“…OF MY FORMER FRIEND AND COMPANION”: ПЕРЕКЛАД І РЕДАГУВАННЯ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ НА ТЛІ ЗМІННОСТІ МОВНОГО УЗУСУ

Анотація

Полемізуючи з поширеним у сучасному українському перекладознавстві підходом, автор статті обстоює думку, що в процесі художнього перекладу, який має власну тонку й багатогранну специфіку, узус цільової мови здатен відігравати не лише позитивну, а й потенційно негативну роль, підсвідомо підказуючи перекладачеві на позір бездоганні, але помилкові рішення. Попри незаперечний позитивний вплив на адекватність відтворення оригіналу, узус цільової мови (а надто з огляду на те, що виконавець перекладу нерідко потерпає від цейтноту, браку можливостей для ознайомлення з текстологічними різночитаннями першотвору або й банальної втоми) може ставати сумнозвісним «хибним другом перекладача», викликаючи в мовній пам’яті не так доречні в певній одиничній ситуації, як поширені («розтиражовані узусом»), але сумнівні варіанти. Ситуацію найчастіше додатково ускладнюють історичні та/або міжкультурні відмінності, й тоді перекладацька логіка, яку диктує узус, суперечить тій, яку мала б натомість продиктувати вдумлива інтерпретація оригіналу й відповідна їй «поправка на контекст». Заявлену тезу проілюстровано прикладами з оповідання А. Конан Дойла “A Scandal in Bohemia” та трьох перекладів цього тексту українською або російською мовами, які промовисто свідчать, що відповідні труднощі щоразу стають легко розв’язними за умови відходу від «інерції узусу» в бік деавтоматизовано-раціонального прочитання оригіналу й пошуку контекстуально доречних еквівалентів. Авторові видається перспективним подальше дослідження психологічних механізмів мовної пам’яті, зокрема в їхньому зв’язку з деавтоматизацією сприйняття всього спектру можливих смислів, породжуваних знайденим варіантом перекладу.