ЗАСОБИ ЕКСПРЕСИВНОСТІ В УКРАЇНСЬКИХ МОВОЗНАВЧИХ НАУКОВИХ СТАТТЯХ

Анотація

Метою публікації є дослідження експресивних засобів мови в текстах наукових статей мовознавчого про- філю, з’ясування їх специфіки в аспекті мовленнєвого впливу. У статті обґрунтовано закономірності вира- ження експресивності в науковій мові та специфіку функціонування лексико-стилістичних і синтаксичних засобів експресивності в текстах наукових статей з мовознавства. Визначено, що експресивність наукового мовлення – це комунікативно-прагматична категорія, що слугує точності й переконливості викладу, активі- зуванню уваги читача, концентруванню його на суттєвих, з погляду автора, моментах змісту, полегшенню засвоєння наукової думки. З’ясовано, що експресивність є закономірним явищем сучасного українського мовоз- навчого дискурсу, причому їй властива інтелектуальна спрямованість мовного вираження. Проаналізовано стилістичні експресивні мовні засоби лексичного рівня в досліджуваних текстах: пояс- нювальні та образні порівняння, конкретизувальні та оцінні епітети, образні та пояснювальні порівняння, уособлення, мовні та індивідуально-авторські метафори. Уживання цих засобів стилістичної виразності залежить від прагнення автора пояснити абстрактні поняття (порівняння, метафори), спростити та оживити висловлення (уособлення), оцінити (індивідуально-авторські метафори та епітети). Синтаксичні стилістичні засоби виразності також корелюють із реалізацією прагматичних функцій. З-поміж найактив- ніших синтаксичних репрезентантів експресивності виокремлено: вставні та вставлені компоненти, при- йом діалогізації, парцельовані, сегментовані, питальні риторичні речення, повтори тощо. Кожна із цих син- таксичних категорій виконує прагматичну функцію привернення уваги та впливу на читача. Отже, при передаванні наукової інформації перед ученим постає завдання не тільки повідомити цю інформацію, а й висловити її у певній формі, переконливо довести правильність своєї позиції, бути адек- ватно зрозумілим. Прагматика наукового тексту зумовлює вживання засобів емоційної й суб’єктивно- оцінної експресії. Зроблено висновок, що використання експресивних засобів мови зумовлене комуніка- тивними завданнями спілкування й насамперед прагненням переконати читача, що досягається завдяки мовленнєвому впливу на нього та активізації його уваги.