ІНКОНГРУЕНТНІСТЬ ЯК КОГНІТИВНИЙ МЕХАНІЗМ КОМІЧНОГО ТА ЇЇ ВІДТВОРЕННЯ В УКРАЇНСЬКОМОВНИХ ПЕРЕКЛАДАХ

Анотація

У статті досліджено інконгруентність як когнітивний механізм комічного та особливості її передачі в україномовних перекладах. Сучасна парадигма наукового знання характеризується інтердисциплінарністю та залученням до мовознавства загалом і перекладознавства зокрема знань із інших галузей. Очевидно, що комічне як надзвичайно складний феномен, що породжується та інтерпретується людською психікою, має комплексну природу, тому його вивчення вимагає залучення методів когнітивістики та інших суміжних наук, що дозволить прослідкувати особливості його сприйняття представниками різних культур. Останнє уможливлює визначення типового набору стратегій передачі комічного під час перекладу залежно від культур, що її породжують та сприймають, та від когнітивних механізмів творення комічного. Відповідно до тенденцій сучасних мовознавства та перекладознавства, у статті вивчено особливості інконгруентності та витоки її теоретичного осмислення, пояснено її зв'язок із теорією когнітивного дисонансу та іншими психологічними теоріями (теорія структурного балансу, теорія інконгруентності). Прослідковано основні типи інконгруентності, що постають джерелом комічного у малій прозі Джерома К. Джерома й О. Генрі та їхні характерні особливості. Продемонстровано, що логіко-поняттєва інконгруентність побудована на основі відвертої контрадикції причини й наслідку, помилковості аналогій, алогічності розв’язки і парадоксальності зіставлень; валоративна – на осміюванні морально-етичних, естетичних і духовних цінностей суспільства; онтологічна – на порушенні традиційних стереотипних уявлень про світ. Доведено наявність зв’язку між типом інконгруентності, утіленим у комічно маркованому контексті, та стратегією відтворення цього контексту при перекладі: передача логіко-поняттєвої інконгруентності відбувається із залученням стратегії трансформації комічно-маркованого контексту при збереженні її семантичного наповнення; валоративна інконгруентність вимагає застосування стратегії локалізації для того, щоб зробити комічне більш зрозумілим для читача тексту перекладу; онтологічна інконгруентність передається за допомогою стратегії збереження, що вимагає найменших змін при перекладі. У перспективі отримана інформація уможливлює розвиток когнітивного перекладознавства, яке дозволить максимально точно передавати комічне при відтворенні текстів малої прози.