Публічне управління та соціальна робота

Титульна сторінка

2025-05-06T12:53:04+03:00

ЗМІСТ

2025-05-06T12:54:45+03:00

АНАЛІЗ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ПІДТРИМЦІ ТА РОЗВИТКУ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДЛЯ УЧНІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

2025-05-06T15:32:11+03:00

У статті здійснено систематизований аналіз механізмів державного управління в підтримці та розвитку фізичної культури для учнів молодшого шкільного віку. В умовах щораз більших проблем зі здоров’ям дітей та підлітків, пов’язаних із недостатньою фізичною активністю, дослідження набуває особливої актуальності. Основна мета роботи полягає в оцінюванні механізмів державного управління щодо підтримки та розвитку фізичної культури для учнів молодшого шкільного віку. У статті використано комплексний підхід, який поєднує аналіз нормативно-правових документів, дослідження практичних заходів, що реалізуються в закладах освіти. Визначено основні механізми державного управління: нормативно-правовий, економічний, організаційно-управлінський та інформаційно-просвітницький. Кожен із цих механізмів аналізується в контексті їх ролі в забезпеченні якісного фізичного виховання, з акцентом на практичні результати їх реалізації. Результати дослідження показують, що наявні механізми не завжди є ефективними, що зумовлено недостатнім фінансуванням, слабкою координацією між відомствами, а також браком актуальної інформації щодо стану фізичного виховання в школах. Окремо розглядаються проблеми підготовки педагогічних кадрів, які здійснюють фізичне виховання, та необхідність упровадження нових освітніх технологій. На основі проведеного аналізу сформульовано низку рекомендацій щодо покращення державної політики у сфері фізичної культури. Зокрема, підкреслено необхідність розроблення цілісної стратегії, яка б об’єднала всі елементи державного управління та забезпечила комплексний підхід до розвитку фізичної активності дітей. Запропоновано активізувати залучення громади та бізнес-структур до реалізації програм фізичного виховання, а також посилити інформаційно-просвітницьку роботу серед населення. Відповідно, автор статті вносить вагомий внесок у наукову дискусію щодо формування державної політики у сфері фізичної культури, пропонуючи системний підхід до її вдосконалення, що є актуальним в умовах сучасних викликів. У дослідженні підкреслено важливість інтеграції державних, місцевих та приватних ініціатив у сфері фізичного виховання, що сприятиме формуванню здорового способу життя молодого покоління та забезпечить стійкий розвиток фізичної культури в Україні. Наукова новизна статті полягає в комплексному аналізі механізмів державного управління, спрямованих на підтримку та розвиток фізичної культури серед учнів молодшого шкільного віку, що дозволяє систематизувати сучасні підходи та запропонувати практичні рекомендації для їх вдосконалення.

ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ОСВІТИ: ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ

2025-05-06T15:32:18+03:00

Метою статті є висвітлення особливостей публічного управління системою освіти в Україні, визначення сутності поняття «освіта» та її основних функцій. Встановлено, що в сучасних умовах прогресивний розвиток держави неможливий без постійного вдосконалення системи освіти і науки, який забезпечується працівниками сфери освіти. Досліджено поняття і зазначено, що освіта – це процес та результат засвоєння особистістю певної системи наук, знань, практичних умінь і навичок та пов’язаного з ними того чи іншого рівня розвитку її розумово-пізнавальної і творчої діяльності, а також моральної культури, які у своїй сукупності визначають соціальне обличчя й індивідуальну своєрідність цієї особистості. Доведено, що освіта являє собою багатофункціональну систему. Її основним покликанням є підготовка людини до самостійного життя та праці на основі набуття необхідних знань і формування відповідних компетенцій. Освіта виконує ряд функцій, основними серед яких є: соціальна, пізнавальна, комунікативна та функція психологічної підтримки особистості. Освіта завжди була особливою функцією суспільства і держави, спрямованою на формування й розвиток соціально-значущих якостей кожної людини як члена суспільства та громадянина держави. Через освіту як найбільш масовий соціальний інститут здійснюється вплив на формування свідомості суспільства, регулюються процеси свідомого саморозвитку громадян. Управління освітою в Україні здійснюється системою державних органів та органів місцевого самоврядування. Публічне управління системою освіти є визначальним чинником для розвитку суспільства загалом. Управління освітою залежить від методології й організації, що характеризують цілі та методи їх досягнення, функції, повноваження та відповідальність за якість освіти. Подальші дослідження сприятимуть розробленню інноваційних підходів до публічного управління освітою, що своєю чергою дозволить забезпечити її відповідність потребам суспільства, враховуючи сучасні виклики та особливості повоєнної відбудови України. Загалом, це створить умови для сталого розвитку держави та інтеграції України в європейський і світовий освітній простір.

ФЕНОМЕН БЕЗПЕКИ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ ПІД ЧАС ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ: ВИКЛИКИ ДЛЯ УПРАВЛІННЯ

2025-05-06T15:32:32+03:00

У статті обґрунтовано виклики для управління, пов’язані з проблемою безпеки освітнього середовища періоду збройного конфлікту. Розглядаються керівні міжнародні документи з безпечного функціонування закладів освіти в період збройного конфлікту, зокрема «Декларація про безпеку шкіл», яка закликає уряди країн до запровадження відповідних заходів зі збору даних про напади на заклади освіти, розслідування й судове переслідування ймовірних порушень національного та міжнародного права, а також зобов’язання виконувати «Керівні принципи захисту шкіл і університетів від військового використання під час збройних конфліктів». У статті розглянуто приклади розв’язання питань безпеки закладів освіти в міжнародній практиці країн, які залучені до збройного конфлікту, зокрема щодо реалізації заходів з ідентифікації закладу освіту як цивільного об’єкта, вжиття запобіжних заходів з уникнення чи мінімізації випадкової шкоди цивільному населенню тощо. Досліджено діяльність міжнародних організацій під час збройних конфліктів щодо збереження та відновлення освіти під час війни, а саме Ради Безпеки ООН, ЮНІСЕФ. Проаналізовано вітчизняні державні законні та підзаконні нормативно-правові акти з питань безпеки здобувачів освіти та освітян й уточнено основне визначення поняття «безпека» як: захищеність інтересів особистості (держави тощо) від зовнішніх і внутрішніх загроз; відсутність небезпеки; властивість живої системи в її прагненні до самозбереження; діяльність із запобігання, виявлення та нейтралізації загроз; стан стабільності та стійкості. Актуалізовано розроблення документа закладу освіти – «Кодексу безпечного освітнього середовища», який повинен містити: правила, конкретні дії щодо захисту здобувачів від різного роду загроз, ризиків під час перебування в закладі освіти; процедури проведення необхідних заходів у випадку порушення безпеки учасників освітнього процесу. Також обґрунтовано необхідність паспорту безпеки закладу освіту.

РОЗШИРЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ СЛУЖБ СУПРОВОДУ В СИСТЕМІ МВС УКРАЇНИ: ШЛЯХИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

2025-05-06T15:32:47+03:00

Метою статті є визначення особливостей діяльності служб супроводу в структурі МВС України та обґрунтування важливості розширення повноважень цих служб, зокрема в питанні професійної реабілітації та соціального супроводу на робочому місці. Основне завдання цих служб – надання необхідної соціальної підтримки особовому складу, який отримав поранення або травми під час виконання службових обов’язків, а також їхнім сім’ям, включаючи сім’ї загиблих або зниклих безвісти. У статті акцентовано на доцільності розширення повноважень цих служб для забезпечення комплексної реабілітації та соціальної інтеграції осіб з інвалідністю. Це включає професійну реабілітацію та соціальний супровід на робочому місці, допомогу в адаптації до нових умов праці, підтримку під час проходження медичних комісій, сприяння в отриманні пільг і компенсацій, а також забезпечення рівних прав та можливостей для всіх працівників. Наголошено на ефективності залучення фахівців, які працюють у системі МВС, для надання соціального супроводу на робочому місці, оскільки вони знайомі зі специфікою роботи, корпоративною культурою та вимогами до працівників. Такий підхід сприяє кращій інтеграції та підтримці працівників з інвалідністю, покращенню комунікації та розуміння в колективі. Крім того, в статті підкреслено необхідність постійного вдосконалення механізмів соціальної підтримки у відповідь на сучасні виклики, включаючи військові конфлікти та інші надзвичайні ситуації. Пропонується адаптація міжнародного досвіду та впровадження сучасних технологій для покращення процесу соціального супроводу та реабілітації. Автор дослідження також звертає увагу на важливість соціально-психологічної підтримки та реабілітації для осіб, які постраждали внаслідок бойових дій або отримали травми під час служби, з метою забезпечення їх соціальної та матеріальної незалежності та інтеграції в суспільство. Таким чином, дослідження спрямовано на розроблення та впровадження ефективних механізмів соціальної підтримки, що є надзвичайно важливим для забезпечення гідних умов життя та праці для військовослужбовців, рятувальників, поліцейських та їхніх сімей з огляду на сучасні виклики.

КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ТА ІНФРАСТРУКТУРНІ ВИКЛИКИ В ІНТЕГРАЦІЇ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ

2025-05-06T15:32:56+03:00

Проблема внутрішнього переміщення в Україні стала надзвичайно важливою через масштабні воєнні операції та тимчасову окупацію деяких регіонів. Вимушене переселення мільйонів людей створило значні соціально-економічні виклики для держави та приймаючих громад. Інтеграція внутрішньо переміщених осіб у нові громади є важливою не лише для їх благополуччя та стабільності, але й для стійкості та розвитку суспільства під час війни. Метою статті є аналіз механізму підтримки внутрішньо переміщених осіб в Україні, враховуючи правові, соціальні, економічні та інфраструктурні аспекти, що забезпечують їх повну адаптацію та інтеграцію в приймаючі громади. У дослідженні підкреслено багатогранність інтеграції внутрішньо переміщених осіб, яка включає розв’язання соціальних, економічних, правових та інших питань. Основні заходи включають створення мобільних центрів, що надають медичну, юридичну та психологічну допомогу, а також створення фондів тимчасового житла через державні ініціативи. Наголошено на важливості розвитку соціальної інфраструктури, зокрема освітніх та медичних закладів, для обслуговування збільшеного населення в приймаючих регіонах. Акцентовано на необхідності реалізації комплексних програм підтримки на державному та місцевому рівнях для задоволення нагальних та довгострокових потреб внутрішньо переміщених осіб. Висновки дослідження свідчать, що ефективна інтеграція внутрішньо переміщених осіб вимагає скоординованих зусиль на всіх рівнях управління та активної участі громади. Подолання інфраструктурних викликів та забезпечення рівних можливостей для внутрішньо переміщених осіб є необхідними для їх успішної інтеграції та сталого розвитку країни. Також інтеграція внутрішньо переміщених осіб може стимулювати модернізацію соціальної та економічної інфраструктури, створюючи можливості для регіонального розвитку та покращення умов життя для всіх громадян.

СОЦІАЛЬНА РЕКЛАМА ЯК ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ ПІДТРИМКИ ВОЛОНТЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА МОБІЛІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА ПІД ЧАС ВІЙНИ

2025-05-06T15:33:05+03:00

Статтю присвячено аналізу ролі соціальної реклами та волонтерської діяльності у формуванні національної свідомості та соціальної інтеграції в умовах війни. Увагу зосереджено на інноваційних підходах до створення соціально-патріотичних рекламних кампаній, зокрема на прикладі проєкту «Відправ Франка на фронт», який є ефективним інструментом мобілізації громадян для підтримки армії. У дослідженні розглянуто практичні аспекти соціальної роботи та волонтерства, порівняно їх із теоретичними концепціями, розробленими провідними науковцями у сфері комунікацій та соціальної реклами. Аналіз підкреслює значущість інформаційних технологій у сучасній соціальній комунікації. Зокрема, використання соціальних мереж та цифрових платформ дозволяє оперативно поширювати інформацію, формуючи суспільну згуртованість і сприяючи економічній стабільності. У статті висвітлено роль соціальної реклами в умовах інформаційної війни, наголошуючи на її потенціалі протидіяти дезінформації та маніпуляціям. Також підкреслюється важливість адаптації рекламних стратегій до специфіки різних аудиторій, зокрема молоді, котра є найбільш активною в цифровому просторі. Дослідження виявляє ключові аспекти, що сприяють формуванню патріотичних почуттів, включаючи використання культурних символів, історичних образів та емоційно насичених меседжів. Проаналізовано успішні приклади кампаній, які сприяли підвищенню обороноздатності країни, залучаючи громадян до фінансування потреб армії. Висновки статті акцентують на необхідності вдосконалення соціальної реклами, розроблення інноваційних підходів до її створення та посилення її впливу в умовах воєнного конфлікту. Особливу увагу приділено значенню волонтерських ініціатив як ключового елемента соціальної згуртованості та підтримки постраждалих громад. У статті проаналізовано способи ефективної інтеграції волонтерських організацій у процеси розроблення та поширення соціальної реклами, підкреслено їх роль у подоланні суспільних викликів і забезпеченні національної єдності.

СТІЙКІСТЬ ТА СОЦІАЛЬНА ЗГУРТОВАНІСТЬ ЯК ОСНОВА СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

2025-05-06T15:33:14+03:00

У статті висвітлено актуальні аспекти забезпечення сталого розвитку місцевих громад в умовах сучасних соціально-економічних і екологічних викликів. Проаналізовано поняття стійкості громади як здатність до адаптації, подолання кризових ситуацій та збереження сталого розвитку. З’ясовано адаптивні механізми, що включають розвиток людських ресурсів, ефективне управління, впровадження інноваційних рішень, раціональне використання природних ресурсів. Схарактеризовано вплив на сталість розвитку територіальної громади як фактора соціальної згуртованості, яка включає підтримку гармонійних міжособистісних відносин, співпрацю, активну участь громадян у громадському житті та високий рівень колективної відповідальності. У статті з’ясовано залежність між рівнем стійкості громади та її соціальною згуртованістю, пропонується інтегрований підхід до управління територіальними громадами, впровадження програм соціального розвитку, спрямованих на зміцнення соціальних зв’язків, розвитку соціальної інфраструктури та залучення громадян до процесів планування і прийняття рішень. Досліджено кореляцію між здатністю територіальних громад протистояти різноплановим економічним і соціальним викликам та спроможністю впливати на розвиток власної стійкості та соціальної згуртованості з метою забезпечення сталого розвитку загалом. Розглянуто фактори, що підвищують уразливість громад перед зовнішніми та внутрішніми загрозами. Подано напрями подальших наукових розвідок щодо аналізу механізмів підвищення стійкості територіальних громад. Запропоновано практичні рекомендації для інтеграції таких чинників, як взаємозв’язок між соціальною згуртованістю, активною участю громадян та підвищенням рівня життєдіяльності на відповідних територіях у стратегії розвитку територіальних громад з метою забезпечення їх довгострокової стійкості.

РИНОК СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

2025-05-06T15:33:20+03:00

У статті досліджено ключові компоненти ефективного функціонування ринку соціальних послуг: попит і пропозиція, фінансування, державне регулювання та доступність. Встановлено, що на формування ринку соціальних послуг в Україні вплинуло прийняття Закону України «Про соціальні послуги». Зазначено, що натепер сформовано підвалини ринку соціальних послуг: прийнято низку підзаконних нормативних актів щодо визначення критеріїв діяльності суб’єктів, які надають соціальні послуги; створено реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг; розроблено та затверджено низку державних стандартів соціальних послуг; проведено децентралізацію фінансування установ та закладів, що надають соціальні послуги. Авторами визначено проблемні аспекти на ринку соціальних послуг. Особливо важливою є проблема недостатньої конкуренції на ринку, що обмежує ефективність надання послуг, оскільки більшість послуг надаються державними та комунальними установами. Серед проблем упровадження соціальних послуг залишається низька конкуренція на цьому ринку. Зазначено, що в громадах соціальні послуги переважно надаються державними та комунальними установами, що становить близько 80% усіх надавачів, згідно з даними Реєстру надавачів і отримувачів соціальних послуг, тому наявні підходи до управління ринку соціальних послуг потребують оновлення. Розглядаються методи аутсорсингу соціальних послуг, зокрема закупівля послуг через систему ProZorro, конкурси соціальних проєктів і підтримка неурядових організацій. Автори вказують на наявні бар’єри та недоліки законодавчого регулювання, які ускладнюють організацію надання соціальних послуг, а також пропонують шляхи їх удосконалення. Важливим аспектом є необхідність оновлення стандартів та процедур для забезпечення доступності та якості соціальних послуг для населення України.

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ СТАНДАРТИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ: ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ, СПЕЦІАЛЬНІ НОРМИ ТА ПРАВО НА ЗАХИЩЕНІСТЬ

2025-05-06T15:33:51+03:00

У статті досліджується проблема соціального захисту осіб з інвалідністю в Україні в контексті міжнародних стандартів та необхідності їх імплементації в національне законодавство. Актуальність теми дослідження пояснюється різким зростанням кількості осіб з інвалідністю через отримані поранення та травми під час бойових дій унаслідок повномасштабної війни Російської Федерації проти України. Недостатнє фінансування, відсутність реабілітаційних програм і належних умов для життя сприяють дискримінації цієї категорії населення. Україна, прагнучи інтегруватися у світовий соціокультурний простір, має враховувати фундаментальні міжнародно-правові акти, які закріплюють права осіб з інвалідністю. Аналіз міжнародних стандартів показав їх всеосяжний характер, що вимагає від держав конкретизації таких норм у внутрішньому законодавстві. Зокрема, досліджено загальні та спеціальні міжнародні нормативно-правові акти, які підкреслюють динамічний характер вимог до соціального захисту. Трансформація ставлення до осіб з інвалідністю на глобальному рівні свідчить про перехід від суто медичного та благодійного підходу до комплексного соціального захисту, який гарантує реалізацію їхніх прав як рівноправних членів суспільства. Міжнародні стандарти передбачають створення умов для соціального залучення осіб з інвалідністю до всіх сфер суспільного життя: освіти, праці, економіки та культури. З огляду на необхідність адаптації національного законодавства до міжнародних стандартів важливою є проблема формування ефективних механізмів реалізації прав осіб з інвалідністю в Україні. Це включає не лише вдосконалення юридичних норм, але й створення належних соціальних та інфраструктурних умов для забезпечення рівних можливостей. Зокрема, важливо розвивати інклюзивні практики в освіті та працевлаштуванні, підвищувати доступність громадських і транспортних об’єктів, а також забезпечити доступ до медичних і реабілітаційних послуг. Запровадження таких ініціатив дозволить значно покращити якість життя осіб з інвалідністю та сприятиме їх повноцінній інтеграції в українське суспільство. Таким чином, сучасні міжнародні стандарти соціального захисту осіб з інвалідністю є орієнтиром для розвитку державної політики України. Їх реалізація дозволить забезпечити інтеграцію осіб з інвалідністю в суспільство, дотримуючись принципів рівності, доступності та недискримінації.

СУЧАСНА ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА СОЦІАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

2025-05-06T15:33:59+03:00

У статті акцентовано увагу на посиленні актуальності розвитку соціального підприємництва як інноваційного підходу, що доповнює традиційні методи соціальної роботи, використовуючи підприємницькі принципи для реагування на сучасні виклики та створення стійких соціальних змін. Відповідно, продемонстровано необхідність розроблення адекватного сучасним умовам наукового підґрунтя для побудови якісної інституційної бази розвитку соціального підприємництва в Україні. Основна мета проведеного дослідження полягає у здійсненні аналізу теоретико-прикладних аспектів соціального підприємництва та розробленні на цій основі рекомендацій щодо його розвитку в Україні на засадах участі, відповідальності та інклюзивності. Доведено дискусійний та багатоаспектний характер змісту соціального підприємництва, відповідно, необхідність чіткого визначення економічних та соціальних критеріїв, характерних ознак, що в сукупності визначатимуть сутність соціального підприємництва та вирізнятимуть його з-поміж інших форм діяльності. Обґрунтовано, що, попри позитивний міжнародний та вітчизняний досвід соціального підприємництва, який показує більший трансформаційний потенціал проактивної політики, ніж використання стандартних механізмів допомоги держави або некомерційних організацій, в Україні залишається значна кількість нерозв’язаних питань нормативно-правового, інституційного, фінансово-економічного та соціально-психологічного характеру. Вироблено пропозиції з розроблення концептуальних засад цілісної політики щодо розвитку соціального підприємництва, законодавчого унормування його функціонування, формування механізмів інституційного та ресурсного забезпечення, а також інтеграції соціального підприємництва в програми соціальної роботи. Отримані в дослідженні результати слугуватимуть основою для подальших досліджень проблем функціонування та розвитку соціального підприємництва, практичного розроблення конкретних заходів з удосконалення системи здійснення соціальної роботи на всіх територіальних та організаційних рівнях.

УДОСКОНАЛЕННЯ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ У ВІДДІЛЕННЯХ ДЕННОГО ПЕРЕБУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ЦЕНТРІВ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

2025-05-06T15:34:08+03:00

Статтю присвячено висвітленню проблем і стану надання соціальних послуг у територіальних центрах соціального обслуговування, зокрема в м. Дніпро. Звертається увага на те, що в Україні загальна чисельність осіб похилого віку та осіб з інвалідністю з кожним роком зростає, що зумовлено зокрема, подіями, пов’язаними з війною. Зазначено, що в нашій державі склалися організаційні форми надання соціальних послуг особам похилого віку та особам з інвалідністю, однак сучасні виклики потребують удосконалення цієї усталеної моделі. Головними шляхами покращення системи надання соціальних послуг є впровадження європейських стандартів якості життя, загальне підвищення пенсій, врегульовані законодавством механізми догляду та адаптації осіб похилого віку, реабілітації осіб з інвалідністю до нормального життя, їх навчання, працевлаштування, соціальний супровід. У цьому аспекті вказується на необхідність розвивати програми «освіти протягом життя», перекваліфікації та перепідготовки кадрів територіальних центрів соціального обслуговування, окремої підготовки геронтологічних кадрів. Для захисту прав осіб похилого віку першочерговою є потреба в розширенні соціальних послуг денного догляду з особливою увагою щодо реабілітаційних заходів для осіб, які отримали інвалідність унаслідок війни. Зроблено висновок, що необхідно вдосконалювати механізми здійснення соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах. Доведено важливість надання послуги соціальної адаптації, описано зміст цієї послуги у відділенні денного перебування. Також надано посилання на інформаційно-мережеві заходи, що популяризують роботу територіальних центрів.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМИ ОСОБАМИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

2025-05-06T15:34:17+03:00

У статті досліджено сучасні підходи до соціальної роботи з внутрішньо переміщеними особами (ВПО) в умовах воєнного конфлікту в Україні. Значна увага приділяється аналізу викликів, з якими стикаються переселенці, як-от психологічний стрес, соціальна ізоляція, бар’єри інтеграції, доступ до медичних та соціальних послуг, а також проблеми працевлаштування. Розглянуто інноваційні методи підтримки, що сприяють адаптації ВПО до нових умов життя. Особливий акцент зроблено на впровадженні цифрових технологій у соціальну роботу, зокрема використанні онлайн-платформ для інформування та комунікації, дистанційного психологічного консультування та мобільних застосунків, які забезпечують оперативний доступ до соціальних сервісів. Проаналізовано ефективність таких психосоціальних методик, як когнітивно-поведінкова терапія, арт-терапія, групові форми підтримки та освітні програми для переселенців. Висвітлено важливість міждисциплінарного підходу, що поєднує співпрацю державних установ, громадських організацій та місцевих громад для забезпечення ефективної інтеграції ВПО. Розглянуто соціально-економічні ініціативи, спрямовані на працевлаштування, професійну переорієнтацію та розвиток підприємництва серед переселенців. Визначено основні труднощі, що ускладнюють упровадження інноваційних соціальних програм, включаючи брак ресурсів, недостатню міжсекторальну координацію та правові обмеження. Окреслено перспективи вдосконалення соціальної політики шляхом розширення доступу до сучасних методів підтримки, зміцнення нормативно-правової бази та забезпечення комплексного підходу до адаптації ВПО. Запропоновані рекомендації спрямовані на покращення якості соціальної допомоги, створення умов для довготривалої інтеграції та посилення ролі соціальної роботи в процесі подолання наслідків воєнного конфлікту.