ПОЕТИКА НЕВИЗНАЧЕНОСТІ В ПОСТМОДЕРНІСТСЬКИХ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ТЕКСТАХ

Анотація

У статті розглянуто поняття “поетика”, “ризома”, засоби вираження невизначеності як ключової риси постмодерністських експериментальних текстів (ПЕТ). Література як експеримент притаманна концепції філософії постмодернізму (ХХ-ХХІ ст.), періоду потоку незворотних змін у культурі, духовності, науці, політиці, економіці та соціальних тенденцій загалом. Постмодернізм – світогляд, який відображає тенденції й орієнтири сучасного суспільства, а поява експериментальних текстів є логічною сходинкою у розвитку сучасної літератури. У статті йдеться, що слово в художньому контексті ПЕТ збагачується сенсами, починає функціонувати в ключі специфічного цілого – ризоми, основної категорії постмодерністського світогляду. Ризома як гнучка, нелінійна, неієрархічна система організації тексту породжує невизначеність. Доведено, що невизначеність як експеримент призводить до множинності значень, що дає змогу авторові “бавитися” з читачем, залишати можливість вільного прочитання тексту. Важливу роль у поетиці ПЕТ відіграє не стільки зміст, скільки форма художнього тексту. Автори ПЕТ навмисно створюють труднощі у прочитанні, будуючи множинність реальностей, трактувань і спонукаючи читача до критичного мислення. У дослідженні виявлено, що невизначеність може реалізуватися за допомогою таких поетичних засобів, як ліпограма, панграма, мондеґрін, антитеза, персоніфікація, та відповідних ризоматичних принципів: множинності (засоби інтертекстуальності), зв’язку та гетерогенності, незначущого розриву, картографії та декалькоманії (використання антиміфу, міфологеми). Результати досліджень у статті становлять певний внесок у вивченні та розробці універсальних методів виявлення невизначеності крізь призму поетичних засобів в ПЕТ.