ПЕРЕКОДУВАННЯ ЛІТЕРАТУРНОГО ТВОРУ ЗАСОБАМИ КІНО: РОМАН «ВОРОШИЛОВГРАД» СЕРГІЯ ЖАДАНА – ФІЛЬМ «ДИКЕ ПОЛЕ»

Анотація

У статті окреслено своєрідність інтермедіального перекодування літературного тексту засобами кіно на прикладі роману «Ворошиловград» Сергія Жадана – фільму «Дике поле» режисера Ярослава Лодигіна. Визначено особливості інтерпретації художнього твору в кінотекст, що створений як результат спільної роботи письменника, режисера, оператора, акторів. Це перша екранізація твору Сергія Жадана, дебют у повноекранному кіно для Ярослава Лодигіна та деяких акторів. Для достовірності відтворення подій автори фільму вказують час і місце зображення (Харків 2010, Десь на Північному Донбасі), передають реалії регіону (побут мешканців Донеччини, пейзажі, інфраструктуру). Проведено зіставлення літературного джерела та кіноверсії на семіотичному, стильовому, описовому рівнях. Акцентовано на певних деталях монтажу, експериментах з ракурсом (затінювання заднього плану для виокремлення героя на передньому і навпаки), музичному супроводі (пісні українських гуртів, індійські мотиви, лірична музика італійського гурту, джазова музика, пісні радянської доби). Вказано, що завдяки монтажу кадрів, зміні планів, ракурсу, закадровому голосу, саундтрекам автори фільму передали соціальну та психологічну складові першоджерела, увиразнили деталі, інтерпретували твір з погляду політичної ситуації в країні. Аудіальність та візуальність кінострічки дозволила авторам сценарію інтерпретувати власне бачення подій та героїв. Екранізація як інтермедіальне перекодування демонструє сприйняття фільму як каналу зв’язку, через який передається літературне послання, є взаємодією двох видів мистецтва. Зосереджено увагу на мовному колориті фільму (суржик, нецензурна лексика), новому в українському кінопрокаті жанровому різновиді кінострічки – пригодницькому екшені, що синтезував складові американського кінопродукту, наповнюючи його національним колоритом. Наскрізний зміст літературного твору передано через засоби кінопоетики та слоган фільму – «Захищай своє», починаючи з малого. Вказано, що художній твір та його кінорецепція виступають самостійними зразками різних видів мистецтв, які доповнюють один одного, розкриваючи авторські та режисерські інтенції.