ОФІЦІЙНА ТА НЕОФІЦІЙНА АНТРОПОНІМІЯ УКРАЇНЦІВ: ЛІНГВОФІЛОСОФСЬКІ ПИТАННЯ

Анотація

У статті розглянуто лінгвофілософські аспекти власних імен українців. Проблематика офіційних і неофіційних імен досліджена з погляду актуальних тенденцій у реальному сучасному назовництві. Розглянуто дискусії у соціальній мережі Facebook, присвячені офіційним і неофіційним (розмовним) варіантам імен із погляду їхньої відповідності світоглядові носіїв та особистому їх сприйняттю самими носіями; охоплено такі питання, як роль імені (або його варіанта) в окресленні особистісних кордонів, формуванні національної ідентичності. Дописи, що стали об’єктом зацікавлень, зосереджені довкола двох ключових проблем, що їх намагаються вирішити учасники віртуальної дискусії – проблеми особистісної ідентичності носія імені («Чи важливо для вас, як до вас звертаються?») та взаємозв’язку антропоніма з національною позицією людини, що ідентифікує себе ним («Чи український цей варіант імені?»). Активне обговорення віртуальною мовною спільнотою питань, що стосуються вибору паспортного імені та його неофіційних модифікацій (гіпокористик та зменшувально-пестливих форм), свідчить про те, що українці – зокрема ті, які не мають фахової філологічної підготовки, –cприймають особові імена (разом з їхніми неофіційними варіантами) як один із засобів національного єднання та культурного відмежування від держави-агресора. Учасники віртуальної дискусії пропонують дієві рецепти захисту прав називатися саме таким варіантом імені та діляться емоціями, які в них викликають інші антропоніми-демінутиви й гіпокористики. За результатами дослідження можна виокремити основні бінарні опозиції у картині світу носіїв імен: офіційне (повне) ім’я/неофіційне (скорочене, «домашнє») ім’я, обране/нав’язане, своє/чуже, українське/російське. Учасники обговорення неодностайні у своїх поглядах: для одних ім’я (офіційне, гіпокористичне, демінутивне) у його українському варіанті – обов’язковий складник оборони української мови та протистояння ментальній окупації, для інших українська адаптація імені й патріотичне спрямування не передбачають одне одного, а протиставлення українського й російського можуть ставати приводом для недоречних конфліктів.