ХУДОЖНЯ ТРАНСФОРМАЦІЯ АФЕКТУ В ПОВІСТІ ТОДОСЯ ОСЬМАЧКИ «РОТОНДА ДУШОГУБЦІВ»

Анотація

Межа ХХ – початку ХХІ століття – час активної інтеграції суміжних наук. Взаємозв’язок психології та літературознавства при цьому позначається в царині психопоетики як явища, що виявляє нерозривний звʼязок особистості автора як психологічної категорії і художності його творів. Дослідженню поетики афекту в процесі цього синтезу належить вагоме місце. У статті осмислюється специфічний психічний стан страху, який зафіксовано в низці спогадів про Тодося Осьмачку та в його психоавтобіографічній повісті «Ротонда душогубців». На основі психоаналітичної розвідки З. Фройда «Страх» зроблено висновок про те, що Тодосеві Осьмачці притаманний не невротичний, а реальний страх, тобто такий, який є чимось раціональним і природним, іншими словами, реакцією на сприйняття зовнішньої небезпеки. Основним проявом реального страху, за З. Фройдом, є рефлекс утечі як вияв інстинкту самозбереження. На основі мегатексту доведено, що сам письменник, як і герої його психоавтобіографічної повісті «Ротонда душогубців», фізично втікає від переслідувань радянської терористичної влади, переховуючись і зберігаючи себе. В. Фащенко, аналізуючи емоційні, вольові та пізнавальні психічні стани, виокремлює вольову діяльність людини, яка переважає над емоційною та полягає у свідомій постановці мети. І у спогадах про митця і у вербалізованих інтенціях головного героя його повісті Івана Бруса прослідковуємо, що такою метою є порятунок та боротьба. Психічний стан страху, який притаманний Тодосеві Осьмачці, розглядаємо як вияв вольової та активної особистості.