ІМАНЕНТНА ЯКІСТЬ ДИТИНИ У ФОРМУВАННІ МЕТАМОДЕРНОГО ГОРИЗОНТУ У РОМАНІ Ю. ҐОРДЕРА «ДОНЬКА ДИРЕКТОРА ЦИРКУ»

Анотація

Образ людини в літературі метамодернізму становить актуальний дослідницький дискурс. Усвідомлення сучасної літературної та культурної динаміки можливе, насамперед, шляхом лінійного простежування трансформацій образу людини в художній площині літературного твору. Поєднання класичних і експериментальних художніх практик та інструментів, апелювання до досвіду попередніх літературних епох, використання традиційних ознак структурування сюжету та композиційних властивостей твору – література метамодернізму представляє перспективне поле для означення та введення в літературознавчий дискурс онтологічних концептів, особливо цінних та актуальних на сучасному етапі розвитку гуманітаристики. Аналіз сучасних літературознавчих досліджень центрує наукові прагнення довкола феноменів, поетикальна реалізація яких не тільки відображає складний синтез оприявнених Метамодерном дихотомій та смислових єдностей – раціональності та інтуїції, індивідуальності та спільності тощо – але й формує образ людини сучасної культурної реальності, задаючи вектор подальшим дослідженням у царині гуманітаристики. Аналіз смислових параметрів літературного твору здійснений на матеріалі роману сучасного норвезького письменника Юстейна Ґордера, а саме символічний для пізнання статусу метамодерної естетики феномен – дитинство та шляхи його художнього моделювання – зокрема, на основі поетологічних та смислових рис-маркерів новітнього літературного процесу: гра смислів, протиставлення-єдність серйозного та комічного, синтаксично-значеннєві експерименти, моделювання рецептивного горизонту читача як втілення авторської інтенції тощо. Детальне вивчення поетологічних властивостей метамодерного прозового твору дає можливість окреслити широкий спектр онтологічних питань, реалізованих у художньому полотні роману.