ЕМОЦІЙНИЙ КОНЦЕПТ HAPPINESS В АНГЛІЙСЬКИХ ПРІЗВИСЬКНИХ НОМІНАЦІЯХ

Анотація

У сучасній лінгвістиці зростає інтерес до вивчення ономастичної лексики загалом і, зокрема, до нео- фіційних додаткових найменувань як антропонімічної категорії з урахуванням функціонально-семантич- них, емоційно-оцінних, соціокультурологічних характеристик. У нашому дослідженні схарактеризовано прізвиська як емоційні мовні одиниці (емотиви), призначені виражати емоції адресантів і / або для емо- ційного впливу на адресатів, використовуючи широкий спектр мовних засобів. Вибір механізму створення прізвиськних номінацій залежить від того, яке номінативне завдання виконується під час номінації, і які мотивовані ознаки лежать в основі переосмислення. Емоційні прізвиськні одиниці передають ставлення суб’єкта до об’єкта і виражають загальнопозитивні чи загальнонегативні емоції (любові / прихильності, гордості / шани, приниження, ганьби, страху, щастя) у міжособистісному спілкуванні. Емоційні асоціації, а також їх осмислення та вербалізація у мовних особистотей, – індивідуальні, всередині певної культури, соціальної групи, люди поділяють загальноприйнятні популярні стереотипи і свідомо їх вербалізують у відповідних комунікативних ситуаціях. Емоційний концепт HAPPINESS має особливе значення і цінність для створення емоційної картини світу, що виявляємо у базових значеннях (поняттях) концептосфери англійської мови. У філософському трактуванні щастя – стан людини, який відповідає найбільшій вну- трішній задоволеності умовами свого буття, повноті і свідомості життя, здійсненню свого людського призначення. У нашій роботі встановлено, що вербалізовані емоції HAPPINESS проявляються у вторинних прізвиськних іменнуваннях – одиницях колективної свідомості, знань, репрезентованих низкою мовних реа- лізацій, що відображають культурні цінності представників англомовної лінгвокультури та формуються у результаті суб’єктивної інтерпретації та регламентації чуттєвого досвіду індивіда. Маючи загальну категоріальну ознаку – вторинність номінації, прізвиська виступають як слова із другим художнім пла- ном, як носії асоціативного фону, що викликає у свідомості комунікантів певні образи та уявлення.