МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РЕКОНСТРУКЦІЇ МОДЕЛІ ІДИОСТИЛЮ АГАТИ КРІСТІ

Анотація

Наукову розвідку присвячено проблемі авторського стилю у сучасній стилістиці загалом та методиці реконструкції ідіостилю Агати Крісті на матеріалі її детективної прози зокрема. У статті простежено, що різноманітність сучасних підходів до аналізу ідіостилю автора як особливої художньої системи спрямована на створення можливих способів виявлення ідіостилю та утвердження його як системи особливих мовних одиниць. У нашому дослідженні ідіостиль потрактовано як категорію художніх текстів певного автора яка виявляє певні стійкі властивості, що можна реконструювати завдяки стилістичному аналізу різних мовних одиниць. У роботі переконливо показано, що стійкі властивості ідіостилю роблять літературні твори автора впізнаваними, дають змогу ідентифікувати або хоча б припустити його авторство. Процес виявлення певного ідіостилю відбувається підсвідомо, але на основі накопиченого читацького досвіду. У нашому дослідженні під ідіостилем у широкому розумінні ми розуміємо систему суб’єктивної об’єктивації та реалізації ключових інтенцій автора, які розкривають його конкретні теми та ідеї. У вузькому розумінні ідіостиль це низка типових ідіостильових маркерів (ТІМ) на різних рівнях мови, а також екстралінгвістичних ознак, які допомагають автору здійснювати творчу мовну діяльність. У статті доведено, що основою для виділення типових ідіостильових маркерів ми вважаємо такі властивості: 1) частотність маркера в художньому тексті; 2) стабільність у всіх аналізованих літературних творах; 3) семантичний потенціал; 4) стійкий зв’язок із функцією, яку виконує в художньому тексті. Освоєння змісту цих специфічних мовних одиниць, які реалізують ТІМ у художньому тексті, пробуджує рефлексію читача, яка складається з дій, у яких цей багатий зміст може бути засвоєний. ТІМ розуміємо як загальновизнану мовну одиницю певного ідіостилю, на основі якого триває розгортання наступних рефлексивних актів. Розпізнавання ТІМ є одним із актів рефлексії, який допомагає читачеві проникнути в художній задум автора, не виходячи за межі змісту художнього тексту. З іншого боку, смисли, породжені художніми текстами автора, також демонструють відносну стабільність у його творах і формують основні теми та ідеї його літературних творів. Отже, важливо підкреслити, що текстовий і семантичний рівні ідіостилю тісно взаємопов’язані, оскільки лише через розуміння літературного твору на текстовому рівні читач може вийти на його семантичний рівень.