СЕМАНТИЧНА ДИСТРИБУЦІЯ БІАСПЕКТИВІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Анотація

Дієслівна ланка є важливим складником у системі номінативних засобів сучасної української мови. Однією з найважливіших особливостей дієслів, порівняно з іншими частинами мови, є надзвичайно широ- кий діапазон позначуваної ними семантики. Тому диференціація дієслівної лексики на лексико-семантичні групи та їх усебічний семантично-синтаксичний аналіз є важливим для упорядкування дієслівної сис- теми української мови. У сучасному мовознавстві все більше уваги приділяють вивченню особливостей дієслівних лексем як реченнєвотвірних одиниць, адже семантична структура дієслова загалом проєктує організацію усього речення. Граматичні категорії дієслова по-різному характеризують перебіг дій, про- цесів та перебування в станах. Власне дієслівні категорії – це семантично мотивовані граматичні кате- горії, що мають підґрунтя в плані лінгвістичної онтології, формуються в дієслові й найповніше відо- бражають його семантично-граматичну природу. До них належать категорії часу, способу та виду. У традиційній граматиці вид визначали переважно як основну морфологічну чи як загально дієслівну граматичну категорію, тому що він властивий усім дієслівним утворенням і формам: у певному контек- сті кожна форма виражає значення або недоконаного, або доконаного виду. Вид – граматична категорія дієслова, що виступає як центральна щодо більш загальної дієслівної категорії – аспектуальності. Аспект дії безпосередньо пов’язаний із семантикою дієслова, значення якого детерміновані всім граматичним ладом мови і системою семантично-парадигматичних лексич- них зв’язків. Складність визначення місця аспекту дії (ширше акціональності) у системі дієслівних кате- горій пояснюється тим, що в них перетинаються лексичні, словотвірні і граматичні особливості, між якими не завжди видається можливим провести чітку межу. Найпоширенішим є тлумачення акціо- нальності як семантичної категорії, оскільки роди дії не є словотвірними категоріями, хоча окремі з них характеризуються тими чи тими морфемами. Категорія виду реалізується двома грамемами – доконаного й недоконаного виду. Українська мова послуговується рядом дієслів, у яких та сама основа може одночасно виражати значення доконаного й недоконаного виду, через що їх називають двовидовими дієсловами або біаспективами. Питання, пов’язані з вивченням біаспективів, є надзвичайно актуальними й малодослідженими. У пропонованій розвідці зроблена спроба висвітлити семантичну дистрибуцію біаспективів української мови.