ЕТНОПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕТИКЕТНИХ ВИСЛОВЛЕНЬ У НОВЕЛАХ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

Анотація

Особливості ввічливих мовних взаємин між учасниками спілкування стали вагомим предметом наукових досліджень у сучасному мовознавстві. Упродовж останніх десятиліть науковцями активно розглядаються різні аспекти вивчення етикетних висловлень, а саме: формально-граматичний, когнітивний, психолінгвістичний, соціолінгвістичний, культурологічний, лінгвостилістичний, етнопсихологічний. Багатоманітність підходів до висвітлення та системної характеристики цих напрямів дослідження дають змогу говорити про актуальність і наукову перспективу цієї проблематики. Зокрема, етнопсихологічний аспект вивчення етикетних висловлень займає чільне місце з-поміж об’єктів наукових розвідок. Він все частіше привертає увагу культурологів, психологів, філософів, мовознавців.

Однією із спроб здійснити дослідження етнопсихологічних особливостей конструкцій мовленнєвого етикету є запропонована стаття. Мета нашої наукової розвідки полягає у з’ясуванні традиційних та регіональних ознак формул ввічливості з урахуванням функціональних аспектів мовленнєвої діяльності. Матеріалом дослідження обрано новели Василя Стефаника.

Здійснений аналіз етнопсихологічних особливостей етикетних висловів підтверджує думку про те, що зазначені конструкції є конденсатором думок, волі, самовираження мовців на ментальному рівні.
Вони є істотною комплексною категорією, яка репрезентує загальнонаціональну мовну картину світу, засвідчує етнопсихологічні та етнокультурні виміри світосприйняття.

Зафіксовані конструкції ввічливого спілкування репрезентують такі семантико-функціональні різновиди: привітання, подяка, вибачення, прохання, побажання і прощання.

Досліджувані конструкції засвідчують стрижневі етнопсихологічні особливості зворотів ввічливості мешканців Покуття, як-от: щирість, емоційність, чуттєвість, глибоку релігійність, почуття самоповаги та ґречне ставлення до інших.