ТИПИ РОЛЬОВОГО ГЕРОЯ У ЛІРИЦІ ІВАНА ФРАНКА

Анотація

У статті досліджено художній феномен рольової лірики як поетичного тексту, побудованого у формі цілісного мовленнєвого висловлювання, організованого від особи, що дистанційована від автора і не може бути із ним ототожнена з огляду на декларований у творі біографічний, соціально-історичний або гендерний статус субʼєкта мовлення, а також репрезентоване ним коло морально-етичних, ідеологічних, естетичних, екзистенційних цінностей та уявлень.

До окремого різновиду рольової лірики віднесено й поетичні тексти, які загалом побудовані у формі вислову одного або кількох персонажів, тоді як представництво автора мінімізовано у них до окремих й фрагментарних реплік, що виконують функцію специфічного рамкового елементу, який формально поєднує репрезентовані субʼєктні форми, але не переводить їх у художню площину автопсихологічної форми вираження. Даний тип рольової лірики побудований у формі монологу чи діалогу двох і більше персонажів або рольової драматургічної сценки, де авторський голос виконує функцію ремарок, що звʼязують голоси представлених у творі субʼєктів поетичного мовлення.

Проаналізовано проблематику теоретичних пошуків літературознавців у дослідженні специфіки субʼєктної організації лірики. Охарактеризовано спектр субʼєктів поетичного мовлення рольової лірики. Зроблено спробу типологізації рольових типів вираження авторської свідомості у ліриці І. Франка. Проаналізовано різновиди власне рольового типу героя – персоналізований та персоніфікований, а також формально-рольового типу та його субʼєктних форм – героя-маски та героя-емблеми.

Власне рольовий тип визначено як тип героя, ступінь предметної обʼєктивації якого засвідчує його категоричну (принаймні, зовні декларовану) нетотожність із особою автора, мотивовану їхньою біографічною, соціально-професійною, екзистенційною тощо несумісністю.

Формально-рольовий тип представлено героєм, субʼєктний потенціал якого чітко не відокремлений від вираження власне авторської свідомості. Відтак, формально-рольовий тип героя виступає як специфічна синкретична субʼєктна форма, яка поєднує майже не дистанційовані форми субʼєктного вияву автора і його (у даному разі) псевдо- або квазі-рольового героя.

Розглянуто питання, повʼязані із прийомами композиційного та мовленнєвого оформлення поетичного рольового тексту. Окреслено концептуально-змістовні його ракурси, які виявляють себе на рівні вираження ідейно-тематичних концептів твору.