ART-ТЕХНІКА КАТЕРИНИ БІЛОКУР: ПИСАТИ, ЩОБ ПАМ’ЯТАТИ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ В. ЯВОРІВСЬКОГО «АВТОПОРТРЕТ З УЯВИ»)

Анотація

У статті йдеться про художню специфіку мистецтва у романі «Автопортрет з уяви» В. Яворівського. Головний акцент зроблено на дослідженні екфразису як міжвидового зв’язку розвитку культури. Іншими словами, коли один вид мистецтва передає специфіку іншого.

Матеріалом і об’єктом авторської концепції у романі постають самобутні картини відомої української художниці, представниці наївного мистецтва Катерини Білокур. Автор написав не біографічний роман, а романізований, інтерпретуючи фрагменти з життя художниці.

Роман побудовано на психологічній функції, коли в центрі уваги перебувають різні сімейні драматичні історії. В. Яворівський презентує модель культурної пам’яті, частіше родинної, невербальною репрезентацією. Основними засобами такої комунікації, коли автор намагається вплинути на читача, є експресивне зображення художнього тексту. Головним інструментарієм постає художнє конструювання дійсності через мистецтво та окремі мистецькі деталі. Для головної героїні роману важливим постає моделювання контакту очей та міжособистісного простору. Очі – центральна деталь усіх полотен Катерини Білокур. Їхнє зображення – це окремий сюжет, що навантажує текст роману новими смислами та значеннями.

Роман «Автопортрет з уяви» про культурний спадок українців та осмислення цього спадку в незалежній Україні. На прикладі однієї долі автор відтворив історію талановитих українців ХХ століття із їхніми культурними цінностями та власними надбаннями.