ФЕНОМЕН ВІДЧУЖЕННЯ В ХУДОЖНЬОМУ ТРАКТУВАННІ ВАЛЕНТИНА ТАРНАВСЬКОГО

Анотація

Стаття присвячена дослідженню феномена відчуження у творчості Валентина Тарнавського. Увага зосереджена на двох його типах, що розглянуті в соціальному та філософському дискурсі. Для аналізу обрано оповідання «Дерево життя» та роман «Порожній п’єдестал». Метою цього дослідження є визначення поетикальних засобів відображення феномена відчуження на проблемно-тематичному рівні, а також аналіз інтерпретаційних моделей, які виробляє Валентин Тарнавський у своїй прозі. Виходячи з кількісного аналізу, у прозі письменника однією з найчастотніших і ключових є проблема значення духовності та морально-ціннісних орієнтацій у житті людини, що вирішується на тлі тематичного матеріалу життя людини творчої. Серед персонажів, які репрезентують тип творчої людини, функціонують як діячі мистецтва, так і науки, проте авторська концепція не зводиться лише до поетизації чи оспівування інтелектуальних пошуків та відкриттів чи возвеличення креативного типу особистості. Питомим сенсом художньої інтерпретації цієї теми є порушення проблем викинутості, маргінальності та непристосованості до життя у світі, в якому талановиті люди, що несуть частку всесвітньої мудрості, − зайві. У результаті аналізу двох творів прозаїка простежується еволюція художнього осмислення феномена. Спершу він постає як відчуження від суспільства, що є необхідним заходом для індивідуального становлення, самопізнання й розкриття творчого потенціалу в ранньому оповіданні «Дерево життя». Згодом інтерпретується в романі «Порожній пʼєдестал», де в художньому образі екзистенційного відчуження директора інституту Унксова, що виявляється як на фізичному, так і на психологічному рівнях, закодовано потенціал узагальнено-філософського прочитання цієї амбівалентної проблеми. Художня адаптація філософської ідеї у творі «Порожній пʼєдеста» наближає його до жанру інтелектуального роману.