Публічне управління та соціальна робота

Титульна сторінка

Збірник наукових праць — 2025-06-06

ЗМІСТ

Збірник наукових праць — 2025-06-06

ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ В ОРГАНАХ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ

S. I. Bohuslavska — 2025-06-06

Статтю присвячено дослідженню проблем забезпечення ефективності прийняття управлінських рішень в органах публічної влади. Основна увага приділяється характеристиці основних чинників, що впливають на якість і результативність управлінських рішень. Актуальність теми обумовлена необхідністю підвищення рівня управлінської ефективності для стабілізації економічних процесів, зміцнення інститутів демократичної влади та зростання довіри громадян до державних органів. Метою статті є виявлення, конкретизація та узагальнення ключових проблем, що впливають на ефективність прийняття управлінських рішень у владних структурах. Аналізуються існуючі наукові підходи до прийняття рішень у сфері публічного управління та визначаються фактори, що спричиняють труднощі в цьому процесі. У статті окреслено низку проблем, що впливають на ефективність управлінських рішень, серед яких: бюрократія в управлінських процесах, недостатня аналітична й інформаційна підтримка прийняття управлінських рішень, вплив політичного суб’єктивізму, корупційні ризики, низький рівень компетентності управлінського персоналу, слабка взаємодія з громадськістю, обмежені фінансові та ресурсні можливості. Підкреслено фактор впливу воєнних ризиків на процеси прийняття рішень та необхідність адаптації управлінських підходів у царині публічного управління до кризових умов. Наукова новизна дослідження полягає у систематизації основних проблем прийняття управлінських рішень в умовах воєнного стану та в розробленні рекомендацій щодо їхнього подолання. Запропоновані авторами підходи спрямовані на підвищення ефективності державного управління через впровадження інноваційних технологій, оптимізацію управлінських процесів, розвиток компетенцій державних службовців і покращення комунікацій між владою та громадськістю. Результати дослідження можуть бути використані в практиці публічного управління для вдосконалення процесу прийняття рішень та формування ефективних управлінських стратегій. Запропоновані рекомендації сприятимуть зміцненню демократичних інститутів і підвищенню якості державного управління.

ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ІНСТРУМЕНТ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ

S. I. Bohuslavska — 2025-06-06

У статті досліджується проблема ефективності роботи державних службовців в Україні, особливо в умовах воєнного стану, коли своєчасність та швидкість прийняття управлінських рішень набувають критичного значення. Окрему увагу приділено проблемі неефективного використання робочого часу, що є ключовим чинником зниження продуктивності працівників державного апарату. Метою дослідження є обґрунтування наукового припущення, що тайм-менеджмент є одним із ключових факторів підвищення професійної ефективності державних службовців. У статті доводиться, що раціональне використання робочого часу дає змогу оптимізувати управлінські процеси, знизити рівень бюрократичних затримок під час реалізації управлінських процедур, підвищити якість прийняття управлінських рішень і, як наслідок, покращити рівень надання державних послуг населенню. Запропоновано практичні рекомендації щодо впровадження тайм-менеджменту на рівні особистої та корпоративної організації використання часу. Доведено, що застосування методик тайм-менеджменту, як-от SMART-планування, матриця Ейзенхауера, метод Pomodoro, а також боротьба з хронофагами, може сприяти підвищенню особистої продуктивності державних службовців. Підкреслено важливість цифровізації документообігу й автоматизації управлінських процесів для зменшення впливу бюрократичних чинників на ефективність роботи державного службовця. Новизна дослідження полягає в обґрунтуванні доцільності системного впровадження методик тайм-менеджменту в практику публічного управління як дієвого інструменту підвищення ефективності роботи державних службовців. Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості використання розроблених рекомендацій для покращення організації робочого часу державних службовців, що сприятиме підвищенню рівня їх продуктивності, зниженню рівня стресу та протидії професійному вигоранню. Упровадження ефективних стратегій управління часом дасть змогу не лише покращити якість виконання службових обов’язків, а й підвищити рівень довіри громадян до державних органів влади та їх представників.

ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ЯК КАТЕГОРІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Ye. I. Taran — 2025-06-06

У статті детально розглянуто визначення поняття національної безпеки, її роль у забезпеченні стабільності та розвитку держави, а також складові, що входять до її структури. Акцентується увага на важливості інтеграції різних секторів безпеки – політичного, економічного, соціального, військового й екологічного – для формування ефективної системи національної безпеки. Розглянуто взаємодію державних органів та громадськості в процесі формулювання та реалізації політики національної безпеки. Стаття підкреслює необхідність розуміння національної безпеки не лише як оборонного механізму, а і як комплексної системи, що охоплює всі сфери життєдіяльності держави та суспільства. Особлива увага приділяється сучасним викликам і загрозам, з якими стикаються національні системи безпеки в умовах воєнного стану, глобалізації та геополітичних змін. У роботі наводяться підходи різних дослідників, як звертають увагу на зміст поняття «національна безпека». При цьому в статті говориться про відсутність єдиного підходу до визначення цього поняття. Поряд із численними підходами вітчизняних дослідників до поняття «національна безпека» в статті широко висвітлюється поняття «національна безпека», яке зазначено в нормативно-правових актах. Зокрема, аналізуються такі нормативно-правові акти, як Конституція Украни, Закон України «Про національну безпеку України», Стратегія національної безпеки України тощо. Метою статті є комплексний аналіз поняття сутності явища «національна безпека» як категорії державного управління, визначення основних підходів до її розуміння, а також дослідження механізмів забезпечення безпеки в сучасних умовах. У висновках зазначено, що національна безпека України має кілька основних характеристик, які визначають її ефективне функціонування. Серед цих характеристик – цілісність, відносна самостійність і стійкість, кожна з яких є критично важливою для стабільності держави в сучасних умовах. Важливість національної безпеки України полягає у забезпеченні суверенітету, територіальної цілісності та неподільності держави. Це гарантує, що країна залишається єдиною і незмінною у своїх політичних та географічних межах, а також зберігає свою незалежність у відносинах з іншими державами.

СОЦІАЛЬНІ ПРОЄКТИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ДОСЯГНЕННЯ ЦІЛЕЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ВІЙНИ

O. I. Bokovets — 2025-06-06

У статті розглядається роль соціальних проєктів як важливого інструменту досягнення Цілей сталого розвитку (ЦСР) в умовах війни в Україні. Окреслено актуальні соціальні проблеми, що виникли внаслідок війни, та визначено їх відповідність ЦСР. Розкрито вплив війни на пріоритети та завдання соціальних проєктів і визначено основні виклики та перспективи. Проаналізовано досвід реалізації соціальних ініціатив в Україні в умовах війни. Виділено такі основні напрями соціальних проєктів: підтримка військових, ВПО, сімей ветеранів війни, загиблих і зниклих безвісти за особливих умов; психосоціальна підтримка різних категорій населення; відновлення інфраструктури та житла; відновлення економіки. Виявлено, що більшою мірою соціальні проєкти в умовах війни спрямовані на досягнення ЦСР 10 «Зменшення нерівності», зокрема через підтримку найбільш вразливих категорій населення. Крім того, до основних ЦСР, на які орієнтовані соціальні проєкти під час війни, належать й такі: ціль 17 («Партнерство заради сталого розвитку»); ціль 3 («Забезпечення здоров’я та благополуччя»); ціль 4 («Якісна освіта»); ціль 9 («Індустрія, інновації та інфраструктура»); ціль 11 («Сталий розвиток міст і громад»). Визначено особливості реалізації соціальних проєктів як інструменту досягнення ЦСР в умовах війни, зокрема: зміна пріоритетів і змісту соціальних ініціатив (домінування гуманітарної спрямованості); інноваційність, гнучкість і адаптивність під час реалізації соціальних ініціатив; залучення всіх зацікавлених сторін; орієнтація на короткострокові гуманітарні цілі поряд із довгостроковою перспективою сталого розвитку. Зазначено, що успішна реалізація соціальних ініціатив потребує ретельного планування, ефективного управління, а також активної участі державних і недержавних організацій, бізнесу.

СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА СІМ’Я ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ФЕНОМЕН

H. P. Vasyanovych — 2025-06-06

У статті аналізується стан і розвиток сучасної української сім’ї. Визначаються основні ознаки щасливої повноцінної сім’ї, яка традиційно будується на основі щирої любові, взаємоповаги, відповідального ставлення батьків до шлюбних відносин і своїх дітей. Одночасно подається аналіз впливу сімейних відносин без шлюбу на стан сім’ї і виховання дітей. Характеризуються особливості виховання дітей, передачі їм духовних і матеріальних цінностей, життєвого досвіду. Водночас характеризуються основні причини кризи сім’ї (соціально-економічні, воєнно-політичні, морально-духовні, психолого-педагогічні), особливо кризи «батьківства», що спричиняє значні проблеми у вихованні дітей, передусім їх соціальну розбещеність, асоціальність. Звертається увага на важливість враховувати в процесі сімейного виховання особистісний смисл відносин між батьками, батьками і дитиною. Акцентується увага на такому аспекті проблеми, як мистецтво виховання дітей, в основі якого батьки – люблячі, відповідальні особистості, які постійно дбають про морально-духовний розвиток дитини. Водночас розглядається авторитарний стиль виховання в сім’ї, який часто-густо обертається таким негативним явищем, як втеча дітей із домівки, поповнення складу значної кількості безпритульних дітей. Наголошується на автономних засадах самовиховання особистості, її суб’єктивному сприйнятті навколишнього світу, впливі культурно-освітнього простору на її формування та діяльність. У статті подається визначення ролі та місця релігійного виховання, визначається значення релігійних цінностей і заповітів, християнської моралі в сімейних відносинах, стверджується, що духовне начало в поведінці людини є визначальним. Визначаються основні принципи сімейного виховання та провідні чинники збереження й розвитку української сім’ї.

ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО КОНТЕКСТУ У ВИКОРИСТАННІ МІЖНАРОДНОГО ДОСВІДУ ПОСТКОНФЛІКТНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ МОЛОДІ

O. R. Hrebeniuk — 2025-06-06

У статті розглядається постконфліктна ситуація та основні складові політики інтеграції молоді в країнах Західних Балкан, зокрема в Сербії, Боснії і Герцеґовині та Косово, а також у деяких західноєвропейських державах, як-от Німеччина, Північна Ірландія та Бельґія. Особливу увагу приділено аналізу ключових чинників, що визначають успішність політики реінтеграції молоді в умовах постконфліктного суспільного розвитку. Дослідження враховує індивідуальні особливості кожної країни, що безпосередньо впливають на формування, адаптацію та реалізацію реінтеграційних заходів. Автор аналізує як спільні риси цих процесів, так і відмінності, що зумовлені історичними, політичними та соціокультурними факторами. Наукова новизна статті полягає у виявленні недостатньо досліджених аспектів українського контексту загалом та впливу російсько-української війни на майбутні інтеграційні процеси молоді після деокупації тимчасово окупованих територій (надалі – ТОТ). Зважаючи на специфіку української ситуації, дослідження спрямоване на визначення можливих викликів і перешкод у реалізації реінтеграційної політики та формулювання підходів до їх подолання. Методологія дослідження поєднує аналіз міжнародного досвіду, соціально-політичних особливостей та інституційних умов інтеграційних процесів. Використані методи дали змогу виокремити характерні риси успішних реінтеграційних моделей, адаптованих до потреб суспільств, що пережили конфлікти, а також виявити значні відмінності українського історичного, правового та соціального контексту, які можуть впливати на ефективність інтеграційних політик. Результати дослідження демонструють наявність низки факторів українського середовища, що мають безпосередній вплив на реінтеграцію молоді з тимчасово окупованих територій. Ці фактори охоплюють адміністративно-правовий, соціально-психологічний, культурний і поведінковий аспекти. Висновки містять узагальнений виклад результатів дослідження, сформованих у вигляді виявлених під час роботи особливостей українського контексту майбутньої реінтеграції молоді ТОТ. Таким чином підкреслюється необхідність застосування ретельного підходу до аналізу повоєнного середовища.

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ МОЛОДОЇ СІМ’Ї У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ

A. R. Yedgarov — 2025-06-06

Статтю присвячено аналізу комплексу заходів і програм, що реалізуються з метою соціального захисту молодих сімей у Великій Британії. Зазначено, що система соціального захисту Великої Британії побудована в межах англосаксонської моделі (моделі Беверіджа), яка заснована на принципах соціальної солідарності, універсальності та доступності, фінансується переважно з державного бюджету та зосереджена на забезпеченні прожиткового мінімуму особам, які потребують підтримки. Визначено пріоритетність дотримання британською державою права на захист сім’ї. З посиланням на статистичні дані окреслено актуальні зміни в сімейних моделях (збільшення чисельності неодружених пар різної або одної статі, неповних та змішаних сімей, тенденцію вступати у шлюб у більш зрілому віці) та нові виклики державної політики у зв’язку зі змінами на тлі сучасної кризи зростання вартості життя в країні. З’ясовано, що соціальний захист молодих сімей Великої Британії передбачає сукупність заходів, які забезпечують економічне та соціальне благополуччя. До них належать політика гарантованого доходу, створення гідних житлових умов, зниження податкового навантаження, фінансова допомога при народженні дітей, охорона здоров’я матері та дитини. Проаналізовано національну стратегію державної підтримки та заохочення народжуваності. Її реалізація здійснюється шляхом надання соціальних пільг та фінансової допомоги батькам. Основну увагу приділено найбільш важливим складовим соціальної політики щодо захисту молодих сімей: оплачуваним відпусткам у зв’язку з вагітністю та пологами, виплатам при народженні дитини, різним видам допомоги на дітей, податковим і житловим пільгам. Констатовано, що, попри посилення факторів соціального ризику в державі функціонує єдина комплексна система соціального захисту молодих сімей, регламентована державним законодавством, яка гарантує громадянам базовий рівень соціального забезпечення.

РОЛЬ КРИЗОВОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ У ФОРМУВАННІ СТІЙКОСТІ КЛІЄНТІВ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

К.О. Kulava — 2025-06-06

У статті здійснено комплексне дослідження ролі кризового консультування як ключового напряму в системі соціальної роботи, що сприяє формуванню стійкості клієнтів у кризових життєвих ситуаціях. Підкреслено актуальність теми в контексті зростаючих соціальних, економічних і військово-політичних викликів в Україні, що призводять до загострення стану соціально-психологічної вразливості населення. Обґрунтовано необхідність розвитку сучасних підходів до надання соціальної допомоги, які передбачають кризове консультування як інструмент емоційної стабілізації, підтримки адаптаційного потенціалу та мобілізації внутрішніх ресурсів особистості. Проаналізовано основні теоретичні положення щодо сутності кризового консультування, його цілей, завдань і відмінностей від інших видів консультування. Окрему увагу приділено категорії стійкості, її визначенню у працях вітчизняних і зарубіжних науковців, а також факторам, що впливають на її розвиток. Обґрунтовано тісний зв’язок між ефективним кризовим консультуванням і формуванням стійкості клієнтів соціальної роботи. Розкрито виклики й перспективи розвитку кризового консультування в системі соціальної роботи України та наголошено на необхідності перегляду змісту професійної підготовки фахівців соціальної сфери, розширення їхніх компетентностей у галузі кризового втручання, впровадження міждисциплінарного підходу до надання допомоги, забезпечення супервізії та підтримки для самих фахівців.

РОЛЬ ІНСТИТУТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА У ФОРМУВАННІ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

A. Ya. Tsiupryk — 2025-06-06

Статтю присвячено комплексному дослідженню ролі інститутів громадянського суспільства у процесах формування та реалізації соціальної політики, спрямованої на забезпечення соціальної безпеки. В умовах зростання соціальних ризиків, нерівності та нестабільності, зокрема в контексті воєнної агресії проти України, актуальність дослідження потенціалу інститутів громадянського суспільства у зміцненні соціальної стійкості та добробуту населення є беззаперечною. У статті обґрунтовано, що інститути громадянського суспільства виступають важливим елементом не лише у формуванні суспільного запиту на соціальну політику, але й у її безпосередній реалізації. Проаналізовано теоретичні підходи до розуміння громадянського суспільства та його функцій. Розглянуто особливості взаємодії інститутів громадянського суспільства з органами державної влади, підкреслено важливість як конструктивного партнерства, так і можливості критичного впливу на державну політику з метою її вдосконалення. Основну увагу приділено визначенню ключових функцій інститутів громадянського суспільства в соціальній сфері, серед яких: представництво інтересів різних соціальних груп, моніторинг і контроль за ефективністю соціальних програм, освітньо-просвітницька діяльність, а також ініціювання та реалізація власних соціальних проєктів. На прикладі України показано етапи формування державної політики у сфері сприяння розвитку громадянського суспільства та взаємодії влади з громадськістю. У статті розмежовано ролі держави та громадянського суспільства в забезпеченні соціальної безпеки. Визначено основні напрями соціальної політики, що безпосередньо впливають на соціальну безпеку, включно із соціальним захистом, охороною здоров’я, освітою, ринком праці та житлово-комунальним господарством. Розкрито сутність понять «соціальна безпека суспільства» та «соціальна безпека людини», виокремлено їхні ключові критерії. Значну увагу приділено аналізу впливу інститутів громадянського суспільства на соціальну безпеку через зміцнення соціальної згуртованості, захист прав вразливих груп, підвищення стійкості до криз і сприяння соціальній інтеграції.