СТРАТЕГІЇ ВІДТВОРЕННЯ ІМПЛІЦИТНИХ СМИСЛІВ ПРОСОДИЧНИХ ЗАСОБІВ МОДАЛЬНОСТІ В ХУДОЖНЬОМУ ПЕРЕКЛАДІ

Анотація

У запропонованій статті визначається зміст поняття «стратегія перекладу», коротко описуються її основні компоненти та позначаються основні принципи, якими повинен керуватися перекладач, обираючи стратегію перекладу. Проаналізувавши критичну літературу, автор зауважує, що поняття стратегії перекладу є багатокомпонентним явищем з «ядром» і «периферією» та визначається як цілеспрямована когнітивна поведінка перекладача, спрямована на вирішення певної комунікативної мети. Основними компонентами стратегії перекладу є певний набір методик, технік і прийомів перекладу, необхідних для досягнення адекватності будь-якого виду перекладу – письмового чи усного. По-перше, щоб точно відтворити художній текст, перекладач повинен керуватися стратегією перекладу, поняттям, яке розуміється вченими досить широко – як концепція перекладу взагалі чи концепція перекладу конкретного тексту. По-друге, перекладацькі стратегії не можуть бути вдалими або невдалими, вони використовуються функціонально та динамічно з точки зору жанру тексту, типу перекладу, способу перекладу, мети перекладу, особливостей цільової аудиторії, обраного методу. Для досягнення своєї мети автор художнього тексту, застосовуючи різні мовні засоби, у тому числі і модальні, що містять у своїй семантиці відтінок, необхідний для вираження особистісного ставлення й суб’єктивної оцінки, намагаючись сформувати певний образ та переконати читача у правомірності такого сприйняття. Модальні фонологічні засоби розкривають інформацію, що виводиться автором у формі міркувань і вираженням суджень щодо проблеми або ситуації, що описується. Такий підхід до розгляду модальності тексту як письмового, так і екранізованого тісно пов’язаний з культурологічним, адже під час перекладу важливості набувають індивідуальні та етнокультурні особливості концептуальних систем автора, мовця та перекладача. В такому разі необхідно забезпечити належне розуміння реципієнтами перекладеного тексту в іншу знакову систему, а з іншого, – зберегти інокультурні елементи.