ХАРАКТЕРИСТИКА СЛОВОТВІРНИХ ПАРАДИГМ І ГНІЗД З ВЕРШИННИМ КОМПОНЕНТОМ КОЛЬОРОПОЗНАЧЕНЬ В ЗБІРЦІ «ЗНАМЕННЯ КАЛИНИ» НАТАЛКИ НІКУЛІНОЇ

Анотація

Посилення потенційності у плані наукової «привабливості» феномену «кольороназви» надає той факт, що у сучасній українській мові колірні лексеми утворюють кількісно багате та якісно різноманітне лексико-семантичне поле. В нашому дослідженні ми здійснили словотвірний аналіз кольороназв на матеріалі збірки Наталки Нікуліної «Знамення калини». Колір у творчості поетеси визначає її індивідуальний стиль, бо авторка послуговується своїми улюбленими кольорами, які складають своєрідне кольорополе. Об’єктом дослідження обрано колірні лексеми як комплексні одиниці словотвірної системи. Розглянули лінгвістичні чинники, що вплинули на формування внутрішньогніздових комплексних одиниць словотвірної системи поетичних творів авторки. Йдеться про з’ясування системних параметрів упорядкованості похідних слів в комплексних одиницях цієї словотвірної системи. Щоб значення словотвірних утворень було зрозумілим, наводитимемо контекст, в якому вони використовуються. В статті було розглянуто одиниці мови на позначення кольорів, які утворили словотвірні парадигми і гнізда. Під час дослідження колірних лексем у віршах авторки було виділено сім типів словотвірних парадигм, в яких більшість похідних слів утворені способом осново- та словоскладання, що належать до чистих способів творення складних слів у межах морфологічного словотворення. Загалом у віршах поетеси ми не виділили жодного прикладу кільцевого словотвірного утворення колірних лексем, в яких частина мови вихідного слова і частина мови кінцевого збігалися б. Досліджуючи специфіку колірних лексем як внутрішньогніздових комплексних одиниць словотвірної системи у віршах поетеси, ми помітили, що письменниця в своїх творах ніби протиставляє ахроматичні темні та світлі кольори. Відмічається посилена тенденція авторки до використання у віршах світлого кольору. Сьогодні дослідження кольороназв з погляду словотвірної системи української мови виступає як необхідний теоретичний складник, як важливий етап у вивченні закономірностей дії того внутрішнього механізму, який визначається ієрархічними зв’язками між іншими комплексними одиницями словотвірної системи.