даного предмета свідчать, що його наповнення на належному рівні за наявних реалій має враховувати низку специфічних особливостей. Необхідний підхід до укладання даного навчального курсу було розроблено під час опрацювання навчальної програми з дисципліни «Психологічне консультування на кризових лініях». Це зумовило особливості відбору потрібного матеріалу та подальшого процесу ознайомлення слухачів курсу із проблематикою та тематикою дисципліни. Відповідно до відібраного для забезпечення курсу матеріалу, а також запропонованого підходу до його викладання, постало завдання мінімізації й оптимізації необхідного для вивчення навчального матеріалу. Згідно із цим увесь відібраний матеріал було розміщено у визначеній логічній послідовності, за його важливістю та затребуваністю знань у практичній діяльності фахових психологів-консультантів. Щодо впровадження раціонального підходу до викладання даного навчального курсу на необхідному рівні, украй важливо максимально враховувати наявні особливості. Розглянуті труднощі із забезпечення даного курсу відповідно до наявних вимог, а також наявні можливості щодо їх подолання. Зроблені висновки з виконаної роботи, намічені подальші перспективні дослідження в даному напрямі.

КРЕАТИВНІСТЬ ЯК ФЕНОМЕН І РІВЕНЬ ЇЇ РОЗВИТКУ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

N. V. Partyko, Yui Cao — пт, 06 гру 2024 00:00:00 +0200

Розуміння креативності в сучасній науці дає змогу виділити критерії виокремлення показників креативності в межах різних підходів, дозволяє розмежувати креативність і творчість як схожі, але більшою мірою різні феномени психологічної реальності. Більшість учених креативність визначають як універсальну творчу здібність, яку характеризують оригінальність, гнучкість; процес переконструювання елементів у нових комбінаціях; здатність народжувати оригінальні ідеї в умовах розв’язання або постановки нових проблем; уміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, спрямованість на відкриття нового та здатність глибоко усвідомлювати свій досвід; яку характеризують ще таким чином, що креативність – це сила, яка сприяє позитивній самооцінці та забезпечує саморух індивіда в його розвитку. У праці проаналізовано та розкрито сутність таких підходів до розуміння креативності, як психометричний підхід (J. Guilford, Е. Р. Torrance); підхід, спрямований на вирішення проблеми й експертизу; когнітивний підхід, представники якого під час вивчення питання креативності намагались зрозуміти розумові процеси, уявлення та механізми, які є в основі творчої думки тощо. У розумінні поняття креативності, урешті-решт, виділяємо те, що креативність містить мислення, спрямоване на продукування ідей або продуктів, які є новими і, що важливо, цінними. Розглянуто творчий потенціал особистості, зокрема особливості креативно-особистісного розвитку управлінців. Емпірично встановлено рівень розвитку креативності у здобувачів вищої освіти різних спеціальностей, виявлено невисокий рівень її розвитку як в українських, так і в китайських студентів. Розробляється програма формування креативності здобувачів вищої освіти засобами тренінгу з метою забезпечення як виробничої, так і мистецької сфери креативними фахівцями в майбутньому, які будуть здатні не лише сприймати нововведення, але й самі їх започатковувати.

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ДО БОЙОВИХ ДІЙ

R. Ya. Yaremko, I. S. Koval, O. T. Tkachyk — пт, 06 гру 2024 00:00:00 +0200

У статті аналізуються ключові аспекти психологічної підготовки військовослужбовців, які є надзвичайно важливими для забезпечення їхньої ефективності під час виконання бойових завдань. Цей аспект підготовки має вирішальне значення в умовах постійного ризику для життя та здоров’я військових, що є характерними для бойових дій. Процес виконання військових завдань супроводжується безліччю складних і стресових ситуацій, які можуть включати в себе бойовий стрес, страх, а також емоційне та фізичне виснаження. Ці чинники здатні серйозно вплинути на боєздатність і ефективність бійців. Метою дослідження даної теми є всебічний аналіз основних компонентів психологічної підготовки військових і визначення найбільш ефективних методів для запобігання деструктивним психологічним реакціям у процесі виконання бойових завдань. У рамках роботи розглядаються різні техніки саморегуляції, а також інші методи, спрямовані на зниження рівня стресу та покращення психофізіологічного стану військовослужбовців. Ці техніки допомагають військовим зберігати спокій, концентрацію та впевненість у собі навіть в умовах високого ризику. Додатково у статті розглянуто використання симуляцій бойових умов як важливого елементу підготовки. Симуляції створюють наближені до реальних умови бойових дій, що дозволяє військовим краще адаптуватися до непередбачуваних і мінливих бойових ситуацій. Це сприяє формуванню швидких і виважених рішень, що є критично важливим для успішного виконання завдань у реальних умовах. Особливу увагу приділено також питанням прав і обов’язків військовослужбовців, розглянутим з етичного та правового поглядів. Це охоплює аналіз норм і стандартів, які регулюють їхню діяльність у бойових умовах, а також питання забезпечення правових гарантій і етичних аспектів під час виконання завдань. Результати показують, що комплексна психологічна підготовка є ключовим чинником у підтриманні психоемоційної стійкості військових. Це не лише допомагає зменшити вплив стресових чинників, але і підвищує їхню здатність ефективно виконувати завдання в екстремальних ситуаціях. Наукова новизна даної статті полягає в комплексному підході до проблеми психологічної підготовки, що передбачає використання сучасних методик і адаптацію їх до умов збройних конфліктів. Це також передбачає врахування досвіду провідних країн у даній сфері та їхніх методів вирішення відповідних проблем, що забезпечує високий рівень актуальності та практичної значущості представлених результатів.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

K. M. Bereziak, R. B. Lisetskyi — пт, 06 гру 2024 00:00:00 +0200

В умовах воєнного часу ефективність виконання військовослужбовцями бойових завдань значною мірою залежить від рівня їхньої резильєнтності (психологічної стійкості). У Збройних силах України передбачена психологічна підготовка військовослужбовців до бойових дій, що охоплює низку заходів формування психологічної готовності та резильєнтності особового складу. Це колективна й індивідуальна психологічна підготовка, загальна, спеціальна та цільова. Результатом цих заходів є формування позитивних, моральних, професійних, спеціальних професійних, вольових, негативних (непримиренність до ворога) якостей. Діяльність військовослужбовця потребує високого рівня самоусвідомлення, саморегуляції, здатності ефективно працювати в команді, підтримувати комунікацію, проявляти психологічну та когнітивну резильєнтність. Формування резильєнтності також необхідне для запобігання емоційному вигорянню, професійній деформації, появі посттравматичної симптоматики. Високий рівень резильєнтності поєднується з позитивними результатами діяльності, самоповагою, почуттям власної компетентності, сприяє активізації посттравматичного зростання, профілактиці суїцидів і зловживання психоактивними речовинами. У статті розглядаються сучасні погляди на поняття «резильєнтність», зокрема в щоденній діяльності військовослужбовців, а також компоненти резильєнтності, які виділяють науковці. Оскільки резильєнтність підлягає розвитку як здатність відновлюватись, підтримувати власне ментальне здоров’я, розглядаються сфери розвитку резильєнтності та підтримувальні чинники персонального, командного та соціального рівнів. Також у статі представлені результати емпіричного дослідження психологічних особливостей резильєнтності військовослужбовців, проаналізовані основні чинники, що впливають на психіку військових в умовах бойових дій, описано кількісний і відсотковий аналіз рівнів резильєнтності військовослужбовців, розглянуто показники професійної життєстійкості учасників дослідження.

ВПЛИВ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ВЧИТЕЛЯ НА СТВОРЕННЯ КОМФОРТНОГО ІНКЛЮЗИВНОГО СЕРЕДОВИЩА В УМОВАХ ВІЙНИ

B. B. Turko — пт, 06 гру 2024 00:00:00 +0200

У статті детально розглядається значення емоційного інтелекту вчителя у створенні комфортного та підтримуючого інклюзивного освітнього середовища для дітей з особливими освітніми потребами (ООП) в умовах війни. Визначено сутність емоційного інтелекту як важливого чинника, що дозволяє педагогу ефективно реагувати на емоції учнів, гарантувати безпеку та стабільність у класі. Війна створює безпрецедентні виклики для дітей з особливими освітніми потребами, їхній емоційний і психологічний стан значно погіршується через стресові чинники, травми та невизначеність. Учителі, зокрема, стають ключовими фігурами в підтримці учнів у таких складних умовах. Один з основних аспектів дослідження – це аналіз впливу емоційного інтелекту педагога на психологічний стан дітей з особливими освітніми потребами. Було встановлено, що вчителі, які здатні розуміти та регулювати власні емоції, а також емоції учнів, створюють атмосферу підтримки, яка допомагає дітям краще адаптуватися до навчання в умовах кризи. Це має особливе значення під час війни, коли діти переживають тривожність, страх і стрес. У статті також проаналізовано останні дослідження та публікації, що стосуються розвитку емоційної компетентності педагогів в інклюзивній освіті. Виявлено, що емоційний інтелект допомагає вчителям налагоджувати ефективну комунікацію не лише з учнями, але й з їхніми батьками та колегами, що значно покращує якість освітнього процесу. Окрім того, розвиток емоційної компетентності сприяє врегулюванню конфліктних ситуацій і зменшенню рівня стресу в освітньому середовищі. Особливу увагу приділено практичним інструментам, які можуть бути використані для розвитку емоційного інтелекту вчителів. В умовах війни це стає особливо актуальним, оскільки педагогам потрібно бути готовими не тільки надавати академічну підтримку учням, але й забезпечувати їхнє емоційне благополуччя. Практичні рекомендації включають навчання вчителів методам саморегуляції, розвитку емпатії й управління стресом. Це дозволяє їм краще допомагати учням долати труднощі та створювати середовище, у якому діти відчувають себе прийнятими та захищеними. Стаття підкреслює важливість розвитку емоційного інтелекту вчителів як одного із ключових елементів успішної інклюзивної освіти в умовах війни. Емоційно компетентні педагоги можуть забезпечити не лише навчальну підтримку, але й стабілізацію емоційного стану учнів, що сприяє їх адаптації та розвитку у складних умовах.

ОСОБЛИВОСТІ РЕСУРСНОСТІ ОСІБ, ЯКІ ПЕРЕЖИЛИ ТРАВМАТИЧНІ ПОДІЇ РІЗНОГО СТУПЕНЯ ВПЛИВУ

T. Yu. Ulianova — пт, 06 гру 2024 00:00:00 +0200

Метою статті є виклад результатів дослідження індивідуально-психологічних особливостей ресурсності осіб, які пережили травматичні події різного ступеня впливу. У теоретичній частині ми проаналізували й узагальнили наукову літературу, пов’язану з темою дослідження. В емпіричному дослідженні використовувався комплекс психодіагностичних інструментів, серед яких: «Шкала оцінювання впливу травматичної події» (Impact of Event Scale, IES-R) М. Горовіца, «Опитувальник способів опанування», (Р. Лазарус і С. Фолкман), «Опитувальник сенсу життя» (MLQ), «Опитувальник психологічної ресурсності особистості» (О. Штепа). Наукова новизна роботи полягає в тому, що за допомогою методів аналізу наукової літератури та результатів емпіричного дослідження було вивчено наявність і пошук нового сенсу життя, особливості копінг-поведінки та ресурсності, а саме: прояви впевненості в собі, доброти до людей, успіху, творчості, віри в добро, роботи над собою, професійної самореалізації, відповідальності, знання власних ресурсів, здатність їх використовувати й оновлювати. Виявлено, що групі осіб, які отримали потужний вплив травматичної події, властиві фізичне або емоційне віддалення від проблеми, що допомагає зменшити її вплив на особистість і полегшити переживання; активне протистояння стресовим і проблемним ситуаціям, що передбачає відкриту взаємодію із проблемою, допомагає людині отримати контроль над ситуацією та знайти шляхи виходу з неї; такі особи часто звертаються до інших людей, використовують незрілі копінг-стратегії, демонструють емоційну реакцію або поведінку, що не приводить до конструктивного вирішення проблем; уникають проблем, реагують роздратуванням, відмовляються визнавати реальність проблеми, вони не вірять у внутрішнє відчуття власної вартості, здібностей і можливостей. У групі респондентів із низьким рівнем впливу травматичної події діагностовано усвідомлення та прийняття наслідків своїх виборів і дій, що є важливим аспектом особистісного розвитку та психологічного благополуччя, вони не перекладають провину на інших, усвідомлюють, що їхні дії є результатом власного вибору, вірять у себе, у добро, добре реалізовані у професії, уміють це робити впевнено, розуміються на власних ресурсах, уміють їх застосовувати й оновлювати.

Відомості про авторів

Збірник наукових праць — пт, 06 гру 2024 00:00:00 +0200