МОВЛЕННЄВІ АКТИ ЕКСПРЕСИВІВ У МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОМУ ДИСКУРСІ: ТИПИ, СТРУКТУРА І ФУНКЦІЇ

Анотація

Статтю присвячено висвітленню проблеми функціонування мовленнєвих актів експресивів у міжнародно-правовому дискурсі. Метою дослідження є аналіз мовленнєвих актів експресивів з огляду на виокремлення типів таких актів, їхньої структури і функцій. Для досягнення поставленої мети було вирішено низку завдань: схарактеризовано категорію експресивних мовленнєвих актів зважаючи на специфічні особливості міжнародного дискурсу; запропоновано структурну формулу експресивів; виокремлено групи еспресивів і їхні функції у МПД. Специфіка міжнародно-правової комунікації як такої, що здійснюється на основі добровільного волевиявлення сторін, які перебувають у рівноправних відносинах як суверенні суб’єкти влади, має базуватися насамперед, на досягненні консенсусу держав-членів документу, які водночас є адресантами і адресатами-дестинаторами норм узгодженого ними тексту. Обґрунтовано, що мовленнєві акти експресивів реалізують стратегії вуалювання примусу, створення спільного, в тому числі емоційного підґрунтя для досягнення консенсусу і взаємопорозуміння між рівними суб’єктами. Експресивні мовленнєві акти позбавлені облігативної іллокутивної сили, але конотують узуальні і контекстуальні значення «стурбованість», «емоційне занепокоєння», позитивної і негативної оцінки, «інтенсивного бажання», завдяки чому реалізуються стратегії емоційного впливу, вияву солідарності і мітігації розбіжностей між сторонам міжнародного документу. Структурна формула експресиву включає іллокутивно-перформативну частину, що включає такі компоненти, як узагальнений адресант=адресат (фразовий суб’єкт) у поєднанні з перформативним експресивним дієсловом або іншим маркером експресивної іллокутивної сили, і пропозиційно-інформативна частина. У дослідженні виокремлені два основних типи експресивних мовленнєвих актів: прямі експресиви і непрямі експресиви. Прямі експресиви містять експліцитні маркери експресивної іллокутивної сили, насамперед дієслова і віддієслівні форми, що містять у своєму семантичному складі семи «стурбованість», «емоційне занепокоєння», «піднесення» на позначення емоцій, почуттів, позитивної або негативної емоційної оцінки. Непрямі експресиви містять формально-структурні маркери інших мовленнєвих актів – директивів, асертивів і комісивів. Виокремлені експресиви з двухкомпонентною і трьохкомпонентною інтенцією, первинним компонентом якої є експресивна іллокутивна сила. Дослідження експресивних мовленнєвих актів дало змогу виявити, що такі акти є важливим структурним і функціонально-стратегічним компонентом преамбульної частини міжнародно-правових документів.