АНТИЧНА ПОЕТИКА ЯК ПРОВІСНИК КОГНІТИВНИХ СТУДІЙ ПОЕТИЧНОГО СИНТАКИСУ

Анотація

Метою статті є розгляд основних векторів синтаксичних досліджень в античній поетиці, який доводить, що остання заклала міцне підґрунтя для лінгвокогнітивного аналізу синтаксичної організації літературних текстів у сучасній когнітивній поетиці та когнітивній лінгвістиці. Проведене дослідження показало, що теоретико-методологічний апарат когнітивної поетики запозичив цілу низку термінів, методів і підходів до аналізу синтаксичних конструкцій, які з’явилися в античній риториці і стилістиці. Дана розвідка відсилає до видатних філософів і риторів античного періоду, у чиїх творах з’явилися ключові поняття поетичного синтаксису, такі як фігура, схема, конструкція, іконічність, що дозволяє простежити зв'язок із інтерпретацією та використанням цих термінів у сучасних когнітивно-поетичних студіях. У статті стверджується, що лінгвокогнітивний аналіз поетичного синтаксису бере початок у античній поетиці і перегукується із класичною античною традицією вивчення синтаксису. Зокрема, дослідження показало, що античні вчені наголошували на важливій ролі синтаксичних засобів в актуалізації когнітивних категорій, таким чином зробивши перші спроби дослідити синтаксис з огляду на мисленнєву діяльність людини, що знайшло вираження в аналізі синтаксичних конструкцій як двосторонніх утворень форми і концептуального наповнення в обох дослідницьких напрямах. У статті здійснена спроба довести, що сучасні лінгвокогнітивні студії поетичного синтаксису резонують із античним тлумаченням синтаксичної організації поетичних текстів, що дозволяє прибічникам когнітивної поетики ефективно інтегрувати надбання античної школи у сучасні дослідження поетичного синтаксису.