СОЦІОКУЛЬТУРНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА МОВНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Анотація

У статті розглядається соціокультурна компетентність як складова мовної підготовки фахівців у вищому навчальному закладі. Уточнено розуміння і сутність поняття «компетентнісний підхід», «соціокультурна компетентність», «країнознавча компетенція», «лінгвокраїнознавча компетенція», «соціолінгвістична компетенція», викладено власні погляди на перераховані визначення та перспективи подальших наукових досліджень.

Система сучасної освіти у кожній країні орієнтована на формування у студентів певних компетенцій. Соціокультурна компетентність є важливим фактором соціалізації особистості в суспільстві. Соціокультурні чинники становлення комунікативно-мовленнєвої компетентності майбутніх філологів починається за умови стимулювання професійної спрямованості навчання здобувачів освіти у процесі вивчення гуманітарних дисциплін.

Головною метою у навчанні мовних дисциплін є формування комунікативної компетентності, яка складається з таких основних компонентів: мовна компетентність – фонетична, граматична, лексична, орфографічна; мовленнєва компетентність – аудіювання, говоріння, читання та письмо; соціокультурна компетентність, яка за В. В. Сафоновою, включає лінгвокраїнознавчу, соціолінгвістичну та культурознавчу компетентності, які забезпечують мовцю можливість орієнтуватися в соціокультурному автентичному середовищі, що дозволить уникнути проблем у міжкультурному спілкуванні [12, 27]. Адже для успішного міжкультурного спілкування недостатньо лише досконало володіти українською мовою, засвоїти набуті мовленнєві уміння і навички, необхідно навчитися користуватися мовою відповідно до умов соціокультурного середовища носіїв цієї мови.

Сьогодні для викладача важливим завданням на заняттях мови є моделювання реальних ситуацій спілкування. Мова йде про необхідність принципового переходу від традиційної освітньої практики до пошуку специфічно нових форм викладання, які лежать в основі компетентнісного підходу.

Згідно Л. Березенської, Н. Сіваєвої вважаємо, що формування соціокультурної компетентності студентів має відбуватися на основі: ретельного відбору адаптованого матеріалу соціокультурного спрямування та автентичних текстів; виконання комунікативних вправ, які сприяють міжкультурній комунікації в типових сферах діяльності; виконання лінгвістичних вправ та завдань з використанням наочності соціокультурного змісту з метою автоматизації навичок та вмінь; використання певного алгоритму опрацювання матеріалу з метою формування належної соціокультурної компетентності [1, 119].

Отже, соціокультурна підготовка майбутніх філологів починається за умови стимулювання професійної спрямованості їх навчання у процесі вивчення гуманітарних дисциплін. Гуманітарні знання сприяють установленню власної соціальної ідентичності фахівця, регулюють життя суспільства, систему норм і цінностей та механізми культури.