ПЕРСОНАЖ «СМЕРТЬ» КРІЗЬ ПРИЗМУ ПОСТІРОНІЇ (НА МАТЕРІАЛІ СЕРІЇ РОМАНІВ ТЕРРІ ПРАТЧЕТТА «ДИСКОСВІТ»)

Анотація

Статтю присвячено аналізу мовних засобів вираження постіронії в окремих романах серії Террі Пратчетта «Дискосвіт» на прикладі стереотипного образу Смерті. Автор аналізує дефініції поняття іронії з погляду класичної стилістики та інших гуманітарних наук, а також досліджує погляди вчених на постіронію як філософсько-естетичний феномен. Зазначено, що багатоплановість постіронії зумовлює актуальність лінгвопоетичних досліджень її вербальних проявів у сучасних художніх постмодерністських текстах некомічного жанру. Представники постмодернізму обирають своїм інструментом у боротьбі з нормативністю й утопічністю модернізму іронію. Авторський стиль Террі Пратчетта характеризується іронічним ставленням письменника до зображуваного ним світу та його образів, при цьому стираються кордони між серйозним викладом та іронічним. У статті образ Смерті розглянуто на двох рівнях – композиційному та мовному. Композиційний рівень передбачав дослідження переплетіння серйозних і насмішкуватих намірів автора та персонажів (нерозуміння Смертю суспільних норм та невдала її соціалізація, скептичне ставлення Смерті до самої себе та своєї професії, неусвідомлене ставлення людей до Смерті). На мовному рівні здійснено аналіз стилістичних засобів підсилення ефекту двозначності, таких як: метафора, оксиморон, евфемізм, анафора, інверсія, перифраз, градація, паралельні конструкції. З’ясовано, що мовні засоби підсилюють постіронію, створену Т. Пратчеттом на композиційному рівні, тобто сюжетно та ситуативно. У висновках автор статті трактує постіронію як мовне вираження особливого ставлення до дійсності в рамках авторського ідіостилю і як композиційний прийом, що дозволяє трансформувати стереотипний образ. Перспективним може бути подальше дослідження засобів вираження постіронії в ідіостилі Террі Пратчетта, а також інших сучасних представників постмодерної літератури.