СТРАТЕГІЇ І ТАКТИКИ УКРАЇНСЬКИХ РЕТРАНСЛЯЦІЙ П’ЄС ШЕКСПІРА У СВІТЛІ СМИСЛОВОЇ КОГНІТИВНОЇ ВАРІАНТНОСТІ

Анотація

У запропонованій розвідці обґрунтовуються перекладацькі стратегії і тактики, що є ефективними в українських ретрансляціях часово віддаленого першотвору для досягнення смислової когнітивної варіантності одиниць оригіналу й одиниць перекладу з позицій фреймової семантики. У статті надається ґрунтовна характеристика феномена смислової варіантності одиниць оригіналу й одиниць перекладу як результату когнітивного дисонансу мисленнєвого процесу автора і перекладача. Смислова варіантність встановлюється у тому випадку, коли у мові перекладу наявні кілька варіантних відповідників передачі того самого значення вихідного слова. У ході реконструкції часово віддаленого першотвору множинність смислових варіантів одиниць оригіналу зумовлюється креативною особистістю перекладача та відіграє ключову роль як чинник діахронної множинності перекладів. Фреймове мапування концептуального змісту, яке відбувається шляхом співвідношення смислових компонентів одиниці оригіналу й одиниці перекладу, унаочнює їх неповну наближеність у плані змісту. Варіантність концептуального змісту одиниць оригіналу через зсуви в емотивності, образності і стилістичному забарвленні варіантного відповідника в перекладі зумовлює диференціацію когнітивної варіантності і виокремлення смислового когнітивного варіанта. Ефективними перекладацькими тактиками у відтворенні одиниць оригіналу за допомогою смислового когнітивного варіанту у діахронних ретрансляціях часово віддаленого першотвору визначено модуляцію, генералізацію, антонімічну заміну, елімінацію. Ілюстративним матеріалом у дослідженні смислової когнітивної варіантності слугували мовні і мовленнєві засоби образності, експресивності, емотивності й оцінки, які виокремлено із трагедії В. Шекспіра “King Lear” (1605) та її українських діахронних ретрансляцій ХІХ–ХХІ століть, авторами яких є П. Куліш (1880), М. Рильський (1941) і В. Барка (1969).