ПРИЙМЕННИКОВО-ВІДМІНКОВІ КОНСТРУКЦІЇ ПРОСТОРОВОЇ СЕМАНТИКИ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВИ XVI–XVII СТ.

Анотація

У староукраїнській мові прийменникові конструкції утвердилися й набули значного поширення; фактично вони витіснили безприйменникові сполучення, що побутували в українській мові києворуського періоду. Як і в давньоукраїнську, так і в середньоукраїнську добу тексти часто презентують поєднання простого просторового прийменника в і його варіантів у/ув/во з семантично нейтралізованим місцевим відмінком. У статті зосереджено увагу на виявленні й аналізові прийменниково-відмінкової конструкції, що виражає просторові відношення, конституентами якої є просторовий прийменник в та іменник у місцевому відмінку однини на матеріалі різноманітних стилів і жанрів пам’яток української мови XVI–XVII ст. Помічено, що в досліджуваних сполуках «в + місцевий відмінок» прийменник в вказує на положення суб’єкта чи об’єкта в просторі – статичну контактну локалізацію. Іменник як орієнтир є носієм локативної семи чи є назвою, що слугує як простір або ж вмістилище. Іменники з локативною семою здебільшого виражають конкретне значення і можуть бути назвами предметів побуту, частин тіла, територіальних одиниць, а також власними назвами поселень. Натомість у прийменниково-відмінкових локативних конструкціях іменник з абстрактним значенням виступає більш спорадично, і в таких прикладах утворюється похідне найменування орієнтира, що спричиняє його метафоризацію. Фразеологізацію ж цілої конструкції «в + місцевий відмінок» спостерігаємо в тих сполученнях, де іменник-носій просторової семантики є соматизмом. Простежено, що у формуванні просторових сполук активну участь беруть і дієслова, які виражають статичну, конкретну фізичну дію і загалом доповнюють семантичний тип локатива. Просторова семантика в аналізованих конструкціях уточнюється і за допомогою слів-атрибутивів, якими виступають відонімні прикметники, прикметники з відносною ознакою, займенники, здебільшого вказівні, а також іменники, що вживаються у формі родового відмінка і формують родовий приналежности. Подальші дослідження прийменниково-відмінкових конструкцій «в + місцевий відмінок» вбачаємо у вивченні й комплексному розгляді закінчень іменників, які почасти залежать від просторового прийменника, а почасти від наголосу та інших внутрішньомовних та позамовних чинників.