ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО КЛАСИФІКАЦІЇ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ: ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті досліджується нова галузь лінгвістики, лінгвокультурологія, та її значення для аналізу використання мови. Висвітлюючи "гуманізацію" лінгвістики, стаття підкреслює роль походження та культурного контексту мовця у формуванні його комунікативного стилю. Лінгвокультурологія долає розрив між мовою і культурою, показуючи, як мова відображає і втілює культурні цінності. Поняття "мовна особистість" стосується унікального способу використання мови людиною, на який впливає її культурне походження, досвід і знання. У статті визнаються виклики в аналізі "лінгвокультурних характеристик" мовця. Вона вказує на обмеженість традиційних граматичних підходів і виступає за міждисциплінарний підхід, який включає лінгвокультурологію поряд з такими галузями, як психолінгвістика і соціолінгвістика. Метою дослідження є вивчення морального виміру лінгвокультурологічного підходу та його впливу на мовну компетенцію особистості. Об'єктом дослідження є мовна особистість в історичній перспективі, в художньому тексті з погляду національних особливостей мислення. Предметом дослідження є, по-перше, лінгвокультурні властивості слів і фразеологічних одиниць, що визначають специфіку мовної особистості, по-друге, засоби пізнання лінгвокультурної цінності слів і фразеологічних одиниць. Серед конкретних завдань: простежити коріння лінгвокультурології в лінгвістиці та філософії; проаналізувати вплив просторових і часових аспектів на лінгвокультурну особистість мовця; дослідити особливості англійського національного характеру крізь призму лінгвокультурних властивостей. Підкреслюючи важливість лінгвокультурології, це дослідження прокладає шлях до більш повного розуміння складного зв'язку між мовою, культурою та індивідуальною ідентичністю. Воно закликає до подальших досліджень, щоб розробити надійні рамки для аналізу "лінгвокультурних характеристик" мовця.