ВІДТВОРЕННЯ БІБЛІЙНОЇ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ ПОЕЗІЇ В ПРОЗІ “THE MASTER” ОСКАРА ВАЙЛДА В УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ

Анотація

У статті визначено шляхи відтворення у перекладі біблійної інтертекстуальності, реалізованої на фонетичному, лексичному, граматичному, а також структурному і композиційному рівнях. Автор використовує підходи до трактування біблійної інтертекстуальності випрацювані О. Дзерою. Біблійни інтертекст актуалізується в художніх текстах у синсемантичних біблемах, що акцентують формальні особливості біблійної поетики та в автосемантичних біблемах (зворотах і образах, що не мають конкретної прив’язки до тексту Біблії, та символах, що декодуються в біблійних та метабіблійних контекстах).

Матеріалом дослідження обрано цикл «Поезії в прозі» О. Вайлда, зокрема мініатюру “The Master”, що характеризується складними різнорівневими зв’язками зі Святим Письмом та український переклад мініатюри, здійснений Оляною Рутою. Автор статті коротко окреслює історію входження Вайлдового циклу «Поезії в прозі» в українську літературну полісистему, а також подає інформацію про перекладознавчі дослідження літературного спадку О. Вайлда.

Для досягнення поставленої мети автор статті ідентифікує синсемантичні біблеми, автосемантичні біблеми-формули, біблеми-образи, біблеми-символи, визначає біблійний прототекст оригіналу, відшукує його відповідник в цільовій культурі, зіставляє семіотично-когнітивний статус біблем в мовіджерелі та в мові перекладу, а відтак аналізує ступінь їхньої пізнаваності для українського читача, відстежує як реконструюються біблеми у перекладі.

Дослідження показало, що, перекладач досягає адекватності застосовуючи класичні прийоми звуження значення, описового перекладу, заміни інтертекстуального відповідника нейтральним, використання повного еквівалента, цитування. Та попри це, перекладачеві все ж не завжди вдається відтворити інтертекстуальні зв’язки. Надінтерпретація, буквальний переклад, нехтування часовими формами оригіналу певною мірою змінюють прагматичний потенціал перекладу в порівнянні з оригіналом, що може перешкодити читачеві осягнути оригінальний авторський задум, багаторівневу семантику його тексту.

Подальшу перспективу дослідження автор вбачає у вивченні множинних (зокрема сучасних) перекладів Вайлдових творів. Особливо цікаво дослідити вторинні/опосередковані переклади щодо перекладацького плагіату.