ОСОБЛИВОСТІ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ЧАСУ В ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКІЙ КАРТИНІ СВІТУ ВІЛЬЯМА БЛЕЙКА

Анотація

У статті представлено аналіз репрезентації часу в індивідуально-авторській картині світу В. Блейка, який був одним з найвидатніших поетів передромантизму в Англії. Час як фрагмент картини світу є багатоаспектним явищем і об’єктом міждисциплінарного дослідження, що потребує глибокого й усебічного вивчення. Існують три моделі часу – циклічна, лінійна й спіралеподібна. Ці моделі є універсальними, але певна епоха й літературний напрям можуть акцентувати деякі їхні риси. До того ж у художній картині світу, що відображає певний особливий спосіб мислення й творчий підхід до сприйняття реальності, концепт ЧАС формується за допомогою індивідуально-авторської концептуалізації, оскільки вона поєднує як об’єктивне розуміння часу, так і суб’єктивне розуміння, що викликане творчою уявою. В ході проведеного дослідження встановлено, що репрезентація часу в індивідуальноавторській картині світу В. Блейка втілена засобами різних мовних рівнів: фонетичного, морфологічного, синтаксичного й лексичного. Вербалізація концепту ЧАС реалізується двома шляхами: засобами прямої апеляції до часових відносин та опосередковано, за допомогою різних метафор. Репрезентація часу В. Блейком втілює деякі основні риси колективної картини світу: риси, які властиві представникам раннього романтизму (наприклад, сприйняття вічності як вищої реальності) та риси, що виявляються в універсальних часових моделях (поділ часу на певні інтервали, його повторюваність, кінцевість, визначеність часу подій тощо). Ці риси доповнюються індивідуально-авторськими асоціаціями у структурі змісту концепту ЧАС, результатом чого є апеляція до різноманітних опозицій, таких як «добро – зло», «невинність – досвід», «життя – смерть». У системі вербалізаторів концепту ЧАС важлива роль належить лексичним та граматичним засобам вираження об’єктивної модальності. Інтерпретацію часу та інших конституантів складної індивідуально-авторської картини світу В. Блейком часу втілено за допомогою симбіозу вербальних і візуальних засобів семіотизації.