ҐЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ ЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ

Анотація

У статті розглядається поняття ґендеру в сучасних лінгвістичних студіях та специфіка його маніфестації у площині художнього тексту. З-поміж низки підходів до вивчення ґендеру, які останнім часом виокремилися у мовознавстві, особлива увага приділяється засобам репрезентації ґендеру в мовленні, тобто комунікативній поведінці чоловіків та жінок, а також мовним проявам ґендерної приналежності особистості. Актуалізації вивчення феномена ґендеру в межах художнього тексту сприяла поява численних досліджень, присвячених, насамперед, проблемі чоловічої та жіночої прози. Той факт, що переважна частина літературних творів написана чоловіками, призвів до необхідності вивчення жіночого письма з метою виявлення його ідіосинкратичних елементів, зокрема в лінгвістичному аспекті. Автор, як мовна особистість, є носієм певних ціннісних та соціокультурних характеристик, які знаходять своє відображення в художньому світі створених ним текстів. Отже, сучасна жіноча прозавідтворює актуальну ґендерну картину світу крізь призму авторського світосприйняття та зумовлює ґендерну закономірність репрезентації іншого суб’єктного центру художнього тексту – персонажа. Специфіка мовленнєвого конструювання жінкою-письменницею жіночих та чоловічих персонажів художнього твору відбувається з урахуванням її власних уявлень про характер комунікативної взаємодії представників різних ґендерних груп у реальному спілкуванні, і втілюється в персонажному дискурсі на різних рівнях: семантичному, синтаксичному та прагматичному. Такий підхід до проблеми дає змогу глибше проаналізувати та виокремити провідні маркери маскулінності та фемінінності, експліковані в мовленні персонажів художніх творів. Під маркерами маскулінності і фемінінності розуміємо комплекс мовних засобів різних рівнів, які несуть відбиток ґендерної приналежності персонажа та втілюються в специфіці його комунікативної взаємодії з представниками протилежної статі.