АВТОБІОГРАФІЗМ В ЕСЕЇСТИЧНІЙ ТВОРЧОСТІ ВАСИЛЯ МАХНА

Анотація

Статтю присвячено засобам утілення автобіографізму в есеїстичній спадщині Василя Махна, зокрема, в його збірці «Котилася торба» крізь призму топологічної рефлексії. Топологічна рефлексія (за В. Савчуком) постала певним відгалуженням просторового підходу як «перевизначення», як реконцептуалізація простору, котрий почав усвідомлюватися одночасно і як носій соціальних і символічних значень, і як культурно навантажена категорія. У статті запропоновано вивчення есеїстики Василя Махна як художньо-рефлексивних акцентів його життєвого шляху: автор-есеїст тут наче виринає з безпосереднього потоку життя, займаючи мисленнєву позицію субʼєкта поза ним з метою побудови міркувань і суджень про нього як процес і результат розвитку. Топосами рефлексії, місцями, якими «котился торба» життя Василя Махна, постають чітко окреслені міста: Чортків, Кривий Ріг, Тернопіль, Краків, Нью-Йорк, котрі постають щоразу відмінним обʼєктом есеїстичного осмислення. Зроблено висновки, що автобіографізм наділяє топос рефлексії індивідуальним (особистісним) наповненням названих міст як бартівський Punctum – смисловий ефект, не наділений риторичним значенням, принципово власний, субʼєктивний ракурс бачення, що не піддається точному опису, однак укарбовується у свідомість. Відтак на підставі аналізу збірки узагальнено, що автобіографічний досвід в есеях робить міста живим простором, кожне з міст отримує власну художню призму рефлексії, а рефлексія створює образ міста у свою чергу. Акцентовано, що призначення цієї есеїстики – в осмисленні сьогочасного буття митця. Отже, автобіографічна рефлексія Василя Махна – це своєрідне віддзеркалене проміння, така собі рефракція, що повертається до первісного витоку-джерела, однак привносить усю вагу пройденого шляху в нові дискурси: літературний, публіцистичний, культурний, географічний тощо.