ОБРАЗ ПЕЧЕРИ В ТЕКСТІ РИМСЬКОЇ АНТИЧНОСТІ

Анотація

Образ печери у свідомості людини завжди асоціювався із чимось таємничим і загадковим. Як царина ірраціонального, вона, з одного боку, приваблювала своєю невизначенністю, а з іншого – спонукала до обережності та спричиняла подекуди емоцію страху. Образ печери знаходимо в текстах різних культурних формацій. Попри те, що кожна формація своєрідно інтерпретує образ печери, можна твердити, що символ печери має універсальний характер й визначальне значення у формуванні європейської ментальності на різних етапах еволюційного процесу. Відродження інтересу до печери як міфопоетичного образу на початку ХХІ століття визначається широкою варіативністю трактування: від ірраціонально-телеологічного до раціоцентричного, а також еволюцією наукової парадигми вбік домінування підсвідомості над свідомістю, світовідчуття над світоглядом, що цілком корелює з ідеями В.І. Вернадського та Т. де Шардена щодо ноосфери, поглядами М. Мамардашвілі та І.Д. Левіна на філософську сутність людської свідомості та процесу самопізнання, що й зумовлює актуальність цього дослідження. Образ печери розглядається під різним кутом зору в наукових розвідках вітчизняних і зарубіжних дослідників, проте дослідження розгортання образу печери в тексті й особливостей породження образом тесту не здійснювалися. Метою цієї розвідки є спроба дослідити семантичні трансформації образу печери в поемі Вергілія «Енеїда», його роль та значення в міфопоетичній парадигмі латинського тексту. Дослідження семантичних трансформації образу «печери» в поемі Вергілія «Енеїда», не тільки дає можливість виявити його роль та значення в поемі, але й з’ясувати особливості трактування образу печери в римському класичному контексті. Вергілій відходить від традиційного античного трактування образу печери як символу обмеженості, а розглядає даний образ як перешкоду на шляху пізнання світу. Щоб зазирнути у «внутрішній світ» свого Буття і віднайти «Власне Я» людина повинна подолати ці перешкоди. Кожна печера в тексті «Енеїди» має свого монстра \чудовиська, так званого «ідола печери», який згідно з філософськими поглядами Френсиса Бекона співвідноситься з чуттєвим сприйняттям світу і залежать від напрацьованого людиною досвіду.