АВТОРСЬКИЙ НАРАТИВ ПАМ’ЯТІ: ВІД ДРУГОРЯДНОГО ДО ДОМІНАНТНОГО (ЗА «ДЕФІЛЯДОЮ В МОСКВІ» В. КОЖЕЛЯНКА)

Анотація

У статті проаналізовано особливості посттоталітарної рецепції національної пам’яті у романі Василя Кожелянка «Дефіляда в Москві». Використання письменником методу альтернативної історії у зазначеному творі провокує до застосування в його дослідженні інструментарію студій пам’яті та травми як украй важливих у сучасній гуманітаристиці для пояснення дискусійних процесів формування національної ідентичності українського суспільства, яке досі виходить зі стану пострадянської стагнації. Переосмислення Другої світової війни як певної точки історичної біфуркації всієї Європи у літературній візії В. Кожелянка видається вкрай актуальним сьогодні, оскільки багатолітнє нав’язування радянських ідеологічних міфів призвело до відмежування українців від притаманної їм природи європейського розуміння національних, гуманістичних та культурних цінностей. Деформація знань та уявлень про історичну пам’ять все більше призводить до міжрегіональних та міжетнічних непорозумінь. Що більше, певні історичні теми, зокрема Друга світова війна, стали об’єктами політичних маніпуляцій. Навколо них роками формувався ареол сакральності і безкомпромісності у критичних підходах до вивчення українського національного досвіду та переосмислення історії поза ідеологічним контекстом.

Авторка статті апелює до перепрочитання найбільш фундаментальної ідеологеми Радянського Союзу – Перемоги у війні, яка після 1945 року стала ключовою у формуванні радянської ідентичності і, що найважливіше, не була піддана жодній ревізії навіть після розпаду тоталітарної держави. В. Кожелянко пропонує подивитись на можливість іншого вектору розвитку європейської історії за умови перемоги нацистської Німеччини. У статті основну увагу звернено на трактування письменником тоталітаризму як безкомпромісного зла, яке не могло мати позитивного значення для підкорених народів за будь-яких варіантів закінчення війни. Окрім того, авторка студії увиразнює ключові історичні моменти тоталітарної політики щодо українців: обмеження прав національного самовизначення, перспектива уніфікації, тощо.