КОНЦЕПТОСФЕРА ПОРИ РОКУ В ПОЕТИЧНІЙ МОВІ ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Анотація

Зростання уваги до мовленнєвого акту сприяло популярності когнітивного аналізу мовних явищ. Репрезентація концептів у мові поезії відзначається виразною образністю та експресивністю. Ключовим у літературі, зокрема в поезії початку ХХІ ст., є глобальний концепт ЧАС. Значне поширення темпоральних образів у контексті означеного періоду мають репрезентанти концептосфери ПОРИ РОКУ. Мета статті – визначити особливості вербалізації її складників в українській поезії означеного періоду.

У дослідженні розглянуто визначення концепту, його зв’язок зі свідомістю носія мови; наведено погляди науковців щодо особливостей структури концепту. Приділено увагу концептуальній метафорі як ментальній структурі, у якій закладено когнітивні ознаки образу, що з’являється на основі уподібнення. Зроблено спробу систематизувати особливості мовного втілення концептосфери ПОРИ РОКУ в поезії початку ХХІ ст. Досліджено ядерні та периферійні вербалізатори, частотність уживання назв сезонів; узагальнено засоби імпліцитної й експліцитної репрезентації, контекстуальну сполучуваність з атрибутами та предикатами. Виявлено особливості семантики темпоральних лексем.

Результати проведеного аналізу дають змогу стверджувати, що значення часоназв здебільшого збігаються зі словниковими дефініціями. Ядро концептосфери утворюють іменники, за частотністю їм дещо поступаються прикметники. Прислівники та дієслова функціонують рідко і здебільшого відображають специфіку мовомислення автора. Установлено, що важливу роль під час репрезентації концептосфери ПОРИ РОКУ відіграє нарощення просторової чи матеріальної семантики. Часто пори року асоціюються з біографічним часом людини. Конотація темпоральних лексем залежно від контексту змінюється від позитивної до негативної. Метафоричне переосмислення демонструє залучення в поетичний текст традиційних антропоморфних образів, які трансформуються, підпорядковуючись задуму автора. Імпліцитно образи пір року втілюються через зображення явищ природи чи людської діяльності в певний період. Особливе значення має функціювання часоназв у складі сталих висловів різного походження, що пов’язано із залученням екстралінгвальної інформації.