ТЕМАТИЧНА ГРУПА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ ЛЕКСИКИ «НАЗВИ ПОСАД» В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ БІБЛІЇ XIX–XX СТОЛІТЬ

Анотація

Наукова розвідка з’ясовує особливості перекладу й семантичну та історичну етимологію назв посад, що функціонують в українських біблійних тестах ХІХ – ХХ ст. На основі Грецького та єврейського лексикону Стронга аналізуються одна старогрецька лексема – ραβδουχοι або грабдокгос та дві староєврейські – דיגנלו або навгед, ירשׂ , або сар. Здійснюється етимологічний аналіз обраних термінів. Надано кротку інформацію про суспільно-політичне становище, вид занятості осіб, котрих іменували цими термінами. Аналізується переклад цих термінів авторства Івана Огієнка, Івана Хоменка, Рафаїла Турконяка та Українського біблійного товариства. Внаслідок зробленого аналізу констатуємо, що обрані лексеми були адаптовані авторами наступними словами: ліктор, паличники, поліційні слуги, виконавці, володар, значний, зверхник, старший, князь, намісник, правитель, воєвода, гетьман, староста, игемон, начальник, провідник, вельможа, вождь, полководець, старійшина, шляхетний, головний, старшина, отаман, урядовці, доглядачі, дуки. На основі енциклопедичних та лексикографічних джерел розглянуто семантико-культурологічне значення таких цих термінів, оскільки вони залишилися поза увагою українських науковців. Вказано також доречність перекладу в окремих фрагментах Святого Письма. Зазначено на важливість якості перекладу Святого Письма в контексті формування та розвитку етнічних традицій й моральних основ суспільно-політичного життя. Відзначено, що абсолютно точної передачі змістових навантажень слів, що присутні в оригінальному тексті, досягти майже неможливо. Річ в тім, що при перекладі даються в знаки хронологічні відстані, культурні відмінності, динаміка розвитку мови та мовлення, політичні колізії й особисті суспільні налаштування перекладачів.