ЦИВІЛІЗАЦІЙНІ ТИПИ ЛОКУСІВ МІСТА У ТВОРЧОСТІ Т. ШЕВЧЕНКА: ПОЕТИКА ХУДОЖНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛОКАЛЬНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ТОПОСУ

Анотація

У статті розглянуто цивілізаційні моделі локусів міста творів Т. Шевченка в контексті урбаністичної площини буття людини. Виокремлено семантико-смислові різновиди локусів та схарактеризовано авторську систему засобів і способів їхнього художнього моделювання. Сакрально-духовні локуси презентують місця дії героїв у просторі особливої святості, що надає відтінку духовності всьому просторовому континууму міста. Оборонно-військові локуси утворюють замкнений простір душі людини та обмежують реалізацію її особистих потреб, а також подекуди захищають людину від лихих сил. Соціально-історичні локуси презентують суспільний і архітектурний колорит доби, стаючи виразниками історіософського бачення подій автором. Культурно-мистецькі локуси утворюють простір особливої чуттєвості до рецепції гуманітарних надбань людства на певному етапі еволюції. Світсько-розважальні локуси репрезентують приватний простір відпочинку людини. Приватні локуси вміщують інтимні подробиці, щоденний простір буття індивіда та його розуміння сутнісних проблем долі. Cоціально-побутові локуси відтворюють профанний світ життя героїв у координатах топосу міста, зосереджуючись на буденних проблемах буття. Символічні параметри художнього відтворення локусів пов’язані із глибоким авторським розумінням духовної сутності, телеології місць, які породжують різноманітні асоціації. Цивілізаційні локуси стають свідками доби, історичними універсаліями, крізь які автор передає особистісні інтенції розуміння генези урбаністичного простору різних епох. Простір локусів пройнятий антропоцентричними модусами у сприйнятті топосфери міста, які подекуди одночасно стають маркерами розуміння автобіографізму локальних місць життя письменника. Культурологічний зміст міських локусів у творах будує унікальний конструкт передачі буттєвого досвіду поколінь.