ЗВУЖЕНИЙ РЯД СУРЯДНИХ СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ: ФОРМАЛЬНО-ГРАМАТИЧНІ ТА СЕМАНТИЧНІ ЧИННИКИ ЛІМІТАТИВНОСТІ

Анотація

Стаття є спробою нового погляду на природу сурядних словосполучень та їхню типологію. Ці синтаксеми розглянуто в контексті комунікації як її реальні одиниці. Наголошено на важливості дослідження взаємозв’язку синтаксичного ряду та сурядних словосполучень: перший зумовлює формально-граматичну модель других, а самі сурядні словосполучення реалізують семантичну наповненість у реченні як ряди його однорідних членів. Замість узвичаєного поділу цих словосполучень на відкриті та закриті аргументовано доведено з опорою на філософські категорії кінечного та безкінечного доцільніше використання термінів «сурядні словосполучення розширеного ряду», «сурядні словосполучення звуженого ряду», для яких відповідно є можливим / неможливим додавання потенційних компонентів. Досліджено особливості словосполучень звуженого ряду, проаналізовано ті формально-граматичні та семантичні чинники, що зумовлюють їхню лімітативність. Ідеться про протиставні сполучники, які є формально-граматичними організаторами словосполучення; морфологічну природу та сполучувальну можливість його компонентів; особливості внутрішньорядного зв’язку між першим і другим конституентом; комунікативну ситуацію та комунікативний намір мовця. Установлено, що для звужених рядів, як і для сурядних словосполучень розширених рядів, характерною є незамкненість. Доведено те, що протиставні відношення можуть виникати не між одиничними компонентами, а між блоками однорідних. Такі сурядні словосполучення є результатом міграційних явищ у системі словосполучення, що певною мірою репрезентує філософську ідею взаємоперетворення кінечного в безкінечне та навпаки. Установлена закономірність засвідчує, що сурядні словосполучення не абстракті одиниці мови, а складники живої комунікації, яка відіграє чи не найголовнішу роль у виборі, кількісному складі та організації їхніх компонентів.