ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ БАЖАЛЬНИХ РЕЧЕНЬ У ПОЕЗІЇ ТАРАСА МЕЛЬНИЧУКА

Анотація

У статті порушено проблему модальності як одного зі стилістичних ресурсів речення. Зосереджено увагу на вітчизняних та зарубіжних лінгвістах, які досліджували модально орієнтовані синтаксичні конструкції. Коротко акцентовано на спільних та відмінних ознаках висловлень із семантикою спонукальності та бажальності. Визначено, що в оптативних реченнях сама суть спонукання завуальована, побажання передається ввічливо, приховано. З’ясовано, що найтиповішим засобом експлікації оптативного способу в сучасному мовознавстві є дієслівні форми в поєднанні з частками хай (нехай).

Проаналізовано сучасні дослідження бажальних речень, що здійснювалися на матеріалі українських паремій, рекламних повідомлень, періодичних видань, художніх творів українських письменників кінця XIX – початку XXI століття.

У статті простежено функціонування оптативних речень як невід’ємного складника синтаксичної організації ідіостилю Тараса Мельничука. З’ясовано, що оптативність аналізованих поетичних текстів має різні модально марковані засоби, серед яких найчастіше вживані частки хай, нехай у поєднанні з особовими дієсловами у двоскладних реченнях. Також одним із репрезентантів оптативності мовотворчості поета визначено дієслова умовного способу зі сполученням часток нехай (най) і би, які уможливлюють вираження бажання-припущення. Встановлено, що типовим засобом експлікації оптативного способу в поетичних текстах Т. Мельничука є синтаксична конструкція з предикатом, утвореним поєднанням модального дієслова дійсного способу хочеться з інфінітивом або модального дієслова хочу з іменниками, що називають об’єкти. У статті простежено оцінні прислівники, які в складному реченні виступають своєрідним структурним ядром бажальності, конструкції зі сполукою частки бодай із дієсловом, що надають мові певного колориту.

Речення з бажальною модальністю наділені високим ступенем мовленнєвої виразності, що сприяє посиленню експресивності поетичного тексту. Досліджено основні семантичні особливості оптативних конструкцій: екзистенційні поетичні роздуми, навіяні розумінням скороминущості життя, усвідомлення втрати найдорожчого – щастя родинного затишку, кохання, спричинені складною долею поетаполітв’язня.