ГНОСЕОЛОГІЧНІ МОДЕЛІ ПЕРСОНАЖІВ У РОМАНІ АНДРЕАСА ЕШБАХА «ВІДЕО ІСУС»

Анотація

У статті досліджено гносеологічні моделі персонажів і показано процес формування християн- ського шляху “Homo credens” через соціальний та духовний аспекти буття героїв. Встановлено, що роман Андреаса Ешбаха «Відео Ісус» має таку структуру дії: надзвичайна подія – пошук істини – під- озра – розкриття/саморозкриття змови – нова підозра. Неймовірне сюжетне припущення (подорож із теперішнього у майбутнє) допомагає автору довільно конструювати презентовану реальність і звіль- нити поведінку героїв від будь-яких кліше. Шлях героїв – це не лише несподівані відкриття, розслідування таємниць, це насамперед рух від атеїзму до віри, боротьба з таємничими силами, ініціація. Категорія «пароноїдального суб’єкта» сприяє організації сюжету, ініціює механізм диференціації артефакта, спосіб і логіку пояснення гіпотетично сформованого образу. Поліфонізм версій призводить до того, що «об’єктивність» стає інструментом не пізнання реальності, а її конструювання. Більшість героїв моделюють та візуалізують відображення декількох точок зору, свідомо адаптуючи деталі архе- ологічного пазлу до інтересів медіамагната. У ході аналізу тексту доведено, що мотив пошуків відео – це етап посвяти героя у віруючого (“Homo credens ”). Код-подією, що ініціює наратив посвяти, стає відвідування монастиря Негев. Гіпотетична подорож у часі допомагає моделювати аберацію протообразу Христа. Героєве постхристиянське уяв- лення про Ісуса, легко співвідноситься з образом, що формувався завдяки апокрифічним забороненим Євангеліям, й корелює з маскультурними канонами опису зовнішності хіпі. З’ясовано, що «повторюваність» особи Боголюдини, його ідентичність «по плоті» відповідно до сакрального змісту євангельських текстів веде не до «заперечення» власного «я», а до «порятунку» душі героя. Презентований образ Христа засвідчує, що персонаж завершив процес ототожнення себе з історією церкви як континуумом і обрав спосіб інтерпретації подій. Для героя категорія «віри» спів- відноситься з такими іпостасями, як щабель пізнання й сприйняття буття, як регулятор соціального життя, як основа сприйняття світу, як шлях життя.