ПОНЯТТЯ ІМПЛІЦИТНОСТІ ТА ІМПЛІЦИТНОЇ ОЦІНКИ В ЛІНГВІСТИЦІ

Анотація

На сучасному етапі розвитку лінгвістична наука проявляє великий інтересо до мови як феномену психічної діяльності людини, яка виступає когнітивним інструментом та відображує особливості свідомості людини. Імпліцитність являється невід’ємною частиною мови та потужним інструментом комунікації. В статті розглянуто сутність імпліцитності як універсальної мовної категорії, а також з’ясовано сутність імпліцитної оцінки та засоби її вираження. Виявлено, що імпліцитність являється важливим компонентом змісту висловлювання чи тексту, а також розширює інформацію, яка передається контекстом. Взаємодія експліцитної та імпліцитної форм знань являється важливим компонентом роботи свідомості людини. Імпліцитність являє собою форму існування знання, що складає основу розумової діяльності людини і яка проявляє себе у мові та мовленні. Актуальність проблеми імпліцитності зумовлена глобальним значенням когнітивного механізму, що лежить в основі імпліцитності як аспекту розумово-пізнавальної діяльності людини.

Імпліцитність не завжди доступна для усвідомлення і спостереження, хоча присутня майже у всіх висловлюваннях. Багато дослідників вважає, що елементи формальної організації речення мають так званий «резерв сенсу». Загалом імпліцитність можна визначити як реальну форму знання, що має властивості неусвідомлюваності, невербальності та автоматизму. Вона виступає як латентний фактор, що впливає на мову та її системні властивості і виступає в мові в якості імпліцитного значення.

У статті розглянуті умови існування імпліцитності, серед яких необлігаторність виявлення, вторинність імпліцитної інформації, особливий спосіб вираження, наявність особливих форм виявлення, здатність виступати смисловим конектором у тексті. Науковці розділяють імпліцитність на лексико-граматичну та когнітивну, системно-мовну та мовленнєву, структурну, функціональну та процедурну, синтагматичну та прагматичну.

Імпліцитна оцінка притаманна багатьом висловлюванням і характеризується як прямо не виражене ставлення мовця до об’єкта висловлювання. Існує шість джерел імпліцитних смислів: імплікація з експліцитного значення висловлювання, компресія мовних структур, семантичні пропуски, гіпонімізація, навмисна багатозначність висловлювання, а також конфлікт експліцитно знакового значення висловлювання зі значущим фоном мовлення. Саме остання група джерел імпліцитних смислів грає вирішальну роль у формуванні імпліцитної оцінки. Вирішення конфлікту на користь імпліцитного значення конкретно проявляється як метафора, іронія, гіпербола, літота і фальшива оцінка.