ДИСКУРСИВНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРЕЦЕДЕНТНИХ ФЕНОМЕНІВ: АКТУАЛІЗАЦІЯ ЇХНІХ ДЖЕРЕЛ, СТАТУСУ, ФУНКЦІЙ

Анотація

У цій статті узагальнено висновки та внески, зроблені вченими щодо прецедентних явищ у галузі сучасної лінгвістики. Цілі цієї роботи подвійні: по-перше, представити короткий теоретичний огляд прецедентних явищ; по-друге, описати та актуалізувати джерела, статус і функції прецедентних явищ (прецедентний текст, прецедентне ім’я, прецедентне висловлювання, прецедентна ситуація), оскільки останні постають знаками мови, свідомості та культури. Слід зазначити, що науковий інтерес до прецедентних явищ наразі зростає. У результаті виділяють три домінуючих наукових підходи (когнітивний, лінгвокультурологічний та інтертекстуальний). Незважаючи на неоднорідність прецедентних явищ, їх об’єднують такі ознаки: 1) значущість у пізнавальному та емоційному зв’язку; 2) надособистісний характер; 3) постійна відтворюваність у мовленні. Вербалізація прецедентних явищ відсилає нас до певного факту культури, прихованого за ними. Наведені у статті ілюстрації взято з текстів літературних, медичних і мас-медійних типів дискурсу, адже саме у дискурсі висвітлюються дискурсивні особливості прецедентних явищ. Це надає суттєву перевагу, оскільки прецедентні явища розглядаються в межах їхнього статусу, джерел й функціонального навантаження. Під статусом прецедентних явищ розуміють критерій прецедентності – його надособистісний/масовий характер, тобто якщо прецедентне явище відоме певній спільноті мовців, або відображає мовну свідомість особистості. Джерелом прецедентних явищ є посилання на оригінальний текст, назву, висловлювання чи ситуацію. Розкриття та опис основних функцій прецедентних явищ допомагає детально їх схарактеризувати та визначити їхній зв’язок із культурними цінностями.