ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ТЕКСТІВ ПРО ВІЙСЬКОВУ АГРЕСІЮ РФ ПРОТИ УКРАЇНИ

Анотація

Прагматична спрямованість політичного дискурсу зумовлена лінгвопрагматкою, що націлена на вивчення мови в контексті та вивчення мовних засобів, що використовуються з метою впливу як на психологічний стан людини (почуття, волю, точку зору), так і на поведінку. Ознаками політичного дискурсу є інформативність, експресивність, образність, апеляція до емоцій. Аналізуючи особливості політичного дискурсу з точки зору лінгвопрагматики виокремлено політичну промову як особливий жанр у системі міжкультурної комунікації. Політична промова – це структурований виступ політичних лідерів із чітко окресленою метою, комунікативними стратегіями і тактиками і низкою ключових функцій. Офіційна політична промова, як засіб спілкування між політиками та людьми є особливо важливою зараз в період російської агресії проти України політичні промови мають на меті здійснення певного політичного впливу не лише на країну – агресору та її політичних лідерів, а й задля підтримки цінностей і свобод України і українського населення. Саме тому матеріалом дослідження послугували промови двох світових лідерів – президента США Джо Байдена та Бориса Джонсона. Виявлено, що у своїх промовах політики застосовували комунікативні стратегії та тактики: стратегію самопрезентації із тактиками ототожнення та солідаризації із українським народом, стратегія дискредитації із тактиками звинувачення, осуду та образи та стратегію формування емоційного настрою адресата із тактикою єднання та урахування ціннісних орієнтирів адресата тактикою звернення до емоцій адресата і звісно ж стратегію агітації із тактиками заклику та обіцянок. Проаналізовано лексико-граматичні засоби, що використовувалися політиками для реалізації комунікативних стратегій і тактик. Варто відзначити домінуючі засоби такі як метафора, фразеологізми, анафора, епітети, терміни, повтори, модальні дієслова. З’ясовано, що для реалізації певних прагматичних цілей та відтворення експресивності, оригінальності і значущості оригінального тексту і їх збереження в українському варіанті застосовувалася низка перекладознавчих стратегій, серед яких доцільно виокремити: дослівний переклад, описовий переклад, конкретизацію, додавання, вилучення, перестановку, транслітерацію і транскрипцію, калькування.