ДИЗАБІЛИТІ В БРИТАНСЬКОМУ ЛІТЕРАТУРНОМУ ПРОСТОРІ ПОЧАТКУ ХІХ СТОЛІТТЯ

Анотація

Стаття присвячена питанню конструювання дизабілиті в літературному дискурсі Великої Британії першої половини ХІХ сторіччя. Теоретичним ядром, на яке опирається розвідка є дослідження ненормативної тілесності, а саме його інтегральної частини – студій дизабілиті. Вони виникли в другій половині ХХ – початку ХХІ століть на хвилі боротьби класових, расових, ґендерних, сексуальних, етнічних та інших марґіналізованих груп проти дискримінації. Їхні представники сфокусувалися на відображенні людей з сенсорними, інтелектуальними, когнітивними, психічними чи фізичними вадами у філософії, культурі, мистецтві, політиці, економіці, соціології та літературі.

В українському літературознавстві проблема дизабілиті є мало вивченою. У поодиноких працях вчені окреслюють здебільшого здобутки сучасних письменників. Відтак, метою статті є аналіз історичних контекстів ненормативної тілесності, а саме в творчості англійських романтиків. Основним завданням роботи стає висвітлення особливостей побудови системи образів і персонажів з дизабілиті в культовому готичному романі Мері Шеллі «Франкенштейн; або, Сучасний Прометей» («Frankenstein; or, The Modern Prometheus») (1818 р.) і незавершеній трагедії Джорджа Ґордона Байрона «Потвора перетворена» («The Deformed Transformed») (1822 р.).

У підсумку можна стверджувати, що соціальна модель дизабілиті є провідною у формуванні оповідних ліній головних персонажів із посиленим наголосом на їх неприйняття та відчуження від простору здорових людей. Незвичні герої обох творів сповнені зовнішніх і внутрішніх протиріч. Їхні образи є глибоко метафоризованими, табуйованими та стигматизованими з боку найближчого оточення і суспільства. Дихотомічні пари творець – творіння, Свій – Інший, норма – відхилення, прекрасне – потворне чи особа з дизабілиті – суспільство доповнюються казково-легендарними, містичними, фантастичними та міфічними елементами. Вважаємо корисним продовження досліджень із окресленої проблематики в діахронічній перспективі задля становлення як гуманітарних, так і літературознавчих студій дизабілиті.